Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

Вітаю, trostinka.
Є анекдот ( його частка):
Приходить пацієнт до лікаря та каже:
- В мене болить нога
- у Вас капкан
- я знаю що в мене капкан, знімати не треба, але зробіть щось, щоб не було так боляче
Капкан- це Ваш МЧ і він залежний
( алкоголь, трава), а Ви співзалежна.
Тому:
"не хочу розходитись, надіюсь на те що він одумається і припинить, але, чесно кажучи, не сильно в це вірю. "
Якщо Ваш МЧ не може відмовитися від 100гр- в нього проблеми з алкоголем, з якою він вже самотужки або з Вашою допомогою наврядчи впорається, потрібен лікарь.

"Я хочу знати де моя помилка, що я роблю не так і чи є шанс змінити ситуацію, взагалі як себе поводити?
" помилка", що Ви взагалі почали зустрічатися з ним;
" не так" Ви робите все, бо співзалежні;
" змінити ситуацію " можна: Вам - программа 12 кроків для співзалежних +(або) психотерапія; для Вашого МЧ- та ж программа, тільки для залежних + психотерапия його+ усвідомлення проблеми вами обома +велике бажання змінити ситуацію також обома.
На просторах інтернету багато інформації про життя з залежними чоловіками, спробами жінок їх врятувати, змінити та чим все це закінчується.Дуже раджу ознайомитись

Вітаю, Yulia.
"В чому моя проблема?"
Чому Ви вирішили, що проблема в Вас? Може, це чоловіки, бачучи гарну, розумну, веселу...( підставити своє) дівчину, розуміють, що не " дотягують" та зникають?

Для того, щоб зробити хоч якесь припущення, потрібно більше інформації (як довго триває спілкування, як воно відбувається, чого прагнете Ви, що пропонує МЧ та ін.). Це питання не для обговорювання на форумі , а для індивідуальної роботи.
Як й причини того, чому "стосунки заводити вони зімною не поспішають,почуттів до мене у них немає. " Бо це може бути пов'язане як з Вашим дитинством , так й з Вашою презентацією себе зараз.

"Тобто жінка, яка слідкує за собою- має больові точки, а яка ні- впевнена в собі"

Я так написала?

Вітаю.
"Я дуже сильно слідкую за своєю зовнішністю і виглядаю молодше і дуже добре. "

Маю припущення, те, що Ви слідкуєте за собою, " ДУЖЕ" помітно. Як і те, що це Ваша "ахіллєсова п,ята". Ображений чоловік це зрозумів та б,є по
" больному". Вам дійсно потрібно продовжувати спілкування з злопам,ятною, мстивою людиною ?

Ще хочеться звернути Вашу увагу " що занадто, то не є здраво". Може, не потрібно " дуже "?

Вітаю, Ira.
Ми живемо в суспільстві, тому порівнювати себе з іншими -це нормально. Але, те що ми робимо далі з цим фактом, формує наше сприйняття себе, нашу мету, мотивацію та ін. На мою думку, було б краще проаналізувати інформацію таким чином:
"Мій найкращий друг, який молодший за мене рік вже довгий час працює на хорошу компанію та має хорошу зарплатню + має свій стартап і купу різних цікавих хобі. Ще один мій друг веде супер активний спосіб, постійно подорожує"
Які вони молодці! Я теж так хочу! А що я з цього хочу? Мені воно потрібно? Це точно потрібно МЕНІ? Коли я це отримаю, як я буду себе почувати? ЩО Я МОЖУ ЗРОБИТИ для отримання бажанного?
Бо, коли виникають думки:
"Думаю про те, що я не маю достатньо сил, можливостей і наснаги щоб постійно подорожувати"
виникає питання:" Я дійсно хочу подорожувати, або мені бракує " двіжу", змін,вражень?" й далі " Як я це можу отримати не подорожуя, в інший спосіб?"

"Я постійно порівнюю їх із собою і відчуваю себе якоюсь невдахою в якої зовсім нічого нема і зовсім нічого не виходить."
Цей механізм формується в дитинстві, коли батьки, з "найкращих " міркувань для мотивації дитини бути кращою версією себе, порівнюють її з іншими. При цьому, всі її досягнення , ними сприймаються, як за потрібне, зовсім її не хвалять або хвалять дуже мало. Тобто, дитина не бачить своєї " успішності", проте добре знає як себе мотивувати через критику. Так формується фігура внутрішнього критика. Дійсно, вона не зайва, але треба навчитись з нею комунікувати, зробити її своїм помічником.
Також, питання самоцінності та самооцінки, розуміння своїх бажань, та ін .було б непогано принести в індивідуальну терапію.

Відредаговано автором 08-09-2023 10:07:48

Вітаю.
"Репродуктолог на мене тисне,чоловік ображається і не розуміє проблеми,а я сходжу з розуму."
Дійсно, не зовсім, сприятлива ситуація для вагітності. Ви зараз на перепутті: з одного боку вік та чоловік , на іншому -Ваші почуття, страхи, думки та й , взагалі, Ваше подальше життя.
Звичайно, народжувати або ні, повинна вирішувати жінка. Але, іноді, їй дуже потрібна підтримка іншою людини. Тому,перед тим, як прийняти це важливе рішення, раджу звернутися до психолога. Можливо, пропрацювавши страхи, втрату , свої переконання, небажання вагітності, Ви по-іншому почнете ставитись до ЕКО. А можливо,навпаки, Ви будете впевнені в своєму небажанні народжувати та зможете донести це своєму чоловіку. Тобто, результатом роботи буде впевненість в правильности свого вибору та спокій.

