Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн

«После рождения ребенка у меня началось ОКР (пожелание плохого посторонним ,проклены -соо тветственно навязчивые мысли , вплоть до панических атак и желанием покончить с собой ) но я так же благодаря ресурсам за год из этого вышла ,просто перестала обращать на это внимание .Сейчас когда стрессовое сомточние мысли навязчивые ,нежеланные приходят но я уже сразу их блокирую невосприятием и уходят .»;
Помітно на скільки величезну роботу Ви проробили і це варто поваги. Ви велика молодець! Скажіть, будь ласка, Ви ходили до лікаря-психотерапевта і він Вам поставив діагноз ОКР? Насправді, ОКР - це досить складний невроз, в основі якого лежить ще й постійна тривожність. Ви молодчинка, що навчилися контролювати Ваші нав'язливі думки, проте я б Вам також радила звернутися до спеціаліста (лікаря-психотерапевта), щоб він ще раз Вас обстежив, виписав Вам легкі заспокійливі ліки, відповідно до Вашої конституції та проблеми. Чому це необхідно? Зараз у житті у Вас великі зміни та стрес, а ОКР може бути як додатковим фактором загострення Вашого психологічного стану. Консультація у спеціаліста ніколи не зашкодить.

Ответ отредактирован автором 11-04-2020 15:27:02

Доброго дня, Алла.
Повністю погоджуюся з колегою, що Вам необхідно поговорити щиро зі своїм хлопцем, розповівши про Ваші переживання та хвилювання. Проте, перш ніж зважитися на розмову, я б рекомендувала вивільнити свій накоплений гнів (повністю конструктивний і зрозумілий) у безпечний спосіб, щоб майбутня розмова не перетворилася на "вибух люті" та взаємних образ.
1) спробуйте написати йому листа, описавши повністю свої переживання, думки, образи. Перечитайте його. Після цього спаліть або порвіть лист;
2) спробуйте вивільнити свій гнів через фізичні дії. Візьміть подушку і бийте її в повну силу, поки не відчуєте втоми (головне - не зашкодьте собі). Після цього ляжте і відпочиньте.

Коли Ви відчули, що Ваш гнів вже не є настільки інтенсивним і не заважає Вам спокійно розмовляти, домовтеся заздалегіть про серйозну розмову із хлопцем та розкажіть йому все. Я впевнена, що коли Ви йому все щиро розповісте - це лише сприятиме розвитку ще більшої близькості між Вами. Відновлення довіри - це довготривалий процес, який потребує роботи двох партнерів. Найкращий спосіб її відновити - це навчитися відкрито заявляти про переживання (негативні і позитивні), бажання та потреби; спільно конструктивно вирішувати конфлікти. Це основа паритетних стосунків, розвиток відчуття близькості.

Вірю у Вас і бажаю Вам успіхів! :)

Ответ отредактирован автором 11-04-2020 15:17:35

Доброго дня, Іра.
Для того, щоб Вам допомогти, перш за все, потрібно зрозуміти, у чому причина Вашої депресії. Скажіть, будь ласка, як довго Ви перебуваєте у такому стані? Чи сталися у Вас якісь стресові події за цей рік - пів року? Ви ходили до психотерапевта і він Вам виписав антидеприсанти? Розкажіть детальніше про свої стосунки з чоловіком, друзями, колегами по роботі, батьками, братами-сестрами.
Також Ви зазначили, що у Вас були раніше епізоди депресії, але менш інтенсивні. Яка була їхня причина і як Ви тоді вийшли із депресії?

Ответ отредактирован автором 11-04-2020 14:58:08

Доброго дня, nik1c5.
Дуже Вам співчуваю, Ви багато чим пожертували, для того, щоб ощасливити чоловіка (кар'єрою, відпочинком, колом друзів, інтересами, доглядом за собою і т. д.) і нічого не отримали в замін. Однак любов полягає не в "самопожертвуванні" одного, а у взаємовіддачі та співпраці. Крім цього, чоловік Вам вже сказав, що Вас не кохає і я припускаю, що це лише питання часу, коли він ініціює повне розлучення.

