Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Мені шкода, але "ігнорити" навряд чи вийде, коли в душі лютує неприязнь... Ви або вибухнете і буде страшенний скандал, який, у тому числі, стане впливати на ваші стосунки з чоловіком, або, "затиснувши" її у себе всередині, перекинете гнів та образи на рівень психо-соматики... Думаю, що ні те, ні інше не дасть вам можливість нормально жити... Та людина так влаштована, що дійсно приймає допомогу лише тоді, коли перепробувала всі доступні та відомі для себе варіанти, тобто, набивши величезну кількість гуль та синців... І це також нормально, бо це власний досвід! Головне, щоб цей "досвід" не знищив взагалі всі внутрішні сили, а з ними і можливість отримати вчасну допомогу...

Доброго дня! Перечитала всю переписку і не один раз... Ви абсолютно правильно пишете, що потрібно змінити ставлення до людини, яка в решті решт, винна лише в тому, що мама Вашого чоловіка... І зрозумілі Ваші почуття, адже така природа жінки, що співіснувати на одній території з іншою жінкою дуже важко... До цього долучаються, знову ж таки, певні ревнощі: Ви змушені коханого "ділити" з його мамою і це закономірно... Та і "чужа" територія, де все зроблене не Вами.
Звертають увагу на себе Ваші слова "в доме не одна комната, но все мы все время а гостинной, я же мужу не скажу давай пойдем в нашу комнату просто поговорим"... І у мене одразу виникає питання: а чому не скажете? Що Вам заважає мати свою територію, де Ви зможете розслабитися, зробити інтер'єр по собі, дивитися ті передачі, які Вам подобаються? На мою думку, проблема не у мамі, і не в чоловікові, а у Ваших внутрішніх блоках та заборонах, які "родом з дитинства". Якщо дійсно хочете налагодити своє життя, Вам так чи інакше, але прийдеться розбиратися зі своїми внутрішніми установками... Окрім того, потрібно мати внутрішній ресурс, щоб знайти сили призвичаїтися та прийняти ситуацію, але якого, як на мене, у Вас немає...

Доброго дня! Вибачте, я не буду задавати Вам додаткові питання, адже зрозуміле одне, що на кону Ваша родина та родина Ваших дітей! А також щастя Вашого чоловіка... Так, зрозуміло, що коли жінка не отримала певного "драйву" по молодості, їй здається, що десь там може бути захмарне щастя з принцем на білому коні... Але, зруйнувати стосунки дуже легко, а от побудувати нові - навряд чи! Тому що завжди несе відповідальність перед життям саме той, хто готовий до зради (навіть і зраджувати не потрібно). Є дуже цікава особливість: якщо жінка тільки подумає, що могла б мати когось і краще, чоловік може вже насправді знайти іншу жінку... Уявіть собі, що не Ви ідете від чоловіка, а він від Вас? Ви згодні віддати його іншій жінці і залишити своїх дітей без батька? У Вас є те, чого немає у 80% сімей: турбота, порозуміння, піклування один про одного... Впевнена, що Ваш чоловік - прекрасна людина і він прийде Вам на допомогу у любій ситуації, як би це зробив батько, син, дочка, мама... І саме це вже свідчить про те, що у Вас глибинні стосунки, дуже душевні! А сексуальна енергія має спадаючу силу: від сильного бажання до зникнення потігу зовсім! І це абсолютно нормально, бо основна енергія іде на стосунки, а не, перепрошую, на постіль... Вам вирішувати, що Ви оберете: ефімерну тимчасову насолоду, чи міцну сім'ю та щастя близьких людей... Егоїзм чи дійсно, спражню любов!

Доброго дня! Доволі складно без індивідуальної діагностики гворити щось конкретно, але, як на мене, поведінка Вашого сина напряму пов'язана з Вами, а не з нянею... І тут також можуть бути варіанти. Перший. діти підсвідомо "зчитують" наше ставлення один до одного. І оскільки мама має переважаючий вплив на маленьку дитину, сприймає її ставлення до чоловіка як інструкцію до дії (образа, невдоволення, критика, зверхність тощо ). Таким чином, тато став персоною "нон грата". І друге. Знову ж таки, оскільки саме мама відіграє надзвичайнова важливу роль у житті маленької дитини - це любов без якої дитина жити не може - поява няні зменшила "приток" отієї самої любові. І виходить, що самі дорослі, не розуміючи цього, спровокували звичайнісінькі ревнощі... Син батька почав сприймати як суперника, який зазіхається на його "порцію"... Але ж Ви самі розумієте, що це все припущення, хоча і мають під собою професійну багатолітню основу...

