Психологія відносин

Встретились с девушкой наша первая встреча, не в рабочей атмосфере До этого пересекались по работе Вроде все было хорошо но на следующее утро получаю сообщения: Привет, хочу сразу сказать, чтобы не давать ложных надежд чтоли , и не хочу себя мучать, хорошо погуляли , ты мне симпатичен , но чего-то большего я не хочу , отношений и т.д , я поняла , что еще к этому не готова от слова совсем , не запорхали бабочки для этого, поэтому предлагаю просто дружбу , если есть желание продолжить общаться, просто гулять то я за, если для тебя это пустая трата времени то я это тоже пойму.

Странно что это пучив при этом ни слова про отношения не было при встрече. Я привык что отношения начинаются не сразу а в процессе комфортного общения, не нарушал ее границы и не позволял больше чем нужно. К чему может быть такая от нее реакция? У нее отношений не было более года.

Доброго дня. Зустрічаюсь і живу з хлопцем рік і 8 місяців, за цей час він показав себе з сторони яка мені не сподобалась. Від досить хороший але час від часу він кардинально змінює поведінку на такого собі психологічного тирана, це триває не довго але за цей час словами зоставляє глибокі душевні рани. Є ще декілька причин з яких я зробила висновки що на все життя я не хочу з ним бути. І тут є але, в нього десь пів року до нашого знайомства була спроба самогубства. Він мені говорив що тоді йому здавалося що він зовсім поганий і його ніколи ніхто не покохає, що він не вміє бути хорошим а завжди тільки ображав своїх дівчат і тому лишиться один. Такі думки призвели до тієї спроби. І зараз я почуваюсь в клітці, бо боюсь що якщо я від нього піду, в нього можуть повернутись ці думки і він знову щось з собою зробить. Хоч він і не поганий, я не маю достатньо терпіння щоб переживати ці образи знову і знову. Плюс до того мені здається що такі зміни в поведінці це теж наслідки порушеної психіки. Я не знаю як добрати слова щоб коли я піду з ним все було гаразд. Будь ласка допоможіть знайти вихід.

Чоловік меня ображає і веде себе так, нібито його образили, обманює, не проявляє уважение, може принизити, обсудити і посміхатися, а коли я проявляю невдоволення, вигоняє.
Не цінує, не береже, не жаліє, не співчуває, не приділяє для мене час, відмовився від мене як жінки і проявляє байдужість.
Раніше він, в інтимних відносинах був активний поводився іноді жорстко і завдавав біль я намагалася йому донести що мені не приємно це, але він не чув, не витримавши це, я обурилася і він з цього моменту став поступово віддалятися.
Але він у відповідь каже, що він відокремився від мене, щоб не заразити грибком ніг, хоча він знає що грибок вже є у обох і відмовляється лікуватися разом зі мною.
Часто ображається на мої висловлювання і потім мститься.
Періодично істерить, змушує підкорятися його вимогам, погрожує мені.
Окремо спить, рідко миється, голиться і стрижеться, не охайний. Захаращує приміщення, двір, часто не доводе роботу до кінця, на довго відкладає. 2-3 в тиждень, а то і кожний день напивається до п\'яна, водиться з п\'ючими, запрошує їх до хати, але при цьому винить мене тому, що до нього перестали приходити друзі, так оні же приходять і приносять спиртне. Може піти і прийти пізно п\'яний.
Відмовляється від змін до кращого, не іде на контакт, на розмову реагує нервово.
Багато часу проводе в телефоні, не завжди хоче спілкуватися зі мною.
Раніше я уходила від нього, жила у подрузі, допомогала її з доглядом за її батьком, коли її батько помер, її брат попросив щоб я звільнила йому кімнату. Потім я жила у хресної, через півроку приїхав чоловік і надавав багато обіцянок що він змінився і краще чем раніше, умовив мене повернутися. Я повернулася, не довго він стримувався, все стало як і раніше, може і гірше.
Щоб піти від нього, то немає куди, мої батьки давно померли, хресна теж померла.
Донька живе у мужа, там я могу бути лиж гостью.
Я інвалід після травми, здоров\'я слабе, да ще і діабет підключився , мені нема сили десь заробляти і знімати житло, пенсії ледь вистачає на ліки.
Я не розумію як мені витримати це все, як дальше жити?
Важко жити під одним дахом з людиною, яка морально виснажує, дорікає і не знаєш коли відправить на вулиці.
Після цієї сварки, ми не спілкуємося вже 3 дні, він веде себе як нібито його образили, даже сам собі окремо їсти приготував.
Не відповідає на мої раніше задані питання, чому він так себе веде.
Я виснажена його поведінкою, сердце розривається, мені дуже погано, не знаю чого далі від нього чекати.
Це я описала так, в загальних рисах, все не опишеш.
Йому 59 років, мені 49.
Ми разом живемо 11-й рік у шлюбі, як на війні, бували хороші моменти, але насилу згадується.