Question

20-03-2025

Вітаю. Ми з чоловіком разом років 10. В шлюбі 4. До нашого шлюбу у чоловіка була ще одна жінка, з якою він мав стосунки під час наших відносин. Зраджував. Тоді ми планували дітей, але у нас не виходило. Потім виявилося, що ця жінка вагітна і чоловік пішов до неї. В них народилася донька. Через певний час, чоловік знову хотів повернутися до мене, не знав з ким йому бути. Казав, що любить мене і я його. Але все ж залишився з нею, повпливали її маніпуляції , що не дасть спілкуватись з дитиною. Тоді ми розійшлися назовсім. 2 роки не спілкувалися взагалі . За цей час я так і не зустріла іншого чоловіка, але ходила до психолога, займалася саморозвитком. У чоловіка за цей час народилась ще одна дитина. Потім через деякий час він з'явився знову в моєму житті. На той момент він розійшовся з цією жінкою і благав повернутися. Наразі ми разом, в шлюбі, кохаємо один одного, у нас дитина.
Перед шлюбом ми домовилися,що він буде спілкуватися з дітьми , але мене в це вплутувати не буде. Ці діти для мене на жаль тригер того болю, що був раніше. І їх матір їх накрутила, що батько пішов від них до іншої і вона погана, хоча це не так.
Питання таке, я не хочу знайомити нашу спільну дитину з тими дітьми. Я з ними не знайома і не хочу. Чоловік бачиться з ними на нейтральній території. Чоловіка це влаштовувало, бо це була наша домовленість. Але зараз я не знаю як бути, коли наша дитина побачить, що тату дзвонять якісь інші діти. Як бути в цій ситуації, що не нанести травму нашій дитині ?

І ще питання, що останнім часом чоловік став проводити багато часу з тими дітьми. А у мене на руках новонароджений і я працюю, мені потрібна допомога, а він йде до них частенько, так як їх жаліє, балує, що бути кращим батьком за ту їх матір.

Як пояснити, що мені потрібна допомога зараз? Раніше так не було

Питання від: Ілона; Вік: 30

подобається запитання?

Підберіть психолога для пар онлайн або в містах України.

Алла Григорівна Веленко психолог Київ 20-03-2025 14:18:36

Доброго дня Ілоно!
Ваші почуття цілком зрозумілі і Ви маєте повне право не знайомити свою дитину з дітьми від тої жінки, але...
Як на мене, те що відбувається зараз з Вашим чоловіком має набагато глибшу природу, аніж здається на перший погляд.
Ви пишете: "Але зараз я не знаю як бути, коли наша дитина побачить, що тату дзвонять якісь інші діти. Як бути в цій ситуації, що не нанести травму нашій дитині?" Насправді, травма може виникнути у Вашої дитини лише тоді, коли буде існувати Ваша травма від того, що сталося. Те, що Ви працювали над собою з психологом, дало Вам можливість знову бути разом з коханим чоловіком і народити від нього дитину. Та попри всі сподівання, залишається непропрацьованими "коріння" всієї ситуації, яка виникла.
Як на мене, у вас класичний варіант "любовного трикутника", єдине - в латентному, прихованому стані.
А коли виникають такі "трикутники" і для чого?
Як правило, "трикутники" виникають тоді, коли у всіх учасників процесу є тенденція до сильного прив'язування одне до одного, певної ідеалізації коханих людей і самих стосунків... Тоді третя людина відіграє роль буфера, який не дає "злипнутися". На мою думку, Ви і змогли знову зійтися з чоловіком та народити дитину тільки тому, що був певний період руйнації Ваших надій та сподівань, такий собі, крах стосунківі перевірка на вміння прощати та відпускати. На першому етапі все ніби було чудово, але... Ця сама тенденція до "прилипання" знову почала діяти. Бо сама причина цієї тенденції так і не була пропрацьована. Про що свідчать і Ваші слова "... Раніше так не було..."
Тому і намагання щось пояснити на даному етапі чоловіку, як на мене, навряд чи принесе очікуваний результат. Бо поведінка чоловіка цілком пов'язана з Вашою перебільшенню внутрішньою прив'язливість до нього...
Окрім того, є ще дуже важливе питання
Ви пишете "мене на руках новонароджений і я працюю, мені потрібна допомога, а він йде до них частенько, так як їх жаліє, балує, що бути кращим батьком за ту їх матір..."
У Вас на руках новонароджена дитина, а Ви працюєте? Чому? Адже, до тих пір поки Ви працюєте, чоловік навряд чи почне приділяти турботі про Вас та дитину достатньо часу.
Бо якщо жінка "я сама", то чоловіку не має місця біля неї.
Чому Ви зараз працюєте, коли всю увагу повинні приділяти дитині?
Які стосунки між Вашими батьками? Хто в сім'ї батьків вирішував питання фінансів?

