Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Ситуація дійсно дуже неприємна... У Вас є хтось, хто зміг би Вас підтримати? Кому Ви змогли б довіритися? Тому що Вам потрібна хоча б емоційна підтримка... Подумайте, чи є слабке місце у вашого шантажиста?

Ответ отредактирован автором 28-01-2021 17:24:59

Так, звісно. Натисніть під віконцем кнопочку "связаться с психологом" або перейдіть за посиланням на мою сторінку, там є мій контактний телефон та пошта. Предзвоніть мені або напишіть свій но мер телефону і я Вам передзвоню. І ми з Вами про все домовимося, не хвилюйтеся. Ми знайдемо вихід обов'язково, у тому числі і стосовно нашої спільної роботи, про ціну домовимося індивідуально таку, яка підійде і Вам і мені. Все буде добре.!Ответ отредактирован автором 28-01-2021 16:59:42

Ответ отредактирован автором 28-01-2021 17:12:35

Я Вам дуже вдячна за відвертість! Ви - дійсно сильна людина, бо для чоловіка визнати свою помилку буває дуже важко! Але Ви змогли це зробити! І це дуже важливий крок на шляху змін. Отже, все ж таки, виходячи з того, що Ви написали про батьків - установки не Ваші. Це так звані родові програми, які діють на рівні підсвідомості... І Ви вже впевнилися в цьому на прикладі Ваших братів... У Вас є шанс повністю змінити своє життя.... Так, цей процес нелегкий, бо потребує, насамперед, внутрішніх змін - а це найважче! Бо ми всі хочемо бути щасливими, але при цьому щоб не змінюватися, а змінювати тих хто поруч... Ну і результат Ви вже знаєте... Тому вирішувати Вам: залишатися зі своїми установками і генетичними програмами ,чи все ж таки змінювати своє життя і ставати щасливим... Те ж саме стосується і Вашої коханої: бо не буває випадковостей. Якщо Ви зустрілися на її шляху, значить у неї є зеркально схожі програми... В таких випадках є можливість працювати і як пара... І ще... Хотіла додати стосовно Вашої дівчини: дуже добре, що поруч з нею виявилася мудра людина і не дала вчинити вбивство... Це дає шанс на щастя і Вам і їй!

Ірочко, отже він захотів відсторонитися та подумати? Не чіпайте його зараз однозначно! Якщо він Вас любить і Вам долею судилося бути разом - він повернеться сам... А якщо ні - ніякі Ваші сльози та вмовляння не допоможуть, хіба що Ви будете ще більше почувати себе приниженою... Я б Вам радила зараз поїхати кудись, нехай бо і на один-два дні, переключитись. Краще туди, де Вас ніхто не знає... Де є природа, де є нові люди, з якими можна познайомитися і просто поспілкуватися на інші теми... Якщо немає можливості поїхати, не сидіть вдома прикута до телефону! Змусьте себе піти побігати походити в парк, ходіть аж поки не втомитеся, дихайте, любуйтеся приодою... Не сидіть вдома! Вам потрібно трохи прийти до тями, вирватися з лап своїх емоцій... Або починайте терміново працювати з психологом, щоб мати підтримку, яка Вам дуже потрібна...

Ответ отредактирован автором 28-01-2021 16:32:13

Думаю, що Ваша проблема криється у незнанні чоловічої та жіночої природи. Для того, щоб жінка почала довіряти та відчувати себе захищеною, їй потрібен отой самий "штамп в паспорте ". Тим паче, що Ви, перепрошую але факт, неодноразово своїми діями доводили якраз протилежне... Чому вона повинна Вам довіряти? А може завтра, у Вас знову зміниться бачення стосунків і у Вас знову з'явиться бажання одружитися " только на молодой, чистой, невинной девушке"? Ваша дівчина чекала Вас довгі 8 років, коли Ви перебували у "пошуках", вона у відчаї вирішила навіть народити дитину від Вас, бо час спливає... Але Ви знову, перепрошую, "викручуєте їй руки" своїми жорсткими установками і ще при цьому намагаєтеся примусити її записати Вас батьком... Як на мене, зараз іспит, що Ви поставите на перше місце: свої принципи та уставноки, чи все ж таки переможе кохання? А щодо Ваших слів "смешно жениться после 8 лет совместной жизни", стає дуже гірко навіть мені, сторонній людині... Що вже говорити про Вашу дівчину... Жорсткість та самовпевненість - прекрасні чоловічі риси, але не у питанні стосунків з коханою жінкою, яка чекає від Вас дитину... До речі, звідки у Вас такі установки? Чи Ваші вони, а не Ваших батьків? І як у батьків склалися стосунки?

