Психологиня Ірина Гуральчук Чернівці лише онлайн

Доброго дня.

Для чого Вам все ж достукатися до своїх інтересів? Щоб що?

Наскільки нормально саме для Вас те, що у Вас відсутні власні стійкі інтереси?

Доброго дня.

Що саме і як саме Вам хотілося б щоб змінилося в цій ситуації, щоб Ви почувалися спокійно і задоволено?

Коли Ви читаєте історії реальних людей, можливо Ви сприймаєте це за правду, і Вас це лякає.

Я не буду заперечувати, що те, про що пишуть ці люди — правда, лише можу поділитися кількома фактами, зважаючи на які можна подивитися на ці коментарі по іншому:

- Через особливості психіки та характеру деякі люди можуть іноді спотворювати інформацію або перебільшувати події.

- У деяких людей можуть виникати психічні стани або розлади, які супроводжуються галюцинаціями, що сприймаються ними як цілковито реальні події.

- Іноді внаслідок дії психоактивних речовин у людини можуть виникати галюцинації. Розповідаючи про свій досвід, вона може не враховувати, як ці речовини вплинули на її сприйняття реальності. Для інших людей ці розповіді можуть бути такими, що викликають інтенсивні переживання, тому що виходять за межі звичного людського досвіду.

Такі історії, які викликають сильні емоції, справді можуть дуже затягувати і важко відірватися.

Важливо бути уважною до свого стану, і якщо така інформація негативно впливає на Ваш емоційний стан, зменшувати споживання такого контенту та шукати можливості щоб заспокоїтися та переключитися.

Чи відчуваєте труднощі з тим, щоб заспокоїти себе в моменти, коли переживаєте страх чи тривогу? Які способи заспокоїтися раніше Вам допомагали в такі моменти?

Доброго дня. Крім читання історій про паранормальні явища, що ще на Вашу думку могло вплинути на Ваш стан?
Скільки часу тривають проблеми зі сном?

Розумію Ваше бажання миру і взаєморозуміння у стосунках з рідними.

На жаль, не достатньо тільки Вашого бажання — важливо щоб до цього були кроки і з іншої сторони також, не тільки з Вашої.

Тут також важливо зазначити, що люди старшого віку рідко є гнучкими в прийнятті сучасних поглядів на виховання дітей. І може бути так, що попри Ваші зусилля і старання, бабуся може ніколи не прийняти і не зрозуміти.

Для чого Вам доводити бабусі, що це не неповага?

Вона вибрала ображатися на маленьку дитину, а це маніпулятивна поведінка, яка спрямована саме на те, щоб викликати почуття провини. Що і сталося з Вами в результаті. Щоправда, можливо, бабуся робить це не свідомо, через якісь свої потреби чи тригери, а може й свідомо — ми цього не знаємо.

Чого Ви хочете для себе у стосунках з бабусею?

Чи могло бути так, що це було для дитини щире вираження своїх почуттів і потреб, яке не обтяжене поки що, рамками, звичними для дорослих?

Доброго дня.

Ви проживаєте непростий досвід, коли водночас і Ваша мама у важкому стані, і Ваша подруга переживає горе через втрату партнера.

Мабуть, в цій ситуації щоб підтримати подругу найважливіше слухати і бути присутньою поруч.

Вам теж може бути непросто в цій ситуації, тому також важливо звертатися за підтримкою для себе, коли вона буде необхідна Вам.

Доброго дня.

«Как думайте, стоит ли вообще как то находит общий язык, или это все?»;
А чого Ви потребуєте для себе зараз?
Шукати спільну мову?
Завершувати стосунки?
Розібратися в своїх потребах, які не закриваються в стосунках зараз? Або чогось іншого?

Доброго дня.
Що Вас найбільше турбує в цій ситуації? Що Ви хотіли б для себе вирішити?

Яким бачите для себе ідеальне вирішення питання?

Доброго дня.
Ви пишете, що для Вас це не нормально.
Справа не в тому, що Ви не хочете йому говорити про те, що знаєте, бо Ви таємно переглядали інформацію в його телефоні.
Справа в тому, що він такий як є, і є факти, що він переглядав, він пересилав другу з певними коментарями. Це вже є, незалежно від того, чи Ви це обговорите. І Вас це зачіпає.
Чого Ви хочете для себе у зв'язку з цією ситуацією?

