Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

В принципе, лучше проблему проработать с каждым отдельно... Но даже если брат по какой то причине откажется (или не сможет), тогда может оказаться достаточным глубоко проработать только с кем то одним. Потому что близкие люди - это как два взаимосвязанных между собой сосуда. Если изменения происходят на уровне подсознания в одном, изменения произойдут и в другом, просто возможно немного со временем...

Доброго дня! Перечитала Ваші відповіді... Як на мене, проблема комплексна і застаріла... Тому вирішити її "одним махом" просто не вдасться... Алкоголь, як правило, допомагає розслаблятися чоловікам та і жінкам, які не вміють по іншому це робити... Окрім того, алкоголь - це такий собі ерзац-замінник енергії щастя та любові... І як правило, присутній тоді, коли чоловік не вміє сам відновлюватися, а жінки (мама, дружина), у свою чергу, не продукують достатньо ці енергії внутрішньо... Судячи з того, що мама чоловіка любить "потягнути" чарочку, вона сама повністю "закупорена". А це означає, що у батьків лише тяга до спиртного, а у дітей вже може бути залежність... Але, в даній ситуації, за життя з Вами проблема не зменшилася, а тільки збільшилася... При тому, що в Вашій родині не прийнято випивати... Що наводить на припущення, що у ваших стосунках з чоловіком не вистачає душевного тепла і дуже сильно... І те, що ви живете 10 років і не розписалися - також наводить на невтішні думки... Є певне неприйняття свого чоловіка, можливо вагання "мій не мій", "такий не такий", "можливо знайду кращого" і цього вже достатньо для того, щоб внутрішньо не сприймати людину, яка живе поруч, як свою близьку... А коли немає внутрішнього прийняття ( а це накопичені образи та претензії, критичне ставлення...), зростає внутрішня напруга та недовіра, яка може вилитися у факти агресії, які підсилюються спиртним, що руйнує психіку людину і робить його агресивним та безвідповідальним... Мало того, батьки з Вами на рівні сприйняттячоловіка, глибоко пов'язані, тому зовні можуть не проявляти своїх претензій, але внутрішньо швидше за все, у них також є елемент осуду, який Ваш чоловік не розуміє, але відчуває... І тому так реагує на їх присутність... Коло замкнулося... Тому, насправді, ситуація з батьками, то лише маркер, який привертає Вашу увагу до проблеми, на яку Ви просто до цього закривали очі...

Доброго дня Ани! Вже те, що про проблему пишете Ви, свідчить що вона турбує більше Вас, а не його. Тим паче, що проблеми у парі завжди "дзеркаляться"... Тому якщо Ви дійсно хочете допомогти в цій ситуації, потрібно насамперед розібратися, а що відбувається з Вами... Чому саме Вам потрапив такий хлопець... Адже ми реагуємо насамперед не на нашу зовнішню поведінку, а на наш внутрішній стан... Які стосунки у Ваших батьків?

Добрый день! Вы пишете "Они могли прийти и 10, и 11 вечера. С нами особо не общались, сразу ложились спать. Только на выходных могли спросить как дела в школе и все такое. А так все хорошо, мы не голодали, у нас все было, всем были обеспечены". Думаю, то что у Вас братом есть необходимость спать вместе, связана именно с дефицитом душевного и, в том числе, тактильного общения с родителями в детстве... Вы таким образом пытаетесь неосознанно "добрать" друг от друга то, чего не смогли дать родители... Поэтому спорить с родителями и что либо им доказывать не имеет смысла - они реагируют на внешние проявления и не видят того, что есть глубоко внутри... Я бы Вам могла посоветовать "проработать" с психологом внутренние потребности "ребенка". Потому что на даный момент есть элемент замещения... Но братья все равно не смогут дать друг другу то, чего не "додали" в эмоциональном плане родители...

Щоб вийти зі стану розпачу та депресії потрібні сили. А у Вас елементарно закінчилися внутрішні ресурси. Це я к намагатися включити батарейку, яка розрядилася... Телесеріали та слухання радіо ще жодній людини не допомогли наповнитися, бо потребують нашого емоційного включення. А це ще більше людину "розмагнічує" і виснажує...Наповнитися можна лише природою або спілкуванням з доброю гармонічною ресурсною людиною, жінкою яка здатна просто вислухати та зрозуміти... Хоча б почніть перед сном просто ходити на прогулянки, а у вихідні бігайте потихеньку не зупиняючись хоча б по пів години... "Батарейку" потрібно підзарядити і вже потім шукати альтернативних рішень Вашої ситуації... Жінка прийшла у цей світ, щоб народжувати дітей та бути щасливою...

І ще... Якщо у Вас вже є стосунки, потрібно розбиратися саме з ними... У іншому випадку це може бути "бігання по колу" до безкінечності... І навіть починати ускладнюватися, якщо від проблеми "втікати"... Чоловікам довести категорично нічого неможливо, спробуйте по іншому, змініть тактику, внутрішньо прийміть повністю ще одну його відмову, прийміть чоловіка таким як він є, якого Вам "дали"... Вам не хватає вміння приймати ситуацію внутрішньо... Насправді, чоловік не дає дозволу не тому що вже так налаштований проти психологів, а тому що внутрішньо відчуває тиск на нього. І тому йому потрібно зберегти "статус кво" за всяку ціну - тобто, сказати "хто в домі хазяїн".. А Вам зміна моделі поведінки допоможе зайняти позиціюжінки не тільки зовнішньо, а на внутріщньому плані, який і "зчитує" Ваш коханий... Бо зберігаючи старий стереотип реагування, Ви лише ще більше ображаєтеся і накопичуєте претензії, які, у свою чергу, руйнують стосунки...