Боротися з собою не потрібно! Хоча б почніть поки бігати на природі, робити зарядку... Ще існують медитації та духовні практики, але це вже питання індивідуальної роботи.

Дякую за Вашу відповідь. Одна-дві онлайн зустрічі, як на мене, вирішать Ваше питання... На превеликий жаль, дати Вам письмову інструкцію до дій достатньо складно, тому що це питання не тільки знань, а і безпосередньої індивідуальної роботи... Адже вже додалиися образи і на чоловіка, і на свекра... З ними також варто попрацювати... Там де є образи, немає місця любові... Але ж нам потрібна любов для того, щоб навчитися співіснуати...

Так, вирішувати тільки Вам... Але, коли люди розписуються, навіть якщо щось піде не так, вони будуть знати заради чого варто вкладати багато сил: терпіти, виховувати, розбиратися. Тому, що прийняття рішення про шлюб - це вже рішення жити разом за будь-яких обставин... А життя "просто так" ні до чого нікого не зобов'язує... І чи не перетворитеся Ви в таку собі "рабиню Ізауру", яка через бажання мати сім'ю (щоб з нею взяли шлюб), стане терпіти абсолютно все і не буде мати жодних важелів впливу на чоловіка? Пропозиція "просто пожить год" - це відсутність впевненості, що він хоче прожити життя саме з Вами... Почитайте листи тих дівчат та жінок, що вже згодилися "пожить вместе"... А якщо ще й народжується дитина...

Доброго дня Дарья! Вам вже дали дуже багато гарних порад мої колеги, тому повторюватися не стану. Як на мене просто перестати давати гроші, тоді, коли немає теплих стосунків - це ще більше поглибити прірву між Вами. Адже, Ваша дочка має свою точку зору щодо вашого розлучення. І, як це не дивно, має на це право, бо вона дитина двох рідних їй людей... І для неї це дуже болісна тема... Як на мене основна проблема Ваших стосунків з дочкою криється саме у Вашому розлученні. Адже "танго завжди танцюють двоє". І коли ми потрапляємо в якусь ситуацію, ми бачимо тільки себе та дивимося на все своїми очима. Так була зрада, був дуже поганий вчинок чоловіка, але було щось і до цього... Жінка та чоловік завжди "дзеркалять" один одного. До речі, як і "мама-дочка"... Як склалися стосунки у Ваших батьків? І у Вас з ними? Поки з Вашого листа видно, що Вами рухає величезна, непрожита образа на чоловіка, а тепер до неї "приєдналася" ще і образа на дочку... Там, де є образа, там немає місця любові і з таким "багажем" жодна найкраща порада просто не буде мати сенсу, бо не спрацює...

Те, що Ви пишете: "Я прекрасно понимаю, что отношения надо выстраивать, но мама все сводит к тому, что я должна жить по ее правилам. Она не хочет ничего слышать. Или как она хочет, вплоть до развода - это идет красной нитью, либо я не дочь ((( Тільки підтверджує те, що я Вам написала - немає Вас як особистості, а є "придаток" до того, що думає мама. А чого б це мама почала Вас слухати, якщо Ви у неї повністю на "емоційному гачку"? Ви ж повністю внутрішньо від мами залежні. До тих пір, поки Ви будете вважати у всьому винною маму,, дослухатися до своїх страхів та того "хто і що скаже та подумає" і не візьмете відповідальність за своє життя на себе, у Вас нічого не зміниться, а стане ще гірше. У Вас не відбулася сепарація з мамаю не зважаючи на те, що Ви дорослі жінка, і у Вас вже є доросла дочка та чоловік. Вам потрібна однозначно індивідуальна робота з психологм. І чим раніше, тим краще, бо Ви і так вже втратили дуж е багато часу...

Доброго дня! Як на мене ні варіант через силу терпіти, ні варіант "сьехать" не вирішить основну проблему - стосунки Вас та Вашого свекра. Як мені здається, Ваш свекор і раніше себе так само поводив, ще тоді коли була жива Ваша свекруха "не сливает воду в унитазе, смаркантся и не смывает". Просто тоді між Вами була мама Вашого чоловіка. У 99-и % люди спеціально чогось не роблять! Просто у кожного є свої недоліки, які нами "терпляться" чи "не терпляться". І це підтверджує Ваша фраза "Агрессивно пассивно себя ведет и иногда я срываюсь"... І дійсно, свекор Вас "вампірить", так само як "вампірять" і чоловік, і діти, і всі родичі... Тому що енергія любові тече тільки через жінку! Саме жінка створює оту атмосферу в домі, коли тихо та затишно.. А без енергії любові чоловіки, старі люди та діти жити просто не можуть, бо це енергія життя! Раніше свекру "любов" давала Ваша свекруха, а тепер її немає... І він змушений був "переключитися" на Вас і це робиться неусвідомлено, так просто діє наша чоловіча та жіноча природа. А у Вас дуже сильне емоційно-психологічне виснаження, отже енергію із знаком "+" давати Ви не можете. Тому свекор "бере" причіпками, скандалами своїми хоча б якусь, оту, що зі знаком "-"... Це, до речі, і називається "вампірити". Ваше питання, питання не зовнішнього регулювання, а внутрішнього балансу сил. Навчитеся правильно відновлюватися, Вас спершу перестане так дратувати поведінка свекра, а потім він і перестане так робити...

