Вопрос о дружеских отношениях

Добрий день
Дійсно, дуже неприємні люди трапились вам на шляху. Питання про те, а як так сталось, що ви завели близьке спілкування саме з такими людьми? Це питання не про те, що ви винні у тому, як з вами вчинили. Це про те, що могло видати в них таких людей на початку спілкування, знайти оці "ред флеги" для того, щоб в майбутньому не взодити у близькі відносини з подібними особами.
І дійсно важливо зрозуміти, а кого я хочу бачити поруч з собою? Яка це має бути людина? Які у неї цінності та цілі в житті? А хто я і які в мене цінності?
Завдяки розумінню себе ми маємо можливість обирати друзів і не входити в близькі стосунки з тими, хто може вести себе неетично.

Доброго дня!

Либо вы очень слабо разбираетесь в людях... не видите их слабые стороны, не видите их пороки.
И начинаете им доверять... и уже они вами потом пользуются.

Либо вам такие люди чемто приятны самой... потому вы с ними общаетесь.
Возможно их порочность привлекает?

"давила на жалость" - вам нужно научится - не жалеть всех подряд.
И помогать лишь тем, кто вас ценит, и кто вас не подставляет.
Тогда вами перестанут, так пользоваться все вокруг.

Здравствуйте!
Как так получается, что Вы таких выбираете подруг, которые над Вами издеваются, насмехаются и пытаются причинить вред Вашей репутации? Как Вы себя ведете с такими людьми, как Вы их выбираете?

Доброго вечора Дарино!
Безумовно, можна лише поспівчувати Вам щодо стосунків з подругами...
І дуже складно самому, неупереджено, без погляду зі сторони, зрозуміти, розібратися, чому саме такі людина опиняються поряд...
Кожний з нас знаходиться в середині власної системи, у такому собі замкненому просторі. Саме тому так важко зрозуміти певні закономірності, які призводять до тих, чи інших подій і зв'язують нас з
тими, чи іншими людьми....
Але закономірності обов'язково є - цей світ
влаштований за певними законами, незнання яких, нас аж ніяк не звільняє від неприємностей...
Ви пишете "Ещё двое со мной начали общаться,
делая из меня несчастную овечку, заставляя меня
чувствовать себя отбросом...".
Тоді, як насправді, ніхто не може людину змусити спілкуватися з тими, хто змушує відчувати себе "отбросом", хіба, що під дулом кулемета...
Але ж Вас щось змушувало спілкуватися з ними? Що саме Вам давали такі стосунки? Складається враження, що Ви прекрасно розуміли, що їх цікавили лише Ваші фінанси... То що це було? Вам на стільки ці щнацомі були потрібні, що Ви ладні були їх "купувати" грошима і дорогим телефоном? І закривати на це очі, аби вони тільки були поруч? Але ж це аж ніяк не зі сфери дружби, бо дружба безкорисна... А швидше, з області залежних стосунків..."Общались из-за того, что у меня было больше в финансовом плане, чем у них"...
Які стосунки між Вашими батьками?
Як батьки ставилися до Вас в дитинстві? Чи є між Вами та Вашими батьками душевні зв'язки? І чи не намагалися батьки в дитинстві, замість своєї присутності, Вам весь час щось купувати і дарувати?

Відредаговано автором 13-03-2024 17:53:38

Здравствуйте!

Сочувствую вам, вы прожили опыт булинга и предательства. Только в описании вы пишите, что с вами делали, а не то как вы это переживали. Тогда складывается ощущение, что вы ведомый доверчивый открытый человек и их агрессия показывает вам, что у вас нет границ и понимания себя. Такие истории учат доставать свою агрессию, боль и углубляться в понимание жизни. Скорее всего опыт ненадежной привязанности есть и в вашей родительской семье. Кто вас предал, обманывал и высмеивал среди родных?

Нету ценности себя и есть беззащитность и хрупкость.
С этим всем надо работать в психотерапии!

Потому что есть потребность в близости и не было доверительного отношения, а скорее подтверждения травматического опыта и приобретения еще нового… Сожалею!

Вам нужно проработать это с психологом! Вы ищете ответ, а вам нужен новый опыт здоровых отношений! Это как фундамент для всей дальнейших взаимодействий! Посмотрите на дворовых котят, они порой не знают что и чего ожидать, но их потребность в еде и ласке заставляет доверять и приближаться. Вам нужно научиться опираться на свои ощущения, а не на слова окружающих!

Справа в тому, що людина повинна в когось, або щось вірити, особливо, підлітки.
І якщо не склалися довірливі стосунки з рідними людьми, автоматично перенос іде у сферу знайомих та друзів. Те, що нам хотілося б отримати від рідних, ми намагаємося отримати від них і... Розчаровуємося. Бо вони не рідні і не близькі, у них інші функції, вони потрібні зовсім для інших стосунків. Тому наша модель поведінки призводить лише до великих неприємностей. Бо той рівень довіри та близькості, який потрібен нам, вони просто "не тягнуть"...
Як на мене, про лема у направлено розставлених пріоритетах і неправильних поведінкових моделях...