Володимир Анатолійович 38 хвилин тому: Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн
17-03-2020 Оксана Сенченко
Років досвіду: 5
Останній візит на сайт 11 днів тому.
Років досвіду: 5
Освіта
- вересень 2014 р. - грудень 2019 р. - Львівський національний університет ім. Івана Франка, ступінь бакалавра та магістра за спеціальністю "Психологія" (дипломи з відзнакою).
- вересень 2018 р. - лютий 2023 р. - 4-річне навчання на Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
- вересень 2018 р. - лютий 2023 р. - 4-річне навчання на Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
Досвід психологічної практики
Практикую в методі Транзакційного аналізу в напрямі психотерапії під керівництвом супервізора, маю досвід онлайн-консультування.
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
Працюю з запитами
спеціалізація, зона професійних інтересів
спеціалізація, зона професійних інтересів
Працюю із такими запитами:
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, лудоманія).
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, лудоманія).
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
Використовую підходи та техніки
Середня вартість консультації
1000 грн
Основне
⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 10. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
"ТА 101"
"Техніки роботи з дітьми: типи голоду та можливості їх задоволення"
"Чоловічі страхи"
"Психосоматика: етіологія, діагностика, терапія"
"Три рівня фінансових відносин в парі"
"Базовий курс навчання з Транзакційного Аналізу в галузі психотерапії"
"Вплив соціальних мереж на особистість дорослого та дитини. Транзактно-аналітичний підхід
Відповіді 5230
Что мне делать?
«Отец никогда не проявлял ко мне теплых отеческих чувств и я постоянно пытаюсь делать, то что вызовет в нем одобрение, но он также холоден. »;
Співчуваю Вам, це справді боляче, коли батько є емоційно холодним і не визнає Ваших бажань. Припускаю, що Ви досі намагаєтеся отримати несвідомо від нього любов через пригнічення своїх бажань.
«В целом кажется, что он не любит меня за мою интровертность да и прочто ни за что не любит.»;
Найголовіше слово "здається". Припускаю, що Вам невистачає уваги батька (а особливо різко це почало проявлятися після народження молодшої сестри - це природньо), а прямо попросити його про увагу Ви боїтеся, тому починаєте вибудовувати гіпотези. Можливо Ваш батько просто не вміє виражати любов, або він боїться порушити Ваш особистий простір і тому чекає, поки Ви самі попросите його про це. Спробуйте з ним поговорити (заздалегіть попередивши про розмову), розповісти про свої переживання та попросити емоційної підтримки (Наприклад, "Тато, зараз мені дуже важко тому, що я закінчую школу і мені потрібно визначитися, ким я буду в житті. Зараз я вирішила про це з тобою поговорити тому, що мені важливі наші стосунки і я хочу твоєї підтримки. Іноді мені здається, що ти очікуєш від мене певних звершень. Я згадую ту ситуацію в дитинстві, коли я пішла на гімнастику, хоча не хотіла, а потім її покинула, а ти образився на мене. Після цієї ситуації у мене часто виникає фантазія, що ти вважаєш мене безнадійною. Крім цього, за своєю природою я інтроверт, мені подобається спілкуватися з людьми, але не занадто довго. Це моя особливість і я хочу, щоб ти її прийняв. Я хотіла б більше підтримки із твого боку тому, що я боюся, що ти любиш мою сестру, а мене ні. Чи не міг би ти мене обійняти і сказати, що мене любиш і будеш підтримувати мій вибір?").
Що я можу Вам порекомендувати? По перше, прислухайтеся до себе і своїх бажань, чого хочете Ви, а не Ваші батьки. Якщо Ви отримуєте задоволення від гуманітарних і творчих дисциплін, оберіть професію, яка із ними пов'язана. По друге, розвивайте свою самоцінність (кожного дня дивіться у дзеркало і говоріть собі: "Я люблю тебе", "Я дуже розумна і гарна дівчина", "Я маю право заявляти про свої потреби і задовільняти їх", "Мої бажання можуть розходитися із очікуваннями інших і це нормально. Я немаю заслуговувати чиюсь любов").
Додатково рекомендую звернутися за психологічною підтримкою до психолога (якщо не можете фінансово - то є шкільний психолог при Вашому навчальному закладі), щоб він давав Вам хороші послання та пропрацював Ваш травматичний досвід. Звісно, Ви зараз є залежною від батьків матеріально, однак психолог може допомогти Вам у процесі психологічного відділення від деструктивних послань Вашого батька. На жаль, ми не можемо змінити інших людей, а лише свою поведінку і світосприйняття.
Чи є інші люди, які могли б зараз Вас підтримати (наприклад, мама, бабуся, дідусь, подруги)? Це також зараз дуже Вам би допомогло. На останок, Ви зазначили, що Ваш стан самотності, на час карантину, загострився. Так, ізоляція у чотрирьох стінах впливає дуже стресогенно і погіршує емоційне самопочуття. Спробуйте попереписуватися з друзями через месенджер або поспілкуватися по телефону, займіться улюбленими справами, почитайте цікаві книжки, подивіться фільми або серіали, послухайте якийсь новий жанр музики, помалюйте, подивіться огляд гуманітарних професій із творчим нахилом тощо. Чим більше Ви будете зайняті якоюсь справою, яка приносить Вам задоволення, тим більше Ви психологічно відновитеся.
