Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

А Ви говорили про це зі своїм психологом? Адже у таких випадках надзвичайно важливо ще і вміти емоційно відновлюватися... Організму потрібні ресурси, у тому числі, і на роботу з внутрішніми проблемами - це техника безпеки, аксіома... Тим паче, що Ви вагітна...

Як на мене, у Вас почуття заблоковані і робота з психологом допоможе розібратися з цим... Окрім того, стосунки ніколи не бувають абсолютно рівними, їм властиве певні спади та підйоми... Якщо Ви пишете, що Вас радувало, коли у нього все добре і він Вам посміхався - це вже дуже багато! Адже існує правило, що дівчині краще бути з тим чоловіком, який кохає її, а не навпаки.. Тому що саме такий чоловік серйозно до неї ставиться... У всякому випадку, я б не радила Вам розривати стосунки ні в якому разі, не спішіть... І пропрацюйте свої внутрішні проблеми... тоді самі зможете зрозуміти чого насправді хочете...

Доброго дня! Тобто, Ви хочете знищити ті глибинні внутрішні почуття, які вже є всередині Вас? Тобто, про те, що ця дівчина Вам важлива довідалися лише тоді, коли вона почала зустрічатися з іншим? Адже дружба - це найкращий варіант зародження справжнього кохання... Можливо, Ви просто про це не знали... І Ви от так готові віддати дівчину іншому?

Як правило, у стосунках, внутрішні проблеми однієї людини "дзеркаляться" зовнішніми діями іншого. І те, що коханий "но мой партнёр, давал мне всё своё время и внимание" викликало у Вас відторгнення... Адже він так само внутрішньо дуже залежний від стосунків з коханою людиною... Липучість робить людину негарною, непривабливою та приниженою... (У нього як в стосунках з батьками- також є проблеми?). Тому, коли Ви почнете роботу з психологом, у любому випадку, Ваші внутрішні проблеми почнуть вирішуватися, а от як це вплине на стосунки з Вашим хлопцем ніхто не знає. Може бути два варіанти. Або він також під Вашим впливом почне змінюватися і у Вас стануть будуватися гармонічні відносини. Або доля вас розведе і Ви зустрінете того, хто вам та йому більше підійде... Але, у любому випадку, не пропрацювавши внутрішню проблему, Ви і надалі можете потрапляти у не дуже приємні особистісні ситуації...

Ответ отредактирован автором 14-12-2021 19:23:48

Доброго дня! Ви пишете "всегда очень стеснялась и боялась быть глупой, боялась ошибаться, боялась высказывать свое мнение... " І "Родители настаивали на продолжении обучения, аргуметируя это тем, что я вообще не знаю чего я хочу". На скільки я зрозуміла, батьки достатньо контролюючі... Тому, як на мене, Ваша проблема "родом з дитинства", а подальші події лише її більше висвітили, зробили опуклою... Тому "хаос" у голові - це ніщо інше, як внутрішня психо-емоційн залежність від думки батьків, яка зовні виявляється нерішучістю, страхом помилитися, говорити свою думку тощо... Ви ще і досі знаходитеся підсвідомо на рівні маленької дитини, яка очікує схвалення своїх батьків і тому дуже боїться загалом щось робити...

Так, Ви праві, припускаючи, що "а если у меня включился этот режим самосохранения, могло ли это вызвать то, что у меня пропали чувства к человеку". Так воно і є на справді. І для того, щоб "включити" назад почуття, потрібно найперше розібратися із стосунками зі своїми батьками... Адже ревність - це бажання володіти людиною як своєю власністю. І так буває тоді, коли не вибудована система вміння любити... Ви самі пишете "я любила специально устраивать сцены ревности чтобы получить больше внимания от партнёра"... Маленька дитина потребує любові батьків, і коли її з певних причин неотримує, або недоотримує, намагається "добрати" від коханої людини. Але ж коханий не Ваші батьки, тому не може дати того, чого Вам не додали... Потрібна індивідуальна робота з психологом, тим паче, що зараз так само ефективно можна проводити зустрічі-онлайн...

Ну вот Вы и сами теперь понимаете, что все Ваши ситуации созданы Вашим же подсознанием, по принципу детских проэкций на взрослую жизнь... не спешите с принятием решения... Начните с психологом разбираться со своими внутренними установками - как по мне, Вы до сих пор пользуетесь теми, которые сформировались в детстве... Это сложно обьяснить в переписке, но нам только кажется, что мы сами себе что-то выбираем и решаем, на самом деле нами на 97-98% руководит наше подсознание.... И чтобы что-то изменилось, надо очень досконально и глубоко трансформировать накопленное ранее... Иначе, так и будете бегать по кругу. Ведь ни в одном, ни во втором случае, отсутствует гармония в отношениях... И еще... По мере того, как станут развязываться внутренние "узелки" начнут решаться и внешние проблемы сами собой...

Ответ отредактирован автором 14-12-2021 18:59:05

Як на мене, у Вас включилося внутрішнє почуття самозбереження. Адже, коли людина надміру ревнує ( а ревність - це та ж сама агресія), у неї може включитися процес саморуйнації... Як склалися стосунки у Ваших батьків? Які у Вас стосунки з батьками?

Скажіть, будь ласка, травму від попередніх стосунків Ви пропрацьовували з психологом чи обмежилися антидепресантами? Справа в тому, що АД тільки на якийсь час допомагає зняти певні симптоми, тоді як сама проблема не тільки не знімається, а залишається і може піти ще глибше у підсвідомість... Що, у свою чергу, дуже виснажує людину, робить її надміру чуттєвою до зовнішніх подразників...

