Психотравма
Отвечает психолог: Оксана Сенченко (Львів) |
Доброго дня, Anna.
Дуже співчуваю, що Ваше оточення (особливо батьки) сприяло розвитку Ваших комплексів. Насправді, Ви маєте рацію, якщо Ви скинете вагу - чи допоможе Вам це остаточно прийняти себе? цитата:
Я маю дитину, хоча вже розведена, лише рік прожила з чоловіком і я зрозуміла що не моє. За сім років розлучення я не мала жодного чоловіка, не кажучи вже й про секс. Я б Вам рекомендувала звернутися індивідуально до психолога-психотерапевта, щоб пропрацювати Вашу самоцінність та дитячі травми + розлучення з чоловіком. |
16-06-2020 16:39:33Дополнение к вопросу |
Ініціатором розлучення була я, развод пережила дуже гарно, дитина на відчула що батька не стало, а розлучились, бо він мамій.з батьком дитини контакт не підтримую, але дитина з ним гарно спілкується. Звичайно хочу пару, але надійну. Можливо, я не вмію з чоловіками знайомитись, а ще я ніколи нікуди не хожу-дім і робота і дитина. |
Отвечает психолог: Оксана Сенченко (Львів) |
цитата:
а розлучились, бо він мамій цитата:
Звичайно хочу пару, але надійну. Можливо, я не вмію з чоловіками знайомитись, а ще я ніколи нікуди не хожу-дім і робота і дитина. Ответ отредактирован автором 16-06-2020 16:46:34 |
16-06-2020 16:49:39Дополнение к вопросу |
Мамій і квартирант в одному обличчі, зранку й до ночі у мами, вдім гроші не приносив, спільних справ не було, ні порадити ні розрадити- підтримка відсутня. Якого б хотіла-мабуть, сім‘янина, визідні разом, щоб забезпечав родину, спільні справи, відпочинок на природі, щоб з таким чоловіком, я відчула себе жінкою, що комусь потрібна. |
Отвечает психолог: Оксана Сенченко (Львів) |
цитата:
Мамій і квартирант в одному обличчі, зранку й до ночі у мами, вдім гроші не приносив, спільних справ не було, ні порадити ні розрадити- підтримка відсутня. цитата:
Якого б хотіла-мабуть, сім‘янина, визідні разом, щоб забезпечав родину, спільні справи, відпочинок на природі, щоб з таким чоловіком, я відчула себе жінкою, що комусь потрібна. |
16-06-2020 17:02:30Дополнение к вопросу |
Взяти шлюб- завагітніла і дуже дуже його любила, він не показував що він мамин. Мої батьки це приклад для мене, незважаючи нінащо, але з дитинства мій тато мене дуже бив и ображав, він хотів шоб все було по його, мама боялась йому перечити. Хоча тато до мами гарно відносився, гроші в сімью, спільні відпочинки, але для мене з острахом, бо боялась що можу щось не так зробити-і знову ж буду бита і покарана. |
Отвечает психолог: Оксана Сенченко (Львів) |
цитата:
Мої батьки це приклад для мене, незважаючи нінащо, але з дитинства мій тато мене дуже бив и ображав, він хотів шоб все було по його, мама боялась йому перечити. Хоча тато до мами гарно відносився, гроші в сімью, спільні відпочинки, але для мене з острахом, бо боялась що можу щось не так зробити-і знову ж буду бита і покарана. |
16-06-2020 19:00:45Дополнение к вопросу |
Ні, чоловік має бути чоловіком, не перечила б йому, якщо це здоровий глузд, мабуть, би будувала здорові стосунки, де б я нічого не боялась, не брехала і відчувала жінкою, за чоловіком, і де знала б що тебе підтримають і вислухають. |
Отвечает психолог: Екатерина Владимировна Скуйбида (Харьков) |
Добрый день, Анна.
Буду говорить по-русски, т.к. не уверена, что смогу выразить на украинском, и, надеюсь, это не помешает Вам меня услышать. В Ваших строках слышится много отчаяния, страдания. И связанного с глубоким прошлым, и с повтором этого прошлого уже во взрослых парных отношениях. Это так. И нельзя игнорировать такой значимый симптом, о котором Вы говорите постоянно - о весе. Когда я говорю значимый, я именно это имею в виду: именно эти дополнительные килограммы важны для Вашей психики. Они на многое подвязаны, они удерживают тот необходимый статус-кво, который да, заставляет Вас страдать - НО - и удерживает от какого-то еще бОльшего страдания. Приходите, поработаем над изобретением более здорового и счастливого варианта развития Вашего жизнеустройства, в обмен на Ваш симптом (килограммы, одиночество, отсутствие парных отношений и т.д.), я вместе с Вами пройду этот путь. В любом случае, не вздумайте отчаиваться - та данность, что есть сейчас, она необходима Вашему психическому, поэтому так и обставляет Вашу жизнь, делая ее такой одиноко-воспитывающей героиней между работой-ребенком и т.д. Нужно понять и посмотреть в это. Всего Вам доброго, Екатерина |
![]() |
|
Похожие вопросы
![]() |
психотравма |