Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Я Вам співчуваю, тому що жінка, як "тягне таккий віз" роботи, апріорі, повинна і так себе почувати, і так себе поводити. Ви прост о емоційно та фізично виснажена! Якщо зараз нічого не змінити, далі може бути лише гірше. Скажіть, будь ласка, як до Вас ставилися батьки? Складається таке враження, що Ви "граєте в гарну дівчинку". Це відбувається підсвідомо, коли "внутрішня дитина" намагається довести своїм батькам, що вона все може, все вміє і, взагалі, дуже-дуже гарна дівчинка.... І тому її є за що любити та хвалити...

Доброго дня! Егоїзм притаманний загалом кожній людині. Ми всі маємо ту чи іншу ступінь корисливості у стосунках. Рзниця полягає лише у "кількості" ::smile:: Тому самоїдство у даній ситуації навряд чи допоможе, швидше - зашкодить. Тому що Ви, замість того, щоб збільшувати інші гарні якості, і саме завдяки цьому, схилити терези внутрішнього емоційного стану у інший бік, змушуєте себе таким чином "застрягати" на егоїзмі. Як на мене Ваше питання лежить у площині розуміння природи, як сімейних так і, взагалі, стосунків. А ще у властивості людини "прив'язуватися" до тих, з ким вступає в близькі стосунки. І чим більшим стає "злипання", тим сильнішим іде "відштовхування" - це аксіома життя. А ще це можна назвати схильність до ідеалізації, коли наш "внутрішній шаблон", швидше всього закладений ще в дитинстві, ми підсвідомо "вдягаємо" на всіх, з ким вступаємо у досить близькі стосунки. Як до Вас ставилися батьки в дитинстві? Хто головний в батьківській родині?

Доброго дня Ірочко! Я рада, що Ви взяли себе в руки і намагаєтеся справитися з ситуацією. Питання пустоти в душі - це питання самодостатності. Це вибудова цілісної світоглядної системи Тому однією перепискою та порадами, на превеликий жаль, вже не обійтися. Передзвоніть мені, телефон вказаний під іконкою. І ми вирішимо як планувати нашу роботу. До зв'язку!

Дякую за доповнення! Тоді виникає питання особистісних кордонів. Чи почала вона брати Ваші речі одразу, як Ви тільки познайомилися і вона прийшла до вас в дім?

Аліночко, дякую за відвертість! Ми не можемо знати як насправді поведе себе така людина. Але, як правило, підлі люди до того ж ще й дуже трусливі. Вони б'ють лише того, хто слабший і б'ють в спину. У відкриту боротьбу не вступають, бо, знову ж таки, бояться... Окрім того, дуже добре відчувають, хто боїться їх... Це як у тварини нюх, перепрошую... Тому, як на мене, якщо немає можливості його зупинити силою (мається на увазі, немає можливості забрати Ваші фото або дати силову, юридичну, законну відсіч) Є можливість змінити ставлення до цього! А отже зняти відчуття страху та психологічної задежності від нього. І тоді, у 99%, зміниться і його бажання Вам зашкодити. Тому, що поки Ви, як він вважає, у нього "на гачку" він Вас не відпустить. Тим паче, що навіть у ситуації, уявім таке, він все ж таки віддав всі фото, залишається ризик копій, скринів тощо. Ви самі це розумієте... Я б Вам порадила, спробувати змінити себе внутрішньо: емоційно та психологічно, щоб Ви перестали бути залежними від обставин.... І тоді обставини змушені будут підпорядковуватися Вам. Це, так зване, енергетичне айкідо...Ответ отредактирован автором 28-01-2021 17:40:12

Ответ отредактирован автором 28-01-2021 17:43:15

Доброго вечора Настя! На скільки я зрозуміла, Ви проживаєте разом із подругою і у Вас спільна територія? Те, що без дозволу беруть Ваші речі і Вам це неприємно - є абсолютно наормальна реакція! Це нікому не може подобатися, хіба що люди вже настільки близькі, що проблема "моє-чуже" перестає взагалі існувати. Те, що робить Ваша подруга схоже на клептоманію (коли людина і не хоче брати, але зупирнити себе не може) або ж це звичайнісінькі вади виховання - таке теж буває. Тому перебирати на себе всю провину я б не радила Вам. Ви правильно робите, що просите повернути річ назад. Інша справа, чому Ви так реагуєте, чому Вам так ніяково? Можливо питання у хибному почутті порядності? У сенсі бути "гарною дівчинкою" завжди і при всяких умовах... Тоді виникає питання, звідки воно у Вас? Чи не із стосунків з батьками? Чи не з дитинства?

Доброго дня! Ситуація дійсно дуже неприємна... У Вас є хтось, хто зміг би Вас підтримати? Кому Ви змогли б довіритися? Тому що Вам потрібна хоча б емоційна підтримка... Подумайте, чи є слабке місце у вашого шантажиста?

Ответ отредактирован автором 28-01-2021 17:24:59

Так, звісно. Натисніть під віконцем кнопочку "связаться с психологом" або перейдіть за посиланням на мою сторінку, там є мій контактний телефон та пошта. Предзвоніть мені або напишіть свій но мер телефону і я Вам передзвоню. І ми з Вами про все домовимося, не хвилюйтеся. Ми знайдемо вихід обов'язково, у тому числі і стосовно нашої спільної роботи, про ціну домовимося індивідуально таку, яка підійде і Вам і мені. Все буде добре.!Ответ отредактирован автором 28-01-2021 16:59:42