👍 радити психолога:

Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 20-03-2025 14:45:32

Ситуация непростая, поскольку ваши чувства понятны.
Но тут вопрос, а правда ли вы простили мужа за его измену в прошлом?
Очень часто люди путают прощение и подавление своих чувств, когда сохраняются отношения из страха перед расставанием и болью. И тогда проще подавить чувства, проигнорировать их и вроде как "простила".
Я предположу, что если б вы простили и ваши отношения были крепкими, то страха и нежелания в будущем знакомить детей не было бы. Ведь можно отделить - его история в прошлом и вы сейчас, как пара. Плюс дети все равно братья/сестры по отцу. И в их жизни будущей, при грамотном поведении родителей, они могли бы стать близкими людьми.

Вы пишите, что

цитата:

Але все ж залишився з нею, повпливали її маніпуляції , що не дасть спілкуватись з дитиною

при этом

цитата:

У чоловіка за цей час народилась ще одна дитина.

Не похоже на манипуляции и выбор той женщины из страха не увидеть ребенка.
Это конечно неприятный момент, но все же важно видеть партнера и его поведение целиком, не только отдельные части.

По какой причине сошлись снова?
По какой причине муж разошелся с той женщиной?
Какие у вас сейчас отношения с мужем?

цитата:

Як пояснити, що мені потрібна допомога зараз?

Какая сложность сказать напрямую мужу, что вам нужна помощь и какая конкретно?
Других способов, кроме как открыто и прямо говорить, нет, чтобы донести до другого информацию.
Но похоже есть какие-то переживания, которые останавливают вас прямо сказать и про необходимость помощи вам, и про свои чувства в связи с его постоянным пребываниям с детьми от другого брака.

Что за время работы с психологом про себя поняли?
Что изменилось?
Как долго ходили к психологу?

Відредаговано автором 20-03-2025 14:48:19

👍 радити психолога:

А Ви бажаєте поставити питання психологам просто зараз? Або отримати приватну допомогу психотерапевта онлайн (по Скайпу, Вайберу, Watsapp)?

Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 20-03-2025 15:03:43

1

Наталия Горская

Доброго дня, Ілоно!

цитата:

ЯК БУТИ В СИТУАЦІЇ, КОЛИ НЕ ХОЧУ ЗНАЙОМИТИСЬ З ДІТЬМИ ЧОЛОВІКА ВІД КОЛИШНІХ СТОСУНКІВ ?

Це питання ви поставили у заголовок теми. Здається, ніби воно основне. Натомість з подальшої розповіді випливає, що не зовсім так.
А головним питанням, як бачимо, є наступне - непропрацьована до кінця психотравма -

цитата:

Ці діти для мене на жаль тригер того болю, що був раніше. І їх матір їх накрутила, що батько пішов від них до іншої і вона погана, хоча це не так.

Якщо до сьогодні так сильно тригерить - це означає, що рана не "зарубцювалася". І тому кожен раз при нагадуванні біль спалахує з новою силою.

Ще одне, не менш важливе питання - ваша розгубленість і безпорадність щодо висловлення чоловіку своїх потреб і почуттів. Про що красномовно свідчать ось ці два моменти

цитата:

Як пояснити, що мені потрібна допомога зараз? Раніше так не було

цитата:

останнім часом чоловік став проводити багато часу з тими дітьми. А у мене на руках новонароджений і я працюю, мені потрібна допомога, а він йде до них частенько, так як їх жаліє, балує, що бути кращим батьком за ту їх матір.

