Валентина Михайловна 19 хвилин тому: Психологиня Оксана Сенченко Черкаси лише онлайн
17-03-2020 Оксана Сенченко
Років досвіду: 5
Останній візит на сайт 11 днів тому.
Років досвіду: 5
Освіта
- вересень 2014 р. - грудень 2019 р. - Львівський національний університет ім. Івана Франка, ступінь бакалавра та магістра за спеціальністю "Психологія" (дипломи з відзнакою).
- вересень 2018 р. - лютий 2023 р. - 4-річне навчання на Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
- вересень 2018 р. - лютий 2023 р. - 4-річне навчання на Європейському освітньому проєкті Транзакційний аналіз в напрямі психотерапії.
- з січня 2021 р. - навчаюся на проєкті з Пропедевтики.
- Член Української Асоціації Транзакційного аналізу (УАТА).
- більше 200 год індивідуальної психотерапії.
- постійний професійний саморозвиток (відвідування додаткових лекцій, майстер-класів, воркшопів, конференцій, групових та індивідуальних супервізій, інтервізій, читання фахової літератури і т. д.).
Досвід психологічної практики
Практикую в методі Транзакційного аналізу в напрямі психотерапії під керівництвом супервізора, маю досвід онлайн-консультування.
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
- 9 лютого – 8 березня 2017 р. – проходження виробничої практики у психологічному центрі «Добрий день» (м. Черкаси).
- 23 листопада – 20 грудня 2017 р. – проходження педагогічної практики в СШ № 62 у м. Львів.
- 25-28 липня 2019 р. – була волонтером у VI Всеукраїнському таборі з Транзакційного Аналізу.
- 14 жовтня - 10 листопада 2019 р. – проходження асистентської (педагогічної) практики в ЛНУ ім. Івана Франка.
- з квітня 2020 р. – індивідуальна психологічна практика під керівництвом супервізора.
- з вересня 2020 р. – проводжу тренінги, просвітницькі лекції для дітей у психологічному центрі "Добрий день" (м. Черкаси).
- з березня 2022 р. – волонтер у проєкті по психологічній підтримці "Розкажи мені" та ін.
Працюю з запитами
спеціалізація, зона професійних інтересів
спеціалізація, зона професійних інтересів
Працюю із такими запитами:
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, лудоманія).
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
- Як покращити стосунки (партнерські, подружні, дитячо-батьківські, професійні, дружні)?
- Як покращити свій емоційний стан і самоставлення?
- Як віднайти, зрозуміти та актуалізувати своє справжнє «Я» (пошук внутрішньоособистісних ресурсів, постановка цілей та їхня реалізація)?
- Як подолати кризові ситуації в житті (втрати, професійні кризи тощо) та вирішити внутрішньоособистісні конфлікти?
Не працюю із залежностями (алкоголь, наркотики, лудоманія).
Зараз консультую через Skype або Viber під керівництвом супервізора.
Я готова бути поруч і підтримувати Вас у подорожі самопізнання, саморозвитку і самозцілення. Вибір за Вами.
Використовую підходи та техніки
Середня вартість консультації
1000 грн
Основне
⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 10. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
"ТА 101"
"Техніки роботи з дітьми: типи голоду та можливості їх задоволення"
"Чоловічі страхи"
"Психосоматика: етіологія, діагностика, терапія"
"Три рівня фінансових відносин в парі"
"Базовий курс навчання з Транзакційного Аналізу в галузі психотерапії"
"Вплив соціальних мереж на особистість дорослого та дитини. Транзактно-аналітичний підхід
Відповіді 5230
Муж не хочет видеться с ребенком после расстования, если не пускаю его мать
Доброго дня, Coca32
«Причина четко мне была сказана, что если бы я полюбила его мать то была бы самой счастливой. Он все это время обещал маме своей, что все будет хорошо и мы родим ей, но меня он так не утешал когда в очередной раз у нас не получалось.»;
Ніхто не може змусити іншу людину полюбити когось і немає право цього робити. Ви маєте право гніватися на його матір, це цілком конструктивно. По Вашому опису чітко помітно, що у Вашого чоловіка із його мамою нездоровий симбіоз і це виключно його проблеми. Ви велика молодець, що зважилися на такий крок і не дозволили втягнути себе у їхні дисфункційні стосунки. Із Вашої розповіді цілком помітно, що Ви зробили все можливе, щоб вберегти ці стосунки, але Ваш чоловік не був готовим до цього. Пара - це окремий організм, а вмішування посторонніх осіб сприяє лише його розпаду.
«А сейчас когда это слышу не могу поверить своим ушам и принять это не могу ,что ребенок получается не так уж ему и нужен и что он только ради мамы ходит к ней,чтобы ее привести поиграться? »;
Ми не можемо сказати, що дитина йому не потрібна. Я переконана, що він любить вашу спільну дитину, однак його нездоровий симбіоз з матір'ю заважає йому психологічно відділитися від неї та подарувати любов, час Вам і Вашій дитині.
«Подскажите мне это так интересно и есть? Или это способ очереднойманипуляции мной, чтобы свекровь впускать? Я знаю что он думает что тем самым я лишаю ребенка отца, раз не пускаю свекровь и он не будет назло ходить, чтобы я чувствовала свою вину за то что ребенок не видит отца. »;
Припускаю, що свекруха намагається через нездоровий симбіоз із сином пропрацювати свої психологічні травми (можливо неприйняття батьком або чоловіком, відсутність безумовної любові), однак вона несвідомо руйнує життя своєму синові (а Вас сприймає як конкурентку). Інший момент, що син з цим погоджується і це лише його відповідальність.
Я підтримую Вашу позицію, що Ви не хочете пускати свекруху зараз до дитини. Це повністю зрозуміло і обгрунтовано і Ви немаєте відчувати провини, адже Ви піклуєтеся про здоров'я своєї дитини. Ви не керуєте діями Вашого чоловіка, лише він є відповідальним за свій вибір. Це не Ви погана матір, що не пускаєте батька (Ви ж йому запропонували), а сам батько винний, що не може не послухати думки своєї матері і виставляє невірні пріоритети.
Цінуйте себе і свою дитину. На жаль, поведінку інших людей ми змінити не можемо, проте ми здатні вирішувати, чи вступати в психологічні ігри та ловити "крючки" від гравців. Ви велика молодець, ставте здорові особистісні кордони і надалі, вірю у Вас!
«Причина четко мне была сказана, что если бы я полюбила его мать то была бы самой счастливой. Он все это время обещал маме своей, что все будет хорошо и мы родим ей, но меня он так не утешал когда в очередной раз у нас не получалось.»;
Ніхто не може змусити іншу людину полюбити когось і немає право цього робити. Ви маєте право гніватися на його матір, це цілком конструктивно. По Вашому опису чітко помітно, що у Вашого чоловіка із його мамою нездоровий симбіоз і це виключно його проблеми. Ви велика молодець, що зважилися на такий крок і не дозволили втягнути себе у їхні дисфункційні стосунки. Із Вашої розповіді цілком помітно, що Ви зробили все можливе, щоб вберегти ці стосунки, але Ваш чоловік не був готовим до цього. Пара - це окремий організм, а вмішування посторонніх осіб сприяє лише його розпаду.