Вы все время пишете о чувстве ревности... Вы его сильно ревновали вначале отношений?

Ответ отредактирован автором 14-12-2021 18:43:32

Спасибо Екатерина за откровенность! Как мне и показалось, Ваша проблема намного глубже, чем даже Вам кажется... Вот Ві пишете "Так как мы с мужем много раз уже сходились и расходились, я боюсь что это повторится.К тому же он достаточно инфантильный..." И думаю, что Ваши страхи вполне обоснованы. Ведь по сути, абсолютно ничего не изменилось, кроме того, что он вдруг захотел снова жить с Вами вместе... Как мне кажется, проблема еще в том, что по сути, Ваша проблема очень схожа с проблемой мамы..."Не скажу что мама была в финансовой зависимости, скорее как раз в эмоциональной, она хотела нормальную семью, но они с папой постоянно ссорились, и дело было не только в деньгах". У Вас одинаковая психо-эмоциональная зависимость от мужчин. А такие проблемы только внешними действиями не решаются - это нарушение взаимоотношений мужчин и женщин в семье вообще, нарушение баланса... Думаю, что в семье родителей Вашей мамы тоже не было особой гармонии... Это уже из области неправильно выстроенного мировоззрения... Кроме того, психо-эмоционально зависимая женщина склонна к крайностям: то есть не умеет мужчину воспитывать... Вы пишете "Мама мало зарабатывала, а он этим пользовался..." Не потому ли в семье с Вашим мужем теперь Вы взяли на себя груз добывания денег и решения финансовых вопросов, что подсознательно хотели избежать структуры взаимоотношений своих родителей? И "залипание" на отношениях с Вашей стороны...

Ответ отредактирован автором 14-12-2021 18:42:50

Як на мене, просто "смягчить угли" Ви в принципі не зможете. Адже Ваша проблема, на скільки я зрозуміла, на рівні почуттів, рефлексів... Ви можете себе змусити відчувати по іншому? І на скільки Вас вистачить? Як швидко Ви "зірветеся"? Все, що стосується підсвідомих установок, потребує внутрішньої серйозної трансформації, яку самотужки, без допомоги психолога, зробити практично неможливо, адже Ви знаходитеся всередині своєї "системи"... Тим паче, коли вони пов'язані зі стосунками з батьками... Адже ще є внутрішні стосунки з внутрішнім батьком, які зовні відсутні... І від цього дітися нікуди не можливо, як би ми не намагалися себе вмовити, що батька не існує... Це на рівні рефлексів і закладено природою...

Добрый день Екатерина! Знает, а я бы Вам посоветовала пока не делать вообще никакого выбора и не принимать никаких решений... Вы пишете, что муж вернулся обратно после того, как Вы устали его удерживать и смирились с разводом... Во втором случае произошло внешне не то же самое, но на самом деле, по факту то же... Как только Вы перестали "цепляться" за отношения - он тоже захотел быть месте... То есть, как по мне, есть некая тенденция к "залипанию" на близком человеке... И второе... Очень сильно прослеживается проблема с деньгами, что у одного, что у второго... Первый расточителен и, в принипе, несерьезен, не умеет зарабатывать... Второй скуп и расчетлив... То есть жизнь Вам показывает какие варианты может Вам предоставить на момент, пока Вы сама не разберетесь в себе... Мужчина расточителен бывает тогда, когда женщина излишне склонна к накопительству, когда ей трудно чем-либо делиться... И бывает холоден и скуп, когда женщина достаточно скупа на чувства... То есть, внеше, разные ситуации, но по сути - одна причина... Ваше внутреннее негармоничное состояние... Каким было Ваше детство? Как к Вам относились родители? Какие отношения между Вашими родителями?

Ответ отредактирован автором 14-12-2021 18:21:15

Доброго дня! Я дуже розумію Ваші побоювання, адже дівчині краще вийти заміж, а не співжительствувати... Та, на превеликий жаль, Ваші заборони можуть тільки змусити її діяти Вам всупереч ще швидше та категоричніше... А от те, що дочка попередила про своє бажання - говорить, що між вами є певна частка довіри... І саме це найважливіше! Вам зараз потрібно бути дуже і дуже виваженою та мудрою! Дочка зараз знаходиться у стані любовної ейфорії і жодні Ваші поради чи попередження не тільки не спрацюють, а швидше її відштовхнуть від Вас... Тому, як на мене, погодьтеся на онлайн зустріч, поговоріть з обранцем - можливо він не на стільки поганий, як зараз здається... Бо навіть погодитися на онлайн зустріч - не кожний би зміг з чоловіків... Продумайте питання, які будете задавати... До речі, хто сплачує за навчання та проживання Вашої дочки? Як вона сама бачить своє майбутнє? Хто буде про неї далі турбуватися: Ви чи її обранець? Як на мене, по-мудрому, саме на цьому можна більш детальніше зупинитися, адже це життєво важливо... Тому поспілкуватися більш глибоко з дочкою - це було б найкраще... Чи збирається вона приїздити до Вас чи Ви до неї? І як вона бачить своє життя з чоловіком? Чи загалом думає про заміжжя?

Доброго дня Катюша! Ви пишете "Можно ли спасти наши с мужем отношение,есть ли смысл?ситуация такая: мы с мужем 6 лет в отношениях,из них 3 года женаты,и у нас есть ребенок...". Як на мене, стосунки не просто можна врятувати, їх потрібно зберегти обов'язково! Як на Вашу думку, що стало причиною того, що "я решила уйти от него,так как не чувствую к нему ничего,не люблю,не хочу быть с ним дальше"? Що на Вашу думку означає любити? Як Ви собі загалом уявляєте родину?