Отже, плин подій у вашій родині відбувається таким чином, що не дуже вас влаштовує. Поведінка чоловіка бентежить, дивує, хвилює, можливо, дратує і, скоріше за все, ОБРАЖАЄ. Але ви не наважуєтесь щиро йому донести правду про свої почуття. Так що ж стоїть на заваді?
Які у вас щодо цього думки?

цитата:

Але зараз я не знаю як бути, коли наша дитина побачить, що тату дзвонять якісь інші діти. Як бути в цій ситуації, що не нанести травму нашій дитині ?

Мені здається, що це питання аж ніяк не часі. Адже ваша дитина ще дуже мала, аби щось сприймати про інших дітей її батька. Тим більше негативно сприймати. Коли підросте, тоді відповідно до ситуації і будете вирішувати.

👍 радити психолога:

Виберіть психолога для консультування з приводу романтичних відносин, конфліктів між закоханими

20-03-2025 17:45:40Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 379748 для Валентина Михайловна

Ми з чоловіком проговорюємо усі моменти, але він завжди каже, це ж діти і на тому все. Він каже, я ж з тобою, чого ще треба.
Він розуміє, що мені треба допомога, допомагає, але так як він вважає за потрібне. Наразі хочеться справедливих домовленостей по його зустрічам з дітьми. Наприклад, в певні дні місяця чи щось типу того. Бо було таке що він поїхав з ними за місто на 2 дні. А по факту пробув 4.

З психологом десь пів року була.
Почала займатися своїми захопленнями, жити так як я хочу, робити те, що давно планувала.
Я розумію, що прив'язаність до чоловіка була надто сильна тому, що ми багато через, що пройшли разом, а він тоді пішов.

Наразі ми з чоловіком багато спілкуємося про все, я висловлюю те, що мене ображає і т д. Але тільки тема дітей робить мене беззбройною. Тому що це ж діти.

20-03-2025 18:03:35Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 379745 для Алла Григорівна

Дякую за відповідь, я працюю віддалено, бо зараз важкий час для усіх. З дитиною я 24/7.
Стосунки між батьками нормальні, вони для мене взірець. Вони разом 32 роки, батько підтримує маму, мама тата, усе роблять разом.

В мене немає перебільшеної привязаності до чоловіка. Я не тримаюсь за нього. Просто хочу справедливості. Наприклад, ми домовилися, що він до дітей їздить двічі на місяць. Та бере їх за місто на 1-2 ночівлі. А, коли , чоловік їде не на 2, а на 4 дні, бере їх з собою тоді, коли ми домовлялися щось своє робити, тоді мені це не подобається.
Адже я за діалог і домовленості. Ми все це проговорюємо і знову все те саме. Вибач, наступний раз приїду раніше і т д.

20-03-2025 18:05:42Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 379745 для Алла Григорівна

І наразі тема знайомства дітей мене турбує, адже чоловік начебто не наполягає. Але каже, що візьме нашу дитину і познайоми з тими дітьми.

20-03-2025 18:25:27Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 379752 для Володимир Анатолійович

Дякую за відповідь
Так я теж бачу, що травма непропрацьована. Це дійсно так, але мені здається, що над цим маю працювати не тільки я, а й чоловік так само. Поважати мої почуття з приводу тих моментів, які мене ображають.
Ми це обговорювали. Але питання його дітей, інше. Він каже, це ж діти.
Моя думка, що тут мають бути домовленості, які влаштують обох.

У нас є домовленість, але час від часу чоловік їх порушує. Наприклад, проводить з дітьми час не 2 дні, а 4 тощо, коли його чекають вдома.
Тому мене це дуже ображає, коли він взагалі спілкується з ними. Але ж заборонити це не можна.

Тому якщо ми домовилися щось запланували, хочу щоб це працювало.

Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 20-03-2025 18:44:22

цитата:

Він розуміє, що мені треба допомога, допомагає, але так як він вважає за потрібне.

А можете, пожалуйста, подробнее объяснить, что значит помогает, как считает нужным?
Говорили ли вы конкретно, какая помощь нужна вам?
Говорите ли мужу, например, когда он приходит после работы, "помоги мне, пожалуйста", или "сделай, пожалуйста, вот это"

Что означает "это же дети"?