«А сейчас когда это слышу не могу поверить своим ушам и принять это не могу ,что ребенок получается не так уж ему и нужен и что он только ради мамы ходит к ней,чтобы ее привести поиграться? »;
Ми не можемо сказати, що дитина йому не потрібна. Я переконана, що він любить вашу спільну дитину, однак його нездоровий симбіоз з матір'ю заважає йому психологічно відділитися від неї та подарувати любов, час Вам і Вашій дитині.
«Подскажите мне это так интересно и есть? Или это способ очереднойманипуляции мной, чтобы свекровь впускать? Я знаю что он думает что тем самым я лишаю ребенка отца, раз не пускаю свекровь и он не будет назло ходить, чтобы я чувствовала свою вину за то что ребенок не видит отца. »;
Припускаю, що свекруха намагається через нездоровий симбіоз із сином пропрацювати свої психологічні травми (можливо неприйняття батьком або чоловіком, відсутність безумовної любові), однак вона несвідомо руйнує життя своєму синові (а Вас сприймає як конкурентку). Інший момент, що син з цим погоджується і це лише його відповідальність.
Я підтримую Вашу позицію, що Ви не хочете пускати свекруху зараз до дитини. Це повністю зрозуміло і обгрунтовано і Ви немаєте відчувати провини, адже Ви піклуєтеся про здоров'я своєї дитини. Ви не керуєте діями Вашого чоловіка, лише він є відповідальним за свій вибір. Це не Ви погана матір, що не пускаєте батька (Ви ж йому запропонували), а сам батько винний, що не може не послухати думки своєї матері і виставляє невірні пріоритети.
Цінуйте себе і свою дитину. На жаль, поведінку інших людей ми змінити не можемо, проте ми здатні вирішувати, чи вступати в психологічні ігри та ловити "крючки" від гравців. Ви велика молодець, ставте здорові особистісні кордони і надалі, вірю у Вас!
Ответ отредактирован автором 12-04-2020 15:24:29
Как избавиться от эмоциональной зависимости, сохранив отношения и не чувствовать себя депрессивно?
Доброго дня, Вікторія.
Повністю погоджуюся з колегою, що Вам варто сходити на індивідуальну терапію до психолога-психотерапевта: проаналізувати Ваші дитячо-батьківські стосунки (адже корінь вибудовування созалежних стосунків лежить у них), пропрацювати психологічні травми з дитинства + підтримати Вас у кризу підліткового віку (становлення ідентичності). Припускаю, що зараз у Вас зійшлося безліч факторів і тому, Вам настілки психологічно важко.
Наскільки я зрозуміла, Ви вже мали консультацію у психолога і вона Вам сказала, що Ви пропрацьовуєте свої минулі стосунки із матір'ю через цю дівчину. Тоді чому Ви звернулися сюди на форум? Вам цей психолог не допоміг і не дав того, чого Ви хотіли?
«С лета у меня началась частая плаксивость,подавленность. »;
От з цього моменту, мені здається, що потрібно детальніше розповісти. Чи сталися з Вами або у Вашій сім'ї якісь стресові події за пів року-рік до появи такого стану?
Повністю погоджуюся з колегою, що Вам варто сходити на індивідуальну терапію до психолога-психотерапевта: проаналізувати Ваші дитячо-батьківські стосунки (адже корінь вибудовування созалежних стосунків лежить у них), пропрацювати психологічні травми з дитинства + підтримати Вас у кризу підліткового віку (становлення ідентичності). Припускаю, що зараз у Вас зійшлося безліч факторів і тому, Вам настілки психологічно важко.
Наскільки я зрозуміла, Ви вже мали консультацію у психолога і вона Вам сказала, що Ви пропрацьовуєте свої минулі стосунки із матір'ю через цю дівчину. Тоді чому Ви звернулися сюди на форум? Вам цей психолог не допоміг і не дав того, чого Ви хотіли?
«С лета у меня началась частая плаксивость,подавленность. »;
От з цього моменту, мені здається, що потрібно детальніше розповісти. Чи сталися з Вами або у Вашій сім'ї якісь стресові події за пів року-рік до появи такого стану?
Ответ отредактирован автором 12-04-2020 15:03:37
Как мне быть
Доброго дня, nik923.
Я розумію, що Ви зараз в стресі і дуже хвилюєтеся, проте, щоб Вам допомогти, перш за все, дайте детальнішу інформацію. Як довго часу пройшло після моменту сварки? Яка була причини сварки і чим саме Ви образили свого хлопця?
Я розумію, що Ви зараз в стресі і дуже хвилюєтеся, проте, щоб Вам допомогти, перш за все, дайте детальнішу інформацію. Як довго часу пройшло після моменту сварки? Яка була причини сварки і чим саме Ви образили свого хлопця?
Ответ отредактирован автором 12-04-2020 14:53:12
Мне кажется, что у меня аутизм
Доброго дня, Вікторія.
Насправді, ставити діагнози самій собі, в режимі онлайн і не в кабінеті психіатра є не коректним. Не навішуйте собі ярликів. Ми не можемо Вам сказати, чи у Вас є розлади аутичного спекту, однак, я припускаю, що у Вашому випадку, це більше пов'язано із Вашою природньою схильністю до інтроверсії, тривожністю та нерозвиненими навичками соціальної взаємодії. Про шизоїдну акцентуацію характеру (як зазначав колега вище) я б також не говорила на 100 %, адже діагностика особистості потребує зібрання величезної кількості матеріалів (інтерв'ю, тести, анамнез і т. д.).
«Я стараюсь больше улыбаться, чтобы люди не спрашивали, что со мной, хоть и всё в порядке, но люди часто думают, что я расстроена. Мне почти всегда говорят, чтобы я "не кричала", поэтому я всегда слежу за тем, чтобы не повысить голос.»;
Де Ви взяли таке переконання, що Ви маєте "постійно посміхатися" (можливо Вам це говорив в дитинстві хтось із дорослих)? Ви маєте право переживати і виражати весь спект емоцій, а не приховувати їх. Якщо Ви будете придушувати свої емоції, то це, рано чи пізно, може призвести до психосоматики, чи неврозу, чи депресії або неконтрольованих вибухів плачу, гніву і т. д. Не варто старитися вгодити іншим, перш за все, подумайте про себе, цінуйте себе, а справжні друзі цінують щирий прояв всіх Ваших переживань. Лише щаслива людина здатна зробити щасливими інших.
«Я при разговоре постоянно повторяюсь, я могу об одной теме говорить очень долго и даже точно не могу сказать, нравится это кому-то или нет.»;
Це цілком нормально, що Ви можете говорити на одну тему довго і іноді повторюватися. Насправді, ніхто не може "читати" думки інших і не здатен зрозуміти, чи комусь щось подобається, поки не запитає у цієї людини прямо. Коли у Вас починають виникати сумніви - просто запитайте людину про це.
«Также у меня есть некая "ритуальность", у меня с детства ещё это было, когда я должна была пробежать до столба первая за машину, вроде ничего, но это осталось, я часто должна пройти все ступеньки, посчитать их и если не сделаю это, то чувствую неловкость и т.п. У меня жизнь должна быть по списку, у меня есть цель и я всё делаю вот как-то по неким правилам.»;
Насправді, у кожної людини є своя "ритуальність", але питання полягає у іншому - чи заважає ця ритуальність Вашому нормальному функціонуванню.