Вітаю.
"Що я роблю не так, чи взагалі заслуговую спілкування з людьми?"

Судячи з Вашого листа- ЗАНАДТО стараєтесь. Стараєтесь бути " в усьому кращою, щоб мама не переживала", "компанійською", "намагаюся виглядати та поводити себе максимально життєрадісно на публіці", "беру участь у всіх заходах які тільки можливі щоб тільки мене не забули". Тобто, живете не своїм життям, я б сказала ,не живете,
а граєте роль. Це дійсно важко- бути НЕ собою, завжди відповідати очікуванням оточуючих, грати. Дуже велике навантаження для психіки. Тому, й не дивно, що:

"Зараз в мене постійні істерики на фоні того, що я роблю занадто мало, що всі очікують від мене більшого".
Я думаю, що " розмір очікувань" Вами перебільшується. Це як зі страхом- " очі великі". Спробуйте усвідомити, що очікування інших- це їх проблема, а ось те,що Ви постійно хочете їх виправдовувати- Ваша. Бо ,скоріш за все, за цим стоить страх, страх бути відкинутою. І це вже для опрацювання з психологом. Як і те, що неможливо постійно " насилувати" себе і бути щасливою. Колись відбувся "збій матриці": з нормального бажання подобатися оточенню, стало- "я роблю занадто мало". Кудись поділись власні бажання, потреби, вибір. Мабуть, прийшов час це все повертати та БУТИ собою справжньою. Бо, люди відчувають фальш
"мені постійно доводиться видавлювати з себе посмішку" та ін.,
тому й нема тої віддачі у спілкуванні,на яку ви очікуєте.

"Саме тому я і задала це питання, а чи не означає це те що я обрала не ту спеціальність?"
Якщо Ви правильно розподіляли час між роботою та відпочинком, навантаження було не надто великим, Вашого досвіду вистачало ( як вчителя та як фахівця з мови), не було " важких" клієнтів та Ви себе не "їли" за косяки, а в результаті повне виснаження, тоді скоріш за все- це дійсно не Ваша професія. (в мене сумніви щодо всього цього).

"І я все дитинство намагалась заслужити іі любов" А зараз вже не намагаєтесь? Вам все рівно, що скаже або подумає Ваша мама?
"треба слухати себе і свої бажання, а моє бажання - робити красу дівчатам!Викладання - це дійсно не моє😓 Цього хотіла моя мама"
Ви, дійсно, готові витримати її реакцію на звістку,що Ви покинули навчання та будете робити манікюр? А як вона скаже знайомим, що її донька покинула вивчати іноземну мову, щоб стати nails- майстром?

"Але вже час проживати своє життя!"
Це з серії, коли паралізованому кажуть: " Встань та йди! Ти зможеш! Вірь в себе!"
Якщо тема матері не пропрацьована, сепарація не пройдена, підсвідомо Ви завжди буде робити
вибір з оглядом на маму: сподобається їй або ні. Будете " в душі далі" продовжувати "порівнювати, засуджувати, критикувати" та не любити себе. Це нелегкий шлях- вчитись бачити та сприймати себе через власні очі, а не через очі своєї мами.

Доброго дня.
"ЗРОЗУМІТИ ЧОГО НАСПРАВДІ ХОЧЕШ ВІД ЖИТТЯ?ЯК ЗНАЙТИ СЕБЕ?"
Всеж, Ваші запитання потребують індивідуальної роботи. Бо, спираючись на інформацію з листа- це будуть дуже узагальнені поради.
1.- Виписати всі бажання ;
- перевірити на " истинность", тобто це дійсно Ваші бажання. Для цього відповісти собі на запитання: що я відчуватиму, коли це отримаю? Хто зрадіє більше всіх? Як моє тіло реагує на здійснення бажання?
2. Шляхи досягнення та термін виконання.

Друге запитання. Що означає для Вас знайти себе? Де й коли Ви себе загубили? Тобто, зараз то не Ви " справжня"?

"Відчуваю себе дитиною малою, яка не знає що хоче, в той час як однолітки вже наповну заробляють гроші"
Так багато почуттів в одному реченні.
Нормально розвинуті,психічно здорові діти, у більшості ситуацій,знають чого хочуть: іграшку, смаколик, гуляти, спати, до мами. Вони ,в силу незрілості нервової системи, не можуть стримувати ці чи інші бажання та емоції, "правильно " їх виражати, але точно знають чого хочуть . Те, що переживаете Ви, більше схоже на підліткові пошуки себе, свого місця у " дорослому" світі. Тому, Вам так важко визначитись. Порада одна- дорослішати . І це не про те, що Ви вже мама й дружина, а про внутрішнє відчуття опори на себе, внутрішню силу та відповідальність.

