Психологиня Ольга Владимировна Паничева м Ірпінь

Сергей, Вы большой молодец, что нашли в себе силы и проработали сепарацию с родителями. К сожалению часто бывает, что процесс сепарации не пройден и к 50 ти годам, что откладывает отпечаток на отношения в том числе.
Со сном другое. Когда мы засыпаем, как будто заканчивается сегодняшняя жизнь и когда просыпаемся начинается уже следующая, завтрашняя. Т.Е. это обычный страх смерти, который присущ абсолютно всем, но как к этому относиться зависит от принятия, что мы когда-то все умрем, наши близкие умрут. Мудрецы говорят -когда человек рождается, то идет отсчет приближения к последнему дню, т.е. к смерти. Важно КАК мы проживаем жизнь, чтобы чувствовать ее полноту каждое мгновение, наполненность, смысл прожитого дня. Предлагаю Вам делать медитацию перед сном, а что хорошего я совершил сегодня и посвятить эти свои действия чему то для Вас очень важному. А утро начинать с благодарности за то, что проснулся, здоров, есть дом , и что у вас есть еще, близкие, и что то другое. Очень хорошая фраза, которая дично меня в трудные минуты поддерживает-У меня всего достаточно для счастья. Успехов.

У меня сложилось впечатление, что на сегодняшний день в связи с военными действиями на территории нашей страны безопасность для Вас стоит на первом месте. Почему? Потому что потенциально опасно в любом регионе Украины, где бы Вы не проживали. Это вызывает бОльший или меньший уровень тревожности. Тогда нужно работать с уровнем тревоги самостоятельно или с помощью психолога.
Вы смотрите на все события своей жизни через призму безопасности, потому, что согласно базовым потребностям /см. пирамиду Маслоу/ это является одной из основных потребностей человека. А на первом месте физические потребности-то о чем Вы в большинстве своих задач и говорите.

Коллега правильно каже, що це залежність і її треба лікувати. Але це повинно бути бажанням Вашого партнера. Саме він повинен прийняти думку, що це залежність і саме він повинен звернутися до спеціаліста, можливо з вашою допомогою. Але воно саме, як кажуть, "не россосеться".

Який фахівець Вам поставив діагноз панічні атаки, і як Ваш стан проявляється?

Відношення до доньки, судячи з тієї інформації , що є на сайті, це вивчене відношення до себе, мені здається. Ви бачите в ній себе, якщо я не помиляюсь. Але це тільки моє припущення. Птрібна терапія хоча б якийсь час, щоб розібратися.

У нас есть три реакции на стресовые события-одна из-мы с ними сливаемся, отрицаем и принимаем ситуацию такой, какая она есть. В Вашем случае-Вы сливаетесь с ситуацией. Вы по кругу читаете новости из разных источников, а организм, раз за разом принимает новости как угрозу. Например, вы берете телефон и читаете там плохие новости, война, кот-то погиб. Это попадает в ваши мысли, Эта информация попадает в прифронтальную кору и другие отделы головного мозга, которые отвечают за обработку информации. И прифронтальная кора должна поставить цель, цель-это спастись и составить план, что же нужно делать. И дальще дать сигнал всему организму мобилизоваться, спасаться. А как же мне спасаться. В этот момент выделяется гормон, который запускает эмоцию тревоги, страха и т.д. Эти гормоны начинают влиять на ваше сердце, легкие, диафрагму, мышцы. Тонус мышц повышается. Запускается механизм, или бить, или бежать. Но вы просто про это прочитали, просто посмотрели на картинку, на одну , вторую третью. Потом эти же новости еще в 10 ти каналах, и таким образом у вас запускается обратная петля, в которой у вас негативные новости, эмоции, страх, плавают гормоны стресса. И так далее а потом ваши негативные эмоции усили вают ваши мысли и вы попадаете в замкнутый круг. Ваша симпатическая нервная система, которая отвечает за возбуждение все силь нее разгоняется рскручивается и в какой то момент вы теряете над ней контроль. И нам важно в какой то из трех точек, а лучше со всеми тремя начать бороться. Сперва надо сбить градус.
Перед тем как начать момент адаптации нужно сбить градус и как успокоить симпатическую нервную систему. Как сделать так, чтобы ваша парасимпатическая система, которая отвечает за расслабление, начала снова доминировать, по крайней мере не уступать, чтобы сложился определенный балланс.
И лучше всего начинать с тела. У нас к нему самый простой доступ. Если коротко-это полноценный сон, качественная регулярная еда, прогулки и дозированная информация. Лучше даже, чтобы кто-то из близких посвящал вкратце в те события, которые происходят на фронте. Более подробно-как работать с тревогой можно узнать в бесплатных группах. Есть официальный источник, рекомендованный Всемирной организацией здоровья WHO-EURO-2021-361-40096-56774-ukr. Воспользуйтесь этими навыками и поработайте над собой. Успехов.

