Психологиня Ірина Василівна Гуральчук Чернівці лише онлайн

Здравствуйте.
«но ведь это неудобно,стыдно перед прохожими.что же делать в этой ситуации?как спасти глаза и в то же время не посрамиться?»;
В Вашем личном опыте или в ближайшем окружении были случаи, когда не оказывали себе или другим неотложную помощь из-за стыда перед прохожими?

Здравствуйте.
«Я не понимаю чем я это заслужила.»;
Вы не заслужили этого, это не Ваша заслуга, вина или ответственность, ведь в родительской семье Вы были ребенком, где Вам нужна была безопасность, принятие, любовь...
«Я понимаю , что уже ничего не исправить , но это село внутри и я выгораю. Не знаю как справится с эмоциями, подскажите …»;
Вам очень больно и то что, Вы сейчас испытываете неприятные интенсивные чувства — это значит, что есть доступ к Вашим душевным ранам, есть возможность выплеснуть и прожить эту боль. Помощь психолога, общение с людьми, которые Вас принимают, если есть такие в окружении, творчество, техники самопомощи могут быть очень полезными для Вас.

Очень ценно, что в таких условиях Вы не утратили чувствительность, чуткость. Хоть и сейчас Вы чувствуете боль, и сложно видеть в этом ценность. Вместе с этим, когда Вы проживете болезненные чувства, будет возможность чувствовать жизнь в целом — себя, других людей, окружающий мир.

«Да, согласна на 100% что тут огромный конфликт -хочу и делаю. Но как из этого вылезти пока не понятно»;
А для чего Вам оставаться в этом состоянии?
От чего защищает невротический симптом с сердцем?
Или что оправдывает?
Тут интересный момент, что, вероятнее всего, защищает от себя самой — Вы на себя набрасываетесь с требованиями, какой Вы должны быть и как жить, и Вы же не выдерживаете этого давления.

«Ирина Васильевна, мысль интересная, согласна с Вами! Но у меня теория состоит в том, что моя боязнь остановки сердца - страх жизни, я боюсь той жизни которой я живу, потому что это не моя жизнь. То есть по факту страх остановки сердца это верхушка айсберга, и моя тревога дает мне понять то что я живу неправильно, ну и как вы сказали под эту ситуацию можно подставить сердце, так сказать пытается достучаться мне «ало, ты же живешь не так, как хочешь этого, хватит уже находиться в этом» , я просто очень много лет уже в таком состоянии, видимо поэтому моя нервная система уже не выдерживает))»;
Тут может быть конфликт между тем, к какой жизни Вы стремитесь, какой хотите жить, и тем, что Вам для чего-то (что Вы, возможно, не осознаете) нужно быть там и в том положении, что Вы сейчас. И чтобы "отпустить" себя в ту жизнь мечты, нужно поначалу разобраться в скрытых мотивах нынешнего положения. Прожить то, что здесь и сейчас. Как бы Вы ни старались, пока это не решено, "взлететь" не получается

У меня возникла такая мысль-метафора в ответ на Вашу историю — что если Ваше сердце пытается к Вам достучаться таким образом? Психика пытается достучаться к сознанию через тело?
Потому что Вы бежите и Вы себя загоняете?
Как Вам это откликается?

Вы склоняетесь больше к тому, чтобы переделывать мужа под себя. А не заниматься собой, с собой. Чтобы через него что-то почувствовать. И пока он соглашается быть куклой в Ваших руках, ресурсом для получения эмоций, то все ок. И когда выскальзывает, становится плохо.

Вы мужа понимаете, и Понимаете, что ему с этим всем может быть тяжело и дискомфортно, и вроде как примеряя на себя, если бы к Вам так относились, Вам было бы не очень приятно. Понимаете, но не Чувствуете.

И когда нет доступа к чувствам, нет того ориентира, который помог бы Вам держаться в своих границах, видеть и уважать границы другого. И взаимодействовать на стыке границ, а не обволакивая и проглатывая другого человека или нарушая его границы.

Во взрослом возрасте очень тяжело раскрыть заблокированную чувствительность, (скорее всего по каким-то причинам в детстве Вам было небезопасно чувствовать), но, будь на то желание и потребность, думаю, возможно вернуть, открыть чувствительность.

Понимаю, что мой комментарий может быть Вам очень неприятным. Вероятно, не захочется принимать это, и будет удобнее возражать и спорить, что Вас не так поняли и находить объяснения всему. Я могу ошибаться и неправильно интерпретировать написанное из-за нехватки информации. Если это так, можем обсудить неточности.

Все это не отменяет того, что Вам в сложившейся ситуации действительно очень тяжело и больно и Вы не знаете как быть с этим, потому что спокойствие и безопасность будто постоянно ускользают и Вам приходится прикладывать колоссальные усилия в отношениях, чтобы все это выдерживать.

И Вы не виноваты в том, что Ваша чувствительность заблокирована, и что по другому выстраивать отношения Вы не могли. И это не значит что отношения были всецело "плохими" — во всем есть разные составляющие, приятные, неприятные, нейтральные, разноцветные.