Бажаю Вам успіхів у розвитку самоцінності та знайти своє справжнє покликання!
Співчуваю Вам, це справді боляче, коли батько є емоційно холодним і не визнає Ваших бажань. Припускаю, що Ви досі намагаєтеся отримати несвідомо від нього любов через пригнічення своїх бажань.
«В целом кажется, что он не любит меня за мою интровертность да и прочто ни за что не любит.»;
Найголовіше слово "здається". Припускаю, що Вам невистачає уваги батька (а особливо різко це почало проявлятися після народження молодшої сестри - це природньо), а прямо попросити його про увагу Ви боїтеся, тому починаєте вибудовувати гіпотези. Можливо Ваш батько просто не вміє виражати любов, або він боїться порушити Ваш особистий простір і тому чекає, поки Ви самі попросите його про це. Спробуйте з ним поговорити (заздалегіть попередивши про розмову), розповісти про свої переживання та попросити емоційної підтримки (Наприклад, "Тато, зараз мені дуже важко тому, що я закінчую школу і мені потрібно визначитися, ким я буду в житті. Зараз я вирішила про це з тобою поговорити тому, що мені важливі наші стосунки і я хочу твоєї підтримки. Іноді мені здається, що ти очікуєш від мене певних звершень. Я згадую ту ситуацію в дитинстві, коли я пішла на гімнастику, хоча не хотіла, а потім її покинула, а ти образився на мене. Після цієї ситуації у мене часто виникає фантазія, що ти вважаєш мене безнадійною. Крім цього, за своєю природою я інтроверт, мені подобається спілкуватися з людьми, але не занадто довго. Це моя особливість і я хочу, щоб ти її прийняв. Я хотіла б більше підтримки із твого боку тому, що я боюся, що ти любиш мою сестру, а мене ні. Чи не міг би ти мене обійняти і сказати, що мене любиш і будеш підтримувати мій вибір?").
Що я можу Вам порекомендувати? По перше, прислухайтеся до себе і своїх бажань, чого хочете Ви, а не Ваші батьки. Якщо Ви отримуєте задоволення від гуманітарних і творчих дисциплін, оберіть професію, яка із ними пов'язана. По друге, розвивайте свою самоцінність (кожного дня дивіться у дзеркало і говоріть собі: "Я люблю тебе", "Я дуже розумна і гарна дівчина", "Я маю право заявляти про свої потреби і задовільняти їх", "Мої бажання можуть розходитися із очікуваннями інших і це нормально. Я немаю заслуговувати чиюсь любов").
Додатково рекомендую звернутися за психологічною підтримкою до психолога (якщо не можете фінансово - то є шкільний психолог при Вашому навчальному закладі), щоб він давав Вам хороші послання та пропрацював Ваш травматичний досвід. Звісно, Ви зараз є залежною від батьків матеріально, однак психолог може допомогти Вам у процесі психологічного відділення від деструктивних послань Вашого батька. На жаль, ми не можемо змінити інших людей, а лише свою поведінку і світосприйняття.
Чи є інші люди, які могли б зараз Вас підтримати (наприклад, мама, бабуся, дідусь, подруги)? Це також зараз дуже Вам би допомогло. На останок, Ви зазначили, що Ваш стан самотності, на час карантину, загострився. Так, ізоляція у чотрирьох стінах впливає дуже стресогенно і погіршує емоційне самопочуття. Спробуйте попереписуватися з друзями через месенджер або поспілкуватися по телефону, займіться улюбленими справами, почитайте цікаві книжки, подивіться фільми або серіали, послухайте якийсь новий жанр музики, помалюйте, подивіться огляд гуманітарних професій із творчим нахилом тощо. Чим більше Ви будете зайняті якоюсь справою, яка приносить Вам задоволення, тим більше Ви психологічно відновитеся.
Бажаю Вам успіхів у розвитку самоцінності та знайти своє справжнє покликання!
Что мне делать?
«У меня хорошо идут гуманитарные науки и творчество, но мне кажется это не серьезно. »;
Звідки у Вас така думка, що це "не серйозно"? Припускаю, що Ви взяли їх звідкись у значимих для Вас осіб. Серйозно те, що Вам подобається і до чого у Вас лежить душа, адже лише Вам працювати за обраною спеціальністю.
«В целом если я завалю их, то я пробью очередное дно в глазах родителей и самой себя. »;
Припускаю, що відчуваєте такий надмірний тиск перед екзаменами через надмірні вимоги до себе самої. Ви маєте право робити помилки і бути "не ідальною". Життя - це послідовність помилок, які допомагають нам вирости особистісно. Чи бували у Вас випадки, що батьки Вас осуджували через "не ідеальне навчання"? Можливо це Ваші фантазії або травматичний досвід? І що це за "очередное дно"? Вже були якісь випадки неприйняття Вас з боку батьків?
