Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго вечора! Якщо я правильно Вас зрозуміла, ви живете разом? Тоді, чому не називаєте його своїм чоловіком? І якщо це Ваш чоловік, тоді потрібно розбиратися на якому етапі "закисли" ваші стосунки на стільки, що втратили сенс? Адже там, де є тепло та порозуміння, чоловік навряд чи стане на стільки цікавитися сексом, щоб необачними діями ображати близьку людину....

Доброго дня! Згодна з колегою, що Ваша мама - доросла жінка і сама несе відповідальність за своє життя, але... Це не означає, що Ви нічим не можете їй допомогти... Допомога мамі заключається в тому, що Ви допоможете собі звільнитися від почуття провини та надмірного бажання опікати. Насправді, вже іде певний "перекос" у стосунках: як на мене, такими переживанням, у якійсь мірі Ви перейняли на себе роль мами, а мама - потрапляє періодично у роль донечки, яку потрібно втішати та спасати... Такі перекоси ні до чого гарного не призводять... Орім того, у мами прослідковується надмірне "залипання" на бажанні вийти заміж і мати чоловіка... І зважаючи, що мама та дочка внутрішньо взаємопов'язані, Ваша провина з тої ж "області" - надмірне "залипання" на стосунках з близькими людьми... Тому, варіантів два: або мама повинна сама звернутися до психолога і розіюратися у тому, що відбувається в її житті, або - Ви. Тоді якщо Ви почнете працювати над собою і підуть глибинні внутрішні зміни, зміни почнуться і у мами... Це принцип родинних зв'язків...

Добрый вечер voloshin! Вы пишете, что в отношениях уже целых пять лет... Сразу возникает вопрос, а почему отношения до сих пор не переросли в семейные? Складывается впечатление, что они у вас "закисли", перестали развиваться... Вам мужчина делал предложение?

Доброго дня Nikaa! Так, Вас можна зрозуміти, адже важко цілий день перебувати у напрузі... Як на мене, три способи рішення таких проблем. Перший - суто зовнішній. Спробувати поговорити із колегою з позиції своїх почуттів "Мені неприємно" і т. д. Другий - спробувати розібратися у собі, зрозуміти, для чого Вам життя дало саме таку співробітницю, чому саме Ви повинні навчитися... І третій, який поєднує і перший і другий варіант. І от він, на мій розсуд, найдієвіший... Зачасти буває так, якщо людина надміру "залипає" на порядку та чистоті, щоб навчитися бути більш тлерантною, вміти приймати людей такими які вони є, можуть давати от таких неохайних... Які у Вас були батьки в дитинстві? Чого найбільше від Вас вимагали?

Ответ отредактирован автором 30-11-2021 19:02:04

Доброго вечора! Перечитала декілька разів Ваші коментарі... Дуже важко оговтатися, якщо так довго очікували вагітності... Але і жити звинуваченнями - лише руйнувати себе, свою дочку та стосунки взагалі... Просто так люди ніколи не живуть разом. Найбільша помилка вважати, що комусь щаслива родина "падає" в руки сама собою, І що близькі стосунки тільки створені для щастя. Насамперед, вони створені для того, щоб ми внутршньо розвивалися, тобто безперестану вчилися... Саме тому, чоловік та дружина обов'язково пов'язані якимись схожими проблемами, просто перебуваючи в "системі" ми цього не бачимо... Коли нас щось не влаштовує в родинних стосунках, нам здається, що розлучення, то найкращий і найшвидший спосіб все вирішити... Хоча насправді, всі невирішені проблеми ми "тягнемо" за собою далі, у нові стосунки... Просто зовні вони можуть відрізнятися, хоча по суті залишаться тими ж самими... Яка була причина першого розлучення? І хто був ініціатором?