Но, предположу, Ваши вопросы, Ваши страдания — это проявление стремления к целостности. Это к тому, чтобы раскрыть и принять свою чувствительную часть. С которой Вы бы чувствовали себя живой, относились к себе с любовью, внимательно и бережно (не только требуя этого от других), и чувствовали других. Это глубинная работа, именно Ваша индивидуальная работа помимо отношений. Я верю что это возможно, если на это будет Ваше желание и потребность.

Відредаговано автором 28-03-2025 10:10:05

«всі кажуть в нього така доля,стільки відведено життя ,значить це не моя доля,все,що не робиться на краще,»;
Прикро, що Вам доводиться чути такі слова. Навіть якщо їх говорять з наміром підтримати та заспокоїти. Навряд чи когось, хто втратив близьку людину, можуть насправді підтримати такі слова... Це великий біль, з яким дуже непросто...

«просто послухати ,це,наприклад,мама,але фінансово мої родичі не сильно допоможуть,так як вони звичайні пенсіонери .З приводу кредитів ,так зверталась я до них,в них була відмова,ніяких платежів вони зменшувати не хочуть ,хочуть всю суму відразу ,ми навіть да юриста звертались ,да але коли хлопець був живий ,тобто він міг допомогти вирішити питання,вона домовилась з банками про зменшення суми,класно,але ж знову такі хочуть 30 тисяч,де в мене такі гроші …»;
Ситуація справді складна. Але Ви мусите знати, що немає ситуацій, які не вирішуються. Проте іноді рішення не очевидні. І може бути потрібна допомога — родичів, друзів, спеціалістів, волонтерських груп. Які ще розглядаєте для себе варіанти вирішення питання? Ви можете вирішувати це питання самостійно, надалі конструктивно вести переговори з кредитором, щоб домовитися про повернення кредиту, враховуючи реальні фінансові можливості? Чи розглядаєте можливість консультації з юристом щодо цього питання (можливо є варіант пошукати спеціалістів які допомагають безкоштовно від волонтерських організацій)?

« по внутрішньому настрою ,хочеться пригнути до нього в могилу,»;
Ви переживаєте зараз важкий стан і з цим необхідна допомога. Що допомогло б зараз витримувати це все? Як Ви могли б себе підтримати? Як Ви б підтримували близьку людину в такій ситуації?

Доброго дня. Відчувається Ваше обурення щодо цієї ситуації, адже зустрічаючись з дівчиною Ви могли розраховувати на її відданість і вірність, і що саме Ви для неї щось означаєте. Це так?

Щодо Вашого питання
«ЩО РОБИТИ»;
тут важливо розібратися, що саме Ви відчуваєте в цій ситуації? І чого потребуєте зараз для себе?

Доброго вечора. З того, що Ви пишете, зрозуміло, що Ви відчуваєте потяг до жінок і чоловіків, але при цьому переживаєте внутрішній конфлікт — є інтерес до представників своєї статі, але є також сумніви, чи правильно це для Вас і чи справитеся з наслідками. Поки Ви не приймаєте свою бісексуальність, це навпаки підсилює інтерес до того, що Ви собі забороняєте. Тому, можливо, буде корисним визнати, що так, у Вас є певні бажання. Але це не означає що Ви мусите робити щось, що Вам не підходить з тих чи інших причин або до чого Ви не готові — проте коли Ви собі зізнаєтеся в цьому і безоціночно приймете, то будете більш спокійно відноситися до справи та діяти зважено, опираючись на себе, свої бажання, потреби, цінності.

«НЕПРАВИЛЬНА ОРІЄНТАЦІЯ»;
Мабуть, ключове питання буде про те, а для кого саме це Не правильна орієнтація? По чиїх мірках правильна чи неправильна? Хто вирішує яка орієнтація правильна для Вас?

І окреме, не менш важливе питання — про близькість взагалі. Як справи з цим? Іноді непереборна тяга до інтимної близькості ховає за собою незадоволені інші потреби — наприклад, в емоційній та інтелектуальній близькості з іншими, а не тільки в фізичному задоволенні. Наскільки це про Вас?

Здравствуйте. Какая основная проблема в Вашей жизни сейчас? О чем больше всего беспокоитесь? Что сильнее всего не удовлетворяет? (Кроме симптомов с сердцем)

Доброго дня. Відчувається, що Ви почуваєтеся зараз спантеличено, можливо зневірено і безпорадно, у зв'язку з тим, що стосунки не складалися так, як Вам хотілося б, це так? І Ви наче шукаєте відповідь, які стосунки є нормальними, щоб знати, на що рівнятися надалі і не переживати невдачі знову, або ж щоб знайти заспокійливе пояснення своєму досвіду. Звісно, можна вивчати питання здорових стосунків. Але важливо враховувати, що яку б інформацію Ви не отримали — це не відміняє Вашого болю. Того болю, який Ви можете відчувати через те, що певні стосунки не склалися і Ви в них щось втрачали. І Ваш біль, Ваші рани варті уваги, щоб прожити це з теплотою і турботою про себе.

