Психологиня Ірина Василівна Гуральчук Чернівці лише онлайн

«Вибачте будь ласка, я розумію як це виглядає, ходіння навколо куща, у мене не було такого наміру . Мені дуже шкода, що так здалось і це справедливо так думати.
Я не турбуватиму у вас і ваших колег більше.»;
Вам немає за що вибачатися, Ви робите те, що можете. Але якщо відчуєте в собі потребу і готовність, то Вашу проблему можна вирішити. Питання справді не в обставинах чи якихось зовнішніх ресурсах, а в тому, наскільки й до чого Ви вже готові.
Можете нас турбувати, якщо маєте таку потребу. Ми тут якраз і для того, щоб допомагати. Поки що Ви послуговуєтесь звичною стратегією — крок назад. І ми цього не змінимо без Вашої участі. Принаймні, намагаємося донести, що зміни можливі.

«Так»;
Раджу і рекомендую звернутися до психолога в індивідуальну роботу.

Ви пишете одне і те ж кілька разів поспіль. Те, що Ви так зосередилися на цій темі, означає що для Вас в цьому щось важливе, що потребує вирішення.

Варто дати цьому увагу, щоб розібратися, які насправді переживання і потреби за цим стоять та що Ви можете з цим зробити.

Ви плануєте звернутися до психолога індивідуально?

Здравствуйте. А для чего Вам помогать, при этом обязательно убеждаясь, что просящий — не мошенник? Получается, такая помощь сопряжена с потребностью контролировать, властвовать? Что думаете?

Доброго дня. Ви плануєте виконувати всі наші рекомендації і зробите все, що ми скажемо?

«Спочатку я хотів відповісти, що я не знаю що відповісти на це, я не бачу доступних для себе варіантів, я хотів спочатку дізнатись чи можливо жити в комфорті лише з собою, примиритись із цим. Адже багато хто про це каже, що інші їм не потрібні, але мабуть не всі вони надто щирі перед собою.
Але відчув внутрішній конфлікт цьому, мабуть це говорю не я а оті налаштування. Я б хотів мати інші відносини з людьми, хоча й не бачу шляхів для цього, мабуть це когнітивний десонанс чи щось таке.»;

Ви говорите, що наче хотіли б мати відносини, але не знаєте чи це для Вас можливо — я чую що Ви ніби не зовсім впевнені в своєму бажанні, бо посилаєтеся на обставини. І це закономірно. Схоже, що Ви від своїх близьких з дитинства інтроектували зовнішнього критика. Спробую пояснити що це таке більш менш нормальною зрозумілою мовою — у взаємодії зі значимими дорослими психіка дитини отримує певні моделі поведінки, які стають її часткою, відповідають за певну сукупність психічних функцій, і значна частка яку Ви отримали від своїх батьків — це та, що критикує інших людей та світ. Ми це обговорюємо не для того щоб лаяти батьків чи Вас за недосконалість, а щоб краще розібратися як це влаштовано і працює. Те що Вам здебільшого транслювали батьки - це критикування інших та недовіра до світу, а Вас як особистість мало помічали, і Ви це засвоїли, бо це природні механізми в кожної людини. Як закономірний результат Ви зараз знаходитеся у вакуумі, бо не набули навички помічати себе, Ви мало в контакті з собою, зі своїми відчуттями і потребами, і також здебільшого ваш фокус уваги спрямований на зовні, тож Ви найбільше занепокоєні тим, який цей світ негарний і люди якісь нещирі та недосконалі (і Вам здається що може насправді в цьому проблема... але може насправді в тому, що Ви від себе відвертаєтесь?). І з такими обставинами, щоб направду захотіти щось змінити, мати на це вдосталь мотивації щоб взяти відповідальність за це і бути включеним в процес, має бути якась вагома причина. Наприклад, та, що цей негарний світ робить Вам дуже боляче, аж так боляче, що вже нестерпно. Бо якщо все ще працює, то нічого й не треба фіксити. Але виглядає, що вже не зовсім працює, правда? І щоб ми могли Вам чимось допомогти, це має бути Ваше свідоме і щире прагнення, щоб вже бути готовим здатись і включитись у взаємодію та отримати допомогу. Бо досі, як на мене, ми тільки ходимо довкола. І це теж норм, якщо наша мета розважити себе балачками на навколопсихологічні теми. Але якщо ми намагаємося Вам допомогти, то Ви маєте бути достатньо зацікавленим в цьому і включеним в процес. Ризикнути довіритися. Звісно, якщо Вам то дійсно треба.

«Дякую Вам за таку розгорнуту відповідь. Так, хотілось би попрацювати, щоб вирішити цю проблему»;
Будь ласка.
На цьому сайті чи де Вам буде зручніше Ви можете знайти психолога, який Вам відгукується та почати індивідуальну співпрацю, коли будете готові.

Бажаю Вам щастя і спокою.

Ви втомилися від чоловіка, роками терпіли його поведінку, яка для Вас неприйнятна. Доходить до думок про те, щоб з'їхати від нього. Але і тут є перешкоди — як відреагує дитина, і родичі, та ще й можете втратити матеріальні блага, які наживали разом роками. І здається, що розлучення дало б Вам нарешті спокій та щастя і допомогло б позбутися емоційної залежності від поведінки чоловіка.