Вы не ответили на некоторые вопросы

цитата:

По какой причине сошлись снова?
По какой причине муж разошелся с той женщиной?
Какие у вас сейчас отношения с мужем?

цитата:

Тому мене це дуже ображає, коли він взагалі спілкується з ними.

Чем вас это обижает?
И почему?

Вы пишите, что хотите справедливости.
А в чем бы она для вас выражалась?

По поводу договоренностей.
Кто установил, сколько раз муж общается с детьми?
Кто определил, сколько ночей он проводит с ними?
И не совсем понятно, муж уезжает ночевать к бывшей жене?
Какой возраст детей?

👍 радити психолога:

Алла Григорівна Веленко психолог Київ 20-03-2025 19:03:15

Я Вам дякую за відвертість.
І все ж, думаю, причина у внутрішній сильній прив'язці.
Ви пишете "Стосунки між батьками нормальні, вони для мене взірець. Вони разом 32 роки, батько підтримує маму, мама тата, усе роблять разом..."
Як це не дивно, але як недолюбленість в дитинстві і конфлікти в сім'ї, так і прекрасні стосунки батьків, їх "взірковість" може сформувати ту саму тенденцію до латентного, невидимого "залипання". Чому? Бо тоді сім'я та стосунки чоловіка і дружини стають основним в житті, чого людина починає несвідомо дуже сильно прагнути. Такий собі, центр всесвіту.
І саме в таких випадках, жінка втрачає важелі впливу на чоловіка - він ніби її зовсім не чує і робить все навпаки. Як це відбувається і з Вами.
Зовні, ніби прекрасні стосунки і одне одного кохають, а на ділі...
І ще. Ви пишете, що "Наразі ми з чоловіком багато спілкуємося про все, я висловлюю те, що мене ображає і т д. Але тільки тема дітей робить мене беззбройною. Тому що це ж діти..."
У в цих словах є певна двоякість. З одного боку Ви ьранслюєте розуміння, що "це ж діти...", а з іншого боку - іде величезний внутрішній протест проти цих дітей... Адже, вони не лише нагадують про болісне минуле, але і відтягують на себе увагу та турботу чоловіка.
Те, що у Вас залишилася непрожита травма, і, можливо, не одна - це факт.
А такі речі самі по собі не проходять.
І, окрім того, на мою думку, є ще один нюанс, який вартий уваги.
Коли Ваш чоловік не виконує свої обіц,нам, як Ви себе поводите, як на це реагуєте? Тільки говорите, що Вам не подобається і ображаєтеся?

👍 радити психолога:

Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 20-03-2025 19:37:52

цитата:

Так я теж бачу, що травма непропрацьована. Це дійсно так, але мені здається, що над цим маю працювати не тільки я, а й чоловік так само.

Цілком поділяю вашу думку - краще, аби вдвох долучились до остаточного розв'язання тих давніх подій, щоби їх шлейф не приносив шкоду сьогодні.

цитата:

Моя думка, що тут мають бути домовленості, які влаштують обох.

Так, мають бути домовленності, які час від часу можуть переглядатись, але ЗА ЗГОДОЮ вас обох(!)

Якщо ж домовленості одна сторона не дотримується і ще посилається на святе, на дітей, мовляв, ця обставина усе пробачає і вона тут ні причому, то таке явище носить назву - підступність або щось схоже на нього. Можливо, зневага... Що саме ви відчуваєте через таку поведінку чоловіка?

цитата:

Тому мене це дуже ображає, коли він взагалі спілкується з ними. Але ж заборонити це не можна.

Дивіться, як у вас відбувається зміщення акцентів. Спочатку невдоволення викликало недотримання домовленостей з боку чоловіка, а тепер уже вас ображає його спілкування з дітьми. А де невдовлення самим чоловіком? Де виправданий і доречний для подібної ситуації гнів на нього?
Схоже, що ви просто чекаєте, ніби чоловік схаменеться, перестане вас зневажати, почне дотримуватись слова... Однак цього не відбувається. І не відбудеться, наскільки можна зрозуміти логіку його дій.
А щоб змінилось, потрібно змінити вам свою позицію. Тобто перестати миритись з його "свавіллям". Тут йдеться про стійке і послідовне слідування за власними бажаннями і потребами, за своїм баченням того, що для вас добре і прийнятно.

