Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Ника! Ви пишете "в плане духовном, перестало тянуть, хотя думала что этот человек один на всю жизнь, что у меня никогда к нему чувства не станут меньше а моя любовь будет расти с каждым днём. ничего между нами не происходило, меня просто переключило резко..." Як довго ви знали один одного до моменту вступу в інтимні стосунки? Окрім того, те що Ви описуєте "я мучала себя два месяца, сильно похудела, ухудшился сон, ком в горле, спазм в груди.." дуже схоже на депресивний стан викликаний сильним стресом... Щоб допомогти Вам знайти відповідь на своє питання, потрібно набагато більше інформації про те, що сталося... Хто запропонував паузу у стосунках? Чому? Що стало причиною, окрім того, що вас "переключило"... Чого, загалом, Ви очікували від стосунків?

Ответ отредактирован автором 14-12-2021 17:51:58

Доброго дня inco! Те, що Ви "злізли" з антидепресантів - просто чудово! Адже Ви носите дитину! Скажіть, Ви почали приймати антидепресанти лише через сусідку , чи ще були якісь причини Вашого знервованого стану? На мій погляд, у Вас елементарне психо-емоційне виснаження. І Ви не вмієте і не знаєте, як відновлюватися... А у зв'язку з вагітністю, цей стан тільки може поглибитися через гормональні зміни в організмі... Ви пишете ""Возможно сильная травма случилась"... Якщо дійсно сталася глибока травма, потрібно як найшвидче почати працювати з нею... Щоб її наслідки не мали впливу на малюка...

Доброго дня Элина! Перечитала декілька разів Вашу розповідь... На скільки я зрозуміла, Вам хочеться отримати конкретну інструкцію як і що сказати? Мені здається, що Ви вже намагалися говорити з коханим і це не принесло гарних результатів... Ви пишете "я наплевала на отношений. И я согласная с этим." І пояснюєте це тим, що Ви були у пошуках професії, потім у проблемах із здоров'ям... Тоді, як на мене, причина зовсім в іншому - стосунки повинні розвиватися, бути в динаміці... А Ви 8 років приїздили на вихідні і Вас це влаштовувало - ось у чому проблема... Вам не хотілося мати сім'ю? Чому ви не одружилися? Що Вас змусило задовольнятися "шлюбом вихідного дня"?

Можливо Вам здасться дивним те, що я напишу, але... У житті завжди потрібно робити свій вибір. У Вашому випадку з одного боку - бажання комфортного життя, а з іншого - цей вибір може коштувати Вам сім'ї, а дитині - батька... Тим паче, що ваша родина ще не зміцніла, не має спільних глибоких інтересів - а це завжди величезний ризик. Величезна омана вважати, що чоловік, який не має глибокого духовного розвитку може встояти проти жіночих чар, коли поруч немає дружини - це аксіома життя... Окрім того, чоловікам психологічно дуже важко винести жіночі претензії та сльози і - це найгірший варіант з'ясування стосунків "он как не любитель выяснять отношения а уж тем более слушать как я плачу вечно то отключал телефон, то не брал трубки вообщем ясно дал понять что эта темп стала для него закрытой. Я уже пожалела о своих словах и начала пытаться найти компромисс в нашей ссоре, все вернуть назад, он был непоколебим" Таким чином можна ще швидше змусити чоловіка "кинутись в обійми" іншої жінки... Адже всі абсолютно у цьому світі хочуть енергії радості та щастя... Уявіть собі, що не Ви, а Ваш чоловік почне 24 години на добу "катати" Вам істерики і кидати у Ваш бік безкінечні претензії та погрози... Шанси зберегти родину, як на мене, ще є, але потрібно почати правильно себе поводити! А для цього варто спершу заспокоїтися, прийняти ситуацію, зняти всі образи та претензії... До цього, він Вас просто слухати не стане, адже дуже багато вже було сказане такого, що принесло біль, а не радість...

Дякую за щирість! Як на мене, причина, як я і думала, у несвідомих дитячих установках. Адже, коли дитина народжується, вона вчиться контактувати з оточуючим світом через призму поведінкових моделей батьків (мами, я к у Вашому випадку). Тому потрібний, так званий "перезапис" цих самих установок, які були створені на рівні підсвідомості в дитинстві...

Доброго вечора! Скажіть, а чому Ви не поїхали разом із чоловіком? Адже сім'я особливо молода, повинна бути разом...

Доброго вечора! Абсолютно не обов'язково щоб у житті були якісь сексуальні домагання чи травми.. Інколи буває достатньою батьківська установка, про яку можна навіть на здогадуватися, бо була закладена в глибокому дитинстві... Які стосунки між Вашими батьками?

Зараз Ви намагаєтеся, як на мене, торгуватися з власною долею... А життя не любить тих, хто впадає у відчай... Повернеться чи ні: 50 на 50 і це вже буде залежати від того, на скільки Ви готові у першу чергу працювати над собою...

