Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн

Доброго дня, Kseniia.
Відсутність довіри + розбіжності в цінностях - це одні із найголовніших причин розлучень. Якщо у Вас немає довіри і Ви не можете пробачити своїй партнерці її флірт, тоді Ви не зможете вибудувати партнерські стосунки (а життя перетвориться на постійні скандали).

Чи Ви казали своїй дівчині, що Вам подобається хлопець і Ви хотіли б з ним продовжувати стосунки? Що, на Вашу думку, найгірше може трапитися, коли Ви повідомите своїй дівчині про розтавання? Чому Ви поверталися (Ви були ініціатором, чи Ваша дівчина)? Чи є у Вашої дівчини друзі, які б змогли її підтримати?

Ответ отредактирован автором 02-04-2020 19:46:25

Завжди є варіант соціальних мереж та форумів по інтересам ::wink::. Це вже перший маленький крок.

Ответ отредактирован автором 01-04-2020 19:47:08

«Я знаю, что эта проблема- скорее даже не сама проблема , а внешняя её сторона. Настоящая проблема кроется в детстве, в "недолюбленности" и недостатке ласки от матери, в заниженной самооценке и неуверенности в себе, в переходном возрасте и гормонах, наконец, но не в нетрадиционной ориентации.

Я и не отрицаю. Я знаю, что в реале мне нравятся парни и близости я хочу с ними, а это просто подростковый максимализм и поиск идеала, некая отдушина, позволяющая отгородиться от настоящих проблем.»;

У Вас дуже гарна саморефлексія, Ви самі проаналізували Вашу проблему і знайшли її причини. У Вас всі задатки психолога :). Повністю з Вами погоджуюся. Припускаю, що проблема лежить у Ваших дитячо-батьківських стосунках і Ви несвідомо шукаєте прийняття та безумовну любов у жінок старшого віку, які її уособлюють. Чи це кохання? Любов не сексуального характеру - можливо (любов-сторге). Кохання включає в себе сексуальний компонент, а, як Ви зазначили, у Вас гетеросексуальна орієнтація (це проявляється ще з дитинства).

Також, відповідно до Вашої розповіді, стилю написання, фрази "я вирішила все-таки закохатися у неї" (хоча це не можливо) та те, що Ви пишете різноманітні "фанфики", можу з певненість зробити висновок, що Ви дуже творча і чутлива особистість. Можливо для Вас така любов є мотиватором для натхнення та творчості. Відповідно, творчі люди дуже інтенсивно переживають емоції та почуття, що стимулює "їхню музу". Крім цього, не варто забувати про підлітковий вік, які ці процеси лише загострює (через гормональний вибух). Можливо Вам не вистачає романтики, або якихось інших емоцій і Ви, таким чином, задовольняєте цю потребу через подорожі у світі фантазій?

Що я можу порекомендувати? Не бачу нічого поганого, що Вам щиро подобається Ваша вчителька. Мене лише хвиює, що Ви так інтенсивно переживаєте розлуку із нею. Для цього Вам потрібно сходити до психолога-психотерапевта, щоб пропрацювати Ваші психологічні травми у дитинстві. Попросіть своїх батьків Вас підтримати у цьому плані. Якщо вони не погодяться - спробуйте звернутися до шкільного психолога.

Було дуже приємно читати настільки чуттєву та, водночас, рефлексивну розповідь. Бажаю Вам удачі і сил для подальшого самопізнання та самопропрацювання!Ответ отредактирован автором 01-04-2020 19:39:15

Ответ отредактирован автором 01-04-2020 19:41:22

Доброго вечора, nik902.
Скажіть, будь ласка, як Ви вважаєте, чим відрізняється "закоханість" і "симпатія"? Чи відчуваєте Ви сексуальний потяг до всіх вищеперерахованих жінок? Насправді, цілком природньо відчувати симпатію і любов до людей, які є значими для Вас як авторитети.

Крім цього, існує безліч різновидів і класифікацій любові, можливо Ви вкладаєте в поняття "кохання" якийсь із цих різновидів любові, що немає нічого спільного із коханням між партнерами. Зараз Ви знаходитеся у підлітковому віці і це природньо для Вас намагатися краще зрозуміти себе тому, що формується Ваша ідентичність.

Ответ отредактирован автором 01-04-2020 19:13:10

Добрий день, decre.
Дуже радію, що Ви вже вийшли із депресії та взяли відповідальність за вирішення власних проблем :)! Щодо страху: чим більше Ви його заперечуєте і намагаєтеся не думати про нього, тим більше Ви боїтеся (аналогія - коли Ви надмірно концентруєтеся на диханні, то починаєте боятися, що не зможете дихати). Боятися цілком природньо, прийміть це. Це наш еволюційний захисний механізм.