Ответ отредактирован автором 28-01-2021 17:12:35

Я Вам дуже вдячна за відвертість! Ви - дійсно сильна людина, бо для чоловіка визнати свою помилку буває дуже важко! Але Ви змогли це зробити! І це дуже важливий крок на шляху змін. Отже, все ж таки, виходячи з того, що Ви написали про батьків - установки не Ваші. Це так звані родові програми, які діють на рівні підсвідомості... І Ви вже впевнилися в цьому на прикладі Ваших братів... У Вас є шанс повністю змінити своє життя.... Так, цей процес нелегкий, бо потребує, насамперед, внутрішніх змін - а це найважче! Бо ми всі хочемо бути щасливими, але при цьому щоб не змінюватися, а змінювати тих хто поруч... Ну і результат Ви вже знаєте... Тому вирішувати Вам: залишатися зі своїми установками і генетичними програмами ,чи все ж таки змінювати своє життя і ставати щасливим... Те ж саме стосується і Вашої коханої: бо не буває випадковостей. Якщо Ви зустрілися на її шляху, значить у неї є зеркально схожі програми... В таких випадках є можливість працювати і як пара... І ще... Хотіла додати стосовно Вашої дівчини: дуже добре, що поруч з нею виявилася мудра людина і не дала вчинити вбивство... Це дає шанс на щастя і Вам і їй!

Ірочко, отже він захотів відсторонитися та подумати? Не чіпайте його зараз однозначно! Якщо він Вас любить і Вам долею судилося бути разом - він повернеться сам... А якщо ні - ніякі Ваші сльози та вмовляння не допоможуть, хіба що Ви будете ще більше почувати себе приниженою... Я б Вам радила зараз поїхати кудись, нехай бо і на один-два дні, переключитись. Краще туди, де Вас ніхто не знає... Де є природа, де є нові люди, з якими можна познайомитися і просто поспілкуватися на інші теми... Якщо немає можливості поїхати, не сидіть вдома прикута до телефону! Змусьте себе піти побігати походити в парк, ходіть аж поки не втомитеся, дихайте, любуйтеся приодою... Не сидіть вдома! Вам потрібно трохи прийти до тями, вирватися з лап своїх емоцій... Або починайте терміново працювати з психологом, щоб мати підтримку, яка Вам дуже потрібна...

Ответ отредактирован автором 28-01-2021 16:32:13

Думаю, що Ваша проблема криється у незнанні чоловічої та жіночої природи. Для того, щоб жінка почала довіряти та відчувати себе захищеною, їй потрібен отой самий "штамп в паспорте ". Тим паче, що Ви, перепрошую але факт, неодноразово своїми діями доводили якраз протилежне... Чому вона повинна Вам довіряти? А може завтра, у Вас знову зміниться бачення стосунків і у Вас знову з'явиться бажання одружитися " только на молодой, чистой, невинной девушке"? Ваша дівчина чекала Вас довгі 8 років, коли Ви перебували у "пошуках", вона у відчаї вирішила навіть народити дитину від Вас, бо час спливає... Але Ви знову, перепрошую, "викручуєте їй руки" своїми жорсткими установками і ще при цьому намагаєтеся примусити її записати Вас батьком... Як на мене, зараз іспит, що Ви поставите на перше місце: свої принципи та уставноки, чи все ж таки переможе кохання? А щодо Ваших слів "смешно жениться после 8 лет совместной жизни", стає дуже гірко навіть мені, сторонній людині... Що вже говорити про Вашу дівчину... Жорсткість та самовпевненість - прекрасні чоловічі риси, але не у питанні стосунків з коханою жінкою, яка чекає від Вас дитину... До речі, звідки у Вас такі установки? Чи Ваші вони, а не Ваших батьків? І як у батьків склалися стосунки?

Доброго дня Ірочко! Ваше бажання абсолютно нормальне! Ви маєте право на те, щоб Ваш друг змінив своє ставлення до Вас, а отже змінився! Якщо я правильно Вас зрозуміла, Ви зараз не разом, Ви з ним на відстані? А те, що Ви плачете, то Ваша душа почала одужувати від страшної залежності, від рабства і, насамперед - внутрішнього рабства залежної людини. Це називається процесом очищення. Якщо він Вас любить, Ваша повага до себе, Ваше небаєжання терпіти його зради, лише допоможе йому змінитися на краще і зробити висновки,.. А якщо ні.... Чи потрібен Вам чоловік, який буде все своє життя зневажати Вас таВас зраджувати? Чи хочете Ви повторити долю своєї мами?

Доброго дня! Одне питання, а що заважає Вам зараз зробити їй пропозицію щодо офіційного шлюбу? Як на мене, це єдиний шанс довести, що Ви дійсно любите та поважаєте свою кохану і хочете стати батьком своєї дитини...

Ответ отредактирован автором 28-01-2021 16:00:11

Доброго дня! Якщо Ви задаєте питання чи варто опускатися до рівня невихованої людини та хамської поведінки, швидше за все, вже відчуваєте, що не варто, що це не вихід! Питання інше, як себе правильно в таких ситуаціях поводити... Скільки ситуацій, стільки і варіантів виходу з них. У Вашому випадку немає конкретної ситуації, отже досить важко щось Вам радити... Хіба що розібратися з рівнем своєї самооцінки, та вмінням правильно ставитися спершу до себе.

І ще хотіла додати, Ваш чоловік, думаю, що любить Вас... Але, знову ж таки, як він вміє, і як Ви йому дозволяєте... Ну, наприклад, якщо б у Вас був якийсь друг, Ви його б зрадили, вчинили з ним дуже погано... При цьому одразу зрозуміли, що робите погано, негарно... І від сорому втекли, заховалися, щоб подумати, набити свої гулі... А цей друг замість того, щоб образитися, відсторонитися, щоб показати, що обурений, почав би бігати за Вами, кричати, хапати за руки, плакати, валятися в ногах... Подумайте, пострайтеся відчути: вам така поведінка друга б сподобалася? Ви б змогли його поважати?