Доброго дня! Я недавно вийшла заміж, живемо з чоловіком і з моєю мамою в приватному будинку, все ніби гаразд, але з перших днів спільного життя я почала зі всіма сваритися.
З чоловіком дрібні побутові сварки, які більше стосуються того, хто по господарству що має робити або кому що не подобається, зазвичай несуттєві, просто ми емоційно вирішуємо свої стосунки, через 5 хвилин ми емоційно миримося і сварки сліду не лишається.
А от відносини з мамою я зіпсувала взагалі. Тут ми сваримося постійно, за будь-які дрібниці, особливо кухня, приготування їжі, господарювання - це просто нестерпно, спочатку мама всіляко мене повчала що і як має бути і постійно критикувала, що те не так і те не то, через це я дуже обурювалася і зривалася на крик і сварки...потім ми кілька днів ходимо, гніваємося, потім якось миримося, але через якийсь час все повторюється, я стала нетерплячою до мами, будь-які її питання чи поради виводять мене з себе, стараюся стримуватися, але важко себе контролювати... А ще мама постійно мене критикує, коли я якимсь не таким, на її погляд, тоном звертаюся до свого чоловіка, мовляв я маю до нього говорити шанобливіше і стриманіше..... або сьогодні: вночі ми з чоловіком трохи на підвищених тонах вирішували що робити на вихідних :-) трохи поговорили, трохи походили туди-сюди по будинку, на вулицю, на кухню, потім все узгодили і пішли щасливі спати, а зранку мама мене питає " що це за війна вночі була, чому ми сварилися?" от факт, що вона постійно все чує, бере собі до голови і потім ще й намагається в мене вияснити що це було знову мене розізлив і я знову на неї накричала, що не треба лізти в наше життя, а вона у відповідь плаче, що не лізе, просто хоче щоб у нас було все добре...... Я вже просто з розуму сходжу, як мені бути, щоб з ними не сваритися? Це взагалі нормальна ситуація? Не можу з цього вийти, бо тільки стараюся підтримувати емоції, мене вічно чимось розізлять і понеслась далі......
|