Що Ви можете зробити? Щоб менше боятися, робіть невеликі кроки щодня (Рим не один день будувався):
- напишіть йому листа, який Ви не відправите, але висловите свої почуття;
- знову почати переписуватися із цим хлопцем;
- познайомитися краще із людьми, з якими Ви раніше не спілкувалися;
- запросити хлопця на прогулянку та проявляти якісь знаки уваги до нього;
- говорити про інтереси, зазначити, що Він Вам дуже подобається тощо.

Так, страх паралізує, але у нас є лобна доля мозку, яка еволюційно допомагає нам перемогти його.

Удачі! Вірю у Вас і щиро бажаю Вам щастя і взаємності!

Доброго дня, Elena.
Помітно, що Ви готові до створення своєї сім'ї, однак запитайте себе ще раз: Чи я бачу себе разом із цією людиною у майбутньому? Ігроманія - це дуже важка залежність, яка потребує спеціального лікування, великої віддачі як із Вашого боку, так і з його боку. Вам це потрібно? Вам потрібен батько дитини, який не зможе Вас підтримувати фінансово, психологічно і емоційно, через якого Ви відчуватимете постійний стрес, що, в свою чергу, буде 100 % впливати на психологічне благополуччя дитини? Крім цього, Ви зазначили, що намагаєтеся йому допомагати фінансово. А Ви впевнені, що він не використовує Вас лише як фінансове джерело?

«Я ему говорю, что хочу еще ребенка и вообще двигаться дальше по жизне, но он как камень, ничего не хочет, но говорит сам что все хочет и будет делать!! Это бесполезно бороться и как мотивировать мужчину? »;

На жаль, ми не можемо змустити іншу людину до чого-небудь, без її бажання. Максимально, що Ви можете зробити, це ще раз повідомити, що хочете будувати з ним серйозні стосунки і запитати, чи готовий він з Вами співпрацювати: піти до психотерапевта для того, щоб позбутися ігрової залежності та взяти відповідальність за вплачування боргів, їхнє подальше виплачування. Якщо він не погодиться, то це означає, що він не хоче із Вами працювати над стосунками і Вам варто розлучитися. Цінуйте себе, свої потреби, Ви варті кращого.

«Его плюсы для меня:после развода он помог мне развеяться, не горевать, он легкий на подьем, заботливый»;

Можливо Ви тримаєтеся за ці стосунки тому, що він перша людина, яка підтримала Вас у важку хвилину. Але це созалежність, а не любов. Також причина може лежати набагато глибше (у дитячо-батьківських стосунках, попередніх відносинах) і Вам із цим варто працювати у психолога-психотерапевта.

Головна проблема не у ньому, а у тому, чому Ви і надалі підтримуєте ці деструктивні стосунки, граючи роль Рятівника. І з цим необхідно розібратися.

Ответ отредактирован автором 01-04-2020 18:45:11

Цілком Вас підтримую, Ви не зобов'язані, щось доводити Вашій матері (через втрату стипендії). Ви творець свого життя і маєте право бути не ідеальною та робити помилки. Також я помітила дуже цікаву суперечність: з одного боку, Ваша мама забороняє Вам йти на роботу, а з іншого - попрікає Вас, що Ви злетіли зі стипендії. Таке відчуття, наче вона не залишає Вам шансу і маневрів для відділення (а це психологічна гра, її внутрішній конфлікт).
Повністю підтримую і радію Вашому прагненню звернутися до психолога при Вашому університеті для того, щоб віднайти у собі внутрішні ресурси та остаточно відокремитися від матері. Крім цього, Ви зазначили, що навчаєтеся зараз на 2 семестрі 1 курсу. У Вас досі може тривати процес адаптації до студентського життя, що додатково "підливає масла у вогонь" Вашого психологічного стану.
Щодо хлопця - цілком зрозуміло, чому у Вас його немає, Вам зараз не до цього. Я хотіла лише поцікавитися, чи є у Вас додаткові ресурси для емоційної підтримки. Я впевнена, що Ви його зустрінете у майбутньому і побудуєте гармонійні стосунки.

Поцікавтеся на офіційному сайті університету, чи працюють зараз психологи із психологічної служби онлайн, якщо ні і Ви маєте бажання та час, то можете поки що почитати для психоедукації книжку Б. Уайнхолд та Дж. Уайнход "Освобождение от созависимости" (книга є у вільному доступі в інтернеті).

