Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Коли ламається тазобедрена кістка, такі люди стають лежачими і потребують ретельного догляду. У перші тижні їй обов'язково повинні призначити обезболювальні і надати першу медичну допомогу. Окрім того, у випадках, коли немає можливості самому приділяти багато часу хворій людині, наймають жінку за певну оплату, яка допомагає доглядати - і це абсолютно нормально. Адже Вам потрібно заробляти гроші. Як на мене, Ви перебуваєте у абсолютно зрозумілому шоці, тому що Ваше життя кардинально змінилося. Раніше Ви думали лише про себе, а тепер прийшов час думати про ту людину, яка турбувалася про Вас. Цей стан називається пост стресовим. Окрім термінових суто медичних та побутових питань, я б Вам порадила і допомогу психолога, щоб змогти швидше себе "взяти в руки". Прийшов час Вам вже дорослішати...

Доброго дня! Як на мене є три моменти Вашої ситуації. Перший: Ваш обман на початку стосунків. Не можна починати нічого хзбрехні, бо рано чи пізно вона вийде назовні. Другий: як мінімім спробуйте довідатися, чому саме з цим хлопцем пов'язана така реакція. Чи не було у Вашого коханого до Вас дівчини, яка йому зрадила саме з цим хлопцем? Можливо є ще якісь травмуючі події, з ним пов'язані... І третє: як на мене, Ви надміру прив'язлива. Адже з перших хвилин спілкування, Ви вже боялися хлопця втратити. Така залежна позиція ніколи ні до чого гарного не призводила. Тому хлопець і не одружувався аж 4 роки. І чи будете Ви разом? Також залежить від багатьох факторів. У першу чергу, переосмислення себе як особистості. Я б Вам порадила індивідульний супровід психолога.

Доброго дня! Вашому сину три роки. Саме уцьому віці діти дуже емоційно вразливі і миттєво переймають усі моделі поведінки дорослих. Вони їх ніби то дзеркалять. Що Вас змушує давати дитину батьку, який маніпулює сином і дозволяє дивитися страшні мультфільми? Чому Ви не ставите умов своєму екс-чоловіку?

Доброго дня! Згодна з багатьма своїми колегами, тому не стану повторюватися. Хочу зупинитися на одному моменті "Я замужем, зависима от мужа материально и эмоционально
Вместе живём, воспитываем детей". Що означає "зависима эмоционально"? Як на мене чесна відповідь на це питання, дасть і ключ до розуміння Вашого гіпер-почуття провини...

Доброго дня! Співчуваю. Але, як на мене такий хід подій був практично неминучий... Ви проживали з чоловіком у ролі кого? І якщо все кидати, потрібно, як мінімум, розуміти чи готовий чоловік брати відповідальність за Вас. А брати відповідальність - це взяти шлюб... Вам пропонували вийти заміж?

Доброго дня Катерина! Як на мене, я б звернулася до декількох психіатрів, щоб подивитися чи співпадуть їх діагнози та рекомендації. А вже потім почала б вирішувати питання з лікарнею. Буває так, що діагнози різняться, а отже і лікування може бути різним.

