Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

Здравствуйте.
Разное вероисповедание является (и всегда являлась) одной из главных причин проблем в семье. Потому что, религия-это не просто какие-то ритуалы, за этим стоит очень глубокая часть человека- его духовный мир, духовный опыт его предков. Хотите Вы того или нет, но Вы включены в эту систему и она не даёт Вам просто так из неё выйти. Потому что, это как отрубить корни растению и пересадить его на новое место. Оно может пустить новые, а может и погибнуть. Поэтому возникает сопротивление ( страх погибнуть. Нет такого опыта, жить в другой вере. Это " чужое" для Вас).
А если, не так глубоко, то, возможно, Вы осознаете всю серьёзность положения. Т.е., если раньше Вы могли позволить себе быть " нерелигиозной", не соблюдать определённые правила ( традиции), которые накладывает церковь, то сейчас так не получится. Прийдется все соблюдать. О свободе уже речь не идёт, для Вас-это насилие.
К тому же, срабатывают "страшилки " ( если это ислам).
Очень рекомендую индивидуальную консультацию.

"Как разобраться в этом и помочь себе?"
---
Идти в терапию и разбираться с этим.

Вітаю.
"чому я не можу радіти,як всі нормальні жінки?чому я в цьому бачу лише тягар"

Тому що:
"в країні війна, все не стабільно, діти догорого, чоловік постійно у відрядженнях, у нас немає власного житла.Що я буду сама з дитиною, в режимі тотал.економія."
ВИ НЕ ВІДЧУВАЄТЕ СЕБЕ В БЕЗПЕЦІ.
Ви все прекрасно усвідомлюєте.

Тому й
"відчай, бо не відчуваю бажання бути мамою."
А ще, тому що на Вас тиснуть
"Він хоче дитину", викликають відчуття провини , бо "не можу дати те, що він хоче".
Це ж звісно, дуже добре, що Ваш чоловік хоче дитину, але ж для дитини дуже бажано, щоб хотіла ще й мама. Бо складно собі уявити як Ви будете себе почувати в ролі мами, якщо цього не хочете.
"допоможіть прийняти ситуацію"
З цією ситуацією треба розбиратися, бажано разом з чоловіком. Все, що робиться під тиском, через насильство над собою ( даже якщо це така " блага" ціль, як народження дитини) до добра не доводить . Ябо ж індивідуальна консультація.

"З чого почати?"
З розуміння, що " сепарація"- це не втрата любові та поваги сина до матері, а вища сходинка ваших відносин. Ну, й звісно, з вивчання цієї теми ( в інфопросторі багато інформації на цю тему). До того ж, в Вас ще дочка.

"Тепер я розумію яким чином з ним працює психолог.."
Всі психологи працюють по-різному. Те, що відбувається з Вашим сином- це закономірність процесу відокремлення від батьків, а те,що відбулось з Вами- це виключення (Ваше суб'єктивне сприйняття).

Доброго дня, Оксана.
"Моє питання- чи може так відбуватися робота психолога. Чи щось з ним не то?"

Да,так відбувається робота психолога. Ваш син проходить сепарацію ( це ж класно). Він територіально та психологічно відокремлюється від Вас. В нормі, це повинно було статися в підлітковому віці, але завдяки Вашій "фанатичній любові", тоді цього не сталося.
Йому зараз теж важко. Але для того, щоб стати дорослим, самостійним чоловіком,йому потрібно відчипитись від "маминої юбки" й вибрати себе й своє майбутнє життя. Для цього йому потрібно зняти Вас з " п'єдесталу" (може тому Вам зараз так боляче?) такими "методами".
Він повернеться до Вас, але не тим " маминим хлопчиком", а дорослим чоловіком. І далі буде залежати від Вас, як будуть будуватися Ваші нові відносини. Бо, по-старому, дійсно не буде : або Ви вчитесь спілкуватись з сином, як з дорослою , окремою людиною, або ваше спілкування буде " стремиться к нулю". Для цього Вам потрібно теж пройти сепарацію від сина ( це процес двосторонній). В іншому випадку, Ви постійно будете ображатися, страждати, плакати в очікуванні, що все стане як раніше.
З Вашим сином все " то".

"Але наскільки я знаю психологи
працюють на інший результат?"
Психологи працюють на той результат, який хоче Клієнт. Судячи з всього, Ваш син хоче щось змінити в своєму житті на краще. Якщо Вам від цього не OK,то це вже Ваша проблема.

"Відразу скажу що цим я не маніпулюю. Це мій крик душі всередині."
Я розумію, що Ви зараз дуже вразливі й потребуєте уваги й любові зі сторони близьких. Але, Ви маніпулюєте своїм станом:
"мій психологічний стан впливає на рецидив це знає кожний в нашій родині."
"байдуже що мати онкохвора?"
Всі ми йдемо в один кінець, тому людина "в діагнозі ", як ніхто інший розуміє це ( я працюю з онкохворими). Тому, мені здається, якщо думати про дітей ( як вони залишаться), а не про себе, процес відпускання пройде легше.

