Психологія відносин

Доброго дня. У мене таке питання чоловік почав наполягати на тому, щоб я приймала участь у спілкуванні та дозвіллі з його донькою від попередніх стосунків. Чи можливі нормальні стосунки у мене з чоловіком без цього спілкування взагалі?

Я не хочу цього знайомства. Адже у нас є діти, мені є чим займатися. Чоловіку я приділяю багато часу, уваги, принаймні він так каже.

Донька проживає з матір*ю. Доньці 8 років. Мій кохайний, приїздить до них раз на тиждень, гуляє. До цього для коханого було достаньо, що я примаю участь лише у виборі одягу, подарунку та можу якусь пораду дати.

Ми у шлюбі 5 років. У нас двоє спільних синів, одному 3 роки, іншому 2 роки. Коли ми зустрілися, чоловік не одразу сказав, що у нього є вже дитина. Я про це дізналась, коли вже була закохана. І тоді я подумала, ну нічого. Будемо дружити. Але в комплекті з донькою, виявилось йшла колишня з її тараканами. Перші роки два, вона телефонувала по будь-якій дрібниці. Далі мій терпець урвався. І я сказала або він чоловік тут, або там.Тож чоловік припинив це спілкування з колишньою. Вони тільки листувалися начебто про дитину. Після цього моя позиція змінилась і знайомитися перехотілось, адже слово моя донька стало забагато для мене у нашому житті.
Отже, ми так і не познайомилися з цією дитиною. Чоловік не пропонував, я не наполягала. Донька дуже ревнує батька до мене та наших дітей. Їй 8 років.

Чоловік каже, що знає, що я його кохаю і він дуже мене кохає. Каже що поважає мою думку.Але я маю поступитися. Він почав фантазувати, що ми доньку візьмемо собі. Яка різниця скільки мені дітей виховувати. 2 чи 3. А мені є різниця. Плюс наші діти ще не вкурсі, що у тата є ще донька. Але він почав думати як їх познайомити. Хотів без попередження мене їх забрати до своєї мами і там познайомити.

Вітаю. Ми з чоловіком разом років 10. В шлюбі 4. До нашого шлюбу у чоловіка була ще одна жінка, з якою він мав стосунки під час наших відносин. Зраджував. Тоді ми планували дітей, але у нас не виходило. Потім виявилося, що ця жінка вагітна і чоловік пішов до неї. В них народилася донька. Через певний час, чоловік знову хотів повернутися до мене, не знав з ким йому бути. Казав, що любить мене і я його. Але все ж залишився з нею, повпливали її маніпуляції , що не дасть спілкуватись з дитиною. Тоді ми розійшлися назовсім. 2 роки не спілкувалися взагалі . За цей час я так і не зустріла іншого чоловіка, але ходила до психолога, займалася саморозвитком. У чоловіка за цей час народилась ще одна дитина. Потім через деякий час він з\'явився знову в моєму житті. На той момент він розійшовся з цією жінкою і благав повернутися. Наразі ми разом, в шлюбі, кохаємо один одного, у нас дитина.
Перед шлюбом ми домовилися,що він буде спілкуватися з дітьми , але мене в це вплутувати не буде. Ці діти для мене на жаль тригер того болю, що був раніше. І їх матір їх накрутила, що батько пішов від них до іншої і вона погана, хоча це не так.
Питання таке, я не хочу знайомити нашу спільну дитину з тими дітьми. Я з ними не знайома і не хочу. Чоловік бачиться з ними на нейтральній території. Чоловіка це влаштовувало, бо це була наша домовленість. Але зараз я не знаю як бути, коли наша дитина побачить, що тату дзвонять якісь інші діти. Як бути в цій ситуації, що не нанести травму нашій дитині ?

І ще питання, що останнім часом чоловік став проводити багато часу з тими дітьми. А у мене на руках новонароджений і я працюю, мені потрібна допомога, а він йде до них частенько, так як їх жаліє, балує, що бути кращим батьком за ту їх матір.

Як пояснити, що мені потрібна допомога зараз? Раніше так не було

мені важко контролювати свої почуття я завжди хочу бути поряд вона вже сама каже що я цим надоїдаю що мені робити з цим