Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Я Вам дуже співчуваю і дуже Вас розумію, адже дитячі травми - найважчі. На превеликий жаль, батьків ми не обираємо. Життя нам дає таких, як дає... Вам потрібні не розмови з психологом (мені це дивно читати), а справжня терапія з медитаціями, розстановками, вправами на прийняттяя та прощення... Так, це процес не легкий, але якщо цього не зробити, до нормального життя самостійно Вам повернутися буде дуже важко, або і неможливо. Тип паче, що зараз є можливість проводити повноцінні сеанси онлайн, а не тільки "вживу".

Доброго дня! Співчуваю Вам, адже це дійсно велика проблема, те, що з Вами відбувається. Впевнена, що це серйозно і що Вам потрібна негайна допомога! Але Ви - неповнолітня, тому щоб допомогти Вам, обов'язково потрібний дозвіл Вашої мами.

Цей світ влаштований таким чином, що "відзеркалює" наш внутрішній стан... Є дитячий мультфільм про єнотика, який боявся ходити на інший бік річки. Тому, що кожного разу, коли він дивився у річку, звідти на нього дивилася якась страшна істота... Те, що Ви ідете на "рукопашный бой", певне Ваш вибір, але на кожний силовий метод знайдеться сильніший... І це не вирішить Вашого питання однозначно... І де гарантія, що переїхавши у новий будинок, Вам знову не стануть траплятися оті всі маргінали та хамовиті двірники? Чи Ви будете до кожного застосовувати прийоми боротьби?

Доброго дня! Співчуваю, адже страх за дитину - найсильніший, так само як і любов до неї. Страх - це дуже потрібна емоція, бо вона нас певним чином застерігає та захищає від неправильних дій, але до тих пір поки не стає надмірною... У Вашому випадку, вона швидше вже руйнівна! Тому що не допомагає малюку бути здоровеньким, а навпаки прогорамує на гірше... Ваше питання - це запит на повноцінну терапію. Тим паче, що Ви навіть здогадуєтеся, що саме могло спровокувати ОКР. Іти нікуди Вам не потрібно, тому що консультації даються у тому числі онлайн. Отже, просто потрібне Ваше рішення щось вже з цим страхом робити...

Ответ отредактирован автором 04-05-2021 19:00:35

Перепрошую, але для чого потрібно було заходити на сайт, якщо Ви вже працюєте зі спеціалістом?

Так, дякую! Ваші слова ще більше підтвердили моє припущення, що Вашій мамі потрібне лікування, а допомога психолога - потрібна саме Вам! Тому що саме Вам вибудовувати своє подальше життя...

Доброго дня! Як на мене, ключова фраза всього, що Ви робите по відношенню до батька це - "Я розумію що йому все остогидло, але я занадто егоїстична і не можу його відпустити, тому що я ще не простила йому багато образ". Допомогти своєму батькові тільки постійним контролем навряд чи можна, адже тоді Вам прийдеться 24 години на добу його пантрувати. Рано чи пізно Вас це виснажить або і зламає повністю... Ваш тато - глибоко хвора людина, яка потребує лікування. Він сам себе вже просто не контролює. Інша справа чи хоче він лікуватися? Тому, як на мене, потрібна більше допомога не Вашому батьку, а саме Вам. Бо, на превеликий жаль, Ви не усвідомлюєте загалом того, що відбувається... "Модель поведінки потрібна меті, тому що в мене з батьком одна модель( я як старша захищала маму а брата) тому агресія на агресію". Неможливо допомогти людині, проти якої є агресія та є образи на неї... І ще... Якої допомоги Ви хочете, коли насправді вже для себе вирішили як поводитися?... "Наразі ця ситуація мене трохи надломила але беру заспокійливе і в бій, а там подивимось..." Поведінкові моделі просто так на раз-два не змінюються, це тривалий процес преосмислення та "перезавантаження" підсвідомості... Але в одному Ви абсолютно прави, говорячи "...тому агресія на агресію"... Допомогти людині можна лише заспокоївшись самій та зрозумівши корінь вашої спільної проблеми... Адже ця проблеми спільна для Вас та Вашого тата. Інакше Ви б так не реагували...

"Пустий звук" - бо така чоловіча природа! Ви ж не будете дивуватися, що собака гавкає, а кіт муркає? Чоловіки просто слова без підтвердження їх конкретними діями сприймають як " послухать радіо".. Це для жіночої природи слова мають велике значення...