"Весь цей час відправляла музикальні зворушливі листівки, про те що сумую, про те як люблю."- маніпулювання, психологічний тиск.
"Як би мені не було обідно, та я все одно просила у нього вибачення"- знов маніпулювання. Ви дійсно думаєте, що Ваш син не відчуває, що ніякого " розкаяння " нема?

"Яку Ви саме літературу порадите почитати. Щоб якось навести лад із собою чи інше?"
Якби ж можна було " почитати" та все виправити, психологи були б непотрібні. Психика людини має багато захистів. Тому, дуже раджу звернутись на індивідуальну консультацію.

Здравствуйте, Юлия.
Сочувствую Вашему горю. Каждый человек переживает утрату по- своему и все , что с Вами сейчас происходит-это нормально.
У Вас сейчас,так называемая, фаза шока ( ещё её называют фаза " оцепения" или " заморозки "), которая длится ( приблизительно) до 9 дней. Чтобы не " застрять" на этой фазе, Вам необходим телесный ( тактильный) контакт и присутствие кого-то рядом.
Далее Вам прийдется пройти следующие стадии горевания. О них Вы можете почитать в нете. Если что-то пойдёт не так( по- вашим ощущениям), тогда желательно обратиться за помощью. Психика человека обычно способна справиться с горем. В норме горевание занимаем период около года. ( норма-условная), но если за этот период острота переживания не снижается, можно говорить, что переживание стало патологическим и тогда необходимо обращаться к специалисту.

"Тогда для меня вопрос, почему он меня выбрал."
Я думаю, что выбрал он Вас из-за
других, подходящих ЕМУ качеств. Одним из которых является мягкость ( поддатливость, уступчивость). Поэтому, возможно, он решил, что Ваша внешность- не главное, и со- временем, у него будет возможность Вас "продавить " и её поддкорректировать.
Используя манипуляции , Ваш муж сначала заставляет Вас поправится, затем говорит, что уже достаточно. Теперь он настаивает на увеличение груди. А дальше что? Уши,губы,попа? И все это ради любви к нему? Это точно про любовь?

Здравствуйте, Anna.
Вы оказались, действительно, в непростой ситуации. С одной стороны, предложение мужа, которое для Вас неприемлемо, с другой - сохранение Вашего брака.
Я бы начала с того, что проанализировала, на чем вообще строился Ваш брак ( изначально), что является его основной; какие цели вы с партнёром преследовали, создавая семью. Возможно, ещё в самом начале, были уже какие-то сигналы, которым Вы не предали значения.
Далее, что с вашими отношениями сейчас и почему ( на Ваш взгляд) вдруг ( а может окажеться, что не вдруг) у Вашего мужа появилась такая фантазия.
"Тем не менее, он все время заводит эти разговоры, я уже чувствую себя недоженщиной, какой-то ущербной"- это психологическое насилие, которое необходимо пресекать " на корню": " Я Не БУДУ это слушать, обсуждать, делать."
Рекомендовала бы Вам поработать с психологом и решить для себя вопрос: стоит ли сохранять этот брак . И уже ответив на него, пробовать либо парную терапию с мужем, либо готовиться к разводу с наименьшими для себя потерями.

Здравствуйте, Катя.
"Что делать в таком состоянии и как выйти на более позитивное мышление?"
Я думаю, сначала оглянуться назад, когда
"мне было очень очень сложно", но Я СМОГЛА и " закрыла все свои финансовые долги".
Похвалить себя: Я -молодец. Я- сильная и Я-справилась
Значит, смогу найти выход ещё раз.
Далее, дать себе время на отдых и обдумывание нового плана. Потому что, "Мне ничего не интересно ", может быть результатом физической и психологической усталости.
Если же, после отдыха, состояние " я просто хочу не быть "не пройдет, лучше обратиться к психологу ( психотерапевту) для исключения возможности депрессии.

Здравствуйте.
"Он каждый раз говорит, что рассказывает это мне только чтобы показать, что для него только я важна"
У Вашего МЧ нет других , нормальных способов это показать? Зачем ему провоцировать Вас на такие чувства:
"когда это слышу очень много всего чувствую: и ревность, и обиду, и тревогу, даже иногда плакать хочется … внутри".
Когда происходят эти разговоры? Возможно, когда Вы концентрируетесь на себе, своих делах и перестаете давать " дозу" восхищения своему МЧ?
Что меняется в Вас после таких разговоров? Может, Вы становитесь более внимательной, более сговорчивой, более "любящей"? И как меняется Ваш МЧ?

По-моему, все , что он говорит-это не "комплимент Вам", а обычная манипуляция. Тем более, что он знает о том, что Вам это слышать неприятно, но продолжает так делать.
"Разбираться" с этим действительно нужно. Но не со своими , абсолютно нормальными, чувствами, а с вашими отношениями . Потому что, если для того чтобы доказать свою верность ( а Вы что, до этих рассказов сомневались в ней,?), Ваш М Ч провоцирует в Вас ревность, при этом" набивает себе цену" ( я такой преданный, ты должна ценить это), да еще мастерски прикрывается " комплиментом" Вам, что то в них явно не так. В мире существуют сотни способов выразить свои чувства, проявить любовь и преданность к партнёру, не прибегая к таким" извращениям"

Здраствуйте.
"Страх, что наступает взрослая жизнь, которая никогда не закончится "
+
"с детства слышу от мамы, что она устала сама всё на себе тянуть, денег не хватает, а много чего хочется "
= ( СТРАХ )НЕ ХОЧУ ПОВТОРИТЬ МАМИНУ ЖИЗНЬ, поэтому буду учиться, чтобы оставаться ребёнком.

Если есть желание изменить свою жизнь-Индивидуальная терапия.

Вітаю.
" Він не вміє ладнати із дітьми. Має 5 друзів(3 хлопчика та 2 дівчинки) з якими дружить та ладнає. З іншими - просто біда."
Вам не здається, що в Ваших словах протиріччя? " він не вміє ладнати" та " має 5 друзів ". На мою думку, 5 друзів- це не аби-яке досягнення . Не в кожної дитини є стільки друзів.
" З іншими- просто біда"."Часто з'ясовує стосунки, свариться, довго пам'ятає та тримає зло на інших дітей."Маю враження, що дитина наче жертва, на якій відіграються інші. Не знаю як допомогти дитині, як вчинити.
Знов на мою думку протиріччя: "Часто з'ясовує стосунки" та " наче жертва, на якій відіграються". Жертва, яка з,ясовує стосунки- дивна річ.
"мені сумно та боляче за дитину, що його відштовхують". А як відчуває себе дитина? Їй теж сумно та боляче, чи може, вона відчуває щось по-іншому? До того ж, це Вам "сумно та боляче", тобто проблема у вас, а не в дитини.

Дуже схоже, що Ви свою самотність та " нікчемність " в дитячому віці проектуєте на свою дитину. Вам здається, що Ваша дитина потребує захисту та підтримки, як Ви колись. Але, Ваша дитина-не Ви, це окрема людина . В неї інша історія та інші потреби . І для того, щоб зрозуміти, як "правильно вчинити", треба розібратися зі своїм минулим( індивідуальна терапія). Після цього Ви чітко будете розуміти,якої допомоги дійсно потребує Ваша дитина.

Доброго дня, Roksolana11.
У Вас дійсно складна ситуація, тому я б радила звернутися на індивідуальну консультацію ( зараз є багато платформ з безкоштовними послугами).

"що робити з чого почати?"
Почати з себе. Як в літаку: спочатку маску собі, потім дитині. Ваша дитина залежить від Вас не тільки фізично, а й психологічно, тому й "нема того результату який мав би бути", бо Ви "постійно в стресі". Обрати для себе " девіз": спокійна мати- спокійна дитина.
На мій погляд, по- перше, це дисципліна, суворий денний розклад. Це дасть Вам відчуття контролю ситуації, а дитині- мама контролює ситуацію. Це повинно зняти частину напруження.
По-друге, знайти допомогу з дитиною. Можливо, за невеликі гроші на декілька годин на тиждень . Такж, нагадувати чоловіку, що він- БАТЬКО цієї дитини та несе таку ж відповідальніть за неї, як й Ви. До того ж, собі теж це повторювати. Тому, не просити, а вимагати допомоги від чоловіка.
По- третє, якщо жінка про себе не дбає, не любить себе, не розуміє себе, тоді й оточення поводить себе з нею також.
"я забила на своє здоров'я, схудла на 7 кг. І взагалі стан не дуже... почалися проблеми з чоловіком ".
І знову - почніть з себе.

Здравствуйте.
"Мне это просто надоело. Я не знаю, что мне делать)".
Знают ли об этой проблеме Ваши родители? Тренер?
Я бы рекомендовала обязательно им об этом рассказать . Возможно, все ещё не зашло далеко и психолог + диетолог помогут Вам решить вопрос.
Потому что РПП , очень часто , лечат в кабинете у психиатра.

"Меня смущает тот факт, что даже когда достаточно было времени, чтобы узнать человека, он мне нравился как друг, близости я не хотела."
У Вас было "достаточно " времени для того, чтобы понять, что МЧ для Вас как сексуальный партнёр не интересен. Вы расстались. В чем проблема?
"Думала что со мной что то не так"
Вы считаете, что все девушка вашего возраста должны хотеть секса с любым мужчиной?
"после того как переспим, возникнет некая связь и появится физическое влечение" . Вам не кажется,
что это насилие над собой: спать с тем, кого не хочешь? Физиологично ( т.е. нормально) как раз наоборот- сначала влечение , потом секс.
По- моему, Вам лучше разобраться с этим вопросом на индивидуальной консультации до того, как Вы решите " расслабиться". Потому что, хорошо, если будет все хорошо, а если все-таки " используют"?