Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Я б, найперше, радила Вам звернутися за індивідуальною порадою до психолога... Адже перш, ніж щось радити, потрібно зрозуміти, що саме спонукало сина так себе повести... А для цього потрібно набагато більше інформації не тільки про сина, а і про родину в цілому та стосунки в родині...

Ответ отредактирован автором 10-12-2021 14:50:41

Доброго дня Лана! Щоб дати більш конкретну відповідь на Ваше запитання, потрібно набагато більше інформації про стосунки з мамою та загалом стосунки з батьками... Але навіть зараз можна сказати, що назвавши стосунки з мамою токсичними, саму проблему Ви все одно не вирішите, хіба ще більше її збільшите. Тому що підвищите рівень своїх образ та претензій до рідної людини (і цей факт при усьому своєму бажанні Ви нікуди не дінете)... Адже поміняти іншого ми не можемо, зате можемо змінювати себе та своє ставлення до близької людини і саме завдяки цьому змінювати і самі стосунки... Тому я б Вам радила індивідуально звернутися до психолога, щоб покращити досить складну ситуацію... Тому що потрібно ще дати відповіді на такі запитання - Мама Вас виховувала сама? Батьки живуть разом?

Доброго дня! Перечитала Ваші коментарі... Чоловік не пройшов сепарацію від мами однозначно... Але, як на мене, це не привід руйнувати родину чи робити якісь категоричні дії... Адже в родині "танго танцюють двоє". І якщо у Вас саме такий чоловік, на це є якась глибока внутрішня причина. В очі кинулися Ваші слова "Я навела йому приклад дитини в якої батьки закордоном і розповідають їй як сильно люблять диту, їй жи це буде не так важливо, як їх присутність". Чи не "відзеркалюєте" Ви таким чином свої дитячі образи? Нестачу любові та тепла від батьків? Чому саме такий приклад Вам спав на думку? Що у Вас відбувалося в дитинстві з Вашими батьками?

Доброго дня! Як на мене, Ви самі краще за психологів усвідомлюєте, що чоловік Вас "купує" грошима... Але те, що він не іде від Вас - не тільки використання стосунків як місця перебування, на мою думку. Як це не дивно, але у нього, швидше за все, є до Вас почуття.. Єдине, що вони дуже заплямовані Вашою залежністю, приниженою поведінкою... Тому абсолютно не обов'язково виганяти його і руйнувати стосунки для того, щоб "привести його до тями". Адже про чоловіків потрібно не тільки турбуватися, їх ще й потрібно вміти виховувати... А от така Ваша надмірна внутрішня прив'язливість одразу викликає питання... Яким було Ваше дитинство? Які у Вас стосунки з батьками?

Добрый день! Судя по тому, что Вы так и не дали ответ на мой вопрос, проблема именно в том, что Вы "завязли" на бытовом видении жизни вцелом. И присутствует исключительно материалистическое восприятие... Кроме того, Ви пишете, что муж - страшный домосед... Такие вещи как у Вашего мужа имеют тенденцию к усугублению, если все оставить так как оно есть... Поэтому вам надо либо вдвоем к семейному психологоу, либо Вам одной, если муж не увидит в этом проблемы ( на 99,9% он не увидит проблемы как и любой зависимый человек)

Якщо чоловік так легко говорить про те, щоб, типу, кохана жінка зробила аборт... Коханням там і не пахне... Суцільне використання жінки як об'єкт для насолоди... Від такого "кавалера" потрібно тікати чимдужчь, як на мене...

Вы так и не написали, есть ли у Вас какие то общие, более высокие цели и смысли кроме бытовых вопросов... Кроме того, бессонница может говорить о том, что вы психо-эмоционально истощены... А ведь именно женщина наполняет и атмосферу в доме, и мужа жизненной энергией... Порно-зависимось - это дефицит этой самой энергии и подсознательное намерение его восполнить вот таким способом... Если так будет продолжаться, никто не поручится, что муж не пойдет на сторону, или даже если останеться, не превратить свою и Вашу жизнь в не очень утешительное существование... Как по мне, необходима полная ревизия жизненных смыслов и переоценка мировоззренческих взглядов вначале у Вас. Муж в таком состоянии просто даже и не сможет понять, что он уже "попал" в западню...и тянет в нее Вас...