Помітно як Ви вже проробили роботу із собою і мені здається, що Ви психологічно готові відділитися від чоловіка, однак у Вас залишилися ще якісь сумніви і тривоги. Повністю підтримую Ваше рішення про розлучення: якщо Ви відчуваєте, що це не Ваша людина, яку Ви вже не кохаєте і з якою у Вас немає взаємодовіри - то краще розлучитися, щоб не ускладнювати ситуацію.
На зараз помітно, на скільки Ви вже психологічно втомилися від цих відносин, вони виснажують не лише Вас, але і чоловіка та Вашу дитину (адже, не зважаючи на те, що дитина маленька, вона відчуває, що Ви та чоловік нещасливі і може зробити несвідомо висновок, що причина в ній. Крім того, дитина зараз формує модель власних майбутніх стосунків у сім'ї, базуючись на моделі, яку вона спостерігає).

«живем в квартире его отца , мне есть куда уехать , но вопрос в саду (сложность перевода), в адаптации ребенка(жизнь без папы,любит сильно его)... »;
Припускаю, що Ви зараз знаходитеся у позиції Жертви і несвідомо обезцінюєте свої ресурси і можливості, тому хочу Вам показати, що вони у Вас точно є: Ви здатні переїхати в іншу квартиру; зараз карантин і припускаю, що Ваш дитина не ходить в дитячий садок, тому можна зайнятися процесом переводу (всерівно вона зараз сидить з Вами); так, адаптація дитини безумовно буде, проте найголовніше - це правильно її провести і тоді все буде добре (це не означає, що якщо Ви розлучитеся із чоловіком, дитина не зможе бачитися із татом, головне заключити договір із чоловіком, коли і на скільки він буде її забирати); щодо "сидіння з дитиною", то у Вас є допомога свекрухи + можете залучити подруг + найнти няню (так, для цього необхідно знайти роботу)+ можете спробувати працювати онлайн із дому (це зараз найбільш актуально) + хоча Ви не хочете зайвий раз турбувати свою матір, однак психологічна підтримка з її боку Вам безумовно потрібна (я впевнена, що вона Вас зрозуміє, не бійтеся попросити про допомогу, адже їй буде приємно; вирішення труднощів разом - це шлях до розвитку близькості).

«С одной стороны уехать.и проявить.нактнец-то свое я , с другой стороны уехать и оставив его одного в его квартире это просто тупо отдать его в другие руки»;
Мені здається, що у цій цитаті захований корінь Вашої проблеми. Ви зараз гніваєтеся на нього (і це цілком конструктивно) і несвідомо хочете "взяти реванш" (так, як усвідомлене вираження гніву у Вас, можливо, під забороною).
Ви завжди були у ролі Рятівника (рятували чоловіка для того, щоб він займався своєю кар'єрою), після цього, звісно, стали Жертвою (адже Ви скільки віддали, скільки пожертвували, а він лише скористався цим і кинув Вас виснаженою), а зараз зайняли роль Переслідувача, щоб покарати свого чоловіка за біль, який він Вам задав (Ви несвідомо не хочете йти від нього тому, що "я не можу віддати його просто так", я не можу здатися). Парадокс полягає у тому, що цей гнів і ці несвідомі дії роблять гірше не йому, а Вам і Вашій дитині. Рекомендую Вам конструктивно виразити свій гнів та образу на чоловіка для того, щоб ці емоції Вас не "сковували". Наприклад, напишіть йому листа, де висловте все, що Ви переживаєте зараз, за що Ви ображаєтеся на нього і т. д. Прочитайте його, а потім спаліть чи порвіть. Побийте подушку, уявляючи, як Ви б'єте свого чоловіка, поки не відчуєте втоми (головне, не пораньте себе). Після всіх цих процедур (можна їх повторювати неодноразово), коли відчуєте, що є менш емоційно збудженою, спробуйте подумати над тим, за що Ви дякуєте своєму чоловікові (адже, на початку, були і хороші моменти у стосунках). Коли Ви вже заспкоїтеся, обов'язково рекомендую поговорити із чоловіком і розповісти йому все те, за що Ви на нього ображені і, водночас, за що Ви йому вдячні, щоб закрити цей гештальт раз і назавжди.

