Психологиня Оксана Сенченко Львів лише онлайн

Доброго ранку, Марион.
Чому Ви вирішили, що прагнення уваги - це "глупо"? Вам хтось так казав? Вам казали, що Ви "нав'язлива"? Насправді, це цілком нормально, кожна людина хоче прийняття з боку оточення, а в підлітковому віці ця потреба стає ще більш інтенсивною (через процес формування ідентичності та визначення своєї ролі у соціумі).

«Как избавиться от этого желания и простить себя за такую ошибку? »;
Ви не маєте ліквідовувати цю потребу, а її задовільнати. Не картайте себе і не соромтеся цього.

«я постоянно лезу к людям и пытаюсь обратить на себя положительное внимание. Зачастую, это выглядит очень глупо»;
Опишіть, будь ласка, детальніше, як саме Ви привертаєте до себе увагу. Які Ваші дії?

«Не знаю (но догадываюсь), с чем это связано»;
Будь ласка, поділіться своїми гіпотезами, це буде дуже цінно :)

Також розкажіть детальніше, чи є у Вас друзі, які у Вас з ними відносини? Які у Вас стосунки з батьками?

Ответ отредактирован автором 06-04-2020 11:38:41

Доброго ранку, nikc19.
Опишіть, будь ласка, зміст Ваших нав'язливих ідей щодо неправильного виховання. Ви не вірите, що можете побудувати гармонійні стосунки, чи не хочете? У Вас були попередні, серйозні стосунки із жінками (якщо так, опишіть їх та назвіть причну розлучення)?
Також скажіть, будь ласка, яку допомогу, саме зараз, Ви хотіли б отримати від психолога?

Ответ отредактирован автором 06-04-2020 11:28:52

Доброго дня, Андрій.
Хочу Вас підтримати і сказати, що заявляти іншим людям про те, що Вас ображає є цілком нормальним. Не варто накопичувати у собі образи, це лише буде знищувати Вас психологічно зсередини. Ми не можемо знати точно, а лише припускати, чому той хлопець так робить, тому наступного разу запитайте його прямо: "Я вже тобі казав, що мені неприємно, коли ти насміхаєшся надімною, але ти повторюєш цю поведінку. Чому?" (чекаєте відповіді). "Я зрозумів твої мотиви, але я маю право на свої кордони і не хочу, щоб ти так жартував і надалі. Будь ласка, більше так не роби". Якщо той хлопець продовжує так робити, тоді необхідно рвати із ним стосунки.

«Конечно,кто-то скажет,что надо просто порвать с ними связи,но это не так легко,так как много вещей нас связывают да и я уже привязался к ним,кроме этого урода,который постоянно насмехается надо мной.»;
Що Вас по'язує з тим хлопцем? Його друзі? Якщо його друзі перестануть із Вами спілкуватися тому, що Ви перестали спілкуватися із тим хлопцем, то це означає, що вони Вам не друзі :). Боїтеся стати аутсайдером? Завжди знайдуться люди, які Вас підтримають і пиймуть, головне бути самим собою і поважати себе. Навчіться фільтрувати своє найближче оточення, це важлива навичка в житті.

Також мене турбує момент, що Ви так болісно реагуєте на насмішки з боку інших. Так, Ви маєте право відстоювати себе, але Ви надто це сприймаєте близько до серця. Запитайте себе: Чому мене це так чіпляє (можливо він жартує на якісь болючі для Вас теми, або Ви несвідомо заздрите популярності, впевненості того хлопця, або у Вас відчуття, що Вас кинули друзі і ви ображені на них?). Вам варто розвинути самоцінність та смоприйняття, незалежно від думки та дій оточуючих. Коли Ви будете відокремлювати безумовну цінність себе від ставлення навколишніх, приймати власні недоліки, Вас не буде це так чіпляти (адже в житті ми будемо зустрічатися із людьми, які не будуть у нашому близькому оточенні, однак з якими нам потрібно контактувати, наприклад професійно. Обов'язково повідомляйте їм, що Вам не подобається по відношенню до Вас, однак емоційно треба прорацювати себе). Процес "зрошування" самоцінності потребує самодисципліни і підтримки психолога тому рекомендую звернутися до психолога для детальнішого аналізу та прорацювання себе (якщо у Вас немає фінансової можливості - зверніться до шкільного психолога).

Бажаю Вам удачі, цінуйте себе!