Доброго вечора. Ваш стан зрозумілий, Ви втратили близьку людину і разом з тим відчуваєте тиск фінансових проблем, що підсилює розгубленість і відчай. Дуже шкода, що Вам доводиться це переживати і немає підтримки. Кредит, який зараз складно погасити, може додатково підривати Ваше почуття безпеки.
Які ресурси Ви маєте зараз? Хто може підтримати? Якщо не фінансово, то в чомусь іншому — закрити якісь побутові питання, побути поруч, вислухати, порадити де Ви могли б отримати додатковий дохід щоб погасити заборгованість? Чи є можливість проконсультуватися зі спеціалістами фінансової установи, де Ви брали кредит — можливо беручи до уваги Ваші обставини буде можливість домовитися про більш зручні для Вас умови повернення боргу, до прикладу щоб Ви могли це робити, розраховуючи на свою зарплату? Припускаю, що зараз Вам складно просити про допомогу і комунікація з іншими може бути додатковим стресом і навантаженням — можливо тут варто скласти список тих, з ким це буде меншим стресом, щоб отримати підтримку.

Доброго вечора. Ваші переживання зрозумілі, адже дитині, яка не звикла залишатися без мами, може бути складно адаптуватися до школи.
Причини такої поведінки можуть бути в тому, що дитина була з Вами весь час і її автономність, навичка заспокоюватися самостійно не розвивалась. Може передаватися і Ваша тривожність. Можуть бути інші причини.

Можна також звернутися до психіатра, пройти обстеження щодо можливих порушень, які можуть зумовлювати складнощі з адаптацією, через що вона не може витримувати емоції і заспокоюватися в стресових умовах (нове середовище, нове оточення, відсутність мами поруч) — чи є необхідність у консультації фахівця з психічного здоров'я, мабуть, Вам видніше.

Щоб допомогти дитині вирішити проблему з адаптацією у соціумі, може бути корисною Ваша індивідуальна психотерапія, щоб Ви знали як себе поводити з дитиною і допомогти їй подолати ці труднощі. Бо як Ви помітили на практиці тієї ж арттерапії, дитині це не завжди підходить, і тісна довірлива взаємодія дитини можлива наразі найбільше з Вами. Тобто співпрацюючи з психотерапевтом Ви можете стати по суті психологом для дитини та знайти найкращі шляхи вирішення цього питання.

«Що трапиться страшного, якщо підете на курси і спробуєте на практиці як Вам це? На це потрібні кошти щоб навчитись доброму массажу дивився курси але потрібні кошти.»;
Так, на це потрібні кошти і бажання щось робити. У Вас є робота, навичка накопичувати кошти на свої цілі (Ви зібрали гроші на навчання водінню і покупку авто, і на це потрібно було терпіння і вміння відкладати та цілеспрямованість?)

Крім нинішньої роботи можна подумати, які ще у Вас є навички і можливості для заробітку? Що можна поєднати з нинішньою роботою, якщо Ви не готові до радикальних змін?

«І що може трапитися хорошого якщо спробуєте? В мене може вийти і це було б дуже круто.»;
А якщо не спробуєте, то не буде шансу щоб вийшло...

Вы очень ответственно относитесь к материнству, это очень важно. Это роль, которая требует от Вас много ресурса на протяжении длительного времени. «Я хочу ходить на танцы, но не вижу возможности, потому что малышу 7 месяцнв и ему нужна мама постоянно. И тут дело приоритетов, мне его психическое здоровье важнее своего желания.»;
Если бы это были занятия несколько часов в неделю? И это время ребенок мог бы проводить с кем-то близким, с кем хороший контакт и доверие? Потому что Ваши желания — это Ваша энергия. А ребенку важно находиться с наполненной и счастливой мамой. Возможно, не прямо сейчас, но Вы могли бы подумать об этом, или про другие занятия, которые могли бы Вас наполнять.

«Насчёт изменить мужа. Я все же не до конца принимаю это в таком плане. Мне не хватает эмоциональной близости, он готов сделать все от себя зависящее, чтобы мне помочь. Поэтому не против вместе ходить на сеансы. Если мы совместно будем работать с психотерапевтом, то возможно, научится понимать, осознавать и выражать емоции. А это в свою очередь удоблитворит мою потребность в более открытом и глубоком общении.»;
Я уважаю Ваши взгляды и Ваш путь. Многие пары могут находить компромиссы и помогать друг другу чувствовать себя хорошо. И возможно семейная психотерапия поможет вашей паре прийти к такому взаимодействию, которое сделает вас обоих счастливыми и удовлетворёнными.

«Сейчас запрос в том, чтобы я перестала себя этими мыслями истерзать, чтобы даже зная эту всю информацию, мне не было так больно. Хочу полюбить себя. Чтобы не только в хорошем настроении, я могла заниматься собой и наполнять, но и когда мне плохо, то выходить из этого состояния самостоятельно.»;
Как думаете, какой шаг Вы могли бы сделать для этого сейчас, сегодня?