«Я устала от общения, меня это сильно сбивает(но без общения мне так же тяжело)»;
Ви можете віддалятися і, водночас, знову наближатися до соціуму, коли Вам захочеться - це цілком нормально. Можливо Вам також важко спілкуватися тому, що у Вас немає поряд людей, яі дійсно Вас цінують та які Вам подобаються?
Звідки у Вас така думка, що це "не серйозно"? Припускаю, що Ви взяли їх звідкись у значимих для Вас осіб. Серйозно те, що Вам подобається і до чого у Вас лежить душа, адже лише Вам працювати за обраною спеціальністю.
«В целом если я завалю их, то я пробью очередное дно в глазах родителей и самой себя. »;
Припускаю, що відчуваєте такий надмірний тиск перед екзаменами через надмірні вимоги до себе самої. Ви маєте право робити помилки і бути "не ідальною". Життя - це послідовність помилок, які допомагають нам вирости особистісно. Чи бували у Вас випадки, що батьки Вас осуджували через "не ідеальне навчання"? Можливо це Ваші фантазії або травматичний досвід? І що це за "очередное дно"? Вже були якісь випадки неприйняття Вас з боку батьків?
«Я устала от общения, меня это сильно сбивает(но без общения мне так же тяжело)»;
Ви можете віддалятися і, водночас, знову наближатися до соціуму, коли Вам захочеться - це цілком нормально. Можливо Вам також важко спілкуватися тому, що у Вас немає поряд людей, яі дійсно Вас цінують та які Вам подобаються?
Ответ отредактирован автором 09-04-2020 16:50:35
Проблемы определением своего дела.
Доброго дня, nik498.
Прочитавши Вашу історію таке відчуття, що Ви намагаєтеся "заслужити" любов і прийняття. А насправді, чудо любові полягає у її безумовності. Припускаю, що Ваші батьки мало давали Вам безумовних "погладжувань", а найчастіше хвалили Вас лише, коли Ви підтверджували їхні очікування (наприклад, вибрали ВНЗ, який їм подобався, спеціальність і т. д.). Зараз Ви переносите це когнітивне виривлення не лише на батьків, але і на Вашого хлопця. Запитайте його прямо: Чи дійсно він розлучиться з Вами, якщо Ви не отримаєте диплом? (я впевнена, що якщо він Вас кохає, він не підтвердить Вашу гіпотезу).
Погоджуюся з колегами, що Ви зараз відчуваєте себе емоційно виснаженою через постійне обдумування як сподобатися іншим. Пам'ятайте, що лише Вам жити і працювати за тією професією, яку Ви обрали, а не Вашим батькам, знайомим і хлопцеві.
«Всегда увлекалась фотографией, сейчас еще и кино туда добавилось, но мне кажется, мне там не место.»;
Чому Вам так здається? Можливо хтось сказав Вам, що фотогаф - це погана і неприбуткова професія, а Ви взяли думку інших і заблокували свої бажання?
Як Вам впоратися із бажанням Всім вгодити? Розвивайте безумовну цінність самої себе (хваліть себе), відкрито заявляйте іншим про свої потреби та бажання. Відслідковуйте у собі, коли Ви включаєтеся у позицію Рятівника та говоріть собі: "Це моє життя і я маю право бути щасливою, роблячи свій вибір і слідуючи своїм бажанням".
Також скажіть, будь ласка, на якому курсі Ви зараз навчаєтеся? Зазвичай до третього курсу студенти не можуть зрозуміти специфіку майбутньої професії тому, що існує досить мало спеціалізованих предметів. Крім цього, у кожній професії є свої напрямки (потрібно бути спеціалістом у якійсь окремій галузі), а обрати напрямок Ви зможете лише після того, як пройдете практику, ознайомитеся із величезною кількість спеціалізованих предметів. Також студентське життя має кризові періоди і, можливо, Ви потрапили у одну із таких криз. Багато студентів відчуває те саме, що і Ви зараз. Пам'ятаю, що я також вагалася, чи я обрала правильну професію, а остаточно зрозуміла лише на курсі 4-5.
«Но мне очень страшно учится дальше, мне кажется что я самозванка, что я ничего не знаю и что меня буквально хотят все отчислить.»;
Знаєте, я нещодавно закінчила університет і у мене також відчуття, що я нічого не знаю, проте це фіктивне відчуття ::smile::. Ви зазначили, що готуєтеся до екзаменів і семінарів, у Вашому мозку відкладається та інформація, яку Ви засвоїли - це однозначно. Пам'ять як величезний архів, де ми маємо безліч тек із файлами. Коли нам необхідно, ми беремо ці файли і переглядаємо їх (і цей процес може відбуватися автоматично).
Що Ви вкладаєте в поняття "самозванка"? Ви не впевнені, що маєте грунтовні знання, чи відчуваєте, що Вам не подобається та професія, яку Ви обрали?