👍 радити психолога:

20-03-2025 20:32:14Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 379768 для Валентина Михайловна

Так, казала, він допомагає те, що прошу. Але ініціатива рідко в нього проявляється самостійно.
Допомагає тим чим може, каже що він не знає що робити з дітьми, може тільки погуляти, по дому щось робить інколи. Так як вважає, що перший рік дитині тільки мама потрібна.

"Це ж діти" означає для нього, ну і що що я був з дітьми, я ж не з коханкою. В моєму розумінні діти, це ті з ким не можна конкурувати, вона завжди важливіші за мої почуття і інтереси.

Дітям 6 і 5 років. Він проводить з ними час на дитячих майданчиках, у себе на дачі, відповідно там з ними і ночує.

Мене це ображає, бо, функції батька за нього виконують мої батьки, допомагають з малюком.

Домовленості узгоджували по часу і кількості разом. Він казав 2 разів на місяць бачитися з дітьми йому достатньо. А тепер діти старші і він сам з ними справляється.

Про колишню то окрема історія. Усі 4 роки вона не давала нам спокою, телефонувала по 15 разів на день йому. Наразі знайшла чоловіка і відчепилася, він з нею майже не спілкується.

20-03-2025 22:09:48Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 379770 для Алла Григорівна

"Коли Ваш чоловік не виконує свої обіц,нам, як Ви себе поводите, як на це реагуєте? Тільки говорите, що Вам не подобається і ображаєтеся?"

Я починаю просити, щоб попереджав завчасно, коли він планує побути з дітьми. Для того, щоб я могла теж планувати свій час.

Він обіцяє. Обіцянку порушує. Я сварюсь, кажу, що так не можна, що він обрав сам собі дружину і сім'ю тут. Що має бути повага і розуміння і до мене. Так, як я йому не забороняю ці зустрічі. Він по суті робить, що хоче і бачиться стільки скільки хоче. Він ставить постфактум мене. Це все має бути не за рахунок наших вихідних тощо.

І я не тільки його сварю, хвалю за те, що він щось робить добре, часом раніше допомагала тим дітям подарунки обирати.

Я погоджуюсь з Вами, що спочатку я дозволяю ці зустрічі, бо це ж діти. І чим більше я дозволяю, тим більше чоловік цим користується. Тобто, ну якщо можна провести з ними вихідні, то давай і наступні теж, а потім ще. Тому і йде потім взагалі протест проти них проти будь-якого спілкування. Бо це все скоро перетне межі і моє життя буде навколо цих дітей і чоловіка. А має бути я чоловік і наша дитина головним.

Тому я і не знаю як діяти, з одного боку я дозволяю, з іншого боку я дозволяю це за рахунок часу на нашу сім'ю. Вважаю це не правильним. Бо я тягну багато чого на собі, поки він забавляється.
Тому я і пояснюю йому, що
чоловік має бути вдома і ночувати вдома, допомогати дружині, разом щось робити, подорожувати, гуляти, готувати їсти разом. А вже потім все інше.
Для цього і має бути домовленості по яких днях він проводить час з дітьми.

20-03-2025 22:33:48Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 379768 для Валентина Михайловна

Не похоже на манипуляции и выбор той женщины из страха не увидеть ребенка.

Я згодна, він пішов до неї тоді не через маніпуляції. Бо це він мені так сказав. Тоді ми перестали один одного розуміти. На той час він уявляв, що його жінка має забути про себе і дбати тільки про нього. Тому і обрав зручнішу для себе дівчину, тим паче ще і дитину народила.

Від неї пішов, бо вона не виправдала його очікувань, адже планувала прив'язати його дитиною, потім ще однією і жити за його кошт, нічого не робити. А потім ще і зрадила.

Ми поновили стосунки, бо я його кохаю і він каже, що зрозумів, що все ж почуття до іншої були чимось схожим на пристрасть і все пройшло. А кохання до мене воно інше.

Яка допомога мені потрібна я говорю. Він робить,але власну ініціативу рідко проявляє.