Звісно, на Ваші сьогоднішні стосунки, безумовно, впливають Ваші минулі відносини з батьком (Ви не отримували любові від нього, як і від чоловіка. При цьому, Ви так цього і не дочекалися, адже він помер (так само, як Ви зараз втрачаєте чоловіка)). Припускаю, що теперішня ситуація "відтянула Вас гумовою стрічку" у травматичний досвід минулого і тому Вам зараз так важко не переслідувати і займати позицію жертви. пропрацювання дитячо-батьківських травм, на жаль, лише можливе при очній консультації із псиїхологом-психотерапевтом.
Що робити зараз? Виразіть свій гнів (як я зазначала), попросіть про підтримку у близьких, переїдьте, знайдіть роботу (не в чоловіка). Далі пропрацюйте свою глибинну проблему у психолога-психотерапевта.

Вірю у Вас і бажаю Вам щастя, Ви залуговуєте кращого!

«Как мне сделать,чтоб он поверил и чтоб мы снова попробовали поработать над нашими взаимоотношениями?как сделать так чтоб он не ходил к любовнице? »;
Ви вже зробили все, що могли. Ви запропонували попрацювувати над стосунками разом, взявши свої 50 % відповідальності. Крім цього, тут немає цілковито Вашої провини, адже він зрадив, він вибрав такий шлях, він також не обговорював із Вами проблеми сексуального життя і не працював над ними. Запам'ятайте - над зрадою мають працювати двоє (а не лише Ви одна). Ви не несете відповідальність за його поведінку і не зможете змустити його робити щось проти його бажання. Все залежить від нього.

Якщо Ви йому справді "дорога", то він покине коханку і погодиться працювати над цією проблемою спільно із Вами у психолога. Якщо ні - це не кохання і стосунки продовжувати не варто.

Ответ отредактирован автором 10-04-2020 15:48:29

Сексуальне незадоволення обох партнерів - це одна із основних причин розлучень між парами. А основна причина сексуального незадоволення - це нездатність відкрито заявити, чого кожен з Вас хоче у сексуальному плані, що Вас не влаштовує, що б ви хотіли змінити у ваших стосунках, що вам заважає, страх попросити про допомогу.

«А а нас маленький ребенок и мне не с кем его оставить или поняньчить,чтоб все время заниматься сексом и он мало помогает с ребенком.»;
Досить типовою є ситуація, коли, після народження дитини, у пари починаються проблеми в сексуальному житті. По перше, Ви дуже втомлюєтеся через догляд за дитиною і вас просто еиоційно і фізично не вистачає на чоловіка (і тому Вам не хочеться сексу). Він вам не допомогає у догляді за дитиною, а варто було б. Якби Ви йому сказали, що хочете зайнятися сексом, але дуже втомлюється через догляд за дитиною і тому хотіли б, щоб він Вам допомагав, то думаю, він би Вас зрозумів і підтримав. По друге, іноді існує проблема через те, що Ви ділете одну кімнату із дитиною і тоді, звісно, про інтим можна забути. Бувають такі випадки, що чоловіки починають несвідомо ревнувати до дитини тому, що Ви приділяєте їй більше уваги, ніж йому, але відкрито про це заявити не можуть. І тоді утворюється замкнуте коло: не прошу допомоги - втомлюся - чоловік не заявляє що хоче більше уваги, бо відчуває провину за свої бажання - іноді можу попросити про допомогу, але в чоловіка накопився гнів і він регаує відмовою - відсутність сексу (і всі фрустровані).