Доброго дня! Коли люди живуть разом 13 років, дивно читати про людину поруч, що він не чоловік, а "партнер". Тому, що за стосунки в родині, у першу чергу, відповідає саме жінка, а не чоловік. У зв'язку з цим виникає перше питання: чому Ви досі не у шлюбі? З дітьми така ж ситуація... Коли жінка хоче дітей, вони народжуються, тому що чоловіки завжди бояться брати на себе за це відповідальність, але беруть, якщо жінка наполягає на своєму. У Вас в стосунках явний перекос. Ви - жінка сильна, дієва, розумна, а чоловік - інфантил... Але, знову ж таки, існують певні закони природи. Чоловік ніколи не зможе стати сильнішим за жінку, якщо жінка не дозволить собі бути слабшою за чоловіка. І не навапаки! Тому, у Вашій ситуації не можна звинувачувати когось одного. І судячи з того, як і що пишете, Ви внутрішньо вже готові розірвати стосунки, але, як говорять, не дозволяє поки виховання. І Ви підшукуєте варіанти як би так делікатніше свою рідну людину зрадити, кинути, звинуватити у всьому... Думаю, що мої слова навряд чи Вам сподобаються, але... Навіть, якщо Ви зможете себе реалізувати у соціумі, не вирішивши проблему в середині себе, Ви навряд чи зможете стати щасливою як жінка... А за жіночою природою - якраз це і є найважливіше! Якщо себе обманути ми ще якось можемо, природу обдурити нам просто не вдасться... Щоб мати справжнього чоловіка поруч, жінка, насамперед, сама повинна бути справжньою жінкою - і це аксіома. То чи варто для цього руйнувати стосунки і ображати люблячу людину?

Доброго дня! Багато в чому згодна з колегами. Тому напишу коротко від себе, що вважаю основним у Вашій проблемі. Як це не дивно, але відповідь Ви самі вже і підказали, адже розмова йшла про Ваші стосунки з дочкою і "раптово" Ви згадали свою маму... Чи так вже раптово? Адже нами керує не наша свідомість, а наша підсвідомість. Тобто, десь глибоко в душі, Ви розумієте, що наступаєте (чи можете наступити?) на "ті ж самі граблі", що і Ваша мама. Ви пишете "со своей матерью мы общаемся мило, но внутри - чужие. Я много помагаю, но в круг доверия она не входит. Жутко боюся наделать таких же ошибок с дочкой, но иногда срываюсь и говорю злые слова". Як на мене причина того, що відбувається з Вашею дочкою, саме у Ваших стосунках з мамою. Існує життєве непоборне правило, фактично, закон, чим більше ми засуджуємо батьків, тим швидше потрапляємо у ту ж саму пастку... Адже слова "Со своей матерью мы общаемся мило, но внутри - чужие." може свідчити про те, що в стосунках немає довіри, а є глибоко прихована образа, можливо презирство, критика, осуд... І саме оці почуття зараз життя Вам "повертає" назад через Вашу дочку... Хочете налагодити нормальні стосунки з дочкою? Вам потрібна індивідуальна терапія, щоб пропрацювати, у першу чергу, стосунки з мамою, а потім, вже з дочкою...

Доброго дня! Колеги вже написали багато корисного, тому не стану повторюватися, а одразу зверну Вашу увагу, як мені здається, на суть проблеми. Ви говорите "Муж в это время меня игнорирует, вроде бы проявляет заботу, типа таблетки купить, или продукты, а настоящей душевной близости нет. Я по характеру закрытый человек, но иногда мне нужно чье-то человеческое участие." Як на мене проблема не у Вашому чоловікові, а у Вашій закритості. Справа в тому, що в родині близькі люди один одного "дзеркалять". А зважаючи на те, що жінка емоційно та психологічно сильніша за чоловіка у багато разів, чоловік може "віддавати" лише те і так, як це вміє робити жінка. Ця проблема існувала і раніше, просто було набагато більше проблем (Наприклад: маленькі діти, невлаштований побут), що забирало більше сил і не давало можливості так притягувати увагу до емоційного боку спілкування. Ви були всім потрібні, відчували свою значимість, а тепер - діти виросли, а чоловік робить все так, як і звик робити раніше, коли Ви не мали можливості приділяти більше уваги емоційному боку спілкування. Плюс починаються серйозні вікові зміни в організмі, які посилюють емоційне забарвлення всього, що відбувається... Як на мене, потрібно дуже серйозно зайнятися переосмислення сеснсу свого життя та розібратися в питанні Вашої закритості... Які у Вас були стосунки з батьками в дитинстві?