«Еще я иногда могу причинить себе боль, когда не знаю, что делать со своей душевной болью, мне намного легче пережить физическую, нежели душевную боль. »;
Оцей момент мене дуже хвилює. Селфхарм - це перший дзвіночок, що Вам необхідно звернутися за кваліфікованою допомогою до спеціалістів. Напевно у Вас сталися якісь стресові події, що у Вас така величезна психологічна біль та аутоагресія, що Ви її можете редукувати лище через самопошкодження.
«Это такой характер и очень сильная интроверсия или у меня есть признаки аутизма и стоит обратиться с этим вопросом? »;
На жаль, ми не можемо сказати, що у Вас (чи підвищенна тривожність, чи акцентуація характеру, чи ОКР і т.д.). Вам варто звернутися до психіатра та психолога для проведення повної діагностики (бо в режимі переписки це неможливо). Не бійтеся, це цілком звична і нормальна практика, ходити на діагностику (пам'ятайте, що завжди можна піти в приватну клініку, де все є конфіденційним). Будь ласка, подбайте про себе, цінуйте себе і дозвольте спеціалістам Вам допомогти.
Вірю у Вас і бажаю Вам успіхів!
Насправді, ставити діагнози самій собі, в режимі онлайн і не в кабінеті психіатра є не коректним. Не навішуйте собі ярликів. Ми не можемо Вам сказати, чи у Вас є розлади аутичного спекту, однак, я припускаю, що у Вашому випадку, це більше пов'язано із Вашою природньою схильністю до інтроверсії, тривожністю та нерозвиненими навичками соціальної взаємодії. Про шизоїдну акцентуацію характеру (як зазначав колега вище) я б також не говорила на 100 %, адже діагностика особистості потребує зібрання величезної кількості матеріалів (інтерв'ю, тести, анамнез і т. д.).
«Я стараюсь больше улыбаться, чтобы люди не спрашивали, что со мной, хоть и всё в порядке, но люди часто думают, что я расстроена. Мне почти всегда говорят, чтобы я "не кричала", поэтому я всегда слежу за тем, чтобы не повысить голос.»;
Де Ви взяли таке переконання, що Ви маєте "постійно посміхатися" (можливо Вам це говорив в дитинстві хтось із дорослих)? Ви маєте право переживати і виражати весь спект емоцій, а не приховувати їх. Якщо Ви будете придушувати свої емоції, то це, рано чи пізно, може призвести до психосоматики, чи неврозу, чи депресії або неконтрольованих вибухів плачу, гніву і т. д. Не варто старитися вгодити іншим, перш за все, подумайте про себе, цінуйте себе, а справжні друзі цінують щирий прояв всіх Ваших переживань. Лише щаслива людина здатна зробити щасливими інших.
«Я при разговоре постоянно повторяюсь, я могу об одной теме говорить очень долго и даже точно не могу сказать, нравится это кому-то или нет.»;
Це цілком нормально, що Ви можете говорити на одну тему довго і іноді повторюватися. Насправді, ніхто не може "читати" думки інших і не здатен зрозуміти, чи комусь щось подобається, поки не запитає у цієї людини прямо. Коли у Вас починають виникати сумніви - просто запитайте людину про це.
«Также у меня есть некая "ритуальность", у меня с детства ещё это было, когда я должна была пробежать до столба первая за машину, вроде ничего, но это осталось, я часто должна пройти все ступеньки, посчитать их и если не сделаю это, то чувствую неловкость и т.п. У меня жизнь должна быть по списку, у меня есть цель и я всё делаю вот как-то по неким правилам.»;
Насправді, у кожної людини є своя "ритуальність", але питання полягає у іншому - чи заважає ця ритуальність Вашому нормальному функціонуванню.
«Еще я иногда могу причинить себе боль, когда не знаю, что делать со своей душевной болью, мне намного легче пережить физическую, нежели душевную боль. »;
Оцей момент мене дуже хвилює. Селфхарм - це перший дзвіночок, що Вам необхідно звернутися за кваліфікованою допомогою до спеціалістів. Напевно у Вас сталися якісь стресові події, що у Вас така величезна психологічна біль та аутоагресія, що Ви її можете редукувати лище через самопошкодження.
«Это такой характер и очень сильная интроверсия или у меня есть признаки аутизма и стоит обратиться с этим вопросом? »;
На жаль, ми не можемо сказати, що у Вас (чи підвищенна тривожність, чи акцентуація характеру, чи ОКР і т.д.). Вам варто звернутися до психіатра та психолога для проведення повної діагностики (бо в режимі переписки це неможливо). Не бійтеся, це цілком звична і нормальна практика, ходити на діагностику (пам'ятайте, що завжди можна піти в приватну клініку, де все є конфіденційним). Будь ласка, подбайте про себе, цінуйте себе і дозвольте спеціалістам Вам допомогти.
Вірю у Вас і бажаю Вам успіхів!
Ответ отредактирован автором 12-04-2020 14:50:56
ревную друзей
Доброго дня, riiiina.
Ревнощі (сум+гнів+страх) - це цілком природня реакція людини, коли їй не вистачає любові і прийняття. Людина, з одного боку, гнівається на інший суб'єкт, що зазвичай дає їй любов (Вам не вистачає прийняття і Вам образливо, що Ви не єдина), на суб'єктів, на яких переключається увага (адже Вони "забирають" те прийняття у Вас), на саму себе (адже, Ви розумієте, що не маєте правло володіти іншою людиною повністю + Вас злить сама думка, що Вам необхідне прийняття інших і що Ви можете задовільнити цю потребу лише через інших), з другого боку - Ви сумуєте, адже думаєте, що від Вас відвертаєються та не приймають та Вам страшно, що Ви втратите "джерело" прийняття, адже переконані, що не знайдете іншого.
Проблеми починають виникати тоді, коли це почуття "ревнощів" стає неконтрольоване і заважає Вашому нормальному функціонуванню (як у Вашому випадку). Тоді необхідно шукати корінь проблеми. Зазвичай, в теперішніх стосунках, ми намагаємося несвідомо задовільнити потреби, які ми не задовільнили у дитячо-батьківських стосунках (наприклад, Вам не вистачало в дитинстві (і досі не вистачає) "позитивних погладжувань" від батьків (обійми, похвала, компліменти, "я тебе люблю" і т. д.) і зараз у Вас всередині величезна пустота, яку Ви намагаєтеся заповнити. Ви так сильно хочете уваги, щоб нарешті відчути, що Ви важлива і Вас люблять, однак "ця жадоба" не втихає). Тому я прошу Вас детальніше описати, які у Вас стосунки з батьками і чи є у Вас рідні брати чи сестри.
«Разговоры на этот счёт были, но ещё обиднее, когда обесценивают проблему, говоря, что у меня зря появляется неприязнь к человеку(к которому ревную).»;
Співчуваю Вам, що Вашу проблему обезцінюють - це справді боляче і неприємно, проте Ви молодець, що Ви її не обезцінюєте і написали сюди на форум. Припускаю, що люди, яким Ви розповідали про свої труднощі не знали, як Вас підтримати і переключилися із Ваших почуттів (щоб Вам не було так емоційно боляче), на сам суб'єкт до якого Ви ревнували. Вони думали, що через раціо Вам допоможуть, хоча, насправді, Вам просто потрібне емпатійне слухання та емоційна підтримка. Наступного разу, скажіть їм прямо, яку саме підтримку Ви б хотіли від них, щоб у Вас не було "неприємного осаду".