Але, на превеликий жаль, навіть якщо з тим що є зараз наважитесь розлучитися, емоційна залежність не пройде. Звучить не дуже приємно і оптимістично, але це закономірність, яку необхідно враховувати, якщо хочете щасливого і спокійного життя.
Коротко поясню в чому справа.
А справа в тому, що емоційна залежність — це особливість психіки, через яку люди потрапляють в такі стосунки, де вони терплять непринятну поведінку партнерів І коли розлучитися, якщо з цим нічого не робити, то вона залишиться. Емоційна залежність набувається в дитячому віці через певну поведінку батьків (як додаткова ілюстрація, Ви навіть зараз, будучи вже дорослою, боїтеся засмутити маму своїм розлученням, і це не просто співпадіння). В стосунках з партнерами ця емоційна залежність продовжує відіграватися, якщо людина з цим нічого не робить. Люди мають в собі таку собі внутрішню частку, як внутрішній критик, або супер его, або внутрішні батьківські фігури, і таким чином все своє подальше життя, якщо над цим не працюють, відносяться до себе так як до них в дитинстві відносилися батьки. І відповідно до того яким є ставлення до самих себе, вибирають партнерів, які будуть відтворювати таке ж ставлення. У випадку розлучення з партнерами без внутрішніх змін знаходяться інші партнери чи інші люди, які будуть продовжувати таке ставлення. Наприклад, на жаль, навіть на цю роль може потрапити дитина. Тут можна звернути увагу на те, що вас зупиняє від розлучення реакція дитини як один з факторів. Діти в сімейній системі заповнюють вільну нішу. Вони на несвідомому рівні зчитують "програми" батьків і діють відповідно. Надалі на цій ролі може бути чи інший чоловік, чи колеги, чи будь хто ще. Тому для щасливого спокійного життя надалі потрібна внутрішня робота. Самостійно через усвідомлення щось покращити можна, але швидше, безпечніше і ефективніше робити це в співпраці з психологом. Тому що може бути непросто або неможливо подолати психологічні захисти, які прагнуть зберегти сталу систему. Психіка інерційна, і в будь-якому випадку Вас буде відкидувати назад. Тому тут необхідна робота зі своїм внутрішнім світом. Тривала, обережна, поступова. А вже після цього або зміниться ставлення оточуючих, або Вам буде легко припинити стосунки з тими, з ким не добре.

Чи плануєте працювати з психологом індивідуально?

У випадку розлучення можна поділити спільно нажите майно. Можливо, вдасться отримати свою частку. Це питання більше в компетенції юристів.
Можуть бути певні складнощі але Ви можете вирішувати по собі, чи воно того варте.

Що Ви хотіли б робити, якщо з'їдете від чоловіка? Чим буде заповнене Ваше життя тоді, що Ви не можете зробити зараз?

Питання, щоб максимально різносторонньо подивитися на ситуацію і зрозуміти, куди Ви все ж таки зараз хочете рухатися.

«Не дуже легко, хвилювання якесь»;
Можливо Вам важко чути себе, свої емоції і потреби.
Так було завжди чи почалося в якийсь момент, можете пригадати?

Можливо тому Вам важко заповнити паузи в розумові. Бо Вас щось турбує але важко зрозуміти що саме.

Тут може бути корисним уважне ставлення до себе. Спеціально приділяти цьому увагу, прислухатися коли щось не так, що відчуваєте, що турбує.

«Можливо, в принципі нічого такого не відчуваю, я не полюбляю дуже жартувати, так залишається осад на душі, тому що складається таке враження, що я не цікава йому без жартів»;
Наприклад, ось тут, як на мене, Вам вдалося досить добре почути себе.
Але думка "я йому не цікава" може бути болюча. Можливо тому хочеться уникати емоцій. Важливо відділити його поведінку від себе: можливо Йому не цікаво, це про нього. Але це не означає, що Ви як особистість не цікава. Ви цікава і цінна сама по собі, не залежно від поведінки і слів хлопця.

Відредаговано автором 03-03-2025 17:02:16

Ви не відповіли, чи Ви все ж таки хочете вирішувати питання щодо відносин з іншими?
Чи яку допомогу від психологів хотіли б отримати?

Зважаючи на те, що ми справді не можемо Вам допомогти витісняти потребу в стосунках.

«Зараз я почала більше заробляти і розумію, що в принципі могла б вже забезпечити себе і дитину, трму думка про те, щоб зʼїхати стала не такою вже й не реалістичною
»;
З Ваших слів, щодо матеріального наче не все так погано?

Можливо є ще якісь причини? Наприклад, що боїтеся втратити, або з чим боїтесь не впоратися?

Якщо не брати до уваги можливу реакцію родичів і дитини, ще є якісь причини, щоб не з'їхати і жити окремо?

А що найбільше зупиняє перед цим рішенням? (Крім реакції дитини)

Доброго дня.
А Ви справді готові з'їхати і жити окремо?

Ви прагнете побудувати хороші відносини з хлопцем, який Вам подобається, і це цілком нормальне бажання.

Щоб допомогти Вам розібратися в ситуації, потрібно трохи більше інформації про Вас.

Скажіть, чи легко Вам розпізнавати свої емоції? Чи частіше коли щось не так відчуваєте просто хвилювання, але конкретно важко сказати що це за емоція?