Бажаю Вам гарного психолога, плідної роботи та успіхів у самопропрацюванні. Вірю у Вас! :)

Ответ отредактирован автором 31-03-2020 21:28:33

Доброго вечора, Оля.
На жаль, ми не можемо за Вас визначити, чи Ви насправді кохаєте свого хлопця (найкраще своє серце зрозуміє лише його (її) власник). Ми, як психологи, можемо дати Вам лише запитання-направлення для саморефлексії. Крім цього, поняття "кохання" є дуже складним і багатогранним. Що Ви кладаєте у нього?
Прочитавши Вашу розповідь, я однозначно бачу у Вас страх втрати стосунків та уникнення близькості через травматичний попередній досвід. Ви проектуєте на свого теперішнього хлопця свої побоювання "перших стосунків" і тому боїтеся розвивати відносини. Із цим потрібно однозначно працювати на індивідуальних консультаціях у психолога.

Для того, щоб зрозуміти свої почуття дайте відповіді на наступні запитання:
1. Чому він мені подобається?
2. Чи бачу я нас у майбутному разом?
3. Що дають мені теперішні стосунки? Чого не дають і що я б хотіла отримати?
4. Чого я боюся у цих стосунках?
5. Як я бачу бажані стосунки і наскільки вони (у відсотках) співвідносяться із моїми теперішніми стосунками із цим хлопцем?

Якщо Вам важко відповісти на ці запитання, то це означає, що, перш за все, Вам варто розібратися зі своїми старими травмами у попередніх стосунках. Коли Ви скинете цей тягар, то Ваші автентичні почуття стануть Вам більш зрозумілими.

Ответ отредактирован автором 31-03-2020 21:04:15

Доброго дня, Ігоре!
Я бачу, що Ви дуже багатогранна, творча людина, яка замається великою кількістю позашкільної активності. Але чому Ви радикально хочете "вбити свою особистість"? Що Вас спонукало до такого рішення? Чому ви не хочете бути підлітком і що Ви вкладаєте у поняття "підліток"? Підлітковий вік - це етап пошуку себе та самоідентифікації. Справді, ми здатні змінити себе, і я поважаю Ваше прагнення до саморозвитку, але не потрібно, при цьому, втрачати своє "справжнє Я". Я бачу, що Ви займаєтеся саморефлексією і Ви великий молодець.

А зараз опишіть, будь ласка, детальніше, що Ви саме хочете змінити у кожній сфері життя і чому.

Ответ отредактирован автором 31-03-2020 20:44:41

Доброго дня, Юка.
Співчуваю через надмірний контроль з боку Вашої матері та критику, психологічне ігнорування з боку Вашого батька. Те, що Ви пишете сюди це не "скаржіння", а здорова позиція пошуку, аналізу проблеми для її вирішення. Таким чином Ви берете відповідальність за своє благополуччя як психологічно зріла людина. І дійсно, є такі теми, про які з друзями не поговориш і це цілком нормально, для цього й існують психологи :).

Із вашої розповіді помітно, що у Вас відсутні чіткі особистісні кордони із мамою та наявні созалежні стосунки (це проявлялося ще з дитинства). Припускаю, що її заборони (не довіряти людям, вступ до медвузу тощо) і дозволи походять із її травматичного минулого і вона, таким чином, намагається вберегти Вас від свої помилок (або пропрацювати свої травми через Вас). Те, що Ви обурюєтеся і гніваєтеся - цілком нормально, адже Ви окрема особистість із своїми потребами, інтересами та цінностями. Ваш гнів конструктивний і захищає Вас від "поглинання" іншою особою. Крім цього, зараз відбувається "виліт із гнізда", що є психологічно травматичним не лише для Вас, а особливо для Вашої матері, тому контроль і критика стають інтенсивнішими як захисний механізм через страх Вас втратити.

