Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Сергію! Жити в умовах тотальних ревнощів - це ще той тягар, який відбирає сили і отруює життя... І щоб спробувати розібратися у тому, що з Вами відбувається зараз, як на мене, потрібно найперше зрозуміти, а що таке схильність до ревнивості... Близькі люди завжди взаємопов'язані. Тобто зовнішні дії одного "дзеркалять" внутрішній стан іншого. Ви пишете "У меня была попытка суицида, девушка сказала что любит и будет теперь со мной. Возможно просто боялась что я с собой что то сделаю во время разрыва. И этой неправильной манипуляцией я ее держал возле себя ". Як це не дивно, але ревнивість та схильність до суїцидальної поведінки співзалежні. Тобто, чим сильніша ідеалізація коханої людини, чим сильніше "залипання" на близьких стосунках, тим частіше виникають ревнощі (навіть якщо насправді ніхто нікого не зраджував) і тим частіше біль від втрати коханої стає невимовним - близька людина сприймається як власність і з'являється бажання "втекти" від болю покінчивши з цим життям... Як на мене, причина Вашої проблеми набагато глибша... Які у Вас були стосунки з батьками в дитинстві? Які стосунки у батьків?

Доброго дня! Я на мене, зберегти сім'ю - то найважливіше, адже не буває повної ідилії в жодній родині. Кожні стосунки дуже індивідуальні.. Ви пишете "Муж имеет вспыльчивый характер...". Якщо я правильно Вам зрозуміла, він має холеристичний темперамент від народження і був завжди на стільки емоційний? І Ви пишете далі "раньше я пыталась извиняться чтобы утихомирить страсти"... А як тепер себе поводите у ситуаціях конфлікту? Щось змінилося саме в Вас?

Ответ отредактирован автором 01-12-2021 11:18:22

Повторяюсь еще раз: словами и укорами такая проблема не решается. Секса не хватает тогда, когда у семьи нет внутреннего смысла жизни, нет высоких целей, кога отношения не развиваются... Необходима полная ревизия смыслов и целей... И результативнее это делать с психологом...

Ответ отредактирован автором 30-11-2021 20:23:38

Даже если Вы начнете каждый день "парить мозг и лазить в телефон" - это ничего кроме "накручивания" себя Вам не даст... Я еще раз повторяю, Ваши отношения "закисли", остановились в развитии...Надо полностью менять свое мировоззрение, разобраться какие у вас с мужем жизенные цели? Чем Вы наполняете свою жизнь, кроме секса? Как по мне, вам желательно смужем орбратиться к семейномупсихологу... Либо обратиться одной, что тоже очень эфективно... По другому Вы не справитесь с проблемой, разве что отношения просто развалятся окончательно...

Ответ отредактирован автором 30-11-2021 19:45:03

Как по мне, повод как раз и не бредовый... То что происходит, скорее всего говорит о том, что ваши отношения находятся на этапе кризиса - так бывает со всеми отношениями, не только с Вашими... То, что муж "залип" на мастурбировании, скорее всего следствие замкнутости на быте, отсутствие каких то более высоких жизненных целей, чисто телесное восприятие жизни и отношений между мужчиной и женщиной... Словами такие пробелмы не решаются, потому что судя по всему у мужа уже есть определенная физиологическая причина... И если сейчас не обратить на это внимание, сама проблема не только не закончиться, но может только усугубиться... Я бы Вам посоветовала вдвоем обратиться к семейному психологу... А если муж откажется (потому что он Вам уже муж по факту), к психологу надо идти Вам, чтобы менять внутреннее восприятие мира, становиться более глубокой и наполненной... И тогда у мужа также постепенно начнутся чисто физиологические удовольствия меняться на что-то более ценное... И еще.. Очень большая ошибка думать, что порно - это хорошо. Порно разжигает сексуальный голод, а тело не может все время давать ощущение оргазма и ейфории... Потому что сексуальная енергия имеет затухающую природу, чтобы близкие люди с восприятия друг друга как сексуального обьекта наконец то начали п переключатся на душевные отношения... И если остается сугубо физиологическая, телесная концепция восприятия, все время будут нужны новые источники возбуждения, чтобы пытаться достигать тех вершин, которые были раньше...Ответ отредактирован автором 30-11-2021 19:37:36

Ответ отредактирован автором 30-11-2021 19:44:22

Доброго дня Анно! У Вас є всі ознаки психо-емоційного вигорання... Так буває, коли жінка опиняється у абсолютно нових умовах життя і не може до них ніяк пристосуватися... І повинна бути причина такої низької адаптаційної здатності... І як на мене, вона лежить десь у сфері Вашого внутрішнього невдоволення "как перестать жалеть о том, что родила...". Як давно з'явилося це почуття? Після народження дитини чи до?

Доброго вечора! Якщо я правильно Вас зрозуміла, ви живете разом? Тоді, чому не називаєте його своїм чоловіком? І якщо це Ваш чоловік, тоді потрібно розбиратися на якому етапі "закисли" ваші стосунки на стільки, що втратили сенс? Адже там, де є тепло та порозуміння, чоловік навряд чи стане на стільки цікавитися сексом, щоб необачними діями ображати близьку людину....