Думаю, что Ваши опасения далеко не беспочвенны... Как правило, зависимости такого рода бывают тогда, когда в семье превалирует материалистическое восприятие жизни, и нет каких то более высоких целей... То есть семья "вариться в собственном соку". У Вас есть какие то интересы совместные кроме быта и сеса?

То, что Вы пытаетесь себя сдерживать, делает Вам большую честь! Но, в большинстве случаев, мы сейчас чувствуем лишь то, что с нами происходило раньше. То есть, Ваши теперешние действия "работают на будущее". А муж сейчас чувствует только боль от того, что уже было в отношениях и именно из-за этого не может открыться, вот так сразу довериться... Ну, представьте себе, что Вы очень долго иголкой тыкали в один и тот же палец, как Вы будете реагировать, если только возьмете в руки иглу? Муж Вам просто не верит и для этого есть все предпосылки... А Вы сами верите, что в ситуации, когда снова будете на эмоциях, сможете себя сдержать и не повести себя как раньше? Увы, мы контролировать себя можем только в относительно спокойном состоянии и когда можем предугадать события. Если все происходит спонтанно, включается автоматизм. А на уровне подсознания, повторяюсь, у Вас не лучшие поведенческие установки... Кстати, мужчины очень хорошо чувствуют своих женщин и реагируют не столько на их слова и действия, сколько на их внутреннее состояние...

Добрый день Диана! Так иногда бывает в семье что кому то одному секса необходимо больше, чем другому. И тут очень важно, как мы оносимся к непохожести на нас в другом человеке? Что мы чувствуем при этом к самому человеку? Ведь муж и жена - это взаимосвязанная система. Вы можете описать свои чувства? Ведь на самом деле просмотр порно может быть разновидностью зависимости... А зависимость от чего либо всегда имеет намного более глубинные корни, чем нам кажется...

То есть, если я правильно Вас поняла, мама достаточно авторитарный человек? Все дети абсолютно перенимают поведенческие модели своих родителей на подсознательном уровне, автоматически. И потом, когда вырастают, даже не понимают почему именно так себя ведут, хотя очень хотят все делать по другому, более правильно... Но, увы, на самом деле ими двигают детские установки... ИТменно поэтому так тяжело бывает остановиться и начать вести себя иначе.. Женщины в 6 раз сильнее мужчин психологически и эмоционально,. Кроме того, атмосфера в семье создается именно женщиной, ее внутренним состоянием... А мужчина сильнее физически и в плане умения логически мыслить... Поэтому "защищаться" от невидимого денского давления мужчина может только доступным для себя способом... В Вашем случае, это повтор Ваших же действий и ночь с другой... Если действительно хотите сохранить семью, необходимо менять полностью установки и поведенческие модели. Одним желанием изменить ни себя, ни близкого человека невозможно...