Прочитавши Вашу історію таке відчуття, що Ви намагаєтеся "заслужити" любов і прийняття. А насправді, чудо любові полягає у її безумовності. Припускаю, що Ваші батьки мало давали Вам безумовних "погладжувань", а найчастіше хвалили Вас лише, коли Ви підтверджували їхні очікування (наприклад, вибрали ВНЗ, який їм подобався, спеціальність і т. д.). Зараз Ви переносите це когнітивне виривлення не лише на батьків, але і на Вашого хлопця. Запитайте його прямо: Чи дійсно він розлучиться з Вами, якщо Ви не отримаєте диплом? (я впевнена, що якщо він Вас кохає, він не підтвердить Вашу гіпотезу).
Погоджуюся з колегами, що Ви зараз відчуваєте себе емоційно виснаженою через постійне обдумування як сподобатися іншим. Пам'ятайте, що лише Вам жити і працювати за тією професією, яку Ви обрали, а не Вашим батькам, знайомим і хлопцеві.
«Всегда увлекалась фотографией, сейчас еще и кино туда добавилось, но мне кажется, мне там не место.»;
Чому Вам так здається? Можливо хтось сказав Вам, що фотогаф - це погана і неприбуткова професія, а Ви взяли думку інших і заблокували свої бажання?
Як Вам впоратися із бажанням Всім вгодити? Розвивайте безумовну цінність самої себе (хваліть себе), відкрито заявляйте іншим про свої потреби та бажання. Відслідковуйте у собі, коли Ви включаєтеся у позицію Рятівника та говоріть собі: "Це моє життя і я маю право бути щасливою, роблячи свій вибір і слідуючи своїм бажанням".
Також скажіть, будь ласка, на якому курсі Ви зараз навчаєтеся? Зазвичай до третього курсу студенти не можуть зрозуміти специфіку майбутньої професії тому, що існує досить мало спеціалізованих предметів. Крім цього, у кожній професії є свої напрямки (потрібно бути спеціалістом у якійсь окремій галузі), а обрати напрямок Ви зможете лише після того, як пройдете практику, ознайомитеся із величезною кількість спеціалізованих предметів. Також студентське життя має кризові періоди і, можливо, Ви потрапили у одну із таких криз. Багато студентів відчуває те саме, що і Ви зараз. Пам'ятаю, що я також вагалася, чи я обрала правильну професію, а остаточно зрозуміла лише на курсі 4-5.
«Но мне очень страшно учится дальше, мне кажется что я самозванка, что я ничего не знаю и что меня буквально хотят все отчислить.»;
Знаєте, я нещодавно закінчила університет і у мене також відчуття, що я нічого не знаю, проте це фіктивне відчуття ::smile::. Ви зазначили, що готуєтеся до екзаменів і семінарів, у Вашому мозку відкладається та інформація, яку Ви засвоїли - це однозначно. Пам'ять як величезний архів, де ми маємо безліч тек із файлами. Коли нам необхідно, ми беремо ці файли і переглядаємо їх (і цей процес може відбуватися автоматично).
Що Ви вкладаєте в поняття "самозванка"? Ви не впевнені, що маєте грунтовні знання, чи відчуваєте, що Вам не подобається та професія, яку Ви обрали?
Ответ отредактирован автором 09-04-2020 16:41:52
Что мне делать?
Доброго дня, Sasha.
Помітно, що Ви зараз перебуваєте у стресовому стані (незнання ким Ви хочете буи, куди вступати, які предмети здавати, карантн, осуд батьків і знайомих через вашу несоціальність). Всі ці фактори сильно впливають, у скупуності, на Ваш психологічний стан. Пропоную розібратися із кожним поетапно. Дайте відповіді на наступні запитання:
1. Ви вже визначилися, ким хочете працювати у майбутньому? Чи робили огляд професій, ходили на екскурсії, проходили профорієнтаційні тести?
2. Чи "давлять" на Вас батьки, на кого Ви маєте вчитися?
3. Чи є у Вас найближчий друг (друзі), з якими Ви спілкуєтеся зараз?
Це цілком нормально, що іноді Ви хочете побути одною і Вас може втомлювати компанія людей. Припускаю, що Ви інтроверт. Вам подобається спілкування, але надто довготривала комунікація Вас виснажує і Вам необхідно перепочити, щоб відновити сили.
Помітно, що Ви зараз перебуваєте у стресовому стані (незнання ким Ви хочете буи, куди вступати, які предмети здавати, карантн, осуд батьків і знайомих через вашу несоціальність). Всі ці фактори сильно впливають, у скупуності, на Ваш психологічний стан. Пропоную розібратися із кожним поетапно. Дайте відповіді на наступні запитання:
1. Ви вже визначилися, ким хочете працювати у майбутньому? Чи робили огляд професій, ходили на екскурсії, проходили профорієнтаційні тести?
2. Чи "давлять" на Вас батьки, на кого Ви маєте вчитися?