Доброго дня! Згодна з колегою, що Ваша мама - доросла жінка і сама несе відповідальність за своє життя, але... Це не означає, що Ви нічим не можете їй допомогти... Допомога мамі заключається в тому, що Ви допоможете собі звільнитися від почуття провини та надмірного бажання опікати. Насправді, вже іде певний "перекос" у стосунках: як на мене, такими переживанням, у якійсь мірі Ви перейняли на себе роль мами, а мама - потрапляє періодично у роль донечки, яку потрібно втішати та спасати... Такі перекоси ні до чого гарного не призводять... Орім того, у мами прослідковується надмірне "залипання" на бажанні вийти заміж і мати чоловіка... І зважаючи, що мама та дочка внутрішньо взаємопов'язані, Ваша провина з тої ж "області" - надмірне "залипання" на стосунках з близькими людьми... Тому, варіантів два: або мама повинна сама звернутися до психолога і розіюратися у тому, що відбувається в її житті, або - Ви. Тоді якщо Ви почнете працювати над собою і підуть глибинні внутрішні зміни, зміни почнуться і у мами... Це принцип родинних зв'язків...

Добрый вечер voloshin! Вы пишете, что в отношениях уже целых пять лет... Сразу возникает вопрос, а почему отношения до сих пор не переросли в семейные? Складывается впечатление, что они у вас "закисли", перестали развиваться... Вам мужчина делал предложение?

Доброго дня Nikaa! Так, Вас можна зрозуміти, адже важко цілий день перебувати у напрузі... Як на мене, три способи рішення таких проблем. Перший - суто зовнішній. Спробувати поговорити із колегою з позиції своїх почуттів "Мені неприємно" і т. д. Другий - спробувати розібратися у собі, зрозуміти, для чого Вам життя дало саме таку співробітницю, чому саме Ви повинні навчитися... І третій, який поєднує і перший і другий варіант. І от він, на мій розсуд, найдієвіший... Зачасти буває так, якщо людина надміру "залипає" на порядку та чистоті, щоб навчитися бути більш тлерантною, вміти приймати людей такими які вони є, можуть давати от таких неохайних... Які у Вас були батьки в дитинстві? Чого найбільше від Вас вимагали?

Ответ отредактирован автором 30-11-2021 19:02:04

Доброго вечора! Перечитала декілька разів Ваші коментарі... Дуже важко оговтатися, якщо так довго очікували вагітності... Але і жити звинуваченнями - лише руйнувати себе, свою дочку та стосунки взагалі... Просто так люди ніколи не живуть разом. Найбільша помилка вважати, що комусь щаслива родина "падає" в руки сама собою, І що близькі стосунки тільки створені для щастя. Насамперед, вони створені для того, щоб ми внутршньо розвивалися, тобто безперестану вчилися... Саме тому, чоловік та дружина обов'язково пов'язані якимись схожими проблемами, просто перебуваючи в "системі" ми цього не бачимо... Коли нас щось не влаштовує в родинних стосунках, нам здається, що розлучення, то найкращий і найшвидший спосіб все вирішити... Хоча насправді, всі невирішені проблеми ми "тягнемо" за собою далі, у нові стосунки... Просто зовні вони можуть відрізнятися, хоча по суті залишаться тими ж самими... Яка була причина першого розлучення? І хто був ініціатором?

Думаю Ани, що проблема саме у Вашому почутті провини... Чим сильніше почуття провини, тим більше хочеться виправдовуватися і тим сильнішими можуть ставати ревнощі. Адже людина, яка виправдовується, глибоко невпевнена у собі... І у такому випадку, ревнощі вже ідуть як звинувачення Вас за принципом "не знаю за що, а швидше - абсолютно за все"... Те, що Ви зустріли такого першого хлопця ще нічого не означає. Адже зустрічаю людину, ми з кожним розкриваємося якимось іншим боком. Та ще й спрацьовує рівень близькості... Як на мене, з цим хлопцем він достатньо високий, як буває у стосунках чоловіка та дружини... Тому у Вас саме зараз "включилися" установки закладені ще в дитинстві... Адже, маленька дитина не вміє аналізувати, вона лише сприймає все на рівні почуттів... І якщо Ви не пам'ятаєте батька, на рівні підсвідомості може бути все теж почуття провини... Дитина ніколи не звинувачує батьків і зачасти винною у всьому бачить себе "Це я винна, що у мене немає батька", "Я не така як треба..." і т.д. Як тільки розберется зі своїми почуттями, Ваш коханий також почне реагувати по-іншому... Це закон "дзеркальності"...

Добрый день Артем! Я Вам уже писала ранее о том, что желание спать вызвано скорее всего недостатком тепла и внимания со стороны родителей в детстве, которую Вы таким образом, не осознавая, пытаетесь компенсировать близостью друг с другом. И писала, что в случае невозможности присутствовать на встрече с психологом кого-то из братьев, решить проблему можно работая с одним человеком, при чем встречи можно проыводить онлайн - эффект от консультации тот же самый исходя из моего опыта Потому что близкие люди связаны глубинно друг с другом. И все изменения, которые происходят с одним, автоматически произойдут и с другим, только возможно временное различие... И еще... В том, что вы спите вместе, нет ничего криминального, просто есть потребность душевной близости, ощущение одиночества и холода в душе, которые таким образом уменьшаются... Как только произойдут внутренние трансформации, эта потребность будет становиться все меньше и у Вас, и у Вашего брата, потому что вы оба найдете такую опору внутри себя, которую не прийдется ни заменять, ни компенсировать...

Тобто, все у стосунках з чоловіком тільки загострилося і ще більше заплуталося... Я Вам вже написала що намагання вирішити ситуацію лише зовнішніми діями, як мінімум ні до чого не призведе, а як максимум, ще більше погіршить ситуацію... Але то Ваш вибір, починати дійно налагоджувати своє життя чи продовжувати бігати "по колу"....

По поводу того, как поговорить с родителями... Предложите родителям вместе с вами обратиться к семейному психологу, чтобы снять все недоразумения.. И разобраться, почему есть потребность спать веместе, если нормальная ориентация...Тем более, что это можно сейчас сделать онлайн... Думаю, что им самим этот вопрос мешает жить спокойно..