«После смерти мамы мне очень мало хотелось секса.»;
Співчуваю, що Ви втратили матір. Це цілком нормально, що Ви не хотіли сексу, адже Ви переживали втрату бизької Вам людини. Чи підтримував чоловік Вас у цей тяжкий період? Чи просили Ви його про підтримку і чи Ви пояснювали йому тоді, що Вам психологічно важко займатися сексом тому, що Ви у стані горя? Як Ви зараз відчуваєте: Ви вже пережили повністю втрату? Чи зараз Ви хочете сексу?

«Мы живём с моим отцом который ведёт теперь себя как ребенок и нервы делает.»;
Припускаю, що пристутність Вашого батька в будинку також негативно впливає на ваше інтимне життя із чоловіком. У Вас немає спільної території, де Ви могли залишитися на одинці, тому чоловік хотів ініціювати секс в машині та інших місцях. Крім цього, постійні суперечки з батьком додатково шкодять Вашому психологічному стану і Ви просто не готові до інтимних стосунків, бо емоційно виснажуєтеся.

«Что когда мы ездили на море года 2 назад я его тянула на пляж,погулять по городу,а он хотел почти с номера не выходить и заниматься сексом.»;
Конфлікт інтересів та потреб на обличчя через нездатність відкрито та конструктивно заявити про них. Припускаю, що Ваш чоловік хотів сексу тому, що Ви не могли ним зайнятися вдома (Ваш батько, дитина). Звісно, він очікував, що коли Ви залишитеся на одинці, то Ви "наздоженете" це (хоча вирішувати проблему необхідно не "тікаючи у відпустку", а: розділивши обов'язки по догляду + жити окремо від батька + окрема кімната + найняти няньку, щоб Вас розгрузити), проте він не запитав, чого очікуєте Ви від цієї поїздки (і звісно, Ви про це не сказали йому відкрито). А Ви очікували, що просто відпочинете від рутини догляду за дитиною, відновите сили, адже Ви втомилися від буденності, а Вам ще повертатися назад і знову бігати "як білка в колесі".
Бачите, замість того, щоб заявити відкрито, чого він хоче (сексу в офісі, машині і т. д.), він переклав відповідальність на Вас і звинуватив в тому, що Ви не є ініціатором. Ви маєте право не погоджуватися на секс в місцях, в яких Вам некомфортно, проте ніхто не розглянув варіант, щоб сісти і відкрито обсудити цю проблему, знайшовши інші шляхи для її вирішення (няня і т. д.).

« Я начала ему намекать на секс.Еще до того как он признался,что изменяет.Он говорил мне,что не хочет(хоть видно,что хотел) как будто меня теперь наказывает »;.
Припускаю, що він просто знайшов найвигідніший для себе варіант - завести коханку, при цьому, йому не варто пропрацьовувати із Вами стосунки і щось змінювати (адже тоді доведеться взяти на себе відповідальність - проговорити проблему із Вами, розподілити обов'язки, змінити якісь свої патерни поведінки і, звісно, просто докладати зусилля). Зараз йому так зручно та простіше, а на Вашу думку йому начхати (а Ви ще це і підкріплюєте, не заявляючи йому своїх вимог). Крім цього, він може почати тиснути на Вас матеріально чи психологічно (дитиною), щоб "не виходити зі своєї зони комфорту" (якщо так справді буде, тоді негайно потрібно розлучатися, бо це одна із перших ознак абюзерства).

Скажіть своєму чоловікові, що він має покинути коханку. Ви зрозуміли причину відсутності сексу, проте над проблемою ви маєте працювати лише спільно у сімейного психолога. Якщо у нього знайшовся час на коханку, то і знайдеться час на роботу над стосунками. Якщо він відмовиться, тоді необхідно не мучити себе, його, дитину і розлучатися. Цінуйте себе, Ви і Ваша дитина заслуговуєте кращого!

