Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Дякую Кіро, за відвертість... Ситуація запущена, але не безнадійна як на мене... На скільки я зрозуміла, протягом тривалого часу далі зауважень з Вашого боку нічого не йшло? По факту, Ви ніби і були невдоволені, але конкретно ніяких дій не приймали... та ще й хвороба батька... У родині "танго танцюють двоє". Стосунки визначаються не кількістю сексуальних контактів, а глибиною душевного спілкування... Чи були у Вас коли-небудь по-справжньому довірливі стосунки? І ще, Ви пишете, що дуже сильно його ревнували... Почуття ревності виникає тоді, коли ми надміру прив'язуємося до коханої людини, дуже сильно боїмося її втратити, і від цього стаємо психо-емоційно залежними, а отже, нецікавими для коханих... І, як на мене, основна проблема саме в цьому. Які у Вас в дитинстві були стосунки з батьками?

Ответ отредактирован автором 05-12-2021 15:12:09

Доброго дня Іро! Так поводять себе батьки тоді, коли і у них не було гармонічних стосунків з їх батьками... Тому що ми вміємо любити лише так, як нас цьому навчили в дитинстві... Як до батьків ставилися Ваші дідусі та бабусі? Ви пишете "мне не нравится их поведение. И не знаю как с ними поговорить, что им сказать, чтобы они перестали меня критиковать". Як на мене, ніякі розмови не принесуть очікуваних результатів до тих пір, поки Ви внутрішньо будете дуже сильно залежати від їх думки. Ви виросли, вийшли заміж, народили дитину, але це тільки зовні... Насправді, в середині Вас залишилася величезна дитяча травма від надмірного контролю батьків і нехтування Вашими почуттями. Нам тільки здається, що ми свідомо керуємо своїм життям. Тоді, як насправді, нашими рекціями та діями керує наша підсвідомість, яка закладається в дитинстві... І Ваш чоловік правий, як на мене, в одному, ніякі переїзди подалі від батьків не допоможуть Вам стати вільною від самої себе та почуттів до своїх батьків... Ви пишете "Меня не интересует их мнение, но мне не нравится их поведение". А чи насправді це так? Адже коли нам не цікаво, тоді і сама ситуація втрачає своєї гостроти... Коли дитина маленька, вона не в силах впоратися зі своїми почуттями та переживаннями і тоді проблема "заштовхується" вглиб, а нам здається, що ми стали іншими і вже з усім впоралися... Щоб вибудувати особисті кордони, потрібно стати самодостатньою у відношенні до батьків. А це неможливо без глибинних внутрішніх трансформацій, які відбуваються лише під час роботи з почуттями...

Ответ отредактирован автором 05-12-2021 14:58:18

Добрый день! Жить в атмосфере алкогольной зависимости очень сложно. Ведь алкоголь делает человека неадекватным, впылчивым, агрессивным.... То есть таким, который не владеет ни собой, ни своим поведением... Алкоголизм - это болезнь. Кроме того, люди с зависимостями энергетически истощены, поэтому им постоянно необходима условная подпитка от тех, кто рядом... При чем происходит это неосознанно, они даже об этом не догадываются... Поэтому, если не знают как адекватно получать энергию счастья и любви, могут бить, оскорблять, унижать, чтобы хотя бы таким способом "выдавить" из близкого человека хоть какую то реакцию. По факту, вампирят... И то, что мама начала пугать своим скорым "уходом" в иные миры - ничто другое как попытка Вас "привязать" к себе как условного энергетического "донора"... И своими страхами Вы только помогаете маме Вас еще сильнее использовать и "пристегивать намертво" к себе... Мама своими словами еще больше усиливает Ваше тревожное чувство вины и заставляет нервничать и переживать, а по факту, отдавать недостающие силы своей маме... К большому сожалению, такие отношения могут только еще больше Вас ослабить и сделать полностью управляемой. Поэтому Вам надо научиться отстраняться от родителей внутренне, стать самодостаточной, а самой, без помощи психолога, это сделать очень сложно... Но не преодолев рабскую зависимость Вы рискуете полностью уничтожить свою жизнь...

Доброго дня! Ви пишете "Ем очень много сладкого и мучного". Коли є така нестримна тяга до солодкого, це може означати лише те, що Вам категорично не вистачає енергії щастя... І у такий спосіб організм намагається дібрати те, чого не вистачає... Окрім того, існує фактор "заїдання". Як давно почалося переїдання? З якою подією воно може бути пов'язане?