Ответ отредактирован автором 05-04-2020 17:16:42

Доброго дня, nika9c.
«Я понимаю, что на меня влияет очень много стрессовых ситуаций, но я не думаю, что это нормально. Простоянная депрессия и отсутствует радость и желание к жизни и целям. »;
Помітно, як Вам зараз важко і Вам необхідна психологічна допомога. Депресія, апатія - це захисна реакція нашої психіки від надмірного стресу ззовні, проте іноді вона надто заважає нашому нормальному функціонуванню. Варто виявити причини стресу та емоційно підтримати Вас у цей складний період.

«Я потеряла смысл во всем происходящем, даже от родителей и друзей закрылась, даже больше, чем в подростковый период. Также я стараюсь скрыть свои проблемы от других. Постоянно всем помогаю во всем, даже в каких-то личных проблемах и семейных. Но мне бы кто помог... »;
Дійсно, іноді існують проблеми, про які ми не можемо розповісти навіть найріднішим. Погоджуюся з колегами, що Вам варто виговоритися тому, що Ви накопили надто багато болю всередині. Коли Ви поділетеся своїм болем із психологом, він почне зменшуватися і Ваш емоційний стан покращиться. Цінуйте себе, дозвольте професіоналам Вам допомогти.

Перш за все, необхідно виявити причину депресії, щоб змогти допомогти (існує безліч факторів).
У Вашому випадку потрібно виразити свої емоції, більше ділитися своїми переживаннями із іншими та емоційна підтримка, прийняття з боку (психолог, друзі, батьки). Лише коли Ви вилиєте із своєї посудини негативні почуття, Ви зможете наповнити її позитивними.

Ответ отредактирован автором 05-04-2020 16:28:58

Я розумію, чому Ви боїтеся критики з боку соціуму: негативний досвід + підлітковий вік (поява страху осуду та підлітковий егоцентризм), і це цілком нормальна захисна реакція для переживання меншої кількості травм у майбутньому. Звичайно, уникнення спілкування є хорошою стратегію на початку, однак надалі вона лише буде заважати і доставляти Вам більше труднощів. Коли Ви уникаєте контакту, Ви не лише здобуваєте можливість себе захистити, але і, водночас, втрачаєте можливість отримувати задоволення від спілкування.

«Но вот сейчас в школе я тихоня и может поэтому меня не воспринимают, считая что я слишком скучная?»;
Припускаю, що в новій школі до Вас таке ставлення через потрапляння в "пік пубертату" та вливання у новий колектив із вже перерозподіленими ролями ("зірки", "аутсайдери" і т. д.). Це ніяк не пов'язано із тим, що Ви нецікава. Ви просто замкнуті у собі і боїтеся показати себе справжньою через страх критики і осуду (вичікувальна позиція). Водночас, в класі вже є "найпопулярніші", яким не потрібно відкриватися заново і які "зайняли своє місце під сонцем" і вони не хочуть його ні з ким ділити. Поки Ви адаптуєтеся до нового середовища, групки починають Вас критикувати, щоб Ви так і не відкрилися, бо бояться втратити свої позиції. Новий аутсайдер їм лише наруку. Чим скоріше Ви почнете відстоювати себе, тим краще це буде для Вас (не варто відкладати процес до універитету). Коли Ви почнете коструктивно захищатися, Ви автоматично перервете це коло булерства і Ви швидше будете готові впустити в своє життя людей, які справді заслуговують Вашої дружби (Ви дозволете їм побачити Вас).

«Все из-за моих мыслей, что надо мной будут насмехаться и издеваться. Как справиться с этой боязнью окружающей критики? »;
Щоб не боятися критики з боку оточуючих, перш за все, необхідно підвищити і усвідомити свою самоцінність. Ви маєте приймати себе, незалежно від думки оточуючих і будь-яких зовнішніх факторів, цінувати себе за те, що Ви просто є. Коли у вас буде сильний внутрішній ресурс - ніяка критика Вас не зачепить, а думки про можливу критику з боку оточення з'являтися не будуть. Вам варто навчитися любити себе, це поступовий процес, який потребує не лише самодисципліни, але і позитивного підкріплення з боку (тому і потрібен психолог).

Доброго дня, nik738.
Ви намагалися поговорити зі своєю матір'ю про те, що Ви зараз переживаєте (наприклад, як Вам сумно, що мама стала приділяти Вам менше уваги і Ви б хотіли більше проводити із нею часу та спілкуватися)? Якщо так, то яка була її реакція?

