Психологиня Галина Миколаївна Хилюк Рівне Центр

Самотужки важко собі допомогти. Ви маєте не лише депресію, але, можливо, і тривожний розлад (генералізований тривожний розлад). Зверніться до когнітивно-поведінкового психотерапевта.

Доброго дня, Марина! Напишу свою думку щодо того, як я бачу ситуацію. Звичайно, Вам вирішувати, що далі робити. Мислення по принципу "все або нічого" властиве багатьом. Ми хочемо мати "ідеальне" життя, роботу, стосунки, а найголовніше бути "ідеальними" самі. Гаразд, бажання удосконюватись чудове, якщо воно мотивує до дій і ми бачимо, що дії хоч і маленькі, але це рух і радіємо тому, що є. Але часто виникає ситуація зворотня. Що я хочу ідеально, це призводить ще до більшої невизначеності, бо ідеально не має чітких критеріїв. Наш мозок важко зносить невизначеність, а ви її додаєте тим, що хочете реалізуватись (самі не знаючи що саме) і очікування такі ставите, що ваші страхи тільки збільшуються. Але натомість, щоб прийняти, що людина на своєму шляху має невдачі і робить помилки і дозволити собі схибити, ви шукаєте шлях найменшого супротиву. Впевнена, що замість того, щоб вирішувати реальні проблеми (тобто, проблеми, які вже сталися, є тут і зараз) ви боретесь з "примарними вітряками" і топчетесь на місці. На це йде багато сил, енергії, якої вже не має і тоді прокрастинація. І знову по кругу. Це зменшує впевненність в собі, і збільшує відчуття безпорадності. Ось, якось так. Так живе більше 50% населення. Сподіваюсь мій коментар буде корисним.

Доброго дня! Можливо варто дати собі час відпочити, а не гонити себе кудись, не знати куди. Склалось враження, що ви щось хочете в житті, очікуєте від себе, але самі наспрвді не знаєте, що хочете. Чи правильно я вас зрозуміла?
Ціль починається з мрії, бажання. Це маленькі кроки, іноді дуже мікроскопічні, не помітні, але вкупі вони складають картину наших дій. Починати не пізно в будь- якому віці, легше починати рух, коли заданий напрямок, хоча б приблизний.
Може є страх щось починати, невдачі або інші страхи?
Важливо, щоб наші цілі були реалістичні, досяжні, тобто більші ніж наша зона комфорту. Досягнення хоч і маленькі все ж таки досягнення. Вміння насолоджуватись тим, що "маю і можу" можна випрацювати. Не досягнення людину роблять щасливою, а її вміння задовільнятись цим, бути вдячним собі і тоді рух вперед.

Доброго дня! Життєва ситуація складна. Ви стали заручником, між двох вогнів. Турбота не тільки про інших, але і про себе є важливою. Ваше намагання все контролювати буде забирати багато ваших ресурсів і сил. Звичайно, ви будете почуватись погано.
Які саме погані думки вас турбують? Як часто ви обдумуєте ситуацію, що склалась? Можливо маєте почуття провини? І цікаво, чи мама щось робила, щоб змінити ситуацію в сім'ї?
Іноді приходиться вибирати: пожаліти і поступитись чи відстояти свої межі.

Доброго дня! Страх смерті є у всіх людей, лякає невідомість.
Чи страх смерті присутній завжди, чи в певних ситуаціях? Чим страх супроводжується (тілесні відчуття, емоції)? Як ви намагаєтесь справитись з цим страхом? Що уникаєте?

Доброго дня! Ваш стан називається обсесивно-компульсивний розлад, нав'язливі думки лякають всіх. Але чим більше ви намагатиметесь не думати їх, контролювати, тим більше буде їх в голові. Справитись самостійно не просто з цим. Зверніться за допомогою до когнітивно- поведінкового психотерапевта, який допоможе вам навчитися з цим справлятися. Ці думки не варті того, щоб закінчити життя самогубством. Психотерапія дає гарний результат, що дозволяє людині жити повноцінним життям.

Ответ отредактирован автором 06-03-2020 22:05:23

Для того чтобы работать, нужно и отдыхать, гулять, Хобби. Вы свои ресурсы используете, но не пополняете. Оцените, что для вас важно: здоровье или что-то другое. Цените себя!

Доброго дня! Це відповідальність тих хто з вами так поводиться. Не опускайтесь до їх рівня, але не дозволяйте з собою так поводитись.

Доброго дня! Бажано б було звернутися до психіатра та психотерапія. Страх - це емоція, яку люди найчастіше відчувають. Нас лякають менше реальні небезпеки, бо ми це бачимо. Наш мозок здатний до абстрактного мислення, тому з'являється уявна небезпека, яка людину дуже лякає. Як ви намагаєтесь втікти від свого страху, що при цьому робите ( все це лише посилює ваш страх, якщо і допомагає, то тимчасово). Що то за дії, якими ви намагаєтесь уникнути страху? Можливо, намагаєтесь себе заспокоїти і переконати себе, і ін.

Ответ отредактирован автором 03-03-2020 23:59:54

Добрый день! Бездействие утяжеляет состояние. Психотерапия очень нужна (когнитивно-поведенческая). Начните с физической нагрузки: упражнения, прогулки; Хобби, общение с друзьями, то что раньше любили делать. Научиться выключать режим "автопилота", в котором вы живете поможет психотерапия. Антидепресанты показаны, но вы сами принимайте решение: пить их или нет.

Здравствуйте. С какими эмоциями вы идете на работу? Кроме работы чем занимаетесь? Свободне время, хоби?

Добрый день! Это решение зрелого мужчины, его право ошибиться. Если вам человек дорог, принимайте его таким.

Доброго дня! Змінити інших у відношеннях до вас не получиться. В вашому випадку дуже потрібна індивідуальна психотерапія. Не відбувся процес відділення від батьків, і напевне інші будуть маніпулювати вашим почуттям вини і страхом образити інших. Психотерапія потрібна для того, щоб навчитися відстоювати свої межі не в агресивний спосіб. А так ви перебуваєте під постійним тиском, що викликає стрес і на фоні цього імунні резерви виснажуються.

Ответ отредактирован автором 03-03-2020 23:18:47

Добрый день! В вашем состоянии нужна консультация психиатра, а потом желательно психотерапия. Наверное, ваши ожидания от себя, жизни очень завышены, от счастья. Кто знает как правильно жить, быть идеальной. Желание делать все "правильно" приводит к разочарованию. Научиться любить себя неидеальную, отключить внутреннего критика.
Правильно ли я вас понимаю, вы боитесь эмоций негативных?

Ответ отредактирован автором 03-03-2020 23:05:01

Доброго дня, Марина! Ваші переживання лише за сина? Чи ви справляєтесь зі своїми переживаннями?