Як він аргументував Вам той факт, чому він Вас зрадив?
Дуже добре сказати "нічого не зміниться" і продовжувати ігнорувати Ваші почуття та бажання. Якщо він і справді так сказав, тоді проблема точно не у Вас, а у ньому. Це типове психологічне абюзерство. Не терпіть такого ставлення, поважайте себе, цінуйте себе, Ви варті кращого. Цей чоловік Вас не кохає, якщо не хоче працювати над проблемою спільно і змінюватися.

Мене хвилює, що Ви наскільки чіпляєтеся за нього і не хочете відпустити. Якщо така ситуація буде продовжуватися, то не будете щасливою ні Ви ні він, а ваша дитина тим паче. Подумайте не лише про себе, але і про дитину, яка бачитиме таку деструктивну модель стосунків, де обоє партнерів є нещасними. Дитина моделює свої майбутні стосунки на основі стосунків своїх батьків.

Ответ отредактирован автором 10-04-2020 13:51:24

Знаєте, дуже добре він влаштувався, що не хоче йти ні від коханки, ні від Вас. А Ви подумайте, перш за все, не про його потреби і бажання, а про себе. Припускаю, що Ви несвідомо самі підкріплюєте таку його поведінку, адже не ставите йому ультиматуми ("або я, або вона"). Невже Вас влаштовуватиме, що Ваш чоловік буде зустрічатися із іншою?

Для любові потрібні двоє, а не один. Це взаємопідтримка, довіра та взаємоповага. Звісно, чоловік молодець, що повідомив Вам про зраду. Але з якою метою? Щоб заспокоїти своє сумління, поставити Вас перед фактом, переласти відповідальність за майбутнє стосунків на Вас, чи працювати над вашими стосунками (а це вимагає вибір лише одного партнера, тобто покидання коханки + похід до сімейного психолога).

Також дуже часто ми можемо плутати, під час стресу, страх і гнів із любов'ю. Запитайте себе, чи будете Ви йому тепер довіряти, як і раніше? Якщо вже немає довіри, то ці стосунки немають майбутнього.

Найбільше мене хвилює Ваша реакція на цю ситуацію. Скажіть, будь ласка, чи в дитинстві Ви десь бачили таку модель поведінки в сім'ї (де чоловік зраджує, а жінка із цим погоджується і терпить)?

Не картайте себе, адже він зрадив, а не Ви (лише він відповідальний за свою поведінку). Спочатку заспокойтеся і обдумайте, чи Ви дійсно хочете продовжити стосунки із цим чоловіком. У Вашій владі лише вирішити цей момент. У його - змінити свою поведінку. Якщо Ви обидва будете готові працювати над відновленням довіри, то йдете до сімейного психолога разом, при цьому, чоловік обов'язково кидає коханку.

Ответ отредактирован автором 10-04-2020 13:41:20

Доброго дня, nik40d.
Співчуваю Вам, це жахливо, коли чоловік Вам зрадив і Ви зараз відчуваєте психологічний біль та гнів. В цій ситуації мене цікавить наступне - чи Ви справді хочете продовжуват стосунки з ним, чи Ви його кохаєте? Чи це лише страх залишити дитину без батька?

«Говорит уходить не собирается.Я в тупике.Не знаю как его вернуть,чтоб не было второй.Как все исправить? »;
Не збирається йти від коханки, чи від Вас?

Ответ отредактирован автором 10-04-2020 13:22:11

Доброго дня, olga230987.
Насправді причин може бути безліч, а фактори навіть можуть об'єднуватися.

Ви зазначили, що постійно були "хорошою" і посміхалися навіть, коли над Вами жартували, а зараз відкрито заявляєте про свої думки (в дитинстві Вам забороняли гніватися чи плакати?). Але що у цьому поганого? Чому Ви маєте терпіти дії людей, які Вас ображають та посміхатися їм, щоб не образити? Вам не потрібно заслуговувати прихильність людей, перш за все - цінуйте себе і свої потреби, почуття. Це цілком природньо, що у Вас зараз вибухи гніву, адже Ви скільки років його накопичували у собі (Ви так довго терпіли фрустрацію своїх бажань). Зараз Ви намагаєтеся знову "вберегти оточення" та хочете перенаправити цей гнів на себе, але навіщо? Ви себе тільки зруйнуєте.