Думаю Ани, що проблема саме у Вашому почутті провини... Чим сильніше почуття провини, тим більше хочеться виправдовуватися і тим сильнішими можуть ставати ревнощі. Адже людина, яка виправдовується, глибоко невпевнена у собі... І у такому випадку, ревнощі вже ідуть як звинувачення Вас за принципом "не знаю за що, а швидше - абсолютно за все"... Те, що Ви зустріли такого першого хлопця ще нічого не означає. Адже зустрічаю людину, ми з кожним розкриваємося якимось іншим боком. Та ще й спрацьовує рівень близькості... Як на мене, з цим хлопцем він достатньо високий, як буває у стосунках чоловіка та дружини... Тому у Вас саме зараз "включилися" установки закладені ще в дитинстві... Адже, маленька дитина не вміє аналізувати, вона лише сприймає все на рівні почуттів... І якщо Ви не пам'ятаєте батька, на рівні підсвідомості може бути все теж почуття провини... Дитина ніколи не звинувачує батьків і зачасти винною у всьому бачить себе "Це я винна, що у мене немає батька", "Я не така як треба..." і т.д. Як тільки розберется зі своїми почуттями, Ваш коханий також почне реагувати по-іншому... Це закон "дзеркальності"...

Добрый день Артем! Я Вам уже писала ранее о том, что желание спать вызвано скорее всего недостатком тепла и внимания со стороны родителей в детстве, которую Вы таким образом, не осознавая, пытаетесь компенсировать близостью друг с другом. И писала, что в случае невозможности присутствовать на встрече с психологом кого-то из братьев, решить проблему можно работая с одним человеком, при чем встречи можно проыводить онлайн - эффект от консультации тот же самый исходя из моего опыта Потому что близкие люди связаны глубинно друг с другом. И все изменения, которые происходят с одним, автоматически произойдут и с другим, только возможно временное различие... И еще... В том, что вы спите вместе, нет ничего криминального, просто есть потребность душевной близости, ощущение одиночества и холода в душе, которые таким образом уменьшаются... Как только произойдут внутренние трансформации, эта потребность будет становиться все меньше и у Вас, и у Вашего брата, потому что вы оба найдете такую опору внутри себя, которую не прийдется ни заменять, ни компенсировать...

Тобто, все у стосунках з чоловіком тільки загострилося і ще більше заплуталося... Я Вам вже написала що намагання вирішити ситуацію лише зовнішніми діями, як мінімум ні до чого не призведе, а як максимум, ще більше погіршить ситуацію... Але то Ваш вибір, починати дійно налагоджувати своє життя чи продовжувати бігати "по колу"....

По поводу того, как поговорить с родителями... Предложите родителям вместе с вами обратиться к семейному психологу, чтобы снять все недоразумения.. И разобраться, почему есть потребность спать веместе, если нормальная ориентация...Тем более, что это можно сейчас сделать онлайн... Думаю, что им самим этот вопрос мешает жить спокойно..

В принципе, лучше проблему проработать с каждым отдельно... Но даже если брат по какой то причине откажется (или не сможет), тогда может оказаться достаточным глубоко проработать только с кем то одним. Потому что близкие люди - это как два взаимосвязанных между собой сосуда. Если изменения происходят на уровне подсознания в одном, изменения произойдут и в другом, просто возможно немного со временем...

Доброго дня! Перечитала Ваші відповіді... Як на мене, проблема комплексна і застаріла... Тому вирішити її "одним махом" просто не вдасться... Алкоголь, як правило, допомагає розслаблятися чоловікам та і жінкам, які не вміють по іншому це робити... Окрім того, алкоголь - це такий собі ерзац-замінник енергії щастя та любові... І як правило, присутній тоді, коли чоловік не вміє сам відновлюватися, а жінки (мама, дружина), у свою чергу, не продукують достатньо ці енергії внутрішньо... Судячи з того, що мама чоловіка любить "потягнути" чарочку, вона сама повністю "закупорена". А це означає, що у батьків лише тяга до спиртного, а у дітей вже може бути залежність... Але, в даній ситуації, за життя з Вами проблема не зменшилася, а тільки збільшилася... При тому, що в Вашій родині не прийнято випивати... Що наводить на припущення, що у ваших стосунках з чоловіком не вистачає душевного тепла і дуже сильно... І те, що ви живете 10 років і не розписалися - також наводить на невтішні думки... Є певне неприйняття свого чоловіка, можливо вагання "мій не мій", "такий не такий", "можливо знайду кращого" і цього вже достатньо для того, щоб внутрішньо не сприймати людину, яка живе поруч, як свою близьку... А коли немає внутрішнього прийняття ( а це накопичені образи та претензії, критичне ставлення...), зростає внутрішня напруга та недовіра, яка може вилитися у факти агресії, які підсилюються спиртним, що руйнує психіку людину і робить його агресивним та безвідповідальним... Мало того, батьки з Вами на рівні сприйняттячоловіка, глибоко пов'язані, тому зовні можуть не проявляти своїх претензій, але внутрішньо швидше за все, у них також є елемент осуду, який Ваш чоловік не розуміє, але відчуває... І тому так реагує на їх присутність... Коло замкнулося... Тому, насправді, ситуація з батьками, то лише маркер, який привертає Вашу увагу до проблеми, на яку Ви просто до цього закривали очі...

Доброго дня Ани! Вже те, що про проблему пишете Ви, свідчить що вона турбує більше Вас, а не його. Тим паче, що проблеми у парі завжди "дзеркаляться"... Тому якщо Ви дійсно хочете допомогти в цій ситуації, потрібно насамперед розібратися, а що відбувається з Вами... Чому саме Вам потрапив такий хлопець... Адже ми реагуємо насамперед не на нашу зовнішню поведінку, а на наш внутрішній стан... Які стосунки у Ваших батьків?

Добрый день! Вы пишете "Они могли прийти и 10, и 11 вечера. С нами особо не общались, сразу ложились спать. Только на выходных могли спросить как дела в школе и все такое. А так все хорошо, мы не голодали, у нас все было, всем были обеспечены". Думаю, то что у Вас братом есть необходимость спать вместе, связана именно с дефицитом душевного и, в том числе, тактильного общения с родителями в детстве... Вы таким образом пытаетесь неосознанно "добрать" друг от друга то, чего не смогли дать родители... Поэтому спорить с родителями и что либо им доказывать не имеет смысла - они реагируют на внешние проявления и не видят того, что есть глубоко внутри... Я бы Вам могла посоветовать "проработать" с психологом внутренние потребности "ребенка". Потому что на даный момент есть элемент замещения... Но братья все равно не смогут дать друг другу то, чего не "додали" в эмоциональном плане родители...

Щоб вийти зі стану розпачу та депресії потрібні сили. А у Вас елементарно закінчилися внутрішні ресурси. Це я к намагатися включити батарейку, яка розрядилася... Телесеріали та слухання радіо ще жодній людини не допомогли наповнитися, бо потребують нашого емоційного включення. А це ще більше людину "розмагнічує" і виснажує...Наповнитися можна лише природою або спілкуванням з доброю гармонічною ресурсною людиною, жінкою яка здатна просто вислухати та зрозуміти... Хоча б почніть перед сном просто ходити на прогулянки, а у вихідні бігайте потихеньку не зупиняючись хоча б по пів години... "Батарейку" потрібно підзарядити і вже потім шукати альтернативних рішень Вашої ситуації... Жінка прийшла у цей світ, щоб народжувати дітей та бути щасливою...

І ще... Якщо у Вас вже є стосунки, потрібно розбиратися саме з ними... У іншому випадку це може бути "бігання по колу" до безкінечності... І навіть починати ускладнюватися, якщо від проблеми "втікати"... Чоловікам довести категорично нічого неможливо, спробуйте по іншому, змініть тактику, внутрішньо прийміть повністю ще одну його відмову, прийміть чоловіка таким як він є, якого Вам "дали"... Вам не хватає вміння приймати ситуацію внутрішньо... Насправді, чоловік не дає дозволу не тому що вже так налаштований проти психологів, а тому що внутрішньо відчуває тиск на нього. І тому йому потрібно зберегти "статус кво" за всяку ціну - тобто, сказати "хто в домі хазяїн".. А Вам зміна моделі поведінки допоможе зайняти позиціюжінки не тільки зовнішньо, а на внутріщньому плані, який і "зчитує" Ваш коханий... Бо зберігаючи старий стереотип реагування, Ви лише ще більше ображаєтеся і накопичуєте претензії, які, у свою чергу, руйнують стосунки...