«Доброго дня. Вперше написати тут на сайті я наважився тому що дуже хотілося виговоритися. Я був впевнений, що ніхто не прочитає і не відповість. Для мене це було як крик в пустоту. Але результат був протилежний. Дуже вдячний за це. Надіюсь на такий же результат від оффлайн зустрічі, якщо знайду спеціаліста.»;
Чую про Вашу вдячність і надію на результат від очної роботи зі спеціалістом. Водночас відчувається якась важкість у цьому тексті. Хочеться Вас підтримати.

Скажу про те, що відчувається, можливо не в точку, а можливо відгукнеться. Ви говорите про крик в пустоту, можливо це пустота, яка все ще відчувається Вам зараз? Пустота, яка може захищати, та водночас відділяти від інших людей і заважати взаємодіяти та отримати допомогу, чи підтримку, коли потрібно, чи просто приємність від взаємодії з іншими, чи бути також корисним для когось . І може бути непросто пробиратися крізь цю пустоту, щоб знайти контакт з іншими.

«А пасочка стоїть і чекає. Тут справа в тому, що люди знають про мою добробуту, почуття долгу. Що прийнявши якийсь подарунок, незначний, можна змусити мене відробляти його роками. І всі намагаються цим скористатися. Це далеко не вперше і я намагаюся з цим боротись.»;
Якщо були такі ситуації, коли за подарунки Вам нав'язували вину, та змушували їх відробляти, то зараз подарунок, з якими б намірами його не вручили, може піднімати ті почуття. Якщо Ви не домовлялися що будете щось робити за подарунок, то Ви і не мусите і нічого не винні. Але це відчуття боргу може все одно залишатися і пригнічувати. Навіть коли розумієте, що Ви нічого насправді не повинні за подарунок.

«Спорт я люблю і мав не погані досягнення і не в одному виді. Мене зупиняє моральний аспект, а саме те, що люди намагаються виказати своє невдоволення: "Ми тут в спортзалі всі такі гарні зібрались і ти приперся. У нас тренажери для нормальних ростом, не для тебе. Не подряпай своїм протезом тут нічого. І взагалі, іди воюй далі"
(Я не хотів розказувати за цю желєзяку, не горджусь цим)»;
Важко, якщо спорт раніше був значною частиною Вашого життя, а зараз з цим Ви відчуваєте обмеження. Може бути важко в таких обставинах навіть спробувати. Якщо є можливість працювати з деякими навантаженнями, чи є бажання спробувати витримати цей моральний аспект, це відчуття що інші можуть бути невдоволеними? Можливо спробувати раз, невелике заняття і подивитися як це буде, чи варто далі займатися? Бо я так розумію раніше спорт мав для Вас суттєве значення і без цього теж важко.

«Знаєте, більшої підтримки і розуміння, як на цьому сайті, я в житті ніколи не відчував. Дуже дякую!!!»;
Дякую Вам за зворотній зв'язок.
Пишіть ще якщо потрібно.

Я чую, що ці ситуації підсвітили дещо болюче для Вас у стосунках з цими жінками, зі свекрухою, і там де Ви потребували розуміння, контакту, тепла — проявилися холод і байдужість. І мовчки витримати це важко. І Ви думаєте про те, що проблема може бути у Ваших давніх травмах, але разом з тим боляче саме зараз. І Ваше рішення бути черствою і байдужою через наболіле не бачиться Вам гармонійним, тобто Ви бачите що це не зробить Вас щасливою. І разом з тим бути як раніше відкритою, світлою, доброю Ви не можете — бо Ваша відкритість ранилась до поведінки інших.

Виходить, і той, і той варіант — не зовсім Вам підходить?

Якщо подумати про те, що є ще варіанти, як бути, що є варіант як Вам було б комфортно, спокійно і з собою, і з іншими — що це могло б бути? І як саме проявлятися — який стан, які думки, яка поведінка?
Якщо складно уявити, це теж нормально, можливо зараз не потрібно поспішати шукати відповіді, а побути в тому стані, який є зараз. Більше побачити, почути себе в цей момент.