3. Чи є у Вас найближчий друг (друзі), з якими Ви спілкуєтеся зараз?
Це цілком нормально, що іноді Ви хочете побути одною і Вас може втомлювати компанія людей. Припускаю, що Ви інтроверт. Вам подобається спілкування, але надто довготривала комунікація Вас виснажує і Вам необхідно перепочити, щоб відновити сили.
Боязнь близости
Дорого дня, Hjsoaksn.
Скажіть, будь ласка, Ви особисто хочете будувати стосунки зараз? Щиро співчуваю втраті Вашої матері у такому ранньому віці та ще і спостереження її мук. Це дуже травматично і боляче. Скажіть, будь ласка, чи хтось підтримував Вас у той складний період життя? Що робив Ваш батько в той момент?
«Боюсь что человек может сделать больно,потерять интерес. Боюсь предательства . Боюсь привязаться. »;
Ваш страх йде від минулих травм. Припускаю, що це не лише смерть матері, а можливо і переривання контакту з батьком. Розкажіть, будь ласка, детальніше, коли саме Ви почали із ним віддалятися та причину.
Скажіть, будь ласка, Ви особисто хочете будувати стосунки зараз? Щиро співчуваю втраті Вашої матері у такому ранньому віці та ще і спостереження її мук. Це дуже травматично і боляче. Скажіть, будь ласка, чи хтось підтримував Вас у той складний період життя? Що робив Ваш батько в той момент?
«Боюсь что человек может сделать больно,потерять интерес. Боюсь предательства . Боюсь привязаться. »;
Ваш страх йде від минулих травм. Припускаю, що це не лише смерть матері, а можливо і переривання контакту з батьком. Розкажіть, будь ласка, детальніше, коли саме Ви почали із ним віддалятися та причину.
Наладить контакт с мамой молодого человека
Доброго дня, Ірина.
Ваш гнів є цілком конструктивним і не варто відчувати провину за те, що Вас дратує така поведінка свекрухи. Кожна людина має свій особистий простір (не лише психологічний, але фізичний) та територію (як і у тварин). Перш за все, варто розібратися, чи не лежть за цим роздратуванням щось більше, ніж "поділ території", можливо якісь невисловлені образи щодо свекрухи? Також скажіть, будь ласка, чи Ваші батьки, в дитинстві, порушували Ваш особистий простір (переставляли речі у Вашій кімнаті без дозволу і т. д.)? Якщо так, то як Ви на це реагували?
«Когда в первый раз это произошло, я промолчала, но сказала молодому человеку, что это жутко не удобно. »;
Ваша проблема в тому, що Ви боїтеся сказати свекрусі відкрито, що Вас дратує, а залучаєте "посередника" у вигляді чоловіка. Запитайте себе, чому Ви боїтеся відкрито заявити про свої потреби саме їй, якщо вона не конфліктна людина (як Ви зазначили)? Що найстрашніше може статися, якщо Ви їй це повідомите? Можливо свекруха Вам несвідомо когось нагадує?
Ваш гнів є цілком конструктивним і не варто відчувати провину за те, що Вас дратує така поведінка свекрухи. Кожна людина має свій особистий простір (не лише психологічний, але фізичний) та територію (як і у тварин). Перш за все, варто розібратися, чи не лежть за цим роздратуванням щось більше, ніж "поділ території", можливо якісь невисловлені образи щодо свекрухи? Також скажіть, будь ласка, чи Ваші батьки, в дитинстві, порушували Ваш особистий простір (переставляли речі у Вашій кімнаті без дозволу і т. д.)? Якщо так, то як Ви на це реагували?
«Когда в первый раз это произошло, я промолчала, но сказала молодому человеку, что это жутко не удобно. »;
Ваша проблема в тому, що Ви боїтеся сказати свекрусі відкрито, що Вас дратує, а залучаєте "посередника" у вигляді чоловіка. Запитайте себе, чому Ви боїтеся відкрито заявити про свої потреби саме їй, якщо вона не конфліктна людина (як Ви зазначили)? Що найстрашніше може статися, якщо Ви їй це повідомите? Можливо свекруха Вам несвідомо когось нагадує?
Ответ отредактирован автором 09-04-2020 15:17:34
Параноя, тривога.
Доброго дня, Misha.
Розкажіть, будь ласка, детальніше, що саме Ви розповіли на цьому відео і чому Ви коплексуєте, що "вилили душу"? Насправді, це величезна сміливість, бути відкритим, не всі так можуть (деякі спеціально йдуть до психолога, що виробити таку навичку). Ви майте пишатися собою.
«Але не раз бачив косі погляди на собі і чув насмішки за спиною»;
Це можуть бути лише Ваші фантазії. Хтось відкрито до Вас підходив і насміхався?
«Через це все я не можу перестати думати про ці події і в мене постійне відчуття тривоги і параноя. »;
Розкажіть, будь ласка, про що саме Ви думаєте (як інші сміються, щоб Ви змогли зробити, щоб це попередити і т. д.)?