Доброго дня Ірочко! Ваше бажання абсолютно нормальне! Ви маєте право на те, щоб Ваш друг змінив своє ставлення до Вас, а отже змінився! Якщо я правильно Вас зрозуміла, Ви зараз не разом, Ви з ним на відстані? А те, що Ви плачете, то Ваша душа почала одужувати від страшної залежності, від рабства і, насамперед - внутрішнього рабства залежної людини. Це називається процесом очищення. Якщо він Вас любить, Ваша повага до себе, Ваше небаєжання терпіти його зради, лише допоможе йому змінитися на краще і зробити висновки,.. А якщо ні.... Чи потрібен Вам чоловік, який буде все своє життя зневажати Вас таВас зраджувати? Чи хочете Ви повторити долю своєї мами?

Доброго дня! Одне питання, а що заважає Вам зараз зробити їй пропозицію щодо офіційного шлюбу? Як на мене, це єдиний шанс довести, що Ви дійсно любите та поважаєте свою кохану і хочете стати батьком своєї дитини...

Ответ отредактирован автором 28-01-2021 16:00:11

Доброго дня! Якщо Ви задаєте питання чи варто опускатися до рівня невихованої людини та хамської поведінки, швидше за все, вже відчуваєте, що не варто, що це не вихід! Питання інше, як себе правильно в таких ситуаціях поводити... Скільки ситуацій, стільки і варіантів виходу з них. У Вашому випадку немає конкретної ситуації, отже досить важко щось Вам радити... Хіба що розібратися з рівнем своєї самооцінки, та вмінням правильно ставитися спершу до себе.

І ще хотіла додати, Ваш чоловік, думаю, що любить Вас... Але, знову ж таки, як він вміє, і як Ви йому дозволяєте... Ну, наприклад, якщо б у Вас був якийсь друг, Ви його б зрадили, вчинили з ним дуже погано... При цьому одразу зрозуміли, що робите погано, негарно... І від сорому втекли, заховалися, щоб подумати, набити свої гулі... А цей друг замість того, щоб образитися, відсторонитися, щоб показати, що обурений, почав би бігати за Вами, кричати, хапати за руки, плакати, валятися в ногах... Подумайте, пострайтеся відчути: вам така поведінка друга б сподобалася? Ви б змогли його поважати?

Доброго дня! По-перше, Ви ні в чому не винні! Це чоловік Вас зрадив, а не Ви його. І зрозуміло, що Ви хотіли відновити родину, тому що кохаєте чоловіка, тому робили так як могли і як вміли... Судячи з того, що Ви пишете про реакцію рідних, вони пропонують кардинальніі речі: або живеш як принижена наймичка і все терпиш, або кидаєш його і шукаєш іншого... І Ви правильно робите, що шукаєте вихід, бо відчуваєте, що можна якось по-іншому, не роблячи таких різких кроків... І дійсно такий вихід є! По-перше, потрібно змінити своє ставлення до самої себе - Ви маєте право почувати себе гідно, достойно... По-друге, судячи з усього, у Вас існує величезний страх залишитися самотньою.... Це на поверхні. Глибше - недолюбленість в дитинстві... І по-трєте, розрив стосунків не вирішить основної проблеми - вміння їх будувати... Тому що Ваш теперішній стан тісно пов'язаний з Вашим нереалізованим почуттям поваги до себе... І корені цієї проблеми родом з дитинства. До тих пір поки Ви не розберетеся із ставленням до своїх батьків, поки Ви не пройдете ще раз за допомогою професіонального психолога, своє дитинство тільки з позиції вже дорослої жінки, Ви навряд чи зможете впоратися зі складною ситуацією сама...

Ответ отредактирован автором 28-01-2021 15:02:27

Дякую за відвертість! Ви описали своє почуття - образа... А як Ви реагували в цій ситуації, якісь дії були з Вашого боку? Якісь слова Ви говорили чоловіку?

Доброго дня! А чого Ви весь час боялися, коли говорили неправду своєму хлопцеві? І що б стьалося, якби Ви йому сказали правду?

Доброго дня! Ви кажете, що була зрада з його боку, а як Ви реагували на це? Які були Ваші дії? Це дуже важливо у розрізі того, що з Вами зараз відбувається...

Доброго дня! Колеги вже багато дали гарних порад. Тому у мене лише одне запитання: хто у Вашому домі, у Вашій родині головний? Хто вирішує питання? Чия думка завжди головінша?

Доброго дня! А Ви не розглядали варіант звернення до лікаря? Тому що такі перепади ще бувають при гормональних збоях: цукровий діабет, наприклад... А якщо розглядати психологічний бік, швидше питання лежить у сфері психоемоційної рівноваги... Стан емоційного вигорання...