Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Добрій день Anna! Ви пишете "Обещал за пол года решить вопрос с тремя детьми и женой"... и "варианта одной рожать нет, или с ним или я пойду на аборт"... Як на мене, Ви самі вже все для себе вирішили і достатньо категорично - і по відношенню до тих трьох дітей, які не винні, що їх батько закохався та заплутався, і по відношенню до своєї майбутньої дитини, до якої ставитеся так само безжально як і до дітей коханого... На скільки я зрозуміла, від першого шлюбу у Вас немає дітей? А якщо ця дитина, яку Ви носите в собі - це єдиний шанс загалом для Вас мати дітей? Адже, коли жінка іде на стосунки з одруженим чоловіком, як мінімум варто розуміти, що вона може завагітніти , а чоловік не піде на розлучення, бо там родина, що вже склалася роками... і цих людей щось пов'язує та поєднує більш глибоке, ніж просто секс та пристрасть, інакше б у них не було трьох дітей... Як на мене, категоричність у такій складній ситуації може лише погіршити і так нелегку ситуацію, адже Ви також дуже сильно заплуталися і просто боїтеся того, що може бути... То може краще спробувати розібратися у собі і пошукати інші шляхи виходу? Адже, коли повинна народитися дитина, варіантів стає на багато більше, ніж нам здається... І насамперед, щоб ці варіанти побачити, потрібно позбавитися страху, який веде лише до збільшення проблем...

Я Вас вітаю, адже зробити крок назустріч, то вже пів справи... Тепер я Вам щиро раджу почати відслідковувати свої почуття та реакції у відповідності до дій друга... Буває так, що інколи за зовні простою ситуацією може приховуватися щось набагато серйозніше...

У Вас явно прослеживаются признаки созависимых отношений с мамой. А такую зависимость только одним большим желанием снять практически невозможно... Вы до сих пор находитесь в положении маленькой девочки, которая нуждается в руководстве своей мамы... А как сложились отношений у Вашей мамы с ее родителями?

Я очень Вам сочувствую, ведь мы все пользуемся лишь тем опытом, который перенимаем от родителей... Или же, понимая что опыт не приводит к гармоничным отношениям, начинаем серьезно работать со своими внутренними установками и моделями поведения. Вы пишете "отец алкоголик, не работал, пока жил с нами. Они развелись, и через пару лет он покончил жизнь суицидом. Мать «тянула» троих детей и отца, и после очень сильных побоев развелась с ним". По факту, подсознательно нашли мужчину схожого со своим отцом... Ведь для девочки именно отец- пример мужчины в будущем... И то, что сложно с самооценкой, тоже имеет конкретные причины. Отношения мамы и отца - классическая схема отношений "жертва-тиран"... И неосознавая этого, Вы переняли от мамы роль жертвы... Если действительно хотите изменить свою жизнь, необходима глубинная трансформация полученных в детстве установок, а это работа с чувствами, которую самостоятельно сделать невозможно... Я бы Вам посоветовала индивидуальную работу с психологм. Тем более, что сейчас доступны онлайн-консультации и терапия, которые также эффективны как и офлайн ...

Ответ отредактирован автором 04-12-2021 18:11:43

Добрый день Masha! Ваш мужчина, судя по всему, действительно утратил интерес к Вам, поскольку все чего он хотел, уже получил. Мужчина так устроен, что изначально женщина его интересует лишь как обьект сексуального удовольствия. И перейдут ли его интересы на более высокий уровень зависит уже от самой девушки, от ее поведения. Есть две схемы развития события с позиции мужской природы. Первая. мужчина-охотник. "Догнать и получит свою добычу". Вторая схема. девушка идет на общение, рада с ним встречаться и общаться, но не идет на интим. Тогда мужчина либо сразу отходит в сторону, либо, если есть предпосылки для более серьезных отношений, начинает за ней ухаживать и отношения переходят на более серьезный уровень... Как сложились отношения у Ваших родителей?

Доброго вечора Ирина! Дуже важко щось почати змінювати в собі, коли такі ситуації трапляються. Адже людина потрапляє під потужний вплив своїх емоцій та почуттів, які затягують ... І чим сильніше намагатися ці почуття забути, приховати, тим сильніше вони мучають, не дають жити спокійно... І тоді єдиний вихід, це спробувати зрозуміти, розібратися, а чому така ситуація трапилася? Що її спонукало? Адже в родині "танго танцюють двоє" і не буває когось одного винного... Окрім того, з усіх Ваших питань до психологів, я б на перше місце поставила ось це "Как полюбить себя?". Тому, що саме воно є ключовим на мою думку. Якщо жінка самодостатня ( не плутати із самостійністю), якщо має почуття власної гідності (не плутати з егоїзмом), тоді чоловіку навіть у голову не прийде її зраджувати... Яким було Ваше дитинство? Які у Вас стоунки з батьками?