Доброго дня Кіра! У житті кожної родини бувають складні періоди, коли здається, що все зайшло у глухий кут...Але родина не створюється для того, щоб люди так легко могли розійтися, особливо якщо вже є діти. І те, що Ви ніяк не наважитеся забрати свої речі, якраз і свідчить, як на мене, про те, що внутрішньо Ви відчуваєте, що нічого ще не завершилося... Скажіть, будь ласка, а що трапилося конкретно (окрім тільки Ваших відчуттів), що змусило Вас піти від чоловіка? Ви готові так легко віддати кохану людину якійсь іншій жінці?

Добрый день! Вы пишете "Я встречаюсь и живу с молодым человеком 4 года". Уже в этой фразе чувствуется полная жизненная неразбериха. Так Вы живете вместе или встречаетесь? Если живете вместе, значит он уже Ваш муж и надо разбираться как с семьей, в системе... Если же только встречаетесь - разбираться откуда такая зависимость, почему на столько не цените себя, что позволяете себя унижать? Как к Вам относились родители в детстве?

Добрій день Anna! Ви пишете "Обещал за пол года решить вопрос с тремя детьми и женой"... и "варианта одной рожать нет, или с ним или я пойду на аборт"... Як на мене, Ви самі вже все для себе вирішили і достатньо категорично - і по відношенню до тих трьох дітей, які не винні, що їх батько закохався та заплутався, і по відношенню до своєї майбутньої дитини, до якої ставитеся так само безжально як і до дітей коханого... На скільки я зрозуміла, від першого шлюбу у Вас немає дітей? А якщо ця дитина, яку Ви носите в собі - це єдиний шанс загалом для Вас мати дітей? Адже, коли жінка іде на стосунки з одруженим чоловіком, як мінімум варто розуміти, що вона може завагітніти , а чоловік не піде на розлучення, бо там родина, що вже склалася роками... і цих людей щось пов'язує та поєднує більш глибоке, ніж просто секс та пристрасть, інакше б у них не було трьох дітей... Як на мене, категоричність у такій складній ситуації може лише погіршити і так нелегку ситуацію, адже Ви також дуже сильно заплуталися і просто боїтеся того, що може бути... То може краще спробувати розібратися у собі і пошукати інші шляхи виходу? Адже, коли повинна народитися дитина, варіантів стає на багато більше, ніж нам здається... І насамперед, щоб ці варіанти побачити, потрібно позбавитися страху, який веде лише до збільшення проблем...

Я Вас вітаю, адже зробити крок назустріч, то вже пів справи... Тепер я Вам щиро раджу почати відслідковувати свої почуття та реакції у відповідності до дій друга... Буває так, що інколи за зовні простою ситуацією може приховуватися щось набагато серйозніше...

У Вас явно прослеживаются признаки созависимых отношений с мамой. А такую зависимость только одним большим желанием снять практически невозможно... Вы до сих пор находитесь в положении маленькой девочки, которая нуждается в руководстве своей мамы... А как сложились отношений у Вашей мамы с ее родителями?

Я очень Вам сочувствую, ведь мы все пользуемся лишь тем опытом, который перенимаем от родителей... Или же, понимая что опыт не приводит к гармоничным отношениям, начинаем серьезно работать со своими внутренними установками и моделями поведения. Вы пишете "отец алкоголик, не работал, пока жил с нами. Они развелись, и через пару лет он покончил жизнь суицидом. Мать «тянула» троих детей и отца, и после очень сильных побоев развелась с ним". По факту, подсознательно нашли мужчину схожого со своим отцом... Ведь для девочки именно отец- пример мужчины в будущем... И то, что сложно с самооценкой, тоже имеет конкретные причины. Отношения мамы и отца - классическая схема отношений "жертва-тиран"... И неосознавая этого, Вы переняли от мамы роль жертвы... Если действительно хотите изменить свою жизнь, необходима глубинная трансформация полученных в детстве установок, а это работа с чувствами, которую самостоятельно сделать невозможно... Я бы Вам посоветовала индивидуальную работу с психологм. Тем более, что сейчас доступны онлайн-консультации и терапия, которые также эффективны как и офлайн ...