Ревнощі (сум+гнів+страх) - це цілком природня реакція людини, коли їй не вистачає любові і прийняття. Людина, з одного боку, гнівається на інший суб'єкт, що зазвичай дає їй любов (Вам не вистачає прийняття і Вам образливо, що Ви не єдина), на суб'єктів, на яких переключається увага (адже Вони "забирають" те прийняття у Вас), на саму себе (адже, Ви розумієте, що не маєте правло володіти іншою людиною повністю + Вас злить сама думка, що Вам необхідне прийняття інших і що Ви можете задовільнити цю потребу лише через інших), з другого боку - Ви сумуєте, адже думаєте, що від Вас відвертаєються та не приймають та Вам страшно, що Ви втратите "джерело" прийняття, адже переконані, що не знайдете іншого.
Проблеми починають виникати тоді, коли це почуття "ревнощів" стає неконтрольоване і заважає Вашому нормальному функціонуванню (як у Вашому випадку). Тоді необхідно шукати корінь проблеми. Зазвичай, в теперішніх стосунках, ми намагаємося несвідомо задовільнити потреби, які ми не задовільнили у дитячо-батьківських стосунках (наприклад, Вам не вистачало в дитинстві (і досі не вистачає) "позитивних погладжувань" від батьків (обійми, похвала, компліменти, "я тебе люблю" і т. д.) і зараз у Вас всередині величезна пустота, яку Ви намагаєтеся заповнити. Ви так сильно хочете уваги, щоб нарешті відчути, що Ви важлива і Вас люблять, однак "ця жадоба" не втихає). Тому я прошу Вас детальніше описати, які у Вас стосунки з батьками і чи є у Вас рідні брати чи сестри.
«Разговоры на этот счёт были, но ещё обиднее, когда обесценивают проблему, говоря, что у меня зря появляется неприязнь к человеку(к которому ревную).»;
Співчуваю Вам, що Вашу проблему обезцінюють - це справді боляче і неприємно, проте Ви молодець, що Ви її не обезцінюєте і написали сюди на форум. Припускаю, що люди, яким Ви розповідали про свої труднощі не знали, як Вас підтримати і переключилися із Ваших почуттів (щоб Вам не було так емоційно боляче), на сам суб'єкт до якого Ви ревнували. Вони думали, що через раціо Вам допоможуть, хоча, насправді, Вам просто потрібне емпатійне слухання та емоційна підтримка. Наступного разу, скажіть їм прямо, яку саме підтримку Ви б хотіли від них, щоб у Вас не було "неприємного осаду".
Ответ отредактирован автором 12-04-2020 14:17:34
Соціальна тривожність
Доброго дня, Ihtot.
Для того, щоб Вам допомогти, перш за все, ми маємо зрозуміти причину Вашої соціальної тривожності.
Скажіть, будь ласка, чи бували у Вас в житті ситуації, коли Ви йшли по вулиці і у Вас виникнув з кимось конфлікт або хтось почав проявляти до Вас агресивні дії? Розкажіть детальніше про свої стосунки із батьками та однокласниками в школі. Як давно Ви помітили такі зміни і чи сталися з Вами, за цей період, якісь стресові ситуації?
Для того, щоб Вам допомогти, перш за все, ми маємо зрозуміти причину Вашої соціальної тривожності.
Скажіть, будь ласка, чи бували у Вас в житті ситуації, коли Ви йшли по вулиці і у Вас виникнув з кимось конфлікт або хтось почав проявляти до Вас агресивні дії? Розкажіть детальніше про свої стосунки із батьками та однокласниками в школі. Як давно Ви помітили такі зміни і чи сталися з Вами, за цей період, якісь стресові ситуації?
Развод
Доброго дня, maritime1.
Співчуваю Вам через розлучення, це завжди травматично. Те, що Вам зараз психологічно боляче - це цілком нормально, головне - не намагатися "задушити" цей сум, гнів, а випустити його назовні. Чим більше Ви його контролюєте, тим Вам важче, адже Ви не звільнюте свою внутрішню вазу від негативу для наповнення її позитивом.
При втраті (а розлучення сюди також входить, бо це втрата стосунків), людина проходить наступні стадії: заперечення, гнів, торги, депресія (сум), прийняття. Щоб прийти до "прийняття", Вам варто цілком перепрожити попередні стадії. Припускаю, що Ви зараз знаходитеся на стадії депресії.
Ви велика молодчинка, що не опустили рук, працюєте і доглядаєте за дитиною, проте дозвольте собі не бути "завжди сильною", попросіть про підтримку і допомогу. Щастя матері - це щастя дитини (спочатку вдягніть кисневу маску на себе, а потім на іншого). Хоча Ви намагаєтеся це приховати, але дитина на невербальному рівні відчуває Вашу депресію, тому потурбуйтеся про себе.
Що я можу порекомендувати:
1) напишіть лист своєму чоловіку, у якому розкажіть все у деталях: за що Ви на нього ображені, про Ваші почуття (гнів, сум і т. д.). Перечитайте цей лист, не бійтеся плакати. після цього спаліть або порвіть лист. Після написання Ви можете відчути слабкість - це дуже добре, Ви емоційно очистилися, ляжте відпочиньте;
2) попросіть про емоційну підтримку у своїх рідних (батьки, брати-сестри, подруги), більше розповідайте іншим про свою втрату - чим частіше Ви будете про це говорити, тим швидше і безболісніше Ви її переживете;
3) за можливості, зверніться до психолога на індивідуальну консультацію (можна через онлайн), який би Вас підтримав та допоміг Вам пройти "всю петлю втрати стосунків";
4) "випустіть свій гнів на колишнього" - побийте інтенсивно подушку (але не пораньте себе), поки не відчуєте втоми. Після цього відпочиньте.
5) "балуйте себе" - кожного дня замайтеся хоча б 30 хвилин улюбленою справою, приймате теплу ванну із пінкою;
6) поговоріть з чоловіком про те, що Ви хотіли б, щоб він іноді провідував дитину, адже він її батько, а для психологічного розвитку дитини потрібна участь двох батьків. Так, ви розлучилися, однак це ніяк не стосується дитини. Заключіть із ним договір, що раз на тиждень, о такій-то годині, такого-то дня і скільки-то годин він буде проводити час з вашою дитиною.
Я вірю у Вас і впевнена, що Ви варті кращого! Цінуйте себе, потрурбуйтеся про свій психологічний стан, щоб Ви могли зробити свою дитину щасливою та знайти людину, з якою побудуєте гармонійніші стосунки. Удачі!
Співчуваю Вам через розлучення, це завжди травматично. Те, що Вам зараз психологічно боляче - це цілком нормально, головне - не намагатися "задушити" цей сум, гнів, а випустити його назовні. Чим більше Ви його контролюєте, тим Вам важче, адже Ви не звільнюте свою внутрішню вазу від негативу для наповнення її позитивом.