«Дякую Вам за відповідь. Те, що Ви мені відповідаєте, вже дуже багато для мене значить. Це величезна підтримка. Більше мені ні з ким так поговорити. Піти на прийом оффлайн і так само відкритися я навряд зможу.
А пасочка звісно стоїть. Вона чекає повернення до власника
»;
Дякую Вам за відповідь.

Ваша вдячність показує, що Ви маєте здатність цінувати підтримку, і це багато значить.

Я розумію Ваші побоювання щодо офлайн прийому — дійсно, може бути важко відкритися так, як в переписці.

Але навіть написати те що турбує не завжди просто. Чи легко Вам було навіть тут на форумі почати писати про наболіле, чи не було побоювання про те, що реакція на написане або відсутність потрібної реакції може ранити? Думаю що також було не просто, але Ви це вже зробили. І це вже великий крок.

Навіть якщо не відкривати всього що турбує на консультації наживо — це все-одно може бути корисним через сам людський контакт, навіть якщо ніколи не відкриєтесь цілком. А може бути і так, що ще більше ранитесь об іншу людину, якщо Вас не зрозуміють так, як Вам потрібно. Тут, на жаль, нема гарантій.

Можемо поговорити трохи детальніше про пасочку.
Ви можете вчинити як Ви вирішите.
Але можна також подумати про різні варіанти, якщо Ви не проти.
Як Ви будете почуватися, коли повернете її власнику?
Як будете почуватися, коли все-таки просто з'їсте?
Можливо Ви могли б віддячити тому, хто її подарував — також невеликим подарунком чи послугою, чи добрим словом, як тоді будете почуватися?

Можливо Ви могли б спробувати купувати в магазині крім хліба ще один продукт, просто в якості експерименту? І спостерігати як з цим.

«Спортзал я б залюбки, але я обмежений у навантаженні і у вправах (два роки назад "купив" собі гарненький протез у ЗСУ, замість однієї із частин тіла). Це я не беру до уваги всі насмішки і фрази в спину типу: "Що ти тут забув? Іди воюй далі" і т.п.»;
Я чую що Ви про спортзал говорите з деяким запалом, пристрастю, тобто що мабуть хотілося б. Але тепер для Вас можливі лише обмежені навантаження. З цим все ж таки могли б, хотіли б щось робити в спортзалі чи точно ні? Якщо не спортзал, то це могло б бути? Можливо інші заняття які цікавили колись раніше, або що хоча б трохи цікавить зараз?

Якщо нічого такого не хочеться то це теж нормально — не потрібно себе змушувати.

Доброго дня. Оскільки по допомогу звертаєтеся Ви, а не він — я буду відповідати про Вас, що саме на мою думку Ви можете зробити в цій ситуації, якщо це Вам відгукнеться.

І це — тримати свої межі в спілкуванні з ним, зберігаючи внутрішньо ту теплоту, яку Ви маєте в ставленні до нього. В Вашому дописі відчувається чуйність і теплота до цієї людини, це важливо для підтримки.

Важливо не дозволяти себе ображати, виправдовуючи собі його поведінку військовим досвідом, а попри все триматися в своїх межах, з добром всередині, поруч. Якщо справді є щось спільне можна проводити разом час, спілкуватися, проявляти до нього чуйність, увагу, розуміння. Цікавитися як людиною, якщо це є для Вас щирою цікавістю, взаємодіяти. Можна ненавязливо нагадувати про його хобі, якими він займався до військового досвіду, можливо до чогось повернеться інтерес, залученість, це допоможе заново адаптуватися до життя поза війною. Можливо залучати до якихось родинних справ, також коли це щире бажання зробити якусь справу разом.

Людина може відчути потребу звернутися за професійною допомогою, чи переосмислити свою нинішню поведінку самостійно. Сприятливими можуть бути умови, коли і його межі не порушувати (не нав'язувати лікування чи психотерапію), і свої межі не дозволяти порушувати. Проінформувати про можливість психологічної і психіатричної допомоги можна, але це має бути вибір самої людини, і не обов'язково всім це підійде.

Може бути справді дуже важко, тому психологічна допомога в цій ситуації може знадобитися саме Вам, якщо це близька людина і Ви тісно взаємодієте.