Що я можу порекомендувати у цій ситуації?
а) запропонуйте своїй матері звернутися до психолога. Якщо вона відмовиться - не наполягайте, в кожного свій темп. Ми не можемо змусити іншу людину змінитися, однак ми можемо обирати, як будувати свою взаємодію, кого впускати у наше життя та як змінювати свій кут зору;
б) Вам, однозначно, необхідно психологічно відділятися від матері. Ви вже зробили перший крок - почали навчання в іншому місті і зараз не знаходитеся на одній території з нею, це вже великий плюс. Тепер Ви можете більше контролювати Ваше спілкування, однак Ви іноді відчуваєте провину, що брешете їй, не здаєте всі предмети на 100, або не візьмете вчасно трубку. Це свідчить, що емоційно Ви ще не відділилися, що Ваше самоставлення безпосередньо залежить від її думки і цей момент Вам потрібно пропрацювати із психологом-психотерапевтом (в режимі переписки, на жаль, це неможливо). Скажіть своїй матері, як Вам важко і як Ви потребуєте допомоги кваліфікованого спеціаліста для того, щоб покращити свій емоційний стан, ваші з нею стосунки та відновити психічну рівновагу для ефективного навчання. Якщо матір відмовиться, а у Вас немає фінансів на зараз, то можна звернутися у психологічну службу при університеті (там мають надавати безкоштовну психологічну допомогу). Також, одним із важелів впливу Вашої матері залишається фінансова сфера і над цим також потрібно попрацювати (якщо Ви відчуваєте, що не можете зараз піти на роботу, то однозначно, перш за все, варто пропрацювати емоційне відділення із психологом-психотерапевтом; якщо Ви відчуваєте, що зможете - це лише буде великим плюсом, що сприятиме швидшому психологічному відділеню);
в) для відновлення Вашого психологічного балансу після критики Вашої матері, спілкуйтеся із друзями та просіть їх про емоційну підтримку (компліменти, обійми і т. д.) + хваліть себе кожного дня перед дзеркалом.

Також скажіть, будь ласка, чи є у Вас хлопець (якщо так, то які у Вас із ним стосунки?)

Ответ отредактирован автором 31-03-2020 20:14:16

На жаль, ставити діагноз людині, яку ми не бачимо, є не коректно. Проте, із Вашої розповіді, помітно, що колишній із Вами погано поводився і, при цьому, ще і маніпулював Вашим страхом самотності і неприйняття (фраза - "Ти нікого кращого за мене не знайдеш"). Але головне питання ось у чому - чому Ви це все терпіли, прийняли його маніпуляцію і зараз Вам важко відпустити стосунки? Припускаю, що відповідь лежить у Ваших психологічних травмах із попередніх відносин та дитячо-батьківських стосунках (там формується корінь созалежної моделі побудови стосунків). Однозначно, Ви молодець, що звернулися на форум, проте в режимі переписки із цим впоратися неможливо. Рекомендую Вам звернутися до психолога-психотерапевта на консультацію і терапію для глибинного аналізу та пропрацювання.

Ответ отредактирован автором 31-03-2020 19:25:36

Доброго дня!
Скажіть, будь ласка, чому ви вирішили, що є дивною і Ви не подобаєтеся іншим людям (Вам хтось це казав ? Можливо Ви просто проектуєте свої страхи і побоювання на інших). Чи є у Вас друзі (якщо так, то які у Вас відносини; якщо ні, то чому)?

Із Вашої розповіді я бачу, що у Вас є інтереси і Ви знаходитеся у пошуку себе. Це цілком нормально у підлітковому віці, Ви шукаєте свою ідентичність. Взагалі, підлітковий вік - це як "американські гірки" - в один момент Вам може подобатися щось одне, потім інше. Іноді у Вас можуть бути швидкі зміни настрою (через гормональні зміни). В один момент Вам хочеться ізолюватися, в інший - бути у центрі уваги (такі моменти навіть є у дорослому віці). Ви намагаєтеся зрозуміти, яке місце Ви займаєте у цьому світі, що визначає саме Вас і чим Ви є схожою і, водночас, відрізняєтеся від інших. Так, це може лякати і викликати у Вас тривогу. Однак до цього хвилювання можна додати крихту інтересу самопізнання і тоді ця подорож стає захоплючо-хвилюючою. Повірте, деякі дорослі люди і досі не можуть відповісти на настільки філосовське питання, яке Ви зараз задеєте собі, а це вже означає, що Ви є досить психологічно зрілою і маєте добре розвинену саморефлексію.

«один раз я проходила тест он мне сказал что у меня шизоидный тип личности. Знаю как все вы относитесь к таким тестам.....Это лечится? »;

Я підтримую Ваше прагнення до самопізнання, Ви молодчинка! :) Ви маєте знайомих психологів, що знаєте, як ми відносимося до тестів?
Дуже часто люди проходять різноманітні онлайн психологічні тести на визначення своїх характерологічних рис та психотипу. Проте не варто на 100 % їм довіряти тому, що: 1) існує безліч неперевірених ресурсів, які з похибкою обчислюють результати та використовують нестандартизовані і неверифіковані методики; 2) навіть психологів навчають, що не можливо визначити тип особистості лише завдяки одному тесту (навіть верифікованому), завжди потрібно проводити додаткову бесіду та застосовувати додаткові методи дослідження; 3) у психології існує безліч класифікацій особистостей та акцентуацій характеру, всі вони є спрощеними моделями та не можуть повністю відобразити все психологічне різноманіття окремої особистості (буває безліч поєднань, комбінацій і т. д.). Це лише інструменти для спрощення роботи психологам, нічого більшого, і Вам не варто хвилюватися; 4) тип особистості (у Вашому випадку, Ви назвали шизоїдний тип) - це не психічна хвороба (немає нічого спільного із шизофренією), а просто деякі особливості, які можуть бути більш чи менш вираженими у різних осіб. Однак, ще раз повторюю, для її визначення потрібна довготривала процедура, адже не буває цілкох "чистих типів".