Ви припускаєте, що мама хоче, щоб Ви з'їхали, чи Вам це казали прямо?

Чи є у Вас можливість з'їхати із квартири (якщо так, то що Вам заважає; якщо ні - то які причини неможливості переїзду)?

Ответ отредактирован автором 04-04-2020 16:50:36

Доброго дня, mary4824.
Ваша проблема лежить у дитячо-батьківських стосунках, тому, щоб налагодити відносини із Вашим хлопцем Вам, перш за все, необхідно пройти індивідуальну терапію у психолога-психотерапевта.

«Уже давал мне шансы и верил что не буду так себя вести, но повторяется, очень его люблю и хочу очень стараться меняться. »;
Ви молодець, що хочете змінюватия, однак, у Вашому випадку, Вам потрібна допомога спеціаліста. Коли у Вас зламана нога, Ви ж не лікуєте її самостійно, а йдете до травматолога тому, що можете зробити лише гірше.

Відповім на назву Вашої історії: "Що мені написати хлопцеві, щоб він повірив".
Ми не можемо когось змусити повірити, ми можемо лише щиро розповісти про свої почуття та сказати, що усвідомили свою проблему, її причини і знайшли шлях для її вирішення. Вибір лише за ним. Ви можете сказати своєму хопцеві, що любите його, цінуєте стосунки і тому, хотіли б над ними працювати. Скажіть, що його гнів є цілком конструктивним, завдяки йому Ви змогли побачити Вашу проблему. Повідомте йому, що зрозуміли, що проблема лежить у Ваших дитячо-батьківських стосунках і тому Ви підете на терапію до психолога-психотерапевта. Запитайте, чи готовий він Вас психологічно підтримати у цьому процесі і відновити стосунки.

Якщо хлопець погодиться - вітаю, це прекрасно. Якщо - ні, також добре. Ви вчасно зрозуміли, що Ви різні люди і не готові до побудови серйозних стосунків (тому, що вони потребують взаємовіддачі). У цьому випадку Ви отримаєте життєвоважливий урок для побудови майбутніх, щасливих відносин.

Бажаю Вам знайти гарного психолога-психотерапевта та відновити люблячі, паритетні стосунки!

Ответ отредактирован автором 04-04-2020 16:41:51

Доброго дня, maryka.
Перш за все, Вам варто підвищити Вашу самоцінність. Впевнена, що тоді, у Вас з'явиться ресурс для того, щоб покращити свої стосунки із хлопцем та завести нових друзів. Любов до іншого починається із любові до себе. Ви відкриєтеся світу тому, що приймете саму себе. Також, опишіть, будь ласка, у чому полягає складність стосунків із Вашим хлопцем (можливо він є підкріплюючим джерелом не любові до себе)?

Припускаю, що проблема також може лежати і набагато глибше (у дитячо-батьківських стосунках). Ви можете пропрацьовувати нижчезазначені техніки смоприйняття самостійно, однак глибший аналіз та допомога потребує допомоги психолога-психотерапевта. Ці техніки є лише "швидкою допомогою" у вигляді знеболюючого, а для повного видужування потрібно прибрати і колючку.

Деякі ефективні техніки:
а) уявіть себе у віці 5-6 років. А тепер спробуйте пофантазувати, що Ви говорите цій дівчинці всі ті негативні фрази про неї, які Ви зараз говорите сама собі. Які у Вас почуття? А Ви і досі продовжуєте кожного дня булерити цю маленьку дівчинку в собі, а вона на це не заслуговує. Тому візьміть своє дитяче фото і говоріть кожного дня цій маленькій дівчинці, якою чудовою вона є і як Ви їїї любите;
б) станьте перед дзеркалом, у якому Вас видно у повний ріст. Погляньте на себе уважно. Знайдіть ті риси або частини Вашого тіла, які Вам подобаються найбільше у собі. Не концентруйтеся на недоліках, лише на перевагах. Запишіть на папері те, що Вам подобається у своїй зовнішності. Після того, як проведете цю процедуру, скажіть вголос своєму тілу "дякую" за те, що воно може подобатися. Пам'ятайте, що в будь-якому тілі є частина, яка подобається. Не вірите? Можете додатково запитати свого хлопця, яка Ваша частина тіла найбільше подобається йому.
в) напишіть список із 25 пунктів, де зазначте, що Вам у собі подобається як в особистості риси характеру, інтереси, вміння і навички). Носіть цей список із собою та перечуйте його кожного дня;
г) напишіть 10 подяк своєму тілу (наприклад, тіло дозволяє мені рухатися, відчувати, або ж я сьогодні отримала задоволення від того, що потягалася у ліжку);
д) періодично "балуйте" себе (приймайте теплу ванну із пінкою, приділяйте увагу своїм інтересам);
є) не соромтися просити Вашого хлопця про "погладжування" (компліменти, "я люблю тебе", обійми) - це цілком нормально і лише дозволить Вашим стосункам зміцнитися. Вам необхідна емоційна підтримка ззовні.

