Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Добрый день Диана! Так иногда бывает в семье что кому то одному секса необходимо больше, чем другому. И тут очень важно, как мы оносимся к непохожести на нас в другом человеке? Что мы чувствуем при этом к самому человеку? Ведь муж и жена - это взаимосвязанная система. Вы можете описать свои чувства? Ведь на самом деле просмотр порно может быть разновидностью зависимости... А зависимость от чего либо всегда имеет намного более глубинные корни, чем нам кажется...

То есть, если я правильно Вас поняла, мама достаточно авторитарный человек? Все дети абсолютно перенимают поведенческие модели своих родителей на подсознательном уровне, автоматически. И потом, когда вырастают, даже не понимают почему именно так себя ведут, хотя очень хотят все делать по другому, более правильно... Но, увы, на самом деле ими двигают детские установки... ИТменно поэтому так тяжело бывает остановиться и начать вести себя иначе.. Женщины в 6 раз сильнее мужчин психологически и эмоционально,. Кроме того, атмосфера в семье создается именно женщиной, ее внутренним состоянием... А мужчина сильнее физически и в плане умения логически мыслить... Поэтому "защищаться" от невидимого денского давления мужчина может только доступным для себя способом... В Вашем случае, это повтор Ваших же действий и ночь с другой... Если действительно хотите сохранить семью, необходимо менять полностью установки и поведенческие модели. Одним желанием изменить ни себя, ни близкого человека невозможно...

Доброго дня Оля! Кожна ситуація в житті має лише одну ціль - допомогти нам стати кращими і почати розвиватися, адже людина сама по собі дуже інертна. От як це не дивно, але саме цей чоловік змусив Вас почати багато читати літератури з психології і зараз звернутися вже безпосередньо до психологів... І зрозуміти це можна лише у деякій мірі відсторонившись від надміру емоційного сприйняття ситуації та себе... От Ви пишете "До появления мч у меня были цели и амбиции и я не особо парилась по поводу парней. Сейчас цели все так же есть, но огня в глазах нету. Я потерялась и не принимаю себя. Вся картина мира будто рухнула перед моими глазами"...і "Я росла, в свою очередь, только с мамой, папа всегда присутствовал и по этот день мы общаемся с ним. Ну и я всегда мечтала о семье (на примере крестного-он идеал), где будет взаимная любовь, а мужчина обязательно содержать семью..." Тобто до зустрічі з хлопцем існувала певна картинка майбутнього, яка чомусь дуже швидко зруйнувалася під час спілкування з ним... Адже якщо гармонія існує як внутрішній світогляд, як "кістяк", тоді її навряд чи може зруйнувати хтось зі сторони... Мало того, така людина навіть не з'явиться у нашому оточенні... Існує поняття свідомого і несвідомого сприйняття оточуючого світу. Зачасти нам здається, що нами керує наша свідомість, тоді як нсправді у 97% нами керує наша підсвідомість, яка закладається в дитинстві під впливом наших батьків та їх особистісних стосунків. А у батьків, якщо я правильно Вас зрозуміла, було дуже далеко до гармонії в стосунках один з одним, адже чомусь вони не проживали разом... Тому, як на мене, Ваші бажання та прагнення - цілком нормальні і Ви рухаєтеся в правильному напрямку. Єдине, щоб відновити гармонію у собі, насамперед, потрібно розібратися з тими установками, про які Ви навіть не здогадуєтеся, але які, як це не прикро, дуже активно впливають на Ваше не тільки самосприйняття, але і на саме життя...

Дякую за щирість! завдяки Вашій відповіді я ще більше впевнилася в тому, що Ваша проблема дуже глибока. Ви пишете "Я росла с бабушкой которая постоянно требовала в школьные годы от меня по максимум чтобы везде была первая так оно и случалось". У Вашому випадку, значиму роль відігравала саме бабуся. Це її установка "бути першою і найкращою" змушує Вас зараз так прискіпливо придивлятися до конкурентки, щоб впевнитися що Ви дійсно головна і найважливіша. Це таке собі суперництво за право бути першою, основною, найкращою... А те, що воно не виявлялося раніше... Так всьому у цьому світі свій час... Адже людина достатньо слабка і одразу впоратися з усіма проблемами не в змозі. Тому на кожному етапі перед нами постають різні задачі...

Добрый день! Когда люди только начинают встречаться, еще не включается в достаточной мере эгоизм из-за сильной влюбленности. Когда начинают жить вместе, тогда на первый план выходят все недостатки, которые есть в каждом... Кроме того, в паре, у людей проблемы фактически дублируются. Как по мне, вы любите друг друга, но оба достаточно эгоистичны и привыкли на первое место ставить свои личные интересы... То, что Вы идете первая мириться - скорее всего закономерность... Кто провоцирует на самом деле эти конфликты? Ведь понятие бытовых проблем - как правило, просто ширма... Вы пишете " Я чувствую что он устал от этого, но стараюсь меняться". То есть, чувствуете, что сами осознанно или неосознанно стали первоначальной причиной... Ведь очень часто внешние действия одного человека есть только отражением внутреннего состояния другого... Как к Вам относились в детстве родители?

Доброго дня dana! Ви написали "тогда мальчик гулял и я об этом знала там якобы простила, сейчас такого не терпела бы ни в каком случае"... Тобто, самі до кінця не впевнені, що пробачили? Окрім того, саме життя робить все для того, щоб весь час нагадувати Вам про існування цієї дівчини: "Ну наше окружение её прекрасно знает, лично я нет, и где-то постоянно что-то про неё говорят или вспоминают". А так, як правило буває тоді, коли існує набагато глибша проблема, яку важко побачити самостійно... І для цього потрібний фактор, що посилює проблему. У Вашому випадку - це існування уявної суперниці... Як на мене, у Вас є надмірна залежність від думки оточуючих... Саме через це потребуєте постійного порівняння... Почуття самодостатності та впевненості у собі формується в дитинстві під впливом батьків... Які у Вас з ними стосунки?

