Потеряла всё и себя. Война

Мой мч и сейчас работает удаленно, ему проще. Угнетает отсутствие дохода, мне некомфортно. Могу лежать и смотреть в потолок пол дня. Как с этим бороться? Возможно медикаментозно?

Сочувствую Вам.
Препараты - могут сделать Вас спокойным овощем. Я бы не советовал. Они не лечат, так, купируют.
Бояться - нормально. Но если слишком сложно - лучше уехать.
Сейчас есть же отправка в загранку.
Будет тяжело, но не тяжелее чем Вам сейчас.
Займитесь делом - это Вас отвлечет, и Вам проще будет справляться со страхом. Если не поможет - именно Вам, - уезжайте.

Здравствуйте! К сожалению, нас всех затронуло это.. Чего сейчас больше - вины, что вам "недостаточно плохо" или страха за свою жизнь? Или сопротивления тому что все вышло из под контроля? Есть медикаменты, которые на время помогут вам продержаться. Я не согласна с коллегой о том что "лекарства делают овощем". Иногда они просто необходимы, иначе долго и сложно возвращать себя "в норму" (слишком много гормонов стресса - они никому не идут на пользу) . Буду капитаном очевидность, но все же советую проконсультироваться насчет фармакологии и хотя бы минимальных навыков оказания помощи себе в это сложное время. Вы ведь не совершали злодеяний намерено? Если нет - в чем тогда ваша вина? ( Сил вам и терпения

Добрий день, Алефтина.
Дуже співчуваю Вашим втратам. Це ОК, що Вам зараз сумно і важко, адже Ви втратили опору. Я б сказала навіть сенс.

я жила с любимым парнем в красивом Харькове

Коханий хлопець продовжує перебувати з Вами, це один із ресурсів, на які Ви можете опиратися зараз.

начала ценить это, но поздно.

Ніколи не пізно переглянути свої цінності та пріоритети. У Вас є зараз шанс це зробити.

Не могу ничего делать,не хочу.

Так не можете чи не хочете? Як думаєте, що Вам дає зараз цей стан?

Не вижу смысла, кажется, война не закончится, или же снова придется уехать навсегда из Харькова, если город оккупируют ( в 2014 я уехала из Донецка), и вот опять история повторяется.

Важливо створити і знайти для себе новий сенс. Розумію, що ситуація ускладнюється тим, що у Вас вже був досвід біженця і, скоріш за все, одна травматизація наклалася на іншу, проте важливо сказати наступне - тоді Ви змогли знайти у собі сили покинути Ваше місце проживання, відкореговане життя та адаптуватися у новому місті (навіть не адаптуватися, а актуалізувати Ваш потенціал) і це означає, що Ви здатні на це, тому я впевнена, що і зараз Ви зможете з цим впоратися - головне це собі дозволити.

И ещё бывает стыдно, ведь я в безопасности, есть что покушать, а многие сейчас вообще спят в подвалах (

Цей сором токсичний. Він не приносить користь ні Вам, ні іншим людям, а лише погіршує Ваш стан. Порівнювати страждання некоректно і травматично. Навіщо це Вам? Зараз всіх зачепила війна, Ви у цьому не самотня. За Вашою логікою Ви не маєте права бути щасливою і це може бути одним із ключем, чому Ви застрягли у власній апатії. Психологічна здорова позиція - це вдягнути кисневу маску спочатку на себе, а потім - на іншого.

Угнетает отсутствие дохода, мне некомфортно. Могу лежать и смотреть в потолок пол дня.

Зараз можна знайти багато альтернатив як заробити кошти, проте скоріше справа у тому, що у Вас просто немає психологічного ресурсу на це, адже він йде на постійну внутрішню боротьбу із соромом, почуттям провини, безсенсовністю і т. д.

Как с этим бороться? Возможно медикаментозно?

Потрібно не "боротися", а нарешті почути себе, зрозуміти і підтримати. Я б Вам рекомендувала почати індивідуальну роботу з психологом із психотерапевтичним напрямом. Щодо медикаментів - це компетенція психіатра, а не психологів на форумі в режимі переписки (потрібно зібрати анамнез). Перш за все, зверніться до психолога і якщо спеціаліст побачить, що Вам необхідна додаткова співпраця із психіатром, він Вас направить, адже казати щось про Ваш стан із декількох слів дуже тяжко і непрофесійно.

Ответ отредактирован автором 14-03-2022 13:28:17

Как с этим бороться? Возможно медикаментозно?

Если Вы не можете сейчас организовать себе работу с психологом, то медикаментозная поддержка будет лучшим вариантом, чем не делать ничего.
Начать можно даже с семейного врача. Специалист или сам назначит необходимые препараты или же перенаправит к узкому специалисту.
Берегите себя!