Не забувайте, що ці техніки потрібно робити щодня регулярно!

Також, якщо Ви підписані на якихось інста-бьюті-блогерів, то рекомендую видалити підписку. Психологи вже підтвердили, що соціальні мережі викликають "мережевну депресію" через виставлення фейкового "ідеального життя". Більше часу проводьте в реальності, пізнавайте щось нове, читайте книги, дивіться безкоштовні лекції, фільми, знайдіть нове хоббі.

Ви вказали, що Вам 19 років. Якщо Ви досі навчаєтеся у школі, то можете звернутися за безкоштовною допомогою до шкільного психолога, якщо в коледжі, технікумі або університеті - до психологічної служби при навчальному закладі. Якщо Ви ніде не навчаєтеся, а вже працюєте - можете звернутися до телефону довіри (для емоційної підтримки).

Вірю у Вас і бажаю любові до себе :)

Ответ отредактирован автором 04-04-2020 16:23:41

Я Вам дуже співчуваю, помітно, що Ви намагалися покращити стосунки із друзями, але Вас ігнорують. Це справді боляче, проте Ви вже молодець, що доклали зусилля. Це означає, що Ви берете вдповідальність за воє життя і це здорова позиція.

«Очень больно из-за этого. Осознавать, что ты никому неинтересна.»;
Я переконана, що Ви є цікавою особистістю, просто не всі здатні це побачити. Більшість підлітків є сконцентрованими на собі, тому не можуть побачити всю багатогранність особистості іншого. В цей віковий період йде перерозподіл соціальний ролей, боротьба за визнання. Проте популярність - це не основа щастя і близьких відносин. Будьте собою, цінуйте і прийміть себе та не бійтеся показувати себе справжньою. Я впевнена, що тоді, Ви зустрінете людей, які Вас дійсно приймуть.

«Да, я пробовала с ними пообщаться, но знаете, я просто чувствую что они не те. А та хорошая девушка понимает в каких-то ситуациях меня и поддерживает. »;
Головне, що Ви спробували і це суперово! Якщо Ви бачите, що це не ті люди, з якими Вам цікаво і які Вас не приймуть - не змушуйте себе. Якщо Вам подобається та дівчина, це ще не означає, що Ви маєте спілкуватися із її друзями. Скажіть їй, що Ви б хотіли більше спілкуватися саме з нею і запропонуйте конкретні дні і час, які Ви будете проводити щотижня разом. Зараз, на карантині, напишіть їй, я впевнена, що вона відповість. Рекомендую також розповісти їй Вашу історію - це лише зміцнить Вашу дружбу. Якщо нічого не вийде - Ви зрозумієте, що це за людина і вирішите для себе, чи варто продовжувати із нею спілкування.

«Я не могу просто ответить и поставить этого человека на место, а зочется то как. Я просто начинаю плакать и в итоге все увидят мои слёзы. Поэтому я пытаюсь делать вид, что мне пофиг.»;
Іноді вираження наших емоцій є кращим засоб повідомлення, ніж слова. Чому Ви боїтеся, що хтось побачить, як Ви плачете? Вираження суму через сльози - це цілком нормальна реакція і її не варто соромитися. Таким чином Ви психологічно очищуєтеся, не накопичуючи всі образи в собі + повідомляєте людині, яка Вас образила, що її поведінка є неприпустимою. Сльози - це не слабкість, а, навпаки, сила. Ви не втікаєте від своїх почуттів і відкрито про це заявляєте - це мистецтво самовираження. Якщо Вас хтось дуже розгнівав або засмутив обов'язково, скажіть, які саме дії це викликали (наприклад, "Я зараз сумую тому, що ти сказав...."). Цінуйте своє психологічне здоров'я, не тримайте це в собі, а давайте відпір кривдникам. Чим більше Ви даєте конструктивний відпір - тим менше, в майбутньому, вони будуть Вас зачіпати.
Боїтеся, що з Ваших сліз хтось буде сміятися, дражнити? Якщо хтось так робить, то це лише через те, що вони бояться власних почуттів, або намагаються зробити боляче Вам, щоб зменшити власний біль та ненависть до себе. Якщо Ви почали плакати, а хтось так почав робити, скажіть: "На відміну від тебе, я не боюся проявляти свої почуття! Мені шкода, що ти настільки ненавидиш себе, що хочеш, щоб я себе ненавиділа. Ти робиш зараз мені боляче, щоб зменшити свій біль. Але, незаважаючи на твої кпини, я завжди буду себе цінувати".