З досвіду роботи можу сказати, що зміни починаються з того моменту, як людина "визріла" і вже готова робити конкретні кроки, нехай навіть експериментальні... А до тих пір все залишається на рівні розмов...

На сколько я поняла, Вы хотит получить инструкцию как себя вести со своей девушкой... Но такие проблемы не лежат лишь в сфере внешних действий. ведь мы реагируем на уровне чувств и эмоций... Можно тысячу раз говорить себе, что так делать нельзя, но психика станет реагировать так как привыкла... Поэтому могу только еще раз Вам написать - необходимо менять установки, которые були заложены неосознанно намного раньше... И только после этого уже какие то инструкции могут наконец то сработать... А это индивидуальная работа с психологом

Доброго дня Маша! В цілому згодна з колегами, тому додам лише одне... Як на мене, є якась більш глибока причина того, що вам трапляються саме такі чоловіки, які не хочуть мати серйозні стосунки. І щоб розібратися, потрібно більше інформації про Ваше життя... Ви були заміжня? Які стосунки у Ваших батьків?

Если есть желание все изменить к лучшему, значит пришла пора начать работать над собой с психологом. Уверенна, у Вас все получиться. Иногда бывает достаточно "развязать" один узелок, как сразу развязываются автоматчески и все остальные...

Доброго вечора Катю! Цілком зрозумілий Ваш стан розпачу... І те, що Ви все ж знайшли сили звернутися по допомогу, як на мене, дає певну надію, що Вам вдасться прийняти ситуацію і опанувати себе. Життя дуже складне і одночасно цікаве та непередбачуване. Тому поки жива людина, вона має і надію. І як на мене, зараз головне для Вас - це вийти з депресивного стану. Але жаліючи себе, навряд чи це вдасться зробити. Я б Вам порадила просто почати вранці потихеньку бігати, собі у задоволення... так-так, спершу просто почати тихенько бігати і слухати якусь гармонічну музику або молитву або просто звуки природи... А як тільки трошки оговтаєтеся, звертайтеся до психолога і працюйте з ним... Адже інколи так буває, що дитина не зачинається не тому, що є якісь фізичні вади, а тому що є внутрішні психологічні "зажими", блоки, коли енергія для народження дитини просто блокується... До речі, депресії дуже сильно ці енергії гальмують... Та й чоловік не стане нікуди іти, якщо дружина перестане "заламувати" руки... він так реагує не тому, що поганий, а тому що жіночі емоції чоловікам витримувати дуже важко... Тому, просто ідіть на природу, бо вдома Ви повністю себе знищите... А це нікому не додасть щастя...

Дело в том, что когда внутри очень много обид, любое высказанное слово будет воспринято очень плохо. Потому что люди реагируют не на сами слова, а на наше внутреннее состояние. Поэтому вначале необходимо освободиться от груза своих внутренних проблем и только потом уже можно пытаться говорить откровенно с родственниками... Да и то не всегда... Ведь близость душевная не обозначается только родственной близостью. И как правило, родственники нам даются для того, чтобы соприкасаясь с ними, мы начали менять непосредственно себя...

Доброго вечора Ольго! Я розумію Ваші страхи щодо реакції чоловіка і він має право на свою думку щодо роботи з психологом. Тому, як на мене, не потрібно категорично наполягати на своєму рішенні ні в якому разі, бо це тільки погіршить в першу чергу саме Ваш стан невпевненості... На скільки я зрозуміла, Ви вже чоловіку сказали про свою проблему і озвучили свій намір, тому не нагадуйте йому більше про своє бажання відкрито - у чоловіків відкриті вимоги викликають тільки ще більший супротив. Просто сядьте якось увечері тихенько в куточок і почніть зітхати, нічого не говорячи. Близькі люди дуже пов'язані між собою, а чоловіки ще й дуже залежні від жіночого емоційного стану... Тому він обов'язково якось відреагує, може навіть запитає, що трапилося... Скажіть змиренно, що нічого не сталося і все у вас нормально... і скажіть тихенько, що Ви не станете звертатися до психолога... І після цього ще гірше зітхніть... А потім можете вже почати поводити себе як завжди... Через деякий час знову повторіть те ж саме... У 99% чоловік сам не витримає і скаже, щоб Ви йшли вже до того психолога і сам ще стане на цьому наполягати... жіноча сила у її невпевненості та слабкості, просто жінка не завжди вміє правильно з цим впоратися...

Ответ отредактирован автором 28-11-2021 19:38:38

Доброго вечора Ліно! Ви пишете "Можливо це пов'язано з тим, що в мене одного разу була кровотеча у горлі після операції і від цього мені сташно, але це було багато років тому.". Справа в тому, що психологічні травми та непрожиті стреси не мають часових обмежень. Вони будуть знаходитися на рівні підсвідомості до тих пір, поки ми не звернемо на них, нарешті, свою увагу і не трансформуємо у якісно більш корисніше. А до тих пір стануть привертати нашу увагу якимось таким чином, що ми повинні будемо обов'язково реагувати...Як на мене, саме таким нагадуванням, що пора з цим щось робити і є така неприємна реакція на їжу та воду...

Ответ отредактирован автором 28-11-2021 19:24:56

Вы пишете "Расслабиться сложно и принять себя тоже сложно очень". Принятие себя - вопрос действительно так же важен, как и сложен. Не принимая себя такими какими мы есть, мы по факту мы не можем полностью принять и близких людей. Но в силу воспитания, очень часто, не выражаем свои претензии открыто, а "поворачиваем" их против себя в виде недовольства собой и своими действиями... Неприятие себя, означает излишнюю требовательность к себе, такое очень критическое отношение без права на ошибку... И оно в большинстве случаев передается как программа от родителей детям "в наследство"...