Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Добрый день! То что мы склонны называть недостатками, есть всего лишь возможность улучшить себя как личность в процесе работы с ними. Как правило, недостатки бывают связаны с тем, как мы себя воспринимали в своем неосознанном детстве. То есть очень субьективно. Поэтому работа над недостатками - это глубинная трансформационная работа над собой. И если Вы готовы к ней, выбирайте психолога, тем более, что сейчас есть возможность очень эффективно работать онлайн...

Доброго дня Ви пишете "мене турбує постійна тривога... Я хвилююсь за те, що я довго входжу в курс справи, хвилююсь що в мене нічого не вийде. Кожного ранку, або ж вечора я хвилююсь перед робочим днем, оксільки постійно тривожусь, щоб ніде не помилитись і не підставити компанію". Окрім того, згадуєте, що на попередній роботі були проблеми, які Ви дуже важко прийняли... Як на мене, ситуація на першій роботі є лише продовженням чогось іншого, що заклалося, можливо навіть в дитинстві... Звідки у Вас така невпевненість у собі та постійне бажання бути "гарною дівчинкою", бути ідеальною, звідки такий страх зробити помилку? Як до Вас ставилися батьки в дитинстві?

Да, конечно! Тем более, что сейчас есть чудесная возможность общаться с психологом онлайн с тем же эффектом... По другому Вы и не сможете начать менять что-то в своей жизни. Ведь для того, чтобы внешне отсоединиться от мамы, надо, как минимум вначале стать психо-емоционально независимой. Вас жизнь поэтому и поставила в такие условия. Потому что только чувствуя каждый день сильный дискомфорт от общения с мамой, Вы начнете пытаться разбираться в себе... Ситуация решается только тогда, когда мы вынесли необходимые уроки из проблемы...

Дякую Вам за щирість ще раз. Як на мене, Ви повністю заплуталися у поняттях любові та пристрасті... І та проблема, яка виникла зараз, є лише логічним наслідком невирішеної проблеми у першому шлюбі... Я правильно зрозуміла, Ви маєте на увазі свою зраду? - "Уважении, сострадании и какой то семьи не было после всего, да и он давал повод так как не работал и все пускал на самотек.". Зачасти ми дуже обурюємося поведінці своєї близької людини, але навіть не можемо собі уявити наскільки дії коханої людини залежать від нашого внутрішнього стану. Шлюбні пари утворюються саме за принципом співпадіння внутрішніх проблем.. Як правило, чоловік так себе поводить, якщо жінка достатньо емоційно закрита, не дуже щедра на вміння приймати, і не вміє виховувати... Як склалися стосунки у Ваших батьків? Як до Вас ставилися вони в дитинстві?

Знаєте, у психології є поняття "жертви". Це тоді, коли людина безперестану шукає винних, говорить, що від неї нічого не залежить і шукає доводи для того, щоб виправдати своє небажання внутрішньо змінюватися... Так, Ви пішли від чоловіка, і у даній ситуації це був вимушений крок,. і як на мене, цілком виправданий.. Але не пішли від себе... І це означає, що залишаєтеся так само психо-емоційно залежною від нього... Тобто, ще далі його відштовхуєте і руйнуєте себе образами та претензіями... Невирішена проблема нікуди не зникає, а "тягнеться" далі по життю, щоб у певний час перейти у спадок вже власним дітям, як це не прикро...

Дякую Вам за щирість. Як на мене, проблеми у стосунках з коханим пов'язані із стосунками з батьком та загалом, недостатньо гармонічно вибудованим світоглядом. Зачасти так буває, що приховані образи та претензії, які залишилися з дитинства, починають діяти, як тільки ми дорослішаємо і вступаємо у близькі стосунки з коханими людьми. Адже батько, то перший чоловік у житті дівчинки. І для нашої підсвідомості чоловік є продовженням емоційних стосунків з батьком...До речі, байдужість - може означати певний емоційний блок, який приховує якісь непрожиті дитячі травми...

Ну что ж, Вы только подтвердили мои предположения... Если действительно хотите начать жить своей жизнью, необходио полнстью проработать с психологом внутренние проблемы, которые у Вас, к тому же, идут по роду... Тем более, что сейчас эту работу можно проводить оченьэффективно онлайн...

Нестачу уваги з боку батька, зачасти, жінка переносить несвідомо на стосунки з чоловіком. І саме це призводить до того, що починаються певні "перекоси"...Знаєте, він звинувачує Вас саме для того, щоб розв'язати собі руки і мати можливість не нести відповідальності за свої вчинки... А це стало можливим лише тому, що він відчув Вашу внутрішню залежність... Зараз - це лише результат того, що відбувалося раніше... Але, як на мене, не все втрачено. Чоловіки недооцінюють силу родинних зв'язків, навіть, якщо здається, що все - повна свобода... Вам обирати, впадати у відчай чи починати працювати над своїми внутрішніми змінами разом із психологм поки Ви не живете разом... У любому випадку, внутрішні зміни дають дуже корисні плоди, тоді як відчай занепащає життя ще більше...

Дякую Вам за відвертість... Так, ситуація дійсно дуже серйозна... Але, знову ж таки, не безнадійна... Які у Вас стосунки з першим чоловіком? Чому розійшлися з ним?