Ваш приятель на роботы веде так, як звик себе вести. І Ви тут зовсІм нІ до чого. Тут інше питання, чому Ви так турбуєтесь стосовно його реакії. Дайте собі відповідь, а що мене тут чипляє, що я відчуваю, коли ще я себе так відчував. Звідки такий спосіб реакції?

Даша, доброго дня. Так буває, що , особливо перші стосунки закінчуються, і ми пам'ятаємо їх як щось таке зворушливе та декілька наівне. Особливо, коли ми з коханим находимося на відстані. Тоді це дуже відчувається, чи то наш чоловік, чи це етап в нашому житті. Але навіщо звинувачувати себе та стримувати, якщо зустріли цікаву для Вас людину. У цьому випадку, як наменьше, треба про це розповісти Вашому хлопцю та побажати бути друзями і всього найкращого. Так було б чесно.

Алина, добрый день. То, что происходило в Вашем детстве превышало те душевные способности, которые Вы имели в тот момент. Сейчас Вы взрослая, но воспоминания детства очень влияют на Вас. Это вызвано посттравматическим стессовым расстройством, когда Вы раз за разом переживаете те события, которые с Вами происходили в детстве. А сегодняшние события являются триггером ваших переживаний. С этим можно справиться, работая с травмой в психотерапии.

Катерина, нарцистична складова є в кожному з нас, річ в тім, наскільки вона виражена. Звідки у Вас взялися такі думки, може якісь обсавини або чіїсь слова на Вас вплинули? Про почуття жалю-це почуття, ніби я вище за інших. І це не нарцисизм, якщо зануритись у духовний аспект, почуття гордині. Але при вашій наполегливій праці, здібності вам дала сама природа, чи всесвіт, чи те, во що ви вірете. Тому будьте благодарними всесвіту за те, чого досягли та сніміть вже корону з голови. Ваші успіхи можуть так само і закінчитись... Те що ви засіваєте, те Вам і дається. Якщо Ви будете іншим допомагати щиро, без внутрішнього зухвальства, то і в відповідь Вам розкриються цікаві люди поряд. Рекомендую взглянути на цей світ з позиції мудрості через книгу Майкла Роуча Алмазный огранщик. Успіхів Вам)

Ви пишете
Мені здається якщо я буду мати біля себе « цю»людину то все буде добре.
Але, ця людина-це саме Ви. Саме ви можете себе підтримати у будь-яку хвилину. І Ви підсвідомо це розумієте, тому що хочете бути щасливою саме з собою. Мабудь в вашому житті склалися обставини, але не знаю які, що Ви втратили мотивацію. Тут річ в тім, що за обставини в Вашому житті сталися.

Ви майже відповіли на своє запитання. І самі кажете , що стосунки приречені на провал. Адже в цьому випадку якщо відверто обговорити з хлопцем Ваші сумніви і висновок буде таким саме то, мабуть, варто прислухатись до своєї інтуіції. Тому, що жодна порада не коштує вашої особистої думки. Як би Вам не було це боляче.

Подивіться навкруги. Скільки людей потребує допомоги і Ви можете її дати. Всі можуть, якщо хотять. Тоді з'явиться сенс життя, спілкування та ніколи буде замислюватись над самотністю. Давай людям те, що хочеш від них отримати. Хочеш уваги-давай увагу. Хочеш любов-дари її. Це закон всесвіту. І він працює.

Ірина, під час війни всі проблеми в стосунках загострюються, бо ми всі знаходимося в тривозі в тій чи іншій мірі. І то, як складалися стосунки до війни, мабуть, вже не повернути. Ми всі стали трохи іншими і сприймаємо світ інакше. Що Вам робити може підсказати тільки Ваше серце. Якщо батьки знаходяться в відностій небезпеці Ви можете їх відвідати, але, якщо вибираєте стосунки, то жити краще з чоловіком. Але якщо вибираєте...

А как это не работает, чем заканчивается разговор, что Вам отвечает молодой человек? Вы действительно говорите о своих чувствах или упрекаете его в чем то. Тогда лучшее средство защиты-нападение.