Це ж діти, для чоловіка означає, що якщо він з ними, це краще ні ж коханкою.

Скільки він з ними спілкується ми домовлялися, коли поновлювали стосунки. Це було 2-4 рази на місяць. Потім дозволила ночівлі. Але він спілкується стільки скільки хоче. Мене ставить постфактум.

І чим більше я дозволяю, тим більше чоловік цим користується. Тобто, ну якщо можна провести з ними вихідні, то давай і наступні теж, а потім ще. Тому і йде потім взагалі протест проти них проти будь-якого спілкування. Бо це все скоро перетне межі і моє життя буде навколо цих дітей і чоловіка. А має бути я чоловік і наша дитина головним.

Але це все не означає, що він такий свідомий батько, він робить свої справи на дачі, а діти десь там граються без нього.

Вважаю це не правильним. Бо я тягну багато чого на собі, поки він забавляється.
Тому я і пояснюю йому, що
чоловік має бути вдома і ночувати вдома, допомогати дружині, разом щось робити, подорожувати, гуляти, готувати їсти разом. А вже потім все інше.
Для цього і має бути домовленості по яких днях він проводить час з дітьми.

Тому, як мені діяти в цих ситуаціях ?

20-03-2025 22:42:14Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 379771 для Володимир Анатолійович

Дякую, що дійсно немає саме гніву на нього згодна. І так,я чекаю, коли він почне дотримуватися слова. А це все марно

Тому я і не знаю як діяти, з одного боку я дозволяю, з іншого боку я дозволяю це за рахунок часу на нашу сім'ю. Вважаю це не правильним. Бо я тягну багато чого на собі, поки він забавляється.

"Тобто перестати миритись з його "свавіллям". Тут йдеться про стійке і послідовне слідування за власними бажаннями і потребами, за своїм баченням того, що для вас добре і прийнятно."

Як я маю діяти, щоб не миритися з цим? Адже, наприклад , ми все обговорили і знову він робить по своєму. Хоча я поговорю свої бажання і бачення ситуації.

Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 20-03-2025 22:49:57

цитата:

На той час він уявляв, що його жінка має забути про себе і дбати тільки про нього. Тому і обрав зручнішу для себе дівчину, тим паче ще і дитину народила.

Від неї пішов, бо вона не виправдала його очікувань

Весьма некрасивая картинка складывается, если честно.

цитата:

В моєму розумінні діти, це ті з ким не можна конкурувати, вона завжди важливіші за мої почуття і інтереси.

А почему вы считаете, что ваши чувства и интересы менее значимы, чем детские?

Вы пишите, что сошлись снова, потому что любите.
А как вы смогли простить? Что муж для этого делал?
Как вы поняли, что он изменил свои взгляды на отношения в семье, что ему можно верить?

цитата:

Як я маю діяти, щоб не миритися з цим? Адже, наприклад , ми все обговорили і знову він робить по своєму. Хоча я поговорю свої бажання і бачення ситуації.

Отстаивать границы можно тогда, когда вы внутренне понимаете, что не готовы это терпеть.
А у вас позиция другая - дети важнее вас.
Плюс границы это про то, что если другой регулярно их нарушает, то отношения под угрозой. И тут уже может стоять вопрос про то, что подобное недопустимо для вас.

Как-то получается, что муж как был ненадежным человеком и пренебрег вами, так все и осталось, просто видоизменилось

Відредаговано автором 20-03-2025 22:50:32

👍 радити психолога:

Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 21-03-2025 09:01:45

цитата:

Дякую, що дійсно немає саме гніву на нього згодна. І так,я чекаю, коли він почне дотримуватися слова. А це все марно

От чому марно? В чому причина? Якщо вважати, що лише в характері чоловіка, то чи не буде це хибним припущенням?
В парі один робить рівно те, що інший партнер ДОЗВОЛЯЄ. А ви ж дозволяєте. І мова тут не про його зустрічі з дітьми - нехай зустрічається, але не на шкоду вашій сім'ї. Ви дозволяєте себе зневажати, не рахуватись з вашими бажаннями і потребами. Ось що головне(!)
А чоловік, схоже, непогано влаштувався

цитата:

функції батька за нього виконують мої батьки, допомагають з малюком.