При втраті (а розлучення сюди також входить, бо це втрата стосунків), людина проходить наступні стадії: заперечення, гнів, торги, депресія (сум), прийняття. Щоб прийти до "прийняття", Вам варто цілком перепрожити попередні стадії. Припускаю, що Ви зараз знаходитеся на стадії депресії.
Ви велика молодчинка, що не опустили рук, працюєте і доглядаєте за дитиною, проте дозвольте собі не бути "завжди сильною", попросіть про підтримку і допомогу. Щастя матері - це щастя дитини (спочатку вдягніть кисневу маску на себе, а потім на іншого). Хоча Ви намагаєтеся це приховати, але дитина на невербальному рівні відчуває Вашу депресію, тому потурбуйтеся про себе.
Що я можу порекомендувати:
1) напишіть лист своєму чоловіку, у якому розкажіть все у деталях: за що Ви на нього ображені, про Ваші почуття (гнів, сум і т. д.). Перечитайте цей лист, не бійтеся плакати. після цього спаліть або порвіть лист. Після написання Ви можете відчути слабкість - це дуже добре, Ви емоційно очистилися, ляжте відпочиньте;
2) попросіть про емоційну підтримку у своїх рідних (батьки, брати-сестри, подруги), більше розповідайте іншим про свою втрату - чим частіше Ви будете про це говорити, тим швидше і безболісніше Ви її переживете;
3) за можливості, зверніться до психолога на індивідуальну консультацію (можна через онлайн), який би Вас підтримав та допоміг Вам пройти "всю петлю втрати стосунків";
4) "випустіть свій гнів на колишнього" - побийте інтенсивно подушку (але не пораньте себе), поки не відчуєте втоми. Після цього відпочиньте.
5) "балуйте себе" - кожного дня замайтеся хоча б 30 хвилин улюбленою справою, приймате теплу ванну із пінкою;
6) поговоріть з чоловіком про те, що Ви хотіли б, щоб він іноді провідував дитину, адже він її батько, а для психологічного розвитку дитини потрібна участь двох батьків. Так, ви розлучилися, однак це ніяк не стосується дитини. Заключіть із ним договір, що раз на тиждень, о такій-то годині, такого-то дня і скільки-то годин він буде проводити час з вашою дитиною.
Я вірю у Вас і впевнена, що Ви варті кращого! Цінуйте себе, потрурбуйтеся про свій психологічний стан, щоб Ви могли зробити свою дитину щасливою та знайти людину, з якою побудуєте гармонійніші стосунки. Удачі!
Ответ отредактирован автором 11-04-2020 17:57:18
Муж не любит , я в состоянии жертвы ,есть ребенок
«До гос лікаря ідти боюсь ,щоб не перетворили на овоча .»;
Ви мене насмішили, хоча я розумію Ваше хвилювання. З нашої із Вами розмови я цілком впевнено можу сказати, що Ви не є тою категорією пацієнтів, яким потрібні транквілізатори, тому "на овоча" ніхто Вас точно не перетворить:).
Щодо дігнозу ОКР - на жаль, як би ми не хотіли займатися самодіагностикою через літературу та відео на ютубі (хоча я підтримую самоосвіту), проте це не коректно і Ви лише можете зашкодити собі. Коли Ви ламаєте ногу, то йдете до травматолога, а не дивитися на ютубі, як самій собі накладати шину. Це те саме.
Ви зазначили, що є тривожною ще з дитинства. У кожної людини свій тип нервової системи і це цілком нормально, що Ви можете бути тривожнішою за інших. Ваша нервова система є більш чутливою, нервові волокна тонші і тому сигнал проходить по ним швидше, а "віддача", відповідно, є інтенсивнішою. Тривожні люди також потрібні цьому світу, без них "пофігісти" вже б його знищили через відсутність дотошності до деталей.
«я розумію що потрібна терапія ,коли буде фінансова змога обовьязково піду»;
Перш за все, сходіть до лікаря-психотерапевта для діагностики та призначення заспокійливих, це лише одноразова виплата за консультацію і вона не коштує так багато (попросіть фінасової допомоги у знайомих). Якщо Ви боїтеся йти в державну лікарню (тим паче ще додалася ситуація із карантином), то пам'ятайте, що завжди є приватні лікарні, де все цілком конфіденційно (зараз можна і проконсультавится із лікарем онлайн).
«Так стрессові ситуації на мене впливають , народження дитини (важкі пологи) перейшло в навязливі думки та думки про суіцид (чоловік не знав,сказала лише мамі ) за рік пройшло після роботи над собою .
Потім зрада чаловіка-заікання, кровотеча з носа із-за тиска - пройшло .»;
Ця цитата ще більше підтвердила моє попереднє твердження. Будь ласка, цінуйте себе, своє психічне і фізичне здоров'я. Ви зараз у стресі, а так, як у Вас "ніжна нервова система", Вам це вкрай необхідно. Поки Ви не відновите свою емоційну стабільність, не зменшите тривожність, то на все інше Вам просто не буде вистачати психічної енергії.
Бережіть себе і удачі!
Ви мене насмішили, хоча я розумію Ваше хвилювання. З нашої із Вами розмови я цілком впевнено можу сказати, що Ви не є тою категорією пацієнтів, яким потрібні транквілізатори, тому "на овоча" ніхто Вас точно не перетворить:).
Щодо дігнозу ОКР - на жаль, як би ми не хотіли займатися самодіагностикою через літературу та відео на ютубі (хоча я підтримую самоосвіту), проте це не коректно і Ви лише можете зашкодити собі. Коли Ви ламаєте ногу, то йдете до травматолога, а не дивитися на ютубі, як самій собі накладати шину. Це те саме.
Ви зазначили, що є тривожною ще з дитинства. У кожної людини свій тип нервової системи і це цілком нормально, що Ви можете бути тривожнішою за інших. Ваша нервова система є більш чутливою, нервові волокна тонші і тому сигнал проходить по ним швидше, а "віддача", відповідно, є інтенсивнішою. Тривожні люди також потрібні цьому світу, без них "пофігісти" вже б його знищили через відсутність дотошності до деталей.
«я розумію що потрібна терапія ,коли буде фінансова змога обовьязково піду»;
Перш за все, сходіть до лікаря-психотерапевта для діагностики та призначення заспокійливих, це лише одноразова виплата за консультацію і вона не коштує так багато (попросіть фінасової допомоги у знайомих). Якщо Ви боїтеся йти в державну лікарню (тим паче ще додалася ситуація із карантином), то пам'ятайте, що завжди є приватні лікарні, де все цілком конфіденційно (зараз можна і проконсультавится із лікарем онлайн).
«Так стрессові ситуації на мене впливають , народження дитини (важкі пологи) перейшло в навязливі думки та думки про суіцид (чоловік не знав,сказала лише мамі ) за рік пройшло після роботи над собою .
Потім зрада чаловіка-заікання, кровотеча з носа із-за тиска - пройшло .»;
Ця цитата ще більше підтвердила моє попереднє твердження. Будь ласка, цінуйте себе, своє психічне і фізичне здоров'я. Ви зараз у стресі, а так, як у Вас "ніжна нервова система", Вам це вкрай необхідно. Поки Ви не відновите свою емоційну стабільність, не зменшите тривожність, то на все інше Вам просто не буде вистачати психічної енергії.