Ответ отредактирован автором 05-12-2021 15:07:53

Дякую Кіро, за відвертість... Ситуація запущена, але не безнадійна як на мене... На скільки я зрозуміла, протягом тривалого часу далі зауважень з Вашого боку нічого не йшло? По факту, Ви ніби і були невдоволені, але конкретно ніяких дій не приймали... та ще й хвороба батька... У родині "танго танцюють двоє". Стосунки визначаються не кількістю сексуальних контактів, а глибиною душевного спілкування... Чи були у Вас коли-небудь по-справжньому довірливі стосунки? І ще, Ви пишете, що дуже сильно його ревнували... Почуття ревності виникає тоді, коли ми надміру прив'язуємося до коханої людини, дуже сильно боїмося її втратити, і від цього стаємо психо-емоційно залежними, а отже, нецікавими для коханих... І, як на мене, основна проблема саме в цьому. Які у Вас в дитинстві були стосунки з батьками?

Ответ отредактирован автором 05-12-2021 15:12:09

Доброго дня Іро! Так поводять себе батьки тоді, коли і у них не було гармонічних стосунків з їх батьками... Тому що ми вміємо любити лише так, як нас цьому навчили в дитинстві... Як до батьків ставилися Ваші дідусі та бабусі? Ви пишете "мне не нравится их поведение. И не знаю как с ними поговорить, что им сказать, чтобы они перестали меня критиковать". Як на мене, ніякі розмови не принесуть очікуваних результатів до тих пір, поки Ви внутрішньо будете дуже сильно залежати від їх думки. Ви виросли, вийшли заміж, народили дитину, але це тільки зовні... Насправді, в середині Вас залишилася величезна дитяча травма від надмірного контролю батьків і нехтування Вашими почуттями. Нам тільки здається, що ми свідомо керуємо своїм життям. Тоді, як насправді, нашими рекціями та діями керує наша підсвідомість, яка закладається в дитинстві... І Ваш чоловік правий, як на мене, в одному, ніякі переїзди подалі від батьків не допоможуть Вам стати вільною від самої себе та почуттів до своїх батьків... Ви пишете "Меня не интересует их мнение, но мне не нравится их поведение". А чи насправді це так? Адже коли нам не цікаво, тоді і сама ситуація втрачає своєї гостроти... Коли дитина маленька, вона не в силах впоратися зі своїми почуттями та переживаннями і тоді проблема "заштовхується" вглиб, а нам здається, що ми стали іншими і вже з усім впоралися... Щоб вибудувати особисті кордони, потрібно стати самодостатньою у відношенні до батьків. А це неможливо без глибинних внутрішніх трансформацій, які відбуваються лише під час роботи з почуттями...

Ответ отредактирован автором 05-12-2021 14:58:18

Добрый день! Жить в атмосфере алкогольной зависимости очень сложно. Ведь алкоголь делает человека неадекватным, впылчивым, агрессивным.... То есть таким, который не владеет ни собой, ни своим поведением... Алкоголизм - это болезнь. Кроме того, люди с зависимостями энергетически истощены, поэтому им постоянно необходима условная подпитка от тех, кто рядом... При чем происходит это неосознанно, они даже об этом не догадываются... Поэтому, если не знают как адекватно получать энергию счастья и любви, могут бить, оскорблять, унижать, чтобы хотя бы таким способом "выдавить" из близкого человека хоть какую то реакцию. По факту, вампирят... И то, что мама начала пугать своим скорым "уходом" в иные миры - ничто другое как попытка Вас "привязать" к себе как условного энергетического "донора"... И своими страхами Вы только помогаете маме Вас еще сильнее использовать и "пристегивать намертво" к себе... Мама своими словами еще больше усиливает Ваше тревожное чувство вины и заставляет нервничать и переживать, а по факту, отдавать недостающие силы своей маме... К большому сожалению, такие отношения могут только еще больше Вас ослабить и сделать полностью управляемой. Поэтому Вам надо научиться отстраняться от родителей внутренне, стать самодостаточной, а самой, без помощи психолога, это сделать очень сложно... Но не преодолев рабскую зависимость Вы рискуете полностью уничтожить свою жизнь...

Доброго дня! Ви пишете "Ем очень много сладкого и мучного". Коли є така нестримна тяга до солодкого, це може означати лише те, що Вам категорично не вистачає енергії щастя... І у такий спосіб організм намагається дібрати те, чого не вистачає... Окрім того, існує фактор "заїдання". Як давно почалося переїдання? З якою подією воно може бути пов'язане?

Доброго дня Кіра! У житті кожної родини бувають складні періоди, коли здається, що все зайшло у глухий кут...Але родина не створюється для того, щоб люди так легко могли розійтися, особливо якщо вже є діти. І те, що Ви ніяк не наважитеся забрати свої речі, якраз і свідчить, як на мене, про те, що внутрішньо Ви відчуваєте, що нічого ще не завершилося... Скажіть, будь ласка, а що трапилося конкретно (окрім тільки Ваших відчуттів), що змусило Вас піти від чоловіка? Ви готові так легко віддати кохану людину якійсь іншій жінці?

Добрый день! Вы пишете "Я встречаюсь и живу с молодым человеком 4 года". Уже в этой фразе чувствуется полная жизненная неразбериха. Так Вы живете вместе или встречаетесь? Если живете вместе, значит он уже Ваш муж и надо разбираться как с семьей, в системе... Если же только встречаетесь - разбираться откуда такая зависимость, почему на столько не цените себя, что позволяете себя унижать? Как к Вам относились родители в детстве?