Можливо у Вас також сталися якісь стресові події чи кардинальні зміни за ці пів року і це стало тригером для ще більш інтенсивного перепроживання гніву?

Ответ отредактирован автором 10-04-2020 13:10:42

"Но я спросил у нее прямо и она прямо мне ответила что в этом вся проблема, я ни секунды не думая поменял свое отношения, отпустил прежний контроль".
Бачите, вона сама відповіла на Ваше запитання. Впевнена, що вона цінує Ваше прагнення до змін тому зазначила, що хотіла б, якби Ви більше обговорювали із нею свої переживання, хвилювання та питали її про те, чого вона хоче.

Цілком підтримую Вашу рішучість, головне направляйте її у правильне русло, а саме - на розвиток вміння виражати свої почуття (негативі і позтивні), заявляти про свої потреби та обговорювати проблеми спільно.

Щодо почуттів, то, на жаль, лише вона сама може зрозуміти їх, а Вам лише залишається надавити їй емоційну підтримку у вгляду слухання та обговорення.

Припускаю, що Вас запит полягав у тому, що Ви побачили "білі плями" у Ваших відносинах і зрозуміли, що у Вас є якийсь патерн поведінки, що заважає Вам вибудувати гармонійні стосунки із Вашою дівчиною та пизводить до "охолодження почуттів". Зараз Ви точно не впевнені, чи це саме та "біла пляма" (контроль) і чи не існує ще "білих плям" про які Ви не знаєте.

Що я можу сказати? Мені здається, що Ваша проблема полягає в тому, що Ви будуєте гіпотези, а не питаєте в дівчини прямо, що вона хотіла б змінити та удосконалити у ваших стосунках. Партетність і відкритість - це запорука психологічно близьких відносин. Прямо заявляйте їй про свої хвилювання, переживання та озвучуйте їй свої гіпотези, щоб вона їх або підтвердила, або спростувала. Ви молодець, що намагаєтеся змінити свою поведінку і почали аналізувати ваші стосунки. Це означає, що вони для Вас цінні. Продовжуйте самовдосконалюватися.

Ответ отредактирован автором 10-04-2020 12:37:21

Доброго дня, Дмитрій!
Я правильно розумію. Ви зазначили, що відчули, що її почуття до Вас охололи, припустивши, що це пов'язано із Вашими заборонами. Ви змінили свою поведінку, почали її підтримувати і давати їй більше дозволів, на що вона зраділа. То чому Ви зараз переконані, що Ви не повернули її почуття і вона від Вас досі дистанцієються (вона ж Вам повідомила, що все буде добре)?

«В понятие "самозванка" я вкладываю то, что много людей в универе горят просто своим делом, они пол жизни своей к этому готовились. Они очень много знают, а я вот такая пришла с нулевым знаниями поступила и пытаюсь что-то вывезти, это сложно.»;
Будьте собою і живіть у своєму темпі. Ніколи не порівнюйте себе із іншими - це одна із основних причиних виникнення негативного ставлення до себе самої (припукаю, що Вас часто в дитинстві порівнювали із кимось значимі для Вас фігури). Повірте, більшість людей також приходять із нульовими знаннями, адже саме для цього і йдуть навчатися. Ви не повинні "постійно випромінювати ентузіазм" та перебувати у стані ейфорії від своєї справи (це просто неможливо психологічно витримати). Запитайте себе, чи дійсно ці люди, про яких Ви зазначили "горять своєю справою" постійно? Якщо це і справді так, то рано чи пізно у них почнеться емоційне вигорання. Крім цього, Ви навчаєтеся лише на 2 курсі і Ваше хвилювання є цілком зрозумілим. Ви ще не зрозумілими повністю специфіку Вашої професії тому, що, насправді, весь спектр спеціалізованих предметів починають викладати десь з 3 курсу. Також, якщо Ви зрозумієте, що ця професія Вам не подобається, то завжди можна перевестися (ця практика на 2-3 курсі серед студентів є досить поширеною). Ви не втратите роки навчання, адже перелік предметів на 1-2 курсах є майже ідентичними (Вам варто буе здати лише академрізницю). Пам'ятайте - вихід завжди є ;).