Бережіть себе і удачі!
Ответ отредактирован автором 11-04-2020 17:25:43
что я натворила
«главное чтобы меня любили именно самое большое счастье для меня приносят любовные отношения все остальное для меня не очень важно.»;
Почему Вы так сильно хотите любовных отношений? Как Вы думаете, хватит ли Вам одного партнера, чтобы быть вполне счастливой? На самом деле, гармоничные, счастливые отношения возможно выстроить только когда Вы счастливы во всех сферах жизни. Если Вы так чрезмерно концентрируетесь только на одном аспекте жизни, чувствуете удовлетворение только от него, а все остальные исключаете, то это уже не любовь, а выстраивание созависимых отношений. Предполагаю, что Вы получили психологическую травму в детстве и сейчас она влияет на выстраивание Ваших нынешних отношений (вот почему Вам так сложно выбрать одного партнера и Вы оставляете запасной вариант из-за страха одиночества; вот почему Вы так сильно реагируете на вопросы подруги). Также, согласно с Вашим рассказом, у Вас имеются и элементы контрзависимого поведения (бессознательно Вы боитесь близости с одним партером из-за страха поглощения).
Что я могу рекомендовать сейчас? Прежде всего, Вам стоит лучше разобраться в себе и проработать свои детские травмы у психолога-психотерапевта (особенно отношения с отцом), ведь через них Вы сейчас не можете быть полностью счастливой (созависимые и контрзависимые модели поведения). Сейчас Вы в стрессе потому, что Вам страшно потерять отношения, за которые Вы отчаянно хватаетесь, при этом, у Вас нет постоянного партнера, которые эти стабильные отношения обеспечил бы.
Получается замкнутый круг фрустрации: Вы хотите постоянной, стабильной любви, при этом, Вы боитесь чрезмерной близости и храните "мужчин про запас". Также предполагаю, что Вы обесцениваете себя в других сферах жизни, а я уверена, что Вы многогранная личность. Вам стоит повысить ценность самой себя, которая является безусловной. Вы удивительный человек и тогда, когда у Вас нет любовных отношений и Вам не нужно это доказывать себе. Любите себя за то, что Ві просто есть.
Желаю Вам найти хорошего психолога-психотерапевта и быть счастливой!
Почему Вы так сильно хотите любовных отношений? Как Вы думаете, хватит ли Вам одного партнера, чтобы быть вполне счастливой? На самом деле, гармоничные, счастливые отношения возможно выстроить только когда Вы счастливы во всех сферах жизни. Если Вы так чрезмерно концентрируетесь только на одном аспекте жизни, чувствуете удовлетворение только от него, а все остальные исключаете, то это уже не любовь, а выстраивание созависимых отношений. Предполагаю, что Вы получили психологическую травму в детстве и сейчас она влияет на выстраивание Ваших нынешних отношений (вот почему Вам так сложно выбрать одного партнера и Вы оставляете запасной вариант из-за страха одиночества; вот почему Вы так сильно реагируете на вопросы подруги). Также, согласно с Вашим рассказом, у Вас имеются и элементы контрзависимого поведения (бессознательно Вы боитесь близости с одним партером из-за страха поглощения).
Что я могу рекомендовать сейчас? Прежде всего, Вам стоит лучше разобраться в себе и проработать свои детские травмы у психолога-психотерапевта (особенно отношения с отцом), ведь через них Вы сейчас не можете быть полностью счастливой (созависимые и контрзависимые модели поведения). Сейчас Вы в стрессе потому, что Вам страшно потерять отношения, за которые Вы отчаянно хватаетесь, при этом, у Вас нет постоянного партнера, которые эти стабильные отношения обеспечил бы.
Получается замкнутый круг фрустрации: Вы хотите постоянной, стабильной любви, при этом, Вы боитесь чрезмерной близости и храните "мужчин про запас". Также предполагаю, что Вы обесцениваете себя в других сферах жизни, а я уверена, что Вы многогранная личность. Вам стоит повысить ценность самой себя, которая является безусловной. Вы удивительный человек и тогда, когда у Вас нет любовных отношений и Вам не нужно это доказывать себе. Любите себя за то, что Ві просто есть.
Желаю Вам найти хорошего психолога-психотерапевта и быть счастливой!
Ответ отредактирован автором 11-04-2020 17:06:47
Проблема в отношениях
«И очень странно, что парень не может сам со мной поговорить обо всем и написать, что расстаёмся( »;
Так, погоджуюся, це дуже дивно, що у Ваших стосунках має бути посередник, щоб їх підтримувати і врегульовувати. На жаль, ми ніяк не зможемо змусити Вашого хлопця зателефонувати або поговорити, Ваш максимум - це назначити серйозну розмову і відкрито все обговорити. Якщо він не погодиться, або буде постійно відкладати - це означає, що він не готовий продовжувати із Вами стосунків і Вам варто розлучитися.
Якщо Ви все-таки почнете розмову, то обов'язково необхідно розповісти цю ситуацію із другом (показати скріни) і, в майбутньому (якщо стосунки відновляться), не включати його у Ваші конфлікти, адже це психологічні ігри. Пара - це окремий організм, близькість формується через спільне подолання труднощів, а третя особа лише вносить невизначеність та хаос, не дозволяючи Вам розвиватися спільно.
«. Друг сам инициатор и сам же скидывал скрины, спрашивал у парня про наши отношения, пытался меня убедить, что я нужна моему парню. Этот друг начал потом переводить тему и рассказал про свои бывшие отношения, сказал что знает мало чёрных девушек это меня и ещё какую-то знакомую с которой не общается, что он не верит что встретит свою любовь.Потом я пыталась не развивать диалог вообще, но он начал писать на разные темы, я не сильно активно ему отвечала. (Неизвестно с какой целью он это делает)»;
Ми можемо будувати лише гіпотези, які мотиви у цього друга. Рекомендую Вам запитати у нього прямо, чому він це робить і чи немає у нього якихось прихованих мотивів (можливо Ви йому подобаєтеся як дівчина і він, таким чином, хоче Вас розлучити, посіявши розбрат; можливо він несвідомо грає роль Рятівника і, через Ваші стосунки із хлопцем, намагається зцілити власні травми). В будь-якому випадку, вмішування третіх сторін не приносить користь нікому (хлопець може сильно образитися, коли ненароком виявиться, що Ви приховували від нього факт, що переписувалися із його другом і це лише загострить стосунки; друг "отримає прочуханки" і весь гнів із двох боків тому, що "намагався лише допомогти", а з нього зробили "козла віпущеня").
Хочу запитати особисто у Вас - які у Вас почуття до цього друга і чи Ви б хотіли із ним стосунків (Ви ж чомусь "піддалися" його грі)?