цитата:

Як я маю діяти, щоб не миритися з цим? Адже, наприклад , ми все обговорили і знову він робить по своєму. Хоча я поговорю свої бажання і бачення ситуації.

На жаль, поки що ви перебуваєте полоні розгубленості, адже, напевно, у власному досвіді мало прикладів захисту власних інтересів.
Що робити буквально, я вам сказати не можу та й не маю такого права. Подібні питання людина має вирішувати сама.
А що можу, так це - допомогти вам долучитись до власних емоцій і почуттів, що дають енергію для дій.
З приводу цього кілька важливих запитань?
Що ви робите з енергією образи на чоловіка за те, що порушує домовленості і краде час у своєї родини?
Що відбувається з вашим почуттям гідності і поваги до себе, коли чоловік переклав свої обов'язки батька на вас і на ваших батьків, не попереджає про свої плани і дії, а тільки робить вигляд, що слухає вас? А ще тікає від вас на дачу на чотири дні?

Щоби відбулись бажані для вас зміни, одного діалогу замало. Потрібно змінювати позицію і потрібні дії, які дадуть чоловікові зрозуміти, що ви не збираєтесь миритись із його "свавіллям". Та чи ви готові на такі зрушення?

За спільного бажання вас обох було б краще розібратись у тому сценарії подружнього життя, який зараз реалізується. Навряд чи його можна вважати благополучним. Розібратись із цим питанням можна у співпраці з сімейним психологом.

👍 радити психолога:

21-03-2025 12:34:02Доповнення від автора

↩ Реакція на відповідь № 379781 для Володимир Анатолійович

Що ви робите з енергією образи на чоловіка за те, що порушує домовленості і краде час у своєї родини?
Що відбувається з вашим почуттям гідності і поваги до себе, коли чоловік переклав свої обов'язки батька на вас і на ваших батьків, не попереджає про свої плани і дії, а тільки робить вигляд, що слухає вас? А ще тікає від вас на дачу на чотири дні? "

З енергією не знаю, що роблю. Від почуття злості можу почати робити прибирання. Це трохи мене заспокоює. Можу поговорити з кимось , це теж трохи заспокоює. Раніше, до появи дитини, з таким почуттям гніву, я направляла його в інше русло, малювала, писала листа, йшла на якісь курси, займалась собою, саморозвитком, захопленням і це допомагало.

З почуттям гідності

коли таке відбувається мені хочеться це все припинити і щоб він пішов і не втрачав мій час. Я йому інколи так і казала, що якщо він не припинить порушувати слово і так поводитися, то я піду. Але я не пішла. Могла з ним пару днів не бачитися і не балакати, а далі він обіцяв і знову все те саме.

Валентина Михайловна Жемчужникова психолог Київ 21-03-2025 13:11:20

цитата:

Я йому інколи так і казала, що якщо він не припинить порушувати слово і так поводитися, то я піду. Але я не пішла.

Стоит быть очень осторожной с такими обещаниями, поскольку вы раз, второй покажете, что это просто угрозы, и смысла в этом не будет. Муж поймет, что можно и дальше так вести себя и вы никуда не денетесь

👍 радити психолога:

Володимир Анатолійович Тарасенко психолог Запоріжжя 21-03-2025 15:53:34

Кажете , що

цитата:

З енергією не знаю, що роблю.

А, насправді, знаєте -

цитата:

Від почуття злості можу почати робити прибирання. Це трохи мене заспокоює. Можу поговорити з кимось , це теж трохи заспокоює. Раніше, до появи дитини, з таким почуттям гніву, я направляла його в інше русло, малювала, писала листа, йшла на якісь курси, займалась собою, саморозвитком, захопленням і це допомагало.

Собі таким чином допомогаєте заспокоїтись. От тільки проблема від цього не зрушується з місця. Щоби відбулись зміни, енергія гніву має бути спрямовна на подразник, тобто на того, хто його спровокуав, але не дико і примітично, а конструктивно і усвідомлено. Як цьому навчитись - краще у співпраці з психологом.

