1997-2002 - Київський Національний Університет ім.Т. Г. Шевченка - магістр психології
2016-2020 - 4-річний курс навчання по психотерапії в методі Транзактний аналіз - Українська Асоціація Транзактного Аналізу (УАТА), Українська Спільнота Транзактного Аналізу (УСТА)
Семінари та тренінги:
2022 - "Робота з травмою" Тренер Марк Віддоусон (Великобританія)
2022 - "Як працювати з провиною" Тренер Марк Віддоусон (Великобританія)
2020- "Психосоматичні розлади" Тренер Катерина Булгакова
2019- "Консультування в кризових ситуаціях" Тренер Катерина Булгакова
2018 - "Психотерапія з дітьми та сім'ями" Тренер Катерина Булгакова
2018 - "Робота з тілесним сценарієм в рамках ТА" Тренер Катерина Булгакова, Зорина Севальнєва
2017 - "Реконструкція внутрішньої дитини методами арт-терапії" Тренер Вікторія Назаревич
2016 - "Техніки раціонально-інтуітивної психотерапії" Тренер Катерина Мілютіна
2016 - "Арт-терапія в роботі з дитячою травмою" Тренер Вікторія Назаревич
2015 - "Основи застосування методів арт-терапії в консультуванні" Тренер Інна Івженко
2015 - " Психологічний супровід дорослих методами арт-терапії" Тренер Людмила Стреж
2008-2009 - "Основи телесно-орієнтовної психотерапії" Тренер Ірина Мяснікова
Досвід психологічної практики
Маю досвід роботи в психології більше 20 років. Проводжу індивідуальні та парні консультації, семінари.
Маю більше 150 годин особистої терапії.
Працюю з запитами спеціалізація, зона професійних інтересів
Спеціалізуюсь на наступних темах:
- проблеми у стосунках (з партнером, колегами, батьками, дітьми);
- особистих проблемах (страхи, внутрішня критика, самооцінка, депресія, тривожність, проблеми з прийняттям рішення та ін.)
Буду Вам корисною, якщо Ви стикнулися з:
-проблемами у стосунках (з партнером, колегами, батьками, дітьми);
- страхами, внутрішньою критикою, депресією, тривожністю, проживанням горя, травмуючою ситуацією, психосоматикою та ін.
Описані Вами проблеми потребують індивідуальної роботи з психологом. Тут не допоможуть 1-2 поради.
Погоджуюсь з колегою ваші проблеми пов'язані зі страхами, з якими краще працювати вже зараз. Страхи мають таку властивість як збільшуватися як сніжний ком.
Чим більше ви чогось уникаєте, тим страшніше це стає. Уникаєте відповідати перед вчителем, тим страшніше це зробити наступного разу. Тому зупиніться! Не уникайте. Почніть з того, що важко трішки, зробите - похваліть себе. Робіть це доти, доки не стане легко. Після цього ускладніть собі завдання.
Якщо щось не виходить, не критикуйте, а підтримуйте себе як сама підтримуюча людина на світі.
Я розумію, це може бути для Вас важко. Тут і треба співпраця з психологом: він і підтримає, і допоможе розібратися в собі, і підкаже, в якому напрямку рухатися. Узгодьте цей момент з батьками (оскільки Вам ще нема 18 років) та оберіть собі спеціаліста.
Успіхів Вам в подоланні страхів!
Причин може бути декілька: від проблем у стосунках, які ви ще не помітили (і тоді зникнення тем для розмови як наслідок цих проблем) до особистих проблем у дівчини (апатія, депресія, образа і інше).
Тому краще це прояснити з нею: прямо запитати: "Останнім часом я спостерігаю, що ти нічого не розповідаєш, не починаєш розмову перша ...Мене це турбує. Скажи, будь ласка, з чим пов'язана така зміна твоєї поведінки? Що трапилось?"
І ще заплановуйте обов'язково якісь заходи разом (походи в гості, кафе, кіно, театр, музей, на виставку, можна і просто перегляд фільму разом і його обговорення). Так Ви насичуєте ваше життя враженнями, якими можна ділитися.
Все залежить від Вас (які у Вас цінності, почуття до неї, обставини зради і т.д., а особливо, Ваше бажання бути з нею)! Ви можете пробачити, а можете і не пробачати.
Але! Не приймайте рішення зараз. Дайте собі час, щоб охолонути і в іншому стані прийняти рішення. Попередьте дружину, що Вам треба час, щоб прийняти рішення.Ответ отредактирован автором 14-10-2022 15:40:38
Какие у Вас в жизни произошли события, что повлекли за собой такие состояния?
Как долго они у Вас?
Возможно они связаны с войной? Даже если вы не были под обстрелами и не сидели в укрытии, вы все равно можете иметь травму свидетеля (это когда вы про события, несущие угрозу жизни, читаете, смотрите, слушаете, видите).
Эта травма может наложиться на другие травмы, которые у Вас были. И происходит дополнительная травматизация. Чтоб сказать точнее о причинах Вашего состояния, нужно больше информации.