Зараз Ви зазначаєте, що під час карантину знаходитеся наодинці зі своїми думками і Вам немає куди себе подіти. Сприймайте це як Ваш шанс пізнати себе краще! (іноді, у підлітковому віці, через надмірні клопоти, ми немаємо часу на самодослідження, що призводить до перенесення проблеми самоідентифікації у дорослий вік). Це Ваш зоряний час!

Ви не зможе зрозуміти, Яка Ви (що Вам подобається, які Ваші цінності, хоббі, приховані таланти), поки не спробуєте. Наприклад:
- почитайте якийсь новий жанр літератури який Ви не читали раніше;
- якщо не можете виходити на вулицю під час карантину - переписуйтеся, телефонуйте або говоріть через скайп із друзями;
- подивіться фільми, серіали (наприклад, дорами, детектив, документаліка, наукова фантастика, аніме тощо), послухайте нову музику, запитайте рекомендації у своїх однокласників;
- приєднайтеся на якийсь віртуальний форум художників-початківців, щоб обговорювати свої інтереси та шукати нові ідеї для натхнення (можете приєднуватися і на інші форуми по інтересам, щоб краще зрозуміти їхню тематику);
- подивіться ролики на ютубі про стилі малювання, танці, спів, приготування їжі, лайвхаки, мейкап, зачіски, поєднання одягу і т. д. та спробуйте зробити це самостійно вдома;
- є безліч безкоштовних освітніх онлайн платформ із віртуальними музеями, лекторіями, де можна послухати лекції із будь-яких дисциплін (психологія, астрофізика, космологія, історія моди та мистецтва, література, фізика і хімія, комп'ютерні технології тощо);
- поспілкуйтеся із батьками про свої переживання і проблеми, запитати їх те, що Вас цікавить;
- заведіть щоденник, де б Ви могли записувати свої думки, почуття і рефлексії за день, а потім аналізувати їх;
- можете звернутися на онлайн консультації до психолога, щоб він допоміг Вам у саморозкритті.

Підвищте Вашу самооцінку: раз в день обов'язково хваліть себе; напишіть на папірці 15-20 речей, за які Ви себе любите + станьте перед дзеркалом у повний ріст, подивіться уважно на себе, визначіть, які риси або частини Вашого тіла Вам подобаються (не звертайте уваги на те, що Не подобається, а лише на переваги) і запишіть їх також на папірець - перечитуйте папірці кожного дня.

Доброго дня, nik906.
Уточніть, будь ласка, чому Ви розлучилися? Як Ви зрозуміли, що у Вас соціальна залежність (це проявлялося лише в стосунках із цим хлопцем, чи, взагалі, у стосунках із друзями та іншими партнерами і як давно)? Опишіть, як Ви дійшли до висновку, що Ваш колишній є соціопатом?

Дуже радію, що Ви спробували, Ви велика молодець! :)
Так, під час написання Ви переживаєте сильні емоції, а після можете відчути виснаження і слабкість у тілі (тоді варто лягти і поспати). Це добрий знак, який свідчить, що Ви потроху відпускаєте болісні почуття, пов'язані із втратою. Також не забувайте просити про емоційну підтримку у своїх близьких. Якщо Ви помітете, що Ваш пихологічний стан не буде покращуватися - зверніться до психолога на індивідуальну консультацію.

decre, звернення до служби є цілком анонімним + Вас ніхто не має право госпіталізувати примусово. Я бачу, як Вам зараз тяжко і Ви потребуєте більш "живої" підтримки з боку інших , щоб Вас зрозуміли (що не можливо у форматі переписки).
Мені дуже шкода, що Ви не отримуєте підтримку з боку батьків, проте іноді найближчим людям є найважче побачити проблеми (через щоденну рутину), тому потрібно відкрито про це заявляти і просити про підтримку. Часто дорослі є заклопотаними своїми труднощами, однак це не означає, що їм на Вас байдуже. Головне - це витягувати їх із літаргії, відкрито заявляючи про свій емоційний стан та складнощі.

Будь ласка, будьте відповідальним за себе, своє життя і зверніться по професійну допомогу у службу підтримки та спробуйте розповісти про свої проблеми батькам.