Ответ отредактирован автором 06-12-2021 13:19:47

Добрый день! То что мы склонны называть недостатками, есть всего лишь возможность улучшить себя как личность в процесе работы с ними. Как правило, недостатки бывают связаны с тем, как мы себя воспринимали в своем неосознанном детстве. То есть очень субьективно. Поэтому работа над недостатками - это глубинная трансформационная работа над собой. И если Вы готовы к ней, выбирайте психолога, тем более, что сейчас есть возможность очень эффективно работать онлайн...

Доброго дня Ви пишете "мене турбує постійна тривога... Я хвилююсь за те, що я довго входжу в курс справи, хвилююсь що в мене нічого не вийде. Кожного ранку, або ж вечора я хвилююсь перед робочим днем, оксільки постійно тривожусь, щоб ніде не помилитись і не підставити компанію". Окрім того, згадуєте, що на попередній роботі були проблеми, які Ви дуже важко прийняли... Як на мене, ситуація на першій роботі є лише продовженням чогось іншого, що заклалося, можливо навіть в дитинстві... Звідки у Вас така невпевненість у собі та постійне бажання бути "гарною дівчинкою", бути ідеальною, звідки такий страх зробити помилку? Як до Вас ставилися батьки в дитинстві?

Да, конечно! Тем более, что сейчас есть чудесная возможность общаться с психологом онлайн с тем же эффектом... По другому Вы и не сможете начать менять что-то в своей жизни. Ведь для того, чтобы внешне отсоединиться от мамы, надо, как минимум вначале стать психо-емоционально независимой. Вас жизнь поэтому и поставила в такие условия. Потому что только чувствуя каждый день сильный дискомфорт от общения с мамой, Вы начнете пытаться разбираться в себе... Ситуация решается только тогда, когда мы вынесли необходимые уроки из проблемы...

Дякую Вам за щирість ще раз. Як на мене, Ви повністю заплуталися у поняттях любові та пристрасті... І та проблема, яка виникла зараз, є лише логічним наслідком невирішеної проблеми у першому шлюбі... Я правильно зрозуміла, Ви маєте на увазі свою зраду? - "Уважении, сострадании и какой то семьи не было после всего, да и он давал повод так как не работал и все пускал на самотек.". Зачасти ми дуже обурюємося поведінці своєї близької людини, але навіть не можемо собі уявити наскільки дії коханої людини залежать від нашого внутрішнього стану. Шлюбні пари утворюються саме за принципом співпадіння внутрішніх проблем.. Як правило, чоловік так себе поводить, якщо жінка достатньо емоційно закрита, не дуже щедра на вміння приймати, і не вміє виховувати... Як склалися стосунки у Ваших батьків? Як до Вас ставилися вони в дитинстві?

Знаєте, у психології є поняття "жертви". Це тоді, коли людина безперестану шукає винних, говорить, що від неї нічого не залежить і шукає доводи для того, щоб виправдати своє небажання внутрішньо змінюватися... Так, Ви пішли від чоловіка, і у даній ситуації це був вимушений крок,. і як на мене, цілком виправданий.. Але не пішли від себе... І це означає, що залишаєтеся так само психо-емоційно залежною від нього... Тобто, ще далі його відштовхуєте і руйнуєте себе образами та претензіями... Невирішена проблема нікуди не зникає, а "тягнеться" далі по життю, щоб у певний час перейти у спадок вже власним дітям, як це не прикро...

Дякую Вам за щирість. Як на мене, проблеми у стосунках з коханим пов'язані із стосунками з батьком та загалом, недостатньо гармонічно вибудованим світоглядом. Зачасти так буває, що приховані образи та претензії, які залишилися з дитинства, починають діяти, як тільки ми дорослішаємо і вступаємо у близькі стосунки з коханими людьми. Адже батько, то перший чоловік у житті дівчинки. І для нашої підсвідомості чоловік є продовженням емоційних стосунків з батьком...До речі, байдужість - може означати певний емоційний блок, який приховує якісь непрожиті дитячі травми...

Ну что ж, Вы только подтвердили мои предположения... Если действительно хотите начать жить своей жизнью, необходио полнстью проработать с психологом внутренние проблемы, которые у Вас, к тому же, идут по роду... Тем более, что сейчас эту работу можно проводить оченьэффективно онлайн...

Нестачу уваги з боку батька, зачасти, жінка переносить несвідомо на стосунки з чоловіком. І саме це призводить до того, що починаються певні "перекоси"...Знаєте, він звинувачує Вас саме для того, щоб розв'язати собі руки і мати можливість не нести відповідальності за свої вчинки... А це стало можливим лише тому, що він відчув Вашу внутрішню залежність... Зараз - це лише результат того, що відбувалося раніше... Але, як на мене, не все втрачено. Чоловіки недооцінюють силу родинних зв'язків, навіть, якщо здається, що все - повна свобода... Вам обирати, впадати у відчай чи починати працювати над своїми внутрішніми змінами разом із психологм поки Ви не живете разом... У любому випадку, внутрішні зміни дають дуже корисні плоди, тоді як відчай занепащає життя ще більше...

Дякую Вам за відвертість... Так, ситуація дійсно дуже серйозна... Але, знову ж таки, не безнадійна... Які у Вас стосунки з першим чоловіком? Чому розійшлися з ним?

Ответ отредактирован автором 05-12-2021 15:07:53