Доброго дня Оля! Кожна ситуація в житті має лише одну ціль - допомогти нам стати кращими і почати розвиватися, адже людина сама по собі дуже інертна. От як це не дивно, але саме цей чоловік змусив Вас почати багато читати літератури з психології і зараз звернутися вже безпосередньо до психологів... І зрозуміти це можна лише у деякій мірі відсторонившись від надміру емоційного сприйняття ситуації та себе... От Ви пишете "До появления мч у меня были цели и амбиции и я не особо парилась по поводу парней. Сейчас цели все так же есть, но огня в глазах нету. Я потерялась и не принимаю себя. Вся картина мира будто рухнула перед моими глазами"...і "Я росла, в свою очередь, только с мамой, папа всегда присутствовал и по этот день мы общаемся с ним. Ну и я всегда мечтала о семье (на примере крестного-он идеал), где будет взаимная любовь, а мужчина обязательно содержать семью..." Тобто до зустрічі з хлопцем існувала певна картинка майбутнього, яка чомусь дуже швидко зруйнувалася під час спілкування з ним... Адже якщо гармонія існує як внутрішній світогляд, як "кістяк", тоді її навряд чи може зруйнувати хтось зі сторони... Мало того, така людина навіть не з'явиться у нашому оточенні... Існує поняття свідомого і несвідомого сприйняття оточуючого світу. Зачасти нам здається, що нами керує наша свідомість, тоді як нсправді у 97% нами керує наша підсвідомість, яка закладається в дитинстві під впливом наших батьків та їх особистісних стосунків. А у батьків, якщо я правильно Вас зрозуміла, було дуже далеко до гармонії в стосунках один з одним, адже чомусь вони не проживали разом... Тому, як на мене, Ваші бажання та прагнення - цілком нормальні і Ви рухаєтеся в правильному напрямку. Єдине, щоб відновити гармонію у собі, насамперед, потрібно розібратися з тими установками, про які Ви навіть не здогадуєтеся, але які, як це не прикро, дуже активно впливають на Ваше не тільки самосприйняття, але і на саме життя...

Дякую за щирість! завдяки Вашій відповіді я ще більше впевнилася в тому, що Ваша проблема дуже глибока. Ви пишете "Я росла с бабушкой которая постоянно требовала в школьные годы от меня по максимум чтобы везде была первая так оно и случалось". У Вашому випадку, значиму роль відігравала саме бабуся. Це її установка "бути першою і найкращою" змушує Вас зараз так прискіпливо придивлятися до конкурентки, щоб впевнитися що Ви дійсно головна і найважливіша. Це таке собі суперництво за право бути першою, основною, найкращою... А те, що воно не виявлялося раніше... Так всьому у цьому світі свій час... Адже людина достатньо слабка і одразу впоратися з усіма проблемами не в змозі. Тому на кожному етапі перед нами постають різні задачі...

Добрый день! Когда люди только начинают встречаться, еще не включается в достаточной мере эгоизм из-за сильной влюбленности. Когда начинают жить вместе, тогда на первый план выходят все недостатки, которые есть в каждом... Кроме того, в паре, у людей проблемы фактически дублируются. Как по мне, вы любите друг друга, но оба достаточно эгоистичны и привыкли на первое место ставить свои личные интересы... То, что Вы идете первая мириться - скорее всего закономерность... Кто провоцирует на самом деле эти конфликты? Ведь понятие бытовых проблем - как правило, просто ширма... Вы пишете " Я чувствую что он устал от этого, но стараюсь меняться". То есть, чувствуете, что сами осознанно или неосознанно стали первоначальной причиной... Ведь очень часто внешние действия одного человека есть только отражением внутреннего состояния другого... Как к Вам относились в детстве родители?

Доброго дня dana! Ви написали "тогда мальчик гулял и я об этом знала там якобы простила, сейчас такого не терпела бы ни в каком случае"... Тобто, самі до кінця не впевнені, що пробачили? Окрім того, саме життя робить все для того, щоб весь час нагадувати Вам про існування цієї дівчини: "Ну наше окружение её прекрасно знает, лично я нет, и где-то постоянно что-то про неё говорят или вспоминают". А так, як правило буває тоді, коли існує набагато глибша проблема, яку важко побачити самостійно... І для цього потрібний фактор, що посилює проблему. У Вашому випадку - це існування уявної суперниці... Як на мене, у Вас є надмірна залежність від думки оточуючих... Саме через це потребуєте постійного порівняння... Почуття самодостатності та впевненості у собі формується в дитинстві під впливом батьків... Які у Вас з ними стосунки?

Ответ отредактирован автором 06-12-2021 13:19:47