Труднощі у спілкуванні, чи можна впоратись без психолога ?

Доброго дня! Я боюся озвучувати свої думки. Коли знаходжуся в компанії ситуація виглядає приблизно так: всі спілкуються , я спостерігаю, через деякий час розумію, що пора вже щось сказати, щоб ніхто не помітив мою невпевненість у собі, намагаюсь зловити момент, ретельно обдумую що ж мені сказати, іноді щось приходить в голову , іноді ні. Зазвичай якщо приходить, то я ще довго не можу наважитись це сказати. Якщо хтось щось в мене запитає, то це мій порятунок, адже всі мене слухають, не потрібно викрикувати. В результаті після таких зустрічей в компанії я подавлена, незадоволена собою, не бачу себе в цьому світі. Така проблема зі мною все життя, просто в дитинстві я боялася говорити з чужими людьми, а з своїми навпаки була дуже активна у спілкуванні. В школі ця невпевненість дуже заважала,на уроці я могла знати відповідь, але не наважувалася її сказати. В університеті мабуть була перша депресія, бо там без комунікацій з викладачем, без сміливої подачі себе вижити важко. З 3 курсу я почала працювати і поміняла більше 10 робіт, кожного разу здавалося, що просто не мій колектив, на іншій роботі все буде по іншому. На даний момент я опановую професію, яка дозволяє не виходити з дому. З батьками комунікація теж вже давно обірвалася, я регулярно приїжджаю, але дуже рідко щось розповідаю. В мене є чоловік і це єдина людина, з ким я можу бути собою.

Цікава думка психологів. Що мені робити, щоб навчитись спілкуватись так як всі?