Мені шкода, але мушу Вас розчарувати, те що Ви пишете "я простила отца, у меня нет на него обиды, я трезво его понимаю, да и зачем жить прошлым, у него своя жизнь, у нас своя..." насправді здається зовні. Адже, якщо б дійсно було глибинне прийняття та прощення, у Вас не було б таких проблем з чоловіками. Не хочу повторюватися, але... те, що "заганяється" глибоко у підсвідомість в дитинстві, само по собі нікуди не дівається, як би Ви собі не говорили, що забули, простили і Вам байдуже... А от те, що "может я действительно «заблокировалась» - це, на мою думку, ближче до істини... найбільший біль найсильніше блокується... Саме тому іде такий внутрішній опір... Прислухайтесь до себе, адже всі слова психологів сковзають по поверхні і Ви знову повернулися на той етап, з якого і почали задавати питання....

Як на мене, головне знати, чого Ви хочете... Віднайти себе - то основа загалом збереження себе як особистості... Як правило, коли людина готова до глибинних змін, вихід знаходиться....

Знаєте, у цьому житті існує правило: хто чого прагне, те і отримує... пристрасть тільки на відстані здається привабливою, тоді як насправді, має всі шанси повністю зруйнувати цілісність людини... Тим паче, що Вас притягують далекі від ідеалу чоловіки... Своїми бажаннями Ви заганяєте себе ще далі у пастку рабської залежності від почуттів та емоцій, замість того, щоб почати працювати над вибудовою себе як гармонічної особистості та жінки... Але то Ваш вибір... Кожна людина отримує лише плоди своїх дій...

Мені шкода, але до тих пір поки не трансформуються разом із психологом проблеми пов'язані глибинно з батьками, навряд чи Вам вдасться самотужки вирішити теперішнє питання... Я б Вам радила не зволікати, бо Ви лише втрачаєте сили, які краще використати для відновлення своєї внутрішньої цілісності, тим паче, що онлайн зустрічі так само ефективні як і офлайн ...

Розумію Ваш розпач, але якимись порадами Вашій проблемі жодний психолог не зарадить.... Адже проблема набагато глибша і торкається "корінням" Вашого дитинства. Власне, чоловіки реагують не стільки на зовнішні дії дружини, скільки на її внутрішній стан... Коли дружина "залипає" на коханому, вона стає приниженною, некрасивою, залежною. Окрім того, залипаня свідчить про те, що вона внутрішньо виснажена, тому замість того щоб сповнювати дім та рідних енергією любові, як це і повинне бути притаманне жінці, навпаки, починає цю енергію несвідомо "тягнути" з близьких... Насамперед, вам потрібно навчитися наповнюватися жіночою силою, стати самодостатньою... А тоді, хто зна, як повернеться життя... Адже чоловік та жінка так просто не зустрічаються...

Шкода, але Вас кидає з крайності у крайність... Тоді як рішення не лежить на поверхні, а знаходиться всередині Вас самої... Так, у це важко повірити, але чоловік та дружина пов'язані між собою... Те, що у жінки дуже глибоко всередині, чоловік транслює зовні... Ви пишете "Но может сыграл на мою психику тот факт, что старшая сестра была больная и я была на 2 месте. Но я не помню чтобы меня это давило. Мне наоборот сестру было жалко. И знала что надо быть тихо ведь сестре плохо". дитина так влаштована, що не може ще впоратися зі своїми почуттями, тому невирішені проблеми заштовхуються глибоко всередину.. До моменту дорослішання... Думаю Ваша проблема пов'язана тільки опосередковано з сестрою, а насправді - з недоотриманими почуттями від батьків, які Ви і намагаєтеся несвідомо компенсувати за рахунок чоловіка... Але ж він - не батьки і "потягнути" не може того, що Вам потрібно...

Ви пишете "Я не слушаю мнение меня контролируют...навзявают". Щось нав'язати можна лише тоді, коли ми самі дуже емоційно залежні від рідних. Тоді зовні ніби і намагаємося протестувати, але внутрішньо вже звикли до такого ставлення. І просто так самому з цією залежністю впоратися навряд чи вдасться...Далі -"Тянет меня к занятым, или опытным, уверенным в себе бабникам, а скромные парни и искренние не привлекают, хотя я сама такая скромная и зажатая..... Нравятся противоположности" Насправді - Вам подобаються не "протилежності". Ви підсвідомо намагаєтеся мати ті ж стосунки у системі "жертва-тиран", які є у вас з батьками і це закономірно... Адже діють ті самі дитячі установки, які Ви набули в родині... Тому якщо дійсно хочете змінити своє життя, Вам потрібно дуже серйозно зайнятися змінами своїх поведінкових моделей та звичок... А це єфективно можна зробити лише індивідуально з психологом...