«Думаю, я достаточно близко к себе подпускаю людей, я очень открытый человек и могу рассказать первовстречному человеку всё (я считаю что это мой минус).»;
Відкритість - це не Ваш мінус, а, навпаки, плюс ::smile::. Багато людей не вміють бути відкрити і спонтанними та ходять до психолога, щоб цього навчитися. Крім цього, однією з ознак психологічного здоров'я вважається саме відкритість. Замкнутість - це втеча від близькості і від себе, що приносить психологічні проблеми. Якщо Ви бачите, що деякі люди не приймають Вашу відкритість - це їхні особисті проблеми. Таким чином, Ви можете легко коригувати своє найближче оточення і впускати у життя тих людей, які принесуть Вам щастя.

«Родные меня часто сравнивают с другими людьми и с детьми своих родственников, что в итоге это меня очень разочаровывает. Я всегда говорю сама себе, что в дальнейшем, если у меня будет дочка, то я буду с ней как подруга и не буду совершать тех ошибок, которых совершили мои родители»;
Ваше розчарування (гнів+сум) є виправданим і конструктивним. Порівняння своїх дітей із іншими дітьми, словесні образи - це різновид психологічного насилля. Ви велика молодець, що усвідомили помилки Ваших батьків і не хочете їх повторювати у майбутньому.

«Я думала сходить к психологу, но мне очень стрёмно рассказывать все эти проблемы вживую. »;
Ви вже зробили перший крок - написали сюди на форум і це варте поваги. Цілком розумію Ваш страх, проте не тримайте це все в собі, дозвольте іншим Вам допомогти. Коли Ви розповісте свою історію в реальності і відчуєте реальну підтримку з боку, то Вам стане набагато легше і Ваш біль піде (Вийміть колючку, щоб рана не загноїлася). Психолог ніколи Вас не осудить, а, навпаки, буде Вас підтримувати у процесі саморозкриття. Ви ж написали свою історію сюди і Вас прийняли.

Будь ласка, любіть себе, Ви варті кращого.

« Но они меня не понимают. Если я им расскажу что-то из своей жизни, то они начнут орать и кричать и говорить, что в моём возрасте они были совсем другими (я помню какими они были и это совсем не так, как они сейчас описывают). »;

У Вас були раніше такі випадки, що вони на Вас кричали, коли Ви розповідали про свої почуття і проблеми? Можливо це лише Ваші страхи і фантазії.

«Мне страшно остаться одной.»;

Це Ваша ключова теза, в якій лежить весь корінь проблеми. Чому Ви боїтеся залишитися одною? Вам важко переживати самотність? Припускаю, що Вам потрібно над цим попрацювати. Почніть більше пізнавати себе, свої інтереси, виокреміть час на себе. Крім цього, хваліть кожного дня себе, бо відчувається, що у Вас проблеми із самоцінністю. Ви варті любові і прийняття. Відкрито просіть у своїх батьків про обійми, компліменти і хороші слова, у цому немає нічого поганого, а, навпаки, Ви лише зміцните ваші стосунки та будете черпати позитивну енергію.

« Я даже думала изменить свой характер, чтобы они со мной дружили, но это не помогает.»;
Навіщо себе змінювати? Приймайте себе такою, яка Ви є і не намагайтеся приховувати своє "справжнє Я". Якщо Ви будете вкладати всі сили у підтримання фейкового образу то це, рано чи пізно, Вас виснажить. Крім цього, Ви будете приваблювати у життя людей, які будуть Вас ігнорувати, коли Ви відходите від свого вигаданого персонажа. Якщо Вас не приймають, такою яка Ви є, то це не Ваші друзі. Ми і не маємо всім подобатися, це неможливо. Цінуйте людей, які цінують Вас.