Добрый день! думаю, на самом деле, проблема не в самом факте вранья, а в Вашем глубинном страхе быть какой то не такой... Страхи действуют таким образом, что подсознательно создаются ситуации, при которых человек попадает в то, чего больше всего боится... Но... Есть и другой путь... Для подсознаия не имеет значения как человек справится со своими страхами: реально или виртуально. Поэтому я бы Вам предложила с специалистом "прожить" свой страх полностью подсознательно... И если это произойдет, вопрос решится сам собой, причем так как вы даже не представляете...

Добрый вечер! Соглашусь с колегами, что Вы несете в себе, по факту, мамины страхи и опасения - это первое. И от этих установок необходимо избавиться путем их трансформации вместе с психологом. И второе. Как по мне, у Вас абсолютно неправильное восприятие отношений с мужчинами... Для Вас отношения означают интим, секс... Тогда, как интим - это лишь продолжение уже тех отношений, которые должны быть сформированы просто в процессе общения, дружбы, взаимоподдержки, взаимопонимания... Я бы Вам советовала выбрать специалиста и начать работать над изменением поведенческих стереотипов. Тем более, что сейчас это можно делать и онлайн с тем же эффектом...

Доброго дня Алексей! Інфопростір, у якому ми живемо дуже "багатоканальний". Окрім тої інформації, про яку Ви написали, є величезна кількість, яка навпаки підштовхує людину до збереження шлюбу, до вірних стосунків... Так само, як і спрямованість психологів... Тобто, ми "знаходимо" або нам "потрапляється" лише та інформація, яка відповідає нашому внутрішньому запиту. Ви пишете "А может этот страх появился из-за того что мне изменяли? Может я сильно на этом акцентирую свое внимание.
Но эта мысль не даёт мне покоя уже несколько лет". і, як на мене, Ваші припущення правильні. Саме "непрожитість" до кінця ситуації зради, змушує Вашу підсвідомість весь час нагадувати Вам, що з цим потрібно вже щось нарешті робити. Адже не просто так, існує поняття глибинного прийняття та прощення... Які залишаються такими нагальними і у наш час саме через те, що сказати легше, аніж зробити насправді... Але, якщо не пройти всі необхідні етапи у цьому напрямку, страхи та підозри можуть не тільки роз'їсти душу самої людини, а й не дуже добре вплинути на нові стосунки... І це Ви вже дуже добре розумієте спираючись на досвід перших стосунків... Окрім того, існує певна аксіома життя. Чим більше ми чогось боїмося, тим швидше самі можемо спровокувати таку ситуацію... Тобто, необхідна трансформаційна робота зі страхами та певними травмуючими установками...

Ответ отредактирован автором 04-12-2021 16:08:12

Доброго вечора! Як на мене, віра та релігійність, то надзвичайно різні речі. Справжня віра нікого ні до чого примушувати не стане, а тим паче висміювати чи принижувати... Але і питання родини - це надзвичайно важливе питання. Як на мене, Ви абсолютно правильно зробили, що відсторонились, на якийсь час відокремилися, щоб Ваш чоловік встиг задуматися, чи все правильно робить він та його батьки. Але, я Вам не раджу розлучатися ні в якому разі! Тим паче, що, на скільки я зрозуміла, у Вас є дитина. У житті кожної родини є певні складні періоди і інколи потрібно відсторонитися один від одного, щоб краще один одного зрозуміти. Як на мене, можна чоловіку запропонувати себе відчути у ситуації, коли його до чогось примушують - це перше. І друге, пояснити, що насправді, Ви не проти віри, Ви проти фанатичного нав'язування цієї самої віри... І ще... Як на мене, Вашу повагу до батьків чоловіка, коли Ви згодилися вінчатися та хрестити дитину, вони сприйняли як Вашу слабкість, а отже, можливість на Вас тиснути та Вами маніпулювати... Вам не можна зараз погоджуватися на їх умови, а потрібно ставити дуже конкретно свої. При чому попередити, якщо вони погодяться на Ваші умови, а потім почнуть знову тиснути, Ви залишаєте за собою право поїхати знову від чоловіка і так до тих пір, поки вони не почнуть поважати Ваш вибір...

Ответ отредактирован автором 03-12-2021 18:17:21

Так, думаю, що Ваші роздуми дуже мудрі... Єдине, що не завжди ми можемо реагувати саме так, як хотілося і було б правильним. Адже нами керують підсвідомі установки, які формуються в дитинстві під впливом наших батьків... І у дорослому житті, ми просто починаємо стикатися саме з тими ситуаціями, які допомагають нам звернути увагу на внутрішні проблеми... Нам зачасти здається, що ми дуже легко можемо собою та своїми емоціями керувати... Але, як тільки починається емоційно забарвлена ситуація, ми одразу втрачаємо важелі впливу і нами починає керувати ніби то хтось зі сторони... Як на мене, потрібна достатньо серйозна трансформаційна робота з установками... Близькі реагують не на те, що зовні, а на наш внутрішній стан - це аксіома життя.