Это реакция скорее всего имеет корни из детства и хорошо бы это проработать. Работа с детскими ситуациями - длительная работа, но она приносит хороший результат.
Что вы можете сделать сейчас: различать конструктивную критику от неконструктивной. Но сначало спросите себя: этот человек эксперт в этом деле? Если нет, то зачем его слушать?
Помните, у другого человека может быть другое мнение. Да, так бывает! И это нормально! То есть вы можете себе говорить: "А у меня другое мнение.", "А я так не думаю!", "А я считаю по-другому".
Если другой нарушает Ваши границы, то Вы можете их защитить: "Я тут сама разберусь", "Мне советы не нужны", "Только Вашего мнения мне и не хватало" (сарказм) и т.д.
А с парнем: я думаю, что он Вам в сердцах сказал те слова. Так, к сожалению, бывает (((
Доброго ранку!
Скажіть, таке почуття провини було і до війни чи виникло з війною?
Якщо виникло нещодавно, то воно може бути "провиною того, хто вижив" і пов'язане з вашим переживаннями стосовно війни.
Коли з'являються думки про недостойність, що комусь це важливіше, задайте собі питання чи справді Ви винні в тому, що почалася війна, чи справді Ви винні, що хтось зараз голодує чи немає житла. Ви винні в цьому? Ні. Це винне керівництво країни-агресора. Ви жертва і ті люди також жертви агресії. Вашої провини немає в тому, що хтось зараз немає їжі чи житла.
Якщо Ваше почуття провини все одно не зникає, то Вам треба індивідуальна робота з психологом. Ви разом дослідити звідки йде Ваша провина (найчастіше від близьких, вони таким чином маніпулюють) і будете працювати з нею.
Оскільки Вам тільки 15 років, то робота з психологом може здійснюватися тільки зі згоди батьків (згідно нашого законодавства).
Ваш стан є нормальним в цій ненормальній обстановці.
Попіклуйтеся про себе: не дивіться новини (телеграм, ютуб ) взагалі поки що. Потім перейдете на 1 раз на день (краще вдень, а не вранці та ввечері).
Поробіть дихальні вправи: вдих на 4 сек, затримка на 1 сек, видих на 6 сек. Робіть в комфортному для Вас ритмі впродовж 5-10 хв. 2 рази на день або за потреби (коли відчуваєте неспокій). При вправах спробуйте вдихати так, щоб при вдиху підіймався живіт, а не грудна клітка, ніби там надувається кулька.
Робіть вправи релаксаційні для тіла. Намагайтеся розслабити все тіло по черзі від ступнів, гомілок, колін, бедер і далі. Називаєте собі частину тіла і розслаблюєтет її. Можете знайти в ютубі подібні вправи на розслаблення.
Тримайтеся! Ми переможемо! 🇺🇦
Якщо буде дуже важко, звертайтеся за допомогою до психологів. Але у Вашому випадку (Вам немає 18 років) це зі згоди батьків.
Шкода, що так сталося. Я так розумію, що спорт був для Вас віддушиною.
Можливо варте, або повернутися в ваш спорт до іншого(!) тренера, або знайти іншу віддушину (танці, інший спорт).
У багатьох підлітків в цьому віці проблеми у стосунках з батьками. Ви не одна тут. Причину Ваших непорозумінь з батьками треба досліджувати на індивідуальній консультації. І потім дивитися, що слід робити для покращення відносин.
Понимаю Вас, Вы хотите, чтоб он реагировал на Вас, оказывал Вам внимание. Но если он такое будет делать, его могут притянуть к уголовной ответственности за совращение несовершеннолетних. Вряд ли Вы такое желаете ему.
Поэтому пока (до 18 лет) свои чувства не проявляйте, любуйтесь и любите тренера на расстоянии.
И подумайте над следующим: что нужно для счастливых гармоничных отношений в паре? Сексуальная привлекательность? Похожие ценности? Общие интересы? Быть друзьями? Что еще?
Можете проанализировать истории из фильмов, книг, жизни. Что не хватало паре для счастья?
Вместе должно быть лучше , чем по одному. И важно мнение двоих!
Здравствуйте.
Хочу напомнить, что смерть - это навсегда. "Потом" не будет.
Вам 20 лет. Что бы у Вас не произошло, Вы просто пока (!) не знаете, как с этим справиться, как это прожить. Тогда можно обратиться к экспертам (психологам, психотерапевтам), которые помогут Вам разобраться.
Если мысли о суициде посещают Вас, то следует обратиться и к психиатру. Возможно, Вам нужна медикаментозная поддержка (а ее оказывает только врач - психиатр).
Добрий день!
Ваші переживання тільки через зайву вагу? Чи є ще щось?
Стосовно ваги: враховуючи 1-річного сина, Ваша вага майже в нормі (надлишок невеличкий).
Потрібно більше часу, щоб ваша вага стала такою як до вагітності. І потрібні певні дії. Подумайте, що Ви