цитата:

коли таке відбувається мені хочеться це все припинити і щоб він пішов і не втрачав мій час. Я йому інколи так і казала, що якщо він не припинить порушувати слово і так поводитися, то я піду. Але я не пішла. Могла з ним пару днів не бачитися і не балакати, а далі він обіцяв і знову все те саме.

Тобто далі вихлопу погроз нікуди не просунулись. А в житті часто дієвим стає не погроза, а саме внутрішнє відчуття людини, що з нею так неможна(!) Що вона не буде терпіти.
Тож зміна поведінки чоловіка можлива... але є умова - потрібна якісна зміна ваших власних "налаштувань" і в тому числі позбавлення опасіння залишитись без стосунків.

👍 радити психолога:

Щоб запитати або відповісти, авторизируйтесь або пройдіть реєстрацію!

Автор питання не дозволив його обговорення. Заборона стосується порад від нефахівців. Відкриті для коментарів питання - тут.

Наші психологи

Катерина Вовк
(Київ)

Олександра Соколова
(Дніпро)

Схожі онлайн консультації

10-03-2025 Я зараз у стосунках і перебуваю закордоном

23-02-2025 Вступила в отношения и начались проблемы со здоровьем

11-02-2025 Хлопець скиглій

02-02-2025 Відносини

25-01-2025 Ощущение что слишком рано вошла в серьёзные отношения

24-01-2025 Чи це знецінення?

20-01-2025 Проблемы в отношениях

19-01-2025 Мысли о прошлом интимном опыте девушки довольно часто не дают покоя

15-01-2025 1

12-01-2025 Кому вірити?

Алла Григорівна Веленко психолог Київ · Accepted Answer · 2025-03-21 09:23:50

Насправді, з кожним Вашим новим доповненням я все більше впевнююсь у своєму першому припущенні.
У Вас надзвичайно сильна тенденція до ідеалізації стосунків, ідеалізації коханої людини, і як наслідок, Ви вірите в чоловіка приблизно, як у Бога. Тому сподіваєтеся, що Ваші пояснення та прохання якось допоможуть. Не допоможуть. І Ви це вже відчуваєте, інакше б не звернулися на цей сайт.
А в результаті, не має сил чоловіка виховувати. Ви весь час перебуваєте або в стані приниженого просіння, або конфлікту, агресії до чоловіка. А це вже ознаки співзалежності. Тоді, як чоловіка потрібно виховувати. А для цього потрібна внутрішня гармонія, відчуття самодостатності, якого у Вас, на превеликий жаль, немає. При цьому, не маючи внутрішніх претензій до нього та очікувань.
Насправді, Ви перебуваєте в дуже слабкій позиції як жінка та дружина. А коли жінка внутрішньо слабка, залежна, жодний чоловік і ніколи, не стане до неї дослухатися. Окрім того, ще раз про Вашу роботу, коли потрібні сили на Вас та дитину.
Чим більше Ви працюєте, тим менше чоловік буде дбати про Вас і більше приділяти уваги своїм тим дітям. Чому? Бо там він відчуває себе сильним, таким, що може опікуватися та допомагати. А Ви себе, насправді, більше поводите як чоловік. Коли жінка "я сама", чоловік ніколи тягатися з нею не стане.
Ви зовні ніби говорите все правильно. А по факту, своїми вчинками та діями робите протилежне. Але ж чоловіки реагують ЛИШЕ на дії та вчинки, а слова пропускають повз вуха. Ваше питання лежить на рівні рефлексів.
У Вашому випадку ніякі найкращі поради психологів Вам не допоможуть. Бо проблема не зовнішня, насправді. Тому потрібна глибинна терапевтична робота з Вашими деструктивними, часто, протирічивими, установками та моделями поведінки на рівні підсвідомості.
Я Вам раджу почати працювати індивідуально, а не витрачати час на намагання змінити свого чоловіка. Він не зміниться до тих пір, поки глибинно не зміняться Ваші поведінкові моделі та реакції на чоловіка, його дітей і події. Бо насправді, не приймаючи внутрішньо його дітей, Ви не приймаєте і свого чоловіка, відштовхуєте його сама.

Відредаговано автором 21-03-2025 09:24:50

Як бути в ситуації, коли не хочу знайомитись з дітьми чоловіка від колишніх стосунків ?