«Я не знаю что делать, есть ли вообще ещё надежда восстановить отношения, парень же написал мне что у него началась апатия, а другу писал, что уже ничего не хочет делать после ссоры, что у него осадок. Получается, что уже все и этот осадок не даст возобновить отношения? »;
«Я боюсь, что человек оттолкнёт, мне обидно, что он ничего не делает для применения , он даже не смог ответить на «если я нужна тебе, то буду с тобой».»;
Ви хочете врятувати стосунки тому, що Ви боїтеся, що Вас покинуть і Ви залишитеся самою, чи тому, що Ви кохаєте цього хлопця? Якщо Ви не відчуваєте себе коханою із ним, чи варто тоді працювати над цими відносинами? Я помітила, що Ви несвідомо намагаєтеся також відкласти розмову з хлопцем (постійно переносите дзвінок, або ненароком забуваєте зателефонувати, чи не чуєте). Те саме робить і він. Треба зрозуміти, у чому причина цього опору. Можливо Ви обоє вже зрозуміли, що у цих цих стосунків немає майбутньго, але боїтеся їх завершити через звичку і страх самотності?
Надія врятувати стосунки завжди є, головне спочатку визначити, чи варто їх рятувати і чи готові обоє партнерів їх рятувати. Максимум, що Ви можете зробити зі свого боку - це зрозуміти, чи Ви хочете їх продовжувати і якщо так, то запропонувати хлопцеві все обговорити. Інші 50 % за ним. Якщо він не погоджується, то тоді ці стосунки не мають майбутнього тому, що немає взаємопідтримки.
Так, погоджуюся, це дуже дивно, що у Ваших стосунках має бути посередник, щоб їх підтримувати і врегульовувати. На жаль, ми ніяк не зможемо змусити Вашого хлопця зателефонувати або поговорити, Ваш максимум - це назначити серйозну розмову і відкрито все обговорити. Якщо він не погодиться, або буде постійно відкладати - це означає, що він не готовий продовжувати із Вами стосунків і Вам варто розлучитися.
Якщо Ви все-таки почнете розмову, то обов'язково необхідно розповісти цю ситуацію із другом (показати скріни) і, в майбутньому (якщо стосунки відновляться), не включати його у Ваші конфлікти, адже це психологічні ігри. Пара - це окремий організм, близькість формується через спільне подолання труднощів, а третя особа лише вносить невизначеність та хаос, не дозволяючи Вам розвиватися спільно.
«. Друг сам инициатор и сам же скидывал скрины, спрашивал у парня про наши отношения, пытался меня убедить, что я нужна моему парню. Этот друг начал потом переводить тему и рассказал про свои бывшие отношения, сказал что знает мало чёрных девушек это меня и ещё какую-то знакомую с которой не общается, что он не верит что встретит свою любовь.Потом я пыталась не развивать диалог вообще, но он начал писать на разные темы, я не сильно активно ему отвечала. (Неизвестно с какой целью он это делает)»;
Ми можемо будувати лише гіпотези, які мотиви у цього друга. Рекомендую Вам запитати у нього прямо, чому він це робить і чи немає у нього якихось прихованих мотивів (можливо Ви йому подобаєтеся як дівчина і він, таким чином, хоче Вас розлучити, посіявши розбрат; можливо він несвідомо грає роль Рятівника і, через Ваші стосунки із хлопцем, намагається зцілити власні травми). В будь-якому випадку, вмішування третіх сторін не приносить користь нікому (хлопець може сильно образитися, коли ненароком виявиться, що Ви приховували від нього факт, що переписувалися із його другом і це лише загострить стосунки; друг "отримає прочуханки" і весь гнів із двох боків тому, що "намагався лише допомогти", а з нього зробили "козла віпущеня").
Хочу запитати особисто у Вас - які у Вас почуття до цього друга і чи Ви б хотіли із ним стосунків (Ви ж чомусь "піддалися" його грі)?
«Я не знаю что делать, есть ли вообще ещё надежда восстановить отношения, парень же написал мне что у него началась апатия, а другу писал, что уже ничего не хочет делать после ссоры, что у него осадок. Получается, что уже все и этот осадок не даст возобновить отношения? »;
«Я боюсь, что человек оттолкнёт, мне обидно, что он ничего не делает для применения , он даже не смог ответить на «если я нужна тебе, то буду с тобой».»;
Ви хочете врятувати стосунки тому, що Ви боїтеся, що Вас покинуть і Ви залишитеся самою, чи тому, що Ви кохаєте цього хлопця? Якщо Ви не відчуваєте себе коханою із ним, чи варто тоді працювати над цими відносинами? Я помітила, що Ви несвідомо намагаєтеся також відкласти розмову з хлопцем (постійно переносите дзвінок, або ненароком забуваєте зателефонувати, чи не чуєте). Те саме робить і він. Треба зрозуміти, у чому причина цього опору. Можливо Ви обоє вже зрозуміли, що у цих цих стосунків немає майбутньго, але боїтеся їх завершити через звичку і страх самотності?
Надія врятувати стосунки завжди є, головне спочатку визначити, чи варто їх рятувати і чи готові обоє партнерів їх рятувати. Максимум, що Ви можете зробити зі свого боку - це зрозуміти, чи Ви хочете їх продовжувати і якщо так, то запропонувати хлопцеві все обговорити. Інші 50 % за ним. Якщо він не погоджується, то тоді ці стосунки не мають майбутнього тому, що немає взаємопідтримки.
Ответ отредактирован автором 11-04-2020 16:42:10
что я натворила
«я кажется в них двоих влюблена в одного из больше чем в другого»;
Почему тогда Вы не прикратите отношения из тем, кого Вы меньше любите?
«просто выбор мужчин оставлял желать лучшего»;
Что именно было в тех мужчинах, что Вам не нравилось?
«и еще она не хочет чтобы я становилась лучше чем была препятсвует я вижу что ей это не нравится поэтому я хотела сделать больно ей а подумали про меня»;
Как именно она противостояла Вашем изменениям? Почему Вы хотели сделать ей больно? У Вас есть какие-то невысказанные к ней обиды? Почему Вы не пробовали говорить с ней об этом прямо, а не блокировать ее и писать что-то в своем статусе?
« про родителей у меня нет мамы умерла в 16 лет с папой не общаюсь.»;
Очень Вам сочувствую, что в таком раннем возрасте Вы потеряли мать. Вас кто-то поддержал в тот сложный период жизни? Где тогда был отец? Почему Вы прекратили с ним общаться и не поддерживаете контакт?
Почему тогда Вы не прикратите отношения из тем, кого Вы меньше любите?
«просто выбор мужчин оставлял желать лучшего»;
Что именно было в тех мужчинах, что Вам не нравилось?
«и еще она не хочет чтобы я становилась лучше чем была препятсвует я вижу что ей это не нравится поэтому я хотела сделать больно ей а подумали про меня»;
Как именно она противостояла Вашем изменениям? Почему Вы хотели сделать ей больно? У Вас есть какие-то невысказанные к ней обиды? Почему Вы не пробовали говорить с ней об этом прямо, а не блокировать ее и писать что-то в своем статусе?
« про родителей у меня нет мамы умерла в 16 лет с папой не общаюсь.»;
Очень Вам сочувствую, что в таком раннем возрасте Вы потеряли мать. Вас кто-то поддержал в тот сложный период жизни? Где тогда был отец? Почему Вы прекратили с ним общаться и не поддерживаете контакт?
не могу выбрать что делать
Доброго дня, as-is.