«Я всегда улыбаюсь, несмотря ни на что, пытаюсь всегда с ними шутить и так далее. »;

А чому Ви постійно маєте посміхатися? Показуйте весь спект своїх переживань. Люди, яким Ви справді цінні, поважають відвертість у всіх проявах.


«Я всегда всем пишу, а они игнорируют.»;

Ви впевненні, що за весь час, який Ви їм писали, ніхто ні разу не відповів? Невже у Вашому житті не було жодного випадку, коли Вам хтось написав першим? Припускаю, Ви кастрофізуєте.

Що я можу додати наостанок? Підлітковий вік - це складний період життя під час якого ми пізнаємо світ і соціум. Ми намагаємося зрозуміти, як правильно будувати комунікації та стосунки. У цю вікову кризу Вам, обов'язково, необхідно отримувати психологічну підтримку з боку (мама, тато, брат і сестра, хороша дівчина, шкільний психолог). У Вас є безліч ресурсів для підтримки і лише Вам вирішувати, чи ними скористатися. На жаль, ми не можемо змусити когось нас любити, однак, лише у наших силах навчитися фільтрувати оточення, цінувати та приймати себе, щоб тебе прийняли і полюбили "обрані". Пізнавайте себе, розширюйте свої горизонти (особистісні і соціальні), не приховуйте себе справжню (характер, почуття і т. д.) і я впевнена, Ви неодмінно знайдете людей, які Вас дійсно будуть цінувати (можливо, вони вже є з Вами). Краще один-два хороших друга, ніж сотня фейкових.

Сподіваюся, що змогла Вам допомогти::smile::. Бажаю Вам щастя і гарних, люблячих друзів!

Ответ отредактирован автором 03-04-2020 16:08:28

«Мне сложно уйти от неё потому что в целом всё хорошо. Она ухаживает за мной до сих пор И проблема только в будущем. Которого нет »;

Якщо Ви бачите, що немає майбутнього, то це вже не стосунки і не любов, а емоційна прив'язаність. Всім приємно, коли про них піклуються. Але стосунки - це партитетність і взаємовіддача. Ви не зможете дати один одному любов, якщо буде викладатися лише хтось один. А Ви і не зможете викладатися тому, що у вас різні цінності, погляди на життя, відносини. Крім цього, таке враження, що, можливо, Ви боїтеся почати нові, психологічно ближчі стосунки з хлопцем і тому використовуєте несвідомо цю дівчину "як запасний варіант для втечі".
Якщо Ви боїтеся, що образите її, а вона про Вас так дбає, то хочу зазначити, що Ви лише зробите їй гірше, якщо продовжите такі стосунки. Ви і вона витратите час та енергію на стосунки, які заздалегіть не мають майбутнього + ви обоє не отримуватимете від них повного задоволення. Образа буде накопичуватися і далі розлучення буде психологічно травматичнішим. Будьте відвертою і з собою і з нею.

Рекомендую сходити на індивідуальне консультування до психолога-психотерапевта і пропрацювати Вашу емоційну прив'язаність до неї (припускаю, що корінь проблеми лежить в дитячо-батьківських стосунках та психологічних травмах минулого).

Бажаю Вам знайти гарного психотерапевта і вирішити свою проблему!

Доброго дня, Аліна.
Скажіть, будь ласка, що Ви вкладаєте в поняття "дружба" і як Ви бачите справжні, дружні стосунки?

«У меня была подруга очень близкая, но как у нее появился парень, то она разорвала со мной все связи. Я ей писала-она не отвечала (мы учимся в разных школах), главное она ВИДЕЛА, но только со своим парнем ходила и общалась (мне об этом все сказали) и даже ни разу не написала или не перезвонила. »;

Насправді, це цілком природньо, коли подруги починають відділятися і більше проводити часу із хлопцем. Так, в такі моменти починають виникати ревнощі, однак, потрібно прийняти те, що подруга не зможе приділяти Вам так багато часу, як і раніше. Якби Ви обговорили відкрито з нею, що відчуваєте, як Вам сумно без неї і як Ви гніваєтеся через те, що Ви рідше з нею спілкуєтеся (а це свідчить про цінність стосунків), визначили точні дні, години, кількість часу, коли вона буде спілкуватися лише з Вами, тоді цю проблему можна було б вирішити. При цьому, якби вона відмовилася, то це вже точно означало б, що вона не Ваша подруга і з нею не варто продовжувати дружні стосунки.