Ответ отредактирован автором 08-05-2021 16:25:04

Доброго дня! Багато в чому згодна з колегами. Але, як на мене, причина Вашої проблеми, у невмінні висловлювати одразу свої почуття. Тобто правильно реагувати у відповідь, коли щось не подобається. Це такий собі вид емоційної "затиснутості". Адже за своєю природою жінка живе саме емоціями. І якщо вона не вміє вчасно їх виявляти, вони починають накопичуватися всередині такою собі емоційною отрутою. Яка, досягнувши критичної маси, виливається на чоловіка і все руйнує своєю токсичністю. Чи мали Ви можливість висловлювати свої почуття в дитинстві? Яким чином це робили? І чи були комусь цікаві Ваші почуття?

Доброго дня Олекасндре! Так, дійсно, існують люди "донори" і люди "вампіри". У вашій парі дуже просто зрозуміти хто і яку позицію займає... Але існують певні життєві правила, біля нас лише ті люди, яким ми самі дозволили бути поруч. Отже, ми завжди притягуємо до себе тих, хто показує нам нас самих,як у дзеркалі. Ви пишете "потом он начал мне говорить, что "Я всегда буду лучше тебя".И улыбаться. Как будто током меня ударило. А он человек который как липучка. Не люблю таких". Тобто, вже на початку знайомства, Ви відчули щось не те, але чомусь не зробили ніяких висновків. Ви чомусь дозволили людині себе принижувати і себе використовувати..."Я всегда буду лучше тебя"... Як у Вас, стосунки з батьками? Як загалом складаються стосунки з людьми?

Справа в тому, що діти не в стані розібратися, де гумор, а де серйозно! Впевнена, що проблема заключається саме у ваших з чоловіком поведінкових ігрових моментах та реакціях на ті чи інші дії донечки... І тягнути із вирішенням питання я б не радила, тому що діти дуже швидко копіюють моделі і дуже важко від них відмовляються... Більше можна сказати після індивідуальної діагностики, яку можна зробити і онлайн з Вами та Вашим чоловіком під час сімейної консультації...

Ви пишете, що буває б'є в ігровій формі... А хто ще в родині в ігровій формі когось б'є? Тому що діти застосовують лише ті моделі поведінки, які ївони бачать... І ще Ви пишете "если не давали то она кричала и ходить за ней и говорить дай дай дай"... Після того, як вона кричала, Ви давали їй іграшку?

Доброго дня! Я з Вами абсолютно згодна, щодо того, що чоловіки гарно влаштувалися... Але "гарно влаштуватися" їм допомагають все ті ж дівчата, які аж бігом біжать жити без офіційного шлюбу... Це дуже розбещує, робить чоловіка споживачем та безвідповідальним... Чому не спішать вступати у шлюб? Відповідь така. На превеликий жаль, останнім часом через те, що жінки все більше і більше беруть чоловічих обов'язків на себе ( у тому числі мами та дружини), чоловіки стають все більше інфантильними, не здатними приймати рішення... Якщо чоловік говорить "дава просто поживем" - це однозначно свідчить про його чоловічу незрілість, него товіність брати відповідальність на себе... І, навряд чи, Вами дарма використані сили, додадуть йому відповідальності, адже, як Ви правильно сказали6 Є і домогосподарка, і кухарка, а основне - є доступ до бажаного тіла... То, перепрошую, для чого одружуватися? Не ведіться на це, Ви все правильно робите, однозначно! Або він дозріє до шлюбу, або знайдеться той, хто зробить Вам пропозицію...

Доброго дня! Як на мене, відповідь криється вже у Ваших словах "до рождения сестрёнке она иногда только если что-то хотела делала так а сейчас без причины". Отже, Ваша донечка і до народження могла собі дозволити когось ущіпнути або вдарити, я правильно Вас зрозуміла? Просто це не мало такої яскраво вираженої форми? Тобто, коли вона чогось хотіла, вона застосовувала агресивні форми комунікування ще до народження сестрички?

Ответ отредактирован автором 06-05-2021 17:34:53