" однолітки вже заробляють гроші", а Ти? Олена відмінниця, а ТИ? Дарина вже другу освіту отримала, а ТИ?
Кому потрібна Ваша " самореалізація" насправді? Для кого потрібно бути кращою версією?

"Відчуття, що вся ця освіта, вся ця інтелектуальна робота мене виснажує і обтяжує. Що це не моє бажання"
Будь-яка робота, інколи, "виснажує " та " обтяжує", бо це- робота. Мені здається, що Ви маєте фантазію, що десь існує така робота, яка завжди приносить радість та багато грошей, та не потребує зусиль. Дуже не хочеться, але я мушу Вам сказати: Не існує такої роботи.
Далі- Ваше чи не Ваше, теж питання, яке треба досліджувати. Може так статися, шо Ваше .
Скажу так, що майже до кожного речення в Вашому письмі є запитання, тому -витрачати на пошуки себе самостійно роки або декілька місяців із фахівцем, вирішувати Вам.

"Прошло 8 месяцев со дня ухода моей единственной и любимой кошечки, но я не могу вернуться к нормальной жизни. Я забыла что такое получать удовольствие от еды, от солнца, от общения с друзьями. Единственное моё желание это, чтобы меня выключили, то есть перестать существовать, потому что мысли о том, что ее убили моими руками не дают мне покоя. Каждую ночь я молюсь Богу, чтобы он меня забрал."
"Фактически я замучила и убила любимую кошку. Не хочу дальше жить.
Питання від: Koshenka; Вік: 35 "

Занавес.

"Я не знаю, как жить дальше с этим грузом"- БЕЖАТЬ к психологу.
Если женщина в 35 лет хочет умереть из-за кошки, которой по- человеческим меркам было 97 лет(я не поленилась, посчитала), то это говорит только об одном- ей срочно нужна помощь, потому что в её жизни происходит полная х...нь.

Вітаю, Marina.
Я згодна з колегою стосовно Вашого чоловіка- йому потрібна індивідуальна терапія. Але, я звернула увагу на де- які моменти:

"Мене дуже заділи його слова, а особливо дії. Для мене це було як зрада"
"Я йому сказала, що тепер маю страх"
"боюся, що це зруйнує наш шлюб. Я відчуваю, що не довіряю йому"

На перший погляд, Ви мали нормальну реакцію на порушення Ваших кордонів. Мало кому сподобається, коли партнер " ворошит прошлое". Але, щоб до руйнування шлюбу..... та таких категоричних рішень.
Мені здалося , що Ваш чоловік правий- в надмірності Вашої реакції на його дії. Це може говорити про дуже жорсткі особистісні кордони та сильну вразливість у середині. Ну й ще де- які моменти. Наприклад, вибір чоловіка з
такою історію ( зради дружин), Ваша операція .
Тому, я б радила й Вам теж звернутися на консультацію. Там буде про що поговорити.

Здравствуйте.
"так как есть же какие то негласные правила поведения в отношениях "
Вы абсолютно правы,правила есть, только не все их соблюдают. Судя по-всему, Ваш МЧ относится именно к этой категории.
"мы поговорили с ним , все обсудили и я сказала мне не нравится вся эта ситуация с его подругой.
Звонки продолжаются"
"Как только я начинаю с чем то не соглашаться и говорить ,что мне не нравится и у меня стресс от этой ситуации и его ответ : что за драма, мне не нужна драма ."
Я думаю, что отстаивать свои границы и границы своей пары-это нормально. И то,что Вы говорите о том,что Вам не нравиться- это тоже нормально. Но, к сожалению ,МЧ на Ваши переживания ...... Он Вам честно и откровенно об этом говорит. Поэтому, Вам выбирать сохранить самоуважение и остаться верной своим принципам или "привыкла ,удобно ,комфортно."

Если диагноз не изменён, ему нужен терапевт, который работает с ОКР. Хорошие результаты в работе с навязчивыми мыслями даёт метод КПТ.

" Могу ли я помочь мужу?" Возможно да, а может и нет. Но себе, Вы должны помочь ( от вашего состояния зависит состояние ваших детей). Пока ситуация не прояснится , я бы Вам рекомендовала также обратиться к психологу.

Добрый день Анна.
А раньше муж проявлял интерес к Вашему прошлому? Был ли ревнив? Возможно, он контролировал Вас: телефон,переписку, где и с кем проводила время, почему задержалась? Или это случилось " остро?
Судя по тому,что ваш муж на АД, он был у психиатра. С какими жалобами он обращался? Знал ли врач о тех проблемах, которые Вы описываете ( этот " абсурд")? Потому что, для всего того, что Вы описали, в психиатрии есть название. В зависимости о того, какой у него диагноз , строиться дальнейшая терапия. И об этом нужно предупреждать психолога ( чтобы не было разочарований), потому что есть нюансы работы.

У Вас есть выбор: или Вы перебарываете свой страх и общаетесь с психологом хотя бы в он- лайн формате, или Вас продолжает "разрывать" изнутри.
Также возможна работа без видео или в формате переписки.