Також скажіть, чи знають Ваші батькі і друзі про це відео і якщо так, то як вони відреагували?
Ответ отредактирован автором 09-04-2020 15:07:37
Розкажіть, будь ласка, детальніше, що саме Ви розповіли на цьому відео і чому Ви коплексуєте, що "вилили душу"? Насправді, це величезна сміливість, бути відкритим, не всі так можуть (деякі спеціально йдуть до психолога, що виробити таку навичку). Ви майте пишатися собою.
«Але не раз бачив косі погляди на собі і чув насмішки за спиною»;
Це можуть бути лише Ваші фантазії. Хтось відкрито до Вас підходив і насміхався?
«Через це все я не можу перестати думати про ці події і в мене постійне відчуття тривоги і параноя. »;
Розкажіть, будь ласка, про що саме Ви думаєте (як інші сміються, щоб Ви змогли зробити, щоб це попередити і т. д.)?
Також скажіть, чи знають Ваші батькі і друзі про це відео і якщо так, то як вони відреагували?
Ответ отредактирован автором 09-04-2020 15:07:37
Ответ отредактирован автором 09-04-2020 15:07:59
Я изменила мужу
«Он постоянно на работе, приходит поздно, я просто говорю, что я устала, ведь еще этот карантин сводит с ума, никуда не выйти.. Я правда его люблю, не могу я ему рассказать, ему будет очень больно! Если я расскажу, он уйдет, 100%, мне будет ещё хуже, а так хоть есть шанс, мне всё исправить... психотерапевта в нашем городе нет(( Это чувство может притупиться со временем, само?»;
Буде набагато гірше, якщо Ви не розповісте йому, це буде з'їдати Вас зсередини + правда може рано чи пізно виплисти і це точно погіршить ситуацію. Ви не знаєте, чи він піде від Вас на 100 % (можливо, він зробить й інший вибір). І ні, час не притупить Ваші почуття, а буде лише посилювати почуття провини (час не все лікує, на жаль). Вам необхідна допомога спеаціаліста (якщо не можете очно, то завжди є онлайн-консультуання через скайп).
Буде набагато гірше, якщо Ви не розповісте йому, це буде з'їдати Вас зсередини + правда може рано чи пізно виплисти і це точно погіршить ситуацію. Ви не знаєте, чи він піде від Вас на 100 % (можливо, він зробить й інший вибір). І ні, час не притупить Ваші почуття, а буде лише посилювати почуття провини (час не все лікує, на жаль). Вам необхідна допомога спеаціаліста (якщо не можете очно, то завжди є онлайн-консультуання через скайп).
Я изменила мужу
«Я боюсь расстаться с ним, мы живем уже много, привыкли как то, не хочу чтоб дети росли без отца.»;
На скільки я зрозуміла, Ви його не кохаєте, а це лише звичка і страх залишити дітей без батька. Зрозумійте, зараз Ви можете "пробачити" себе, проте не факт, що ця ситуація не повториться. Звісно, Ви можете до кінця життя терпіти відсутність уваги з боку чоловіка, щоб лише діти і він були щасливими. Але, дефакто, якщо він не приділяє Вам уваги, то він вже апріорно в чомусь нещасливий, Ви також нещаслива, а діти нещасливі, бо двоє батьків нещасливі і простим "самопожертвуванням" цього не виправиш.
Сприймайте зраду, як дзвіночок і тригер для інсайту ситуації стосунків у Вашій сім'ї. Зараз Ви відчуваєте паніку і надмірне хвилювання, я прекрасно це розумію. Перш за все, зверніться до лікаря-психотерапевта, щоб він виписав Вам заспокійливе для нормалізації Вашої емоційної сфери (помітно, що Ви зараз перебуваєте у надмірному стресі). По друге, зверніться до психолога-психотерапевта і пропрацюйте момент, як Вам повідомити чоловіка про зраду (а це, безумовно необхідно зробити тому, що недомовки і таємниці руйнують сім'ю зсередини) та чи Ви психологічно хочете продовжувати з ним стосунки (не тому, що Ви відчуваєте провину, це звичка, або страх залишити дітей без батька, а тому, що Ви дійсно його кохаєте і хочете все виправити). Поки Ви не сходите до цих двох спеціалістів, Ви будете перебувати в стані апатії та хвилювання.
Що ж до Вашого чоловіка. Він має право знати про Вашу зраду і сам вирішувати, чи він хоче продовжувати стосунки із Вами. На жаль, ми не можемо вплинути на дії іншого. До речі, він помітив зміну Вашого емоційного стану? Якщо так, то що Ви йому сказали?
На скільки я зрозуміла, Ви його не кохаєте, а це лише звичка і страх залишити дітей без батька. Зрозумійте, зараз Ви можете "пробачити" себе, проте не факт, що ця ситуація не повториться. Звісно, Ви можете до кінця життя терпіти відсутність уваги з боку чоловіка, щоб лише діти і він були щасливими. Але, дефакто, якщо він не приділяє Вам уваги, то він вже апріорно в чомусь нещасливий, Ви також нещаслива, а діти нещасливі, бо двоє батьків нещасливі і простим "самопожертвуванням" цього не виправиш.