«Вторая подруга недавно начала меня тоже игнорировать. Я ей пишу, а она отвечает мне только тогда, когда захочет сама. Я то вижу, что она заходит в сеть и т.д., но она читает, думаю, моё сообщение только в разделе чаты, а сама в чат не заходит. »;

На жаль, Ви не зможете з точністю знати, чи Ваша подруга Вас ігнорує, поки Ви не запитаєте у неї про це прямо. Іноді люди просто не можуть відповісти тому, що зайняті, або у них якісь проблеми і вони не мають настрою. Вона ж Вам відписує через деякий час? Чи так було постійно, що вона Вам не відписувала? Крім цього, кожна людина має мати свій вільний час і особистий простір. Ми не можемо відразу відповідати в месенджерах, чекаючи на повідомлення. Запитайте себе, чому Ви так реагуєте на несвоєчасність відповіді, можливо це щось ваше (страх неприйняття, прагнення більшої уваги і т. д.). У цій ситуації варто просто відкрито поговорити про свої побоювання і розтавити всі крапки, щоб не було непорозумінь.

«Есть одноклассницы, с которыми я могу иногда общаться (и то в школе), но мне кажется они со мной общаются только из-за того, что они со мной учатся. На каникулах ни одной из них я не пишу и они мне тоже. »;

Ключове слово "здається". Ви можете лише припускати, але це не означає, що так і є. Вам ніхто ж не казав, що вони спілкуються з Вами лише через те, що Ви навчаєтеся разом. Я впевнена, що Ваші однокласниці також соромляться написати першими і почнають щось "додумувати". Як наслідок, не можете відкритися ні Ви, ні вони. В такій ситуації спробуйте взяти ініціативу у свої руки і написати, або заговорити першою. Що може найгірше статися? Ну, наприклад, не відпишуть. Але Ви спробували і це показало, що Ви відкрита людина і є готовою до контакту. Ми можемо керувати лише своїми діями.

«Только есть одна очень добрая девушка из класса, вот только с ней я общаюсь,можно сказать, почти каждый день. Она очень отзывчивая, но у нее тоже своя компашка и я иногда в школе с ними могу ходить, и то не всегда. »;

Бачите, у Вас вже є подруга, з якою Вам приємно спілкуватися і яка приділяє Вам увагу. Чому Вас хвилює, що у неї є своя компанія? На жаль, ми не можемо повністю "володіти" увагою однієї людини і це, насправді, не правильно тому, що такі відносини перетворюються у созалежні стосунки. Ви повинні вміти отримувати задоволення і від близькості і, водночас, від самотності. Чи пробували Ви спілукватися із компанією цієї дівчини? Попросіть її Вам допомогти та познайомити Вас із ними. Якщо вона Ваша подруга і приємна людина, я впевнена, що вона не відмовить. Розширюйте свої соціальні горизонти!

«Другие девушки очень даже вредные, правда. Пользуясь тем, что я ничего не могу им ответить, они начинают очень грубо со сной разговаривать. Я в свою очередь делаю вид что мне пофиг на них, но придя домой и глубоко ночью очень сильноаоспринимаю близко к сердцу и плачу. »;

Дуже Вам співчуваю, як саме вони до Вас звертаються? Дуже часто нас вчать не реагувати, проте, насправді, це не вірна тактика. Ви лише приховуєте свої почуття, накопичуєте їх, а потім це перетворюється на психосоматику або великий емоційний вибух. Коли Вас ображають, відкрито кажіть, що Вам це не приємно і Ви не бажаєте продовжувати цю розмову. Не терпіть таке ставлення, цінуйте себе. Обов'язково обговоріть свої почуття, біль, гнів та сум із тією хорошою дівчиною, мамою, братом і сестрою. Тоді Ви відчуєте, що не є самотньою. Я впевнена, що вони Вас люблять і підтримають у цьому.

«Мама всегда орёт на меня, не зная что у меня в жизни происходит. »;
А Ви вже намагалися їй розповісти про свої проблеми? Я впевнена, що вона не буде на Вас за це кричати, а лише буде рада, що Ви відкрилися. І так, вона Вас не зрозуміє, поки Ви не розповісте їй, що з Вами зараз відбувається. Головне заздалегіть узгодити серйозну розмову.