Доброго дня! Як на мене, Ваша проблема "родом з дитинства" "Родители меня любят, просто у отца такой характер. Он пообижается немного и отходит потом"... Так як себе поводять батьки по відношенню до маленької дитини - вона сприймає як етелон стосунків, навіть, якщо дії далекі від еталонних. Потім дитина виростає, але поведінкові стереотипи залишаються глибоко на рівні підсвідомості і керують людиною неусвідомлено. Ваше невміння правильно себе поводити пов'язане з відсутністю почуття власної гідності (агресивність та скандальність до нього не має ніякого відношення). "Втечею" від травмуючих ситуацій свою внутрішню проблему, на превеликий жаль, Ви не вирішете. Почуття власної гідності з одного боку залежить від сформованих в дитинстві моделей поведінки, а з іншого боку - від правильних дій вже тепер...

Є один дуже дієвий спосіб - відправити брата жити окремо від Вас! Поставте йому чіткі умови: або він виконує правила співіснування з ВамиЮ або знімає собі житло. Повірте, діє просто чудово! Єдине, такі умови повинна ставити Ваша мама спрешу і вже потім Ви... Чоловікі так влаштовані, що слова для них - пустий звук! Вони реагують тільки на конкретні дії, тож справа за вами з мамою!

Ответ отредактирован автором 04-05-2021 15:49:43

Перепрошую, звідки у Вас така невпевненість, що Ви ладні спілкуватися з людиною, яка не зробили назустріч жодного серйозного дієвого кроку? Можливо у стосунках з батьками не все так вже "гладенько"?

Є таке поняття як зовнішні реакції і внутрішній стан людини... Оточуючі завжди реагують не на зовнішні реакції, а на внутрішній стан... Тому, що завжди відчувають як до них ставляться, навіть, якщо це маргінали... Якщо б Ви могли себе захистити зовнішніми діями на кшталт звернення до поліції, газового балончику - навряд чи Ви стали б звертатися до психологів... Отже, потребуєте глобального рішення проблеми... А рішення проблеми знаходиться в середині Вас самої... Психолог може лише допомогти Вам у самій собі знайти це рішення...

Доброго дня! Співчуваю, бо це дійсно проблема, коли не можеш зупинитися на одному хлопцеві... Адже потрібно думати про сім'ю та власних дітей... Як на мене Ваша проблема "родом з дитинства". Ви пишете "В детстве я была скромным, забитым ребенком, не было почти друзей, с родителями отношения более менее, нет близости, многое скрываю от них". Отже фактично, підсвідомо у Вас включається "компенсаторика", "Они меня цепляют тем, что дают мне массу эмоций. И когда человек такой яркий, харизматичный, эмоциональный, то я сразу им увлекаюсь". Вашу дитячу забитість, відсутність друзів, відсутність глибоких стосунків з батьками Ви просто не усвіджомлюючи цього компенсуєте за рахунок яскравих вражень... Окрім того, немає елементарного вміння будувати оті самі глибокі стосунки! Бо цьому могли навчити тільки батьки в тому ж дитинстві, але Ви самі пишете, що від них багато чого приховували... Як на мене Вам потрібна серйозна індивідуальна робота з психологом, т ому що проблему порадами та срозмовами вирішити неможливо! Адже причина закарбувалася на рівні неусвідомлених дій та вчинків, а отже - рефлексів...

Доброго дня! Навіть читати те, що Ви пишете вже дуже важко, не те що так жити... Як на мене, у Вас немає сім'ї, у Вас є стосунки хазяїна та рабині, служниці... У Вас не вибудовані душевні глибокі стосунки, коли жінка може мати вплив на чоловіка... Адже окрім турботи, потрібно ще вміти і виховувати рідну людину... А для цього потрібне почуття власної гідності, почуття самодостатності (не самотності!). Так, звісно, потрібно турбуватися про своїх рідних, про свого чоловіка, але не можна перетворюватися у жалюгідне забите створіння, яке самій собі неприємне... Те, що у Вас саме такий чоловік, має під собою якісь дуже серйозні причини... Поведінкові стереотипи передаються в родині від батьків до дітей... Як живуть Ваші тато та мама? Які стосунки у них?

Було б дуже добре, якщо б Ваші здогадки і виявилися тсаме тією "зачіпкою"... Удачі Вам!