Знаєте, зачасти, нам буває дуже важко зрозуміти, що саме було такого в стосунках, що змушує нас намагатися їх поновити... Тим паче, якщо є відчуття незавершеності... Якщо б питання було лише в тому, щоб довідатися як він живе, навряд чи з'явилася б потреба радитися з психологами, бо це було б на рівні пересічної ситуації... Написали б собі просто у вайбер просте питання або привітання та й усе... Наша свідомість так влаштована, що зачасти дуже майстерно приховує від нашого погляду те, що лежить на рівні підсвідомості... Але ж саме підсвідомість, а не свідомість керує нашим життям...

Доброго вечора! Ви пишете "Но я не помнимаю почему тк я всегда была отличницей. Учеба в нашей семье всегда была на 1ом месте и всегда ассоциировалась со стрессом у меня, я училась хорошо, чтобы угодить родителям, но старшего брата бесконечно ругали, было много скандалов и стрессов изза его учебы. У меня сильный стресс перед экзаменами". Як на мене, відповідь повністю є у Вашій відповіді. Нам тільки здається, що ми свідомо керуємо своїм життям. Хоча насправді, нами керують оті самі несвідомі установки, які закладалися набагато раніше, під впливом певного досвіду. Ви гарно вчилися, але для чого і для кого? Аж ніяк не для себе. Тобто, є такий собі фактор примусу, який обов'язково породжує протест, супротив, навіть якщо він глибоко прихований, як у Вашому випадку... Ви намагалися догодити батькам, тому що, швидше за все, хотіли себе захистити від такого ж ставлення як у випадку з братом... Таким чином присутня, з одного боку, вроджена тяга до знань, природні здібності. А з іншого боку, вона входять у резонанс з дитячою глибокою травмою, страхами, пригніченістю... Якщо хочете вийти з такого стану, необхідно, як на мене, "пропрацювати" внутрішні дитячі установки. Бо, як це не дивно, але саме вони створюють отой незрозумілий дискомфорт, який Ви зараз відчуваєте... Тим паче, що онлайн-зустрічі такі ж самі по ефективності, як і офлайн .

Ответ отредактирован автором 03-12-2021 17:51:07

Певне, просто сидіти і чекати не варто, та і не зможете, адже маєте достатньо сильний, рішучий як на мене, характер... Говорять, що чоловіки обирають собі дружин, які дуже схожі на їх мам... Чи, власне, не саме у цьому "коріння" проблеми? Зовні, ніби чисто побутові питання та проблеми, а якщо зазирнути глибше... Як на мене, іде така собі непомітна, але дуже потужна "боротьба" за чоловіка-сина... З одного боку, мама боїться втратити контроль над сином, а з іншого боку, дружина намагається встановити такий же контроль сама... Побачити це дуже важко, всі процеси несвідомі... Окрім того, чоловік може стати серйозним та відповідальним лише тоді, коли жінки "збавлять оберти" і навчаться бути тими, кого ведуть, а не тими, хто керує...Це аксіома життя, яка криється в природі чоловіків та жінок. Жінка у 6 разів потужніша психологічно, тому у чоловіка немає жодного шансу змінитися до тих пір, поки не захоче внутрішньо змінитися дружина...От Ви написали, що у батьків гарні стосунки... Хто у родині батьків насправді приймає рішення, керує процесами?

Добрый день! До момента вступления пары в официальне отношения, есть период, когда сама жизнь заставляет каждого в паре проходить определенные экзамены на зрелость и готовность жить вместе. Облегчает этот путь знания о женской и мужской природе, которая очень отличается по сути. Серьезным и ответственным мужчинам свойственно принимать конкретное решения в сложных ситуациях самостоятельно. И женщина реагирует всегда двойственно. С одной тороны ей хочется, чтобы рядом был человек, на которого можно положиться, а с другой стороны - обижает, если вдруг с ней не советуются и она не имеет возможности сама руководить процессом... Единственное исключение составляют пары, у которых выстроены уже доверительные, глубокие отношения, основанные на взаимоуважении и доверии... Только тогда, мужчина уважая свою супругу, может рассказать ситуацию а захотеть узнать ее мнение... Но все равно, решение принимать станет самостоятельно... Представьте ситуацию, когда Ваш мужчина по любому поводу спрашивает у Вас совета и делает так, как хотите Вы? Вы сможете уважать такого мужа? А без уважения любовь чахнет очень быстро... Ка по мне, Вам не хватает знаний как строятся отношения и семья... как сложились отношения у Ваших родителей?