Якщо Ви дійсно вирішили, що не хочете продовжувати цих стосунків і готові їх припинити, але проблема поглягає виключно у емоційній прив'язаності, тоді це созалежні стосунки. У такій ситуації необхідно працювати із психологом-психотерапевтом: знайти корінь созалежних стосунків у дитячо-батьківських відносинах і намагатися його розірвати через психотерапевтичне пропрацювання + проаналізувати Ваш попередній психологічно травматичний досвід і його перепрожити та відпустити. На жаль, самостійно Ви впоратися із цим не зможете, а в режимі переписки це вирішити неможливо.

Рекомендую Вам звернутися до психолога-психотерапевта на терапію. Вірю у Вас і бажаю успіхів!

Ответ отредактирован автором 02-04-2020 20:56:36

Доброго вечора, di_kod.
Скажіть, будь ласка, чи це Ваші перші стосунки (якщо ні, то які були причини розтавання у попередніх)? Чи, до початку появи неврозності, були якісь інциденти (наприклад, зрада або відкритий флірт з ішними дівчатами) з боку Вашого хлопця?

Згідно із розповіддю про батьків, повністю погоджуюся із колегою, що проблема лежить у дитячо-батьківських відносинах, тим паче, ваші історії є дуже схожими. Потрібно детальніше розглянути причину розлучення Ваших батьків і як це вплинуло на Ваші сценарні рішення. Припускаю, що Ви зараз відчуваєте такий великий біль і розпач не лише через те, що закінчилися настільки довготривалі і люблячі стосунки, але і через "несвідоме психологічне повернення" у той період життя, коли Ваші батьки розлучилися. Це стало тригером перепроживання болісного досвіду минулого. Крім цього, саме недовіра до партнера (дзвінки, контроль в соціальних мережах і т. д.) може бути викликана страхом втратити хлопця, як втратила чоловіка Ваша матір.

«Есть же любовь, как можно так просто опустить руки? »;
На скільки я зрозуміла, Ви заключили зі своїм хлопцем "усну домовленість", що почнете контролювати власну поведінку (не пишучи йому, де він знаходиться). Одразу після цього, ввечері, Ви порушили домовленість і написали йому. З одного боку, його реакція є цілком виправданою, але, з іншого, Ви домовилися що будете над цим працювати разом (а це довготривалий процес). Я розумію Ваш гнів. Припускаю, конфлікт виник через те, що: ви попередньо не обговорили санкції за порушення домовленості + не обговорили як саме ви буде працювати над цим разом + обрали шлях не глибинного вирішення проблеми із психологом, а приховування свого страху втратити хлопця + Ваш хлопець зробив таке радикальне рішення через якісь його сценарні процеси із минулого (розлучення батьків у ранньому віці).

Що я можу рекомендувати? Якщо Ви добре обдумали і досі хочете відновити стосунки із хлопцем, то спробуйте ще раз серйозно з ним поговорити, щоб розтавити всі крапки (це буде корисно і для нього, і для Вас). Скажіть, що Ви його досі кохаєте, бачите з ним спільне майбутнє і Ви нарешті зрозуміли, у чому саме Ваша проблема (у дитячо-батьківських стосунках). Повідомте, що Ви переживали ревнощі і "влаштовували сцени" через страх втрати. Зараз Ви вирішили піти на терапію до психолога-психотерапевта. Запитайте, чи готовий він Вас підтримувати у цьому процесі (досить довготривалому), відновивши із Вами стосунки.
Якщо хлопець погодиться Вас підтримувати, то в ідеалі, було б чудово, якби він також пройшов свою індивідуальну психотерапію (тому, що за виникнення і перебіг конфліктів завжди відповідальні двоє). Це додатково засвідчить, наскільки цінними для нього є ваші відносини. Ви можете запропонувати, але вирішувати йому. У кожного свій темп і когось змусити змінитися ми не можемо.

Якщо хлопець, після серйозної розмови, погодиться відновити стосунки - чудово, ні - також прекрасно, Ви не будете так інтенсивно переживати ілюзорні очікування. Стосунки потребують взаємовіддачі, якщо хлопець відмовиться їх продовжувати та підтримувати Вас під час психотерапії, то це означає, що він до них не готовий і це, на жаль, не Ваш партнер. Тоді Ви йдете до психолога-психотерапевта, пропрацьовуєте себе і сприймаєте свої минулі відносини як хороший стимул для саморозвитку та побудови, у майбутньому, гармонійніших стосунків.

Ответ отредактирован автором 02-04-2020 20:48:18