На жаль, за Вас ми вибір зробити не зможемо. Лише Ви відповідальна за своє життя і знаєте, як Вам буде краще, однак наша справа - це допомогти Вам краще зрозуміти, чого саме Ви хочете. Тому дайте, будь ласка, відповіді на наступні запитання:
1. Як Ви відчуваєте, чи Ви кохаєте цього хлопця, чи це більше звичка і страх залишитися самотньою?
2. Чи обговорювали Ви зі своїм теперішнім хлопцем, що Вам не подобаються теми Вашого спілкування і Вам би хотілося більше розмовляти на якісь інтелектуально-філософські теми?
3. Чи вірите Ви в те, що можете знайти хорошого хлопця, друзів у майбутноьму?
4. Чи є у Вас можливість обговорити свої переживання і отримати підтримку від батьків, подруг (хоча б по телефону)?
5. Як Ви вважаєте, чому Вас дратує надмірна опіка матері хлопця (можливо Ви несвідомо ревнуєте до неї, або боїтеся, що він вибере свою матір, а не Вас)? У чому вона саме проявляється?
6. Які у Вас стосунки зі своїми батьками?
На жаль, за Вас ми вибір зробити не зможемо. Лише Ви відповідальна за своє життя і знаєте, як Вам буде краще, однак наша справа - це допомогти Вам краще зрозуміти, чого саме Ви хочете. Тому дайте, будь ласка, відповіді на наступні запитання:
1. Як Ви відчуваєте, чи Ви кохаєте цього хлопця, чи це більше звичка і страх залишитися самотньою?
2. Чи обговорювали Ви зі своїм теперішнім хлопцем, що Вам не подобаються теми Вашого спілкування і Вам би хотілося більше розмовляти на якісь інтелектуально-філософські теми?
3. Чи вірите Ви в те, що можете знайти хорошого хлопця, друзів у майбутноьму?
4. Чи є у Вас можливість обговорити свої переживання і отримати підтримку від батьків, подруг (хоча б по телефону)?
5. Як Ви вважаєте, чому Вас дратує надмірна опіка матері хлопця (можливо Ви несвідомо ревнуєте до неї, або боїтеся, що він вибере свою матір, а не Вас)? У чому вона саме проявляється?
6. Які у Вас стосунки зі своїми батьками?
Ответ отредактирован автором 11-04-2020 16:04:14
Проблема в отношениях
Доброго дня, Natali.
Перш за все, хочу запитати Вас, чи Ви хочете відновити стосунки і чи Ви досі кохаєте цього хлопця?
Хто був ініціатором скидування переписки: Ви попросили його друга, чи друг сам зкинув? Які у Вас стосунки із цим другом?
«Просто если состоится звонок, то страшно, что он скажет мне плохое и то что возможно я буду пытаться что-то исправить.»;
В даній ситуації, яку Ви описали, єдиний вихід - це поговирити щиро зі своїм хлопцем і сказати йому за переписку (адже основа стосунків - це відкритість та довіра). Але, перш за все, я б хотіла проаналізувати ситуацію із "третім обличчям" у ваших стосунках.
Перш за все, хочу запитати Вас, чи Ви хочете відновити стосунки і чи Ви досі кохаєте цього хлопця?
Хто був ініціатором скидування переписки: Ви попросили його друга, чи друг сам зкинув? Які у Вас стосунки із цим другом?
«Просто если состоится звонок, то страшно, что он скажет мне плохое и то что возможно я буду пытаться что-то исправить.»;
В даній ситуації, яку Ви описали, єдиний вихід - це поговирити щиро зі своїм хлопцем і сказати йому за переписку (адже основа стосунків - це відкритість та довіра). Але, перш за все, я б хотіла проаналізувати ситуацію із "третім обличчям" у ваших стосунках.
Ответ отредактирован автором 11-04-2020 15:54:27
что я натворила
Доброго дня, Лариса.
Скажіть, будь ласка, чи є якийсь один із тих хлопців, про яких Ви розповідаєте, з якими Ви б хотіли будувати стосунки у майбутньому? Чи Ви готові обрати лише одного партнера? Якщо ні, то що Вам заважає (Ви боїтеся втратити увагу великої кількості чоловіків, самотності і т. д.)?
Ви заблокували ту подругу, якій Ви дали відповідь у своєму статусі? Чому Вас дратували запитання подруги, щодо тих хлопців (як Ви відчуваєте)? Чи намагалися Ви, перед тим як написати статус, зателефонувати подрузі та прямо заявити, що Вам не подобаються такі теми розмови?
Також розкажіть, будь ласка, детальніше про свої стосунки з батьками (в дитинстві і зараз).
Скажіть, будь ласка, чи є якийсь один із тих хлопців, про яких Ви розповідаєте, з якими Ви б хотіли будувати стосунки у майбутньому? Чи Ви готові обрати лише одного партнера? Якщо ні, то що Вам заважає (Ви боїтеся втратити увагу великої кількості чоловіків, самотності і т. д.)?
Ви заблокували ту подругу, якій Ви дали відповідь у своєму статусі? Чому Вас дратували запитання подруги, щодо тих хлопців (як Ви відчуваєте)? Чи намагалися Ви, перед тим як написати статус, зателефонувати подрузі та прямо заявити, що Вам не подобаються такі теми розмови?
Також розкажіть, будь ласка, детальніше про свої стосунки з батьками (в дитинстві і зараз).
Ответ отредактирован автором 11-04-2020 15:46:51
Меняю буквы и слоги при чтении и письме.
Доброго дня, nikd8f.
Розажіть, будь ласка, детальніше, як саме відбувається процес "зміни складів" (у Вас виникає перед цим думка, що їх необхідно поміняти; Ви відчуваєте дискомфорт чи напруженя, коли їх не поміняєте)? Чи вважаєте Ви себе тривожною людиною? Як давно Ви помітили за собою таку поведінку (це було ще з дитинства?). Чому Ви боїтеся читати вголос (через страх змінити склади і неправильно прочитати слово чи це щось інше)? Чи висміював Вас хтось колись за те, як ви чиаєте? Чи відбувалися з Вами за цей рік якісь стресові події?
Які у Вас відносини із батьками і чи знають вони про Ваші труднощі із читанням? Чи ходили Ви до шкільного психолога? Які у Вас стосунки із однокласниками та друзями?
Розажіть, будь ласка, детальніше, як саме відбувається процес "зміни складів" (у Вас виникає перед цим думка, що їх необхідно поміняти; Ви відчуваєте дискомфорт чи напруженя, коли їх не поміняєте)? Чи вважаєте Ви себе тривожною людиною? Як давно Ви помітили за собою таку поведінку (це було ще з дитинства?). Чому Ви боїтеся читати вголос (через страх змінити склади і неправильно прочитати слово чи це щось інше)? Чи висміював Вас хтось колись за те, як ви чиаєте? Чи відбувалися з Вами за цей рік якісь стресові події?
Які у Вас відносини із батьками і чи знають вони про Ваші труднощі із читанням? Чи ходили Ви до шкільного психолога? Які у Вас стосунки із однокласниками та друзями?
Ответ отредактирован автором 11-04-2020 15:36:18
Публикації психолога 2
Відео психолога 3
всі категорії ...
Особистісне зростання та корисні поради
Стереотипи, забобони, міфи
Самооцінка
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.