Ответ отредактирован автором 04-12-2021 18:11:43

Добрый день Masha! Ваш мужчина, судя по всему, действительно утратил интерес к Вам, поскольку все чего он хотел, уже получил. Мужчина так устроен, что изначально женщина его интересует лишь как обьект сексуального удовольствия. И перейдут ли его интересы на более высокий уровень зависит уже от самой девушки, от ее поведения. Есть две схемы развития события с позиции мужской природы. Первая. мужчина-охотник. "Догнать и получит свою добычу". Вторая схема. девушка идет на общение, рада с ним встречаться и общаться, но не идет на интим. Тогда мужчина либо сразу отходит в сторону, либо, если есть предпосылки для более серьезных отношений, начинает за ней ухаживать и отношения переходят на более серьезный уровень... Как сложились отношения у Ваших родителей?

Доброго вечора Ирина! Дуже важко щось почати змінювати в собі, коли такі ситуації трапляються. Адже людина потрапляє під потужний вплив своїх емоцій та почуттів, які затягують ... І чим сильніше намагатися ці почуття забути, приховати, тим сильніше вони мучають, не дають жити спокійно... І тоді єдиний вихід, це спробувати зрозуміти, розібратися, а чому така ситуація трапилася? Що її спонукало? Адже в родині "танго танцюють двоє" і не буває когось одного винного... Окрім того, з усіх Ваших питань до психологів, я б на перше місце поставила ось це "Как полюбить себя?". Тому, що саме воно є ключовим на мою думку. Якщо жінка самодостатня ( не плутати із самостійністю), якщо має почуття власної гідності (не плутати з егоїзмом), тоді чоловіку навіть у голову не прийде її зраджувати... Яким було Ваше дитинство? Які у Вас стоунки з батьками?

Добрый день! думаю, на самом деле, проблема не в самом факте вранья, а в Вашем глубинном страхе быть какой то не такой... Страхи действуют таким образом, что подсознательно создаются ситуации, при которых человек попадает в то, чего больше всего боится... Но... Есть и другой путь... Для подсознаия не имеет значения как человек справится со своими страхами: реально или виртуально. Поэтому я бы Вам предложила с специалистом "прожить" свой страх полностью подсознательно... И если это произойдет, вопрос решится сам собой, причем так как вы даже не представляете...

Добрый вечер! Соглашусь с колегами, что Вы несете в себе, по факту, мамины страхи и опасения - это первое. И от этих установок необходимо избавиться путем их трансформации вместе с психологом. И второе. Как по мне, у Вас абсолютно неправильное восприятие отношений с мужчинами... Для Вас отношения означают интим, секс... Тогда, как интим - это лишь продолжение уже тех отношений, которые должны быть сформированы просто в процессе общения, дружбы, взаимоподдержки, взаимопонимания... Я бы Вам советовала выбрать специалиста и начать работать над изменением поведенческих стереотипов. Тем более, что сейчас это можно делать и онлайн с тем же эффектом...

Доброго дня Алексей! Інфопростір, у якому ми живемо дуже "багатоканальний". Окрім тої інформації, про яку Ви написали, є величезна кількість, яка навпаки підштовхує людину до збереження шлюбу, до вірних стосунків... Так само, як і спрямованість психологів... Тобто, ми "знаходимо" або нам "потрапляється" лише та інформація, яка відповідає нашому внутрішньому запиту. Ви пишете "А может этот страх появился из-за того что мне изменяли? Может я сильно на этом акцентирую свое внимание.
Но эта мысль не даёт мне покоя уже несколько лет". і, як на мене, Ваші припущення правильні. Саме "непрожитість" до кінця ситуації зради, змушує Вашу підсвідомість весь час нагадувати Вам, що з цим потрібно вже щось нарешті робити. Адже не просто так, існує поняття глибинного прийняття та прощення... Які залишаються такими нагальними і у наш час саме через те, що сказати легше, аніж зробити насправді... Але, якщо не пройти всі необхідні етапи у цьому напрямку, страхи та підозри можуть не тільки роз'їсти душу самої людини, а й не дуже добре вплинути на нові стосунки... І це Ви вже дуже добре розумієте спираючись на досвід перших стосунків... Окрім того, існує певна аксіома життя. Чим більше ми чогось боїмося, тим швидше самі можемо спровокувати таку ситуацію... Тобто, необхідна трансформаційна робота зі страхами та певними травмуючими установками...

Ответ отредактирован автором 04-12-2021 16:08:12