Сприймайте зраду, як дзвіночок і тригер для інсайту ситуації стосунків у Вашій сім'ї. Зараз Ви відчуваєте паніку і надмірне хвилювання, я прекрасно це розумію. Перш за все, зверніться до лікаря-психотерапевта, щоб він виписав Вам заспокійливе для нормалізації Вашої емоційної сфери (помітно, що Ви зараз перебуваєте у надмірному стресі). По друге, зверніться до психолога-психотерапевта і пропрацюйте момент, як Вам повідомити чоловіка про зраду (а це, безумовно необхідно зробити тому, що недомовки і таємниці руйнують сім'ю зсередини) та чи Ви психологічно хочете продовжувати з ним стосунки (не тому, що Ви відчуваєте провину, це звичка, або страх залишити дітей без батька, а тому, що Ви дійсно його кохаєте і хочете все виправити). Поки Ви не сходите до цих двох спеціалістів, Ви будете перебувати в стані апатії та хвилювання.
Що ж до Вашого чоловіка. Він має право знати про Вашу зраду і сам вирішувати, чи він хоче продовжувати стосунки із Вами. На жаль, ми не можемо вплинути на дії іншого. До речі, він помітив зміну Вашого емоційного стану? Якщо так, то що Ви йому сказали?
Ответ отредактирован автором 08-04-2020 20:53:32
Ссора с парнем
Спостерігається, що у Вас існує не лише травматичний досвід, але і негативні установки від Вашої матері, які вона, відповідно, взяла десь зі свого життя ("всі чоловіки гуляють"). Зараз вони впливають на Ваше життя несвідомо - незрозумілий гнів на хлопця та скандали; (лише) гіпотези, що Вам зраджували хлопці ще до закінчення стосунків, хоча робили це таємно; переконання, що це "неповага", коли хлопець не страждає довго після розлучення, а одразу знаходить собі нового партнера; припущення, що теперішньому хлопцеві подобається дівчина, яку він лайкнув і це "запасний" варіант (хоча, насправді, можливо це якась знайома; лайкання фото - це не зрада, а Ви вибудували цілий ланцюжок ймовірних подій).
Як Ви можете почати боротися із цим, не зруйнувавши стосунки із хлопцем? Повідомте своєму хлопцеві щиро, чому Ви несвідомо на нього гніваєтеся (через страх втрати), про свої побоювання та причину їхнього виникнення (травматичний досвід стосунків в минулому; дядько і батьки подруги). Скажіть, що Ви усвідомили корінь своєї проблеми і готові його пропрацювати із психологом-психотерапевтом. При цьому, попросіть хлопця емоційно підтримати Вас у цьому процесі. На жаль, самостійно пропрацювати себе Ви не зможете і це потребує досить тривалої терапії у психолога-психотерапевта (коли Ви ламаєте ногу Ви ж не прикладаєте подорожник, а йдете до травматолога). Поки Ви не пропрацюєте себе і не почнете довіряти Вашому хлопцеві, Ви не зможете побудувати психологічно близькі стосунки.
Бажаю Вам знайти хорошо психолога-психотерапевта і пропрацювати себе і свої стосунки!
Як Ви можете почати боротися із цим, не зруйнувавши стосунки із хлопцем? Повідомте своєму хлопцеві щиро, чому Ви несвідомо на нього гніваєтеся (через страх втрати), про свої побоювання та причину їхнього виникнення (травматичний досвід стосунків в минулому; дядько і батьки подруги). Скажіть, що Ви усвідомили корінь своєї проблеми і готові його пропрацювати із психологом-психотерапевтом. При цьому, попросіть хлопця емоційно підтримати Вас у цьому процесі. На жаль, самостійно пропрацювати себе Ви не зможете і це потребує досить тривалої терапії у психолога-психотерапевта (коли Ви ламаєте ногу Ви ж не прикладаєте подорожник, а йдете до травматолога). Поки Ви не пропрацюєте себе і не почнете довіряти Вашому хлопцеві, Ви не зможете побудувати психологічно близькі стосунки.
Бажаю Вам знайти хорошо психолога-психотерапевта і пропрацювати себе і свої стосунки!
Я изменила мужу
Перш за все, варто запитати себе - чи Ви кохаєте свого чоловіка. Ви зазначили, що відчували, що не кохаєте його, але потім, у Вас почалася паніка. Можливо це пов'язано не скільки із відчуттям любові до чоловіка, скільки із почуттям провини перед чоловіком і страхом втратити дітей? Звісно, зараз Вам страшно, однак зраджували Ви не просто так, а через те, що Вам чогось не вистачало у стосунках. Якщо Ви вже не кохаєте чоловіка, то навіщо Вам продовжувати стосунки, у яких немає близькості, у яких Ви обоє є нещасними (включно із дітьми, адже "щасливі батьки - щасливі діти")?