Погоджуюся із колегами, що Вам варто звернутися до психолога, щоб краще зрозуміти себе і свої бажання, ліквідувати батьківські негативні установки. Припускаю, що карантин, навпаки, може "зіграти Вам на руку" та допоможе краще заглибится у саморефлексію. Спиймайте його як тригер, що запустив у Вас процес самопізнання.

Бажаю Вам знайти хорошого психолога і успіхів на шляху саморозуміння!

Ответ отредактирован автором 10-04-2020 12:16:06

«Просто у меня возникло чувство стыда, что из-за какой-то бытовой ситуации, меня все это так вывело из равновесия, что я перестаю справляться с своими эмоциями.»;
Це нормально, що Ви відчуваєте гнів, коли порушуть Ваші особистісні межі. Будь-яка сім'я - це окремий налагоджений організм зі своїми законами і територією. Запам'ятайте найголовніше - ніколи не накоплюйте цей гнів у собі, а конструктивно його виражайте та відкрито просіть про свої потреби. Якщо Ви не будете цього роботи, то гнів буде лише зростати всередині Вас і рано чи пізно він таки знайде вихід або через психосоматику, або через скандали і конфлікти у сім'ї.

Якщо Ви змогли налагодити розмову зі своїм чоловіком щодо власних речей та розтановки, то я впевнена, що Ви зможете зробити це і з його мамою. Я впевнена, що Ви вмієте контролювати свої емоції та зможете конструктивно виразити свою позицію (Ви дуже добре її тут описали без будь-яких претензій). Ви можете заздалегіть підготуватися до розмови: запланувати час і місце, де б всім було комфортно говорити, продумати повідомлення, попрости чоловіка емоційно підтримати Вас у цьому процесі. Також можете, перед самою розмовою, зробити вправу для розрядки накопленого гніву: побийте подушку, поки не відчуєте втому (головне - не покалічте себе), порвіть папір. Це допоможе Вам емоційно розслабитися та раціонально, безпристрасно повідомити Вашу позицію. Якщо під час розмови Ви відчуєте, що починаєте дратуватися, то попросіть хвилинку перерви, щоб Ви могли заспокоїтися.

Приклад повідомлення: "(ім'я), я дуже ціную наші з Вами стосунки, Ви мені подобаєтеся як людина і тому я хочу поговорити з Вами про те, що мене хвилює. Я не хочу накопичувати у собі роздратування, щоб потім не було емоційного вибуху із мого боку. У кожного з нас існує свій особистий простір. Коли хтось його, навіть ненависно, порушує ми починаємо відчувати гнів і це цілком природня реакція. Останнім часом я гніваюся тому, що Ви почали перекладати речі у нашій квартирі і т. д. Я розумію, що Ви хочете нам допомогти і я це дуже ціную, проте, чи не могли Ви, будь ласка, цього не робити?". В кінці обов'язково повідомте, що Ви дуже вдячні свекрусі, що вона Вас вислухала і помітно, як вона турбуєься про Вас.

Припускаю, що Ви боїтеся непроконтролювати свої емоції при розмові зі свекрухою тому, що проектуєте на ці стосунки свій досвід "емоційного вибуху" на маму, коли вона робила прибирання у Вашій кімнаті без Вашого дозволу. По перше, Ви вже виросли і усвідомили, як конструктивно виражати свою точку зору. По друге, у тій стуації Ваша матір прислухалася до Вас і змінила свою поведінку.

Бажаю Вам щиро, конструктивно висловити Ваші потреби свекрусі! Помітно, на скільки Ви є екологічною людиною, адже звернулися сюди за порадою. Удачі, вірю у Вас! :)