"Стукайте і Вам відкриють!" Говоріть з мамою, пояснюйте, не відступайте, бо це питання, в решті-решт, Вашого повноцінного життя... Тому що поки Ви неповнолітня, такі серйозні речі як звернення до психологів, вирішують батьки.

Дякую за доповнення. "Я прекрасно понимаю, что мама мной манипулирует, но ей 82 года будет и я не могу просто так обрубить концы. Все 18 лет она активно пыталась вмешаться в нашу жизнь, но мы не давали - она теперь во всем винит моего мужа, придумывает о нем небылицы и рассказывает их мне.
Я люблю свою маму, но сил нет слушать оскорбления" А для чого Вам "просто так обрубить концы"? Взагалі, ні з ким не потрібно нічого руйнувати, просто потрібно вміти правильно себе поводити. А для цього потрібні знання і сили. Ні того, ні іншого у Вас немає. У Вас дуже сильне "залипання" на мамі ще з дитинства. І те, що проблема тягнеться не один рік, свідчить про те, що потрібно проблему вирішувати не якимимсь дрібними діями, а глибинно. Тим паче, що депресія дочки напряму пов'язана з Вами та Вашою мамою. Це кільця одного ланцюга. У Вас немає внутрішньої опори, тому Ви настільки безпорадна у стосунках і з мамою, і з дочкою, і з чоловіком... Але Вам вирішувати: страждати і заплутуватися і далі, або все ж почати отой вузол "мама-дочка" розплутувати...

У цьому житті випадковостей не буває, тому впевнена, що Вам можна допомогти без лікаря-психіатра. Тим паче, що саме життя Вас до нього "не пускає"...

Доброго дня! Як на мене, причина Вашої самотності по-перше: у непрожитій травмі першого кохання і друге, у Вас абсолютно неправильний, як на мою думку, підхід до вибору людини для спільного життя. "Был один парень с которым я хотела завести отношения но мне с ним было скучно он очень был серьёзный. Для меня мужчина должен быть весёлый жизнерадостный общительный"... Самі життєві цінності абсолютно правильні! Але у Вас абсолютно відсутні знання щодо того, як насправді будуються міцні відносини - і це велика проблема, як на мій розсуд! А що стосовно Вашого онлайн-знайомого...Якщо б цей хлопець, що пропонує Вам спільне проживання без шлюбу, дійсно цінував Вас та хотів з Вами створити родину, він би запропонував одружитися... Не можна кидатися "не розбираючи дороги" у інтимні стосунки тільки тому, що Вам вже 29 років (чи ще тільки 29?)... Ви хочете отримати ще одну величезну травму? Як Ви будете себе почувати, коли інтим буде без шлюбу? Адже для чоловіків такі стосунки абсолютно нічого не варті, тоді, як для дівчат та жінок, інтим то вже є відносини чоловіка та жінки!

Доброго дня! Співчуваю Вам! Мені шкода, але, як на мою думку, тільки зараз відбувається процес повної сепарації Вас від Вашої мами. Судячи з усього, Ви дуже від неї внутрішньо залежні. А вона це відчуває, і маніпулює Вами, у тому числі через Ваші страхи "Прокляне", "Що скажуть сусіди та родичі", "Що подумає дочка"... Як на мене, одні тільки поради, навряд чи Вам принесуть серйозну користь, потрібна серйозна робота щодо Вашого правильного ставлення до мами. Адже наш вік ще не є гарантією того, що ми стали по справжньому самодостатніми, а отже - дорослими. З того, що Ви пишете, Ви реагуєте в ситуації з мамою, як маленька ображена дівчинка, яка боїться, що про неї скажуть або подумають... І така залежність набагато серйозніша, ніж нам здається! Адже тепер на кону не тільки Ваші почуття, а і почуття Ваших близьких людей та і і снування щасливої родини в цілому...

Ответ отредактирован автором 05-05-2021 16:08:01