На жаль, Ви не можете приховувати правду вічно, адже це буде руйнувати зсередини як і Вас, так і Вашу сім'ю загалом. Якої реакції Ви найбільше боїтеся від свого чоловіка, коли Ви розповісте про зраду?
На жаль, Ви не можете приховувати правду вічно, адже це буде руйнувати зсередини як і Вас, так і Вашу сім'ю загалом. Якої реакції Ви найбільше боїтеся від свого чоловіка, коли Ви розповісте про зраду?
Ссора с парнем
Тоді зрозуміло, чому Ви не довіряєте своєму хлопцеві. Ви зазначили, що у Вас в житті були приклади, коли чоловіки зраджували своїм дружинам (чи випадково це не батьки, чи дідусі-бабусі)? Якщо Ви запам'ятали такі приклади, то це означає, що ці люди були важливими для Вас.
Формально, хлопці стають вільними і не зобов'язані "тримати траур" місяць за колишньою дівчною. Іноді виникає навіть така стратегія: щоб втекти від психологічного болю, спричиненого втратою, людина починає одразу шукати нові стосунки, а її лібідо підвищується. Найцікавіше те, що Ви настільки болісно переживали той факт, що колишні починали зустрічатися із новою дівчиною, одразу після розлучення. Ви припускали, що хлопці Вам зраджували і починали спілкуватися із дівчатами ще коли Ваші стосунки тривали? Чи Вам образливо, що Вас так "швидко розлюбили"? Припускаю, корінь цього лежить в тих моделях зради, які Ви спостерігали у значимих для Вас осіб.
Також можу припустити, що Ви несвідомо боїтеся втратити хлопця, так само, як втратили колишніх, адже їхні історії, на диво, співпадають. Крім цього, Ви проектуєте на нього свій гнів на колишніх і чоловіків-зрадників із прикладів, тому несвідомо займаєте позицію Переслідувача під час конфлікту. Таким чином, Ви начебто намагаєтеся виразти гнів і покарати "обхідним шлхом" своїх кривдників.
Вам варто пропрацювати себе, щоб, не лише не грати в силові ігри, але і знову довіряти хлопцеві. Глибинна причина ваших сварок у недовірі (страх + гнів + сум).
Формально, хлопці стають вільними і не зобов'язані "тримати траур" місяць за колишньою дівчною. Іноді виникає навіть така стратегія: щоб втекти від психологічного болю, спричиненого втратою, людина починає одразу шукати нові стосунки, а її лібідо підвищується. Найцікавіше те, що Ви настільки болісно переживали той факт, що колишні починали зустрічатися із новою дівчиною, одразу після розлучення. Ви припускали, що хлопці Вам зраджували і починали спілкуватися із дівчатами ще коли Ваші стосунки тривали? Чи Вам образливо, що Вас так "швидко розлюбили"? Припускаю, корінь цього лежить в тих моделях зради, які Ви спостерігали у значимих для Вас осіб.
Також можу припустити, що Ви несвідомо боїтеся втратити хлопця, так само, як втратили колишніх, адже їхні історії, на диво, співпадають. Крім цього, Ви проектуєте на нього свій гнів на колишніх і чоловіків-зрадників із прикладів, тому несвідомо займаєте позицію Переслідувача під час конфлікту. Таким чином, Ви начебто намагаєтеся виразти гнів і покарати "обхідним шлхом" своїх кривдників.
Вам варто пропрацювати себе, щоб, не лише не грати в силові ігри, але і знову довіряти хлопцеві. Глибинна причина ваших сварок у недовірі (страх + гнів + сум).
Ответ отредактирован автором 08-04-2020 20:05:11
Аутизм
Доброго вечора, nic516.
Скажіть, будь ласка, чому Вас зацікавило це питання? Зазвичай розлади аутичного спектру проявляються з дитинства, однак, якщо попередньо дитину не діагностували в психіатра, то, звичайно, до дорослого віку їх можливо не виявили.
Скажіть, будь ласка, чому Вас зацікавило це питання? Зазвичай розлади аутичного спектру проявляються з дитинства, однак, якщо попередньо дитину не діагностували в психіатра, то, звичайно, до дорослого віку їх можливо не виявили.
Ссора с парнем
Мадина, дуже радію, що змогла Вам допомогти :)! Бажаю Вам покращити свої стосунки із партнером та гарно відсвяткувати 5 місяців стосунків (і весілля у майбутньому). Вірю у Вас!
Я изменила мужу
Добрго вечора, nike79.
Розкажіть, будь ласка, детальніше про свої стосунки з чоловіком (у Вас були якісь конфлікти?). Чому Ви йому зрадили?
Розкажіть, будь ласка, детальніше про свої стосунки з чоловіком (у Вас були якісь конфлікти?). Чому Ви йому зрадили?
Публикації психолога 2
Відео психолога 3
всі категорії ...
Особистісне зростання та корисні поради
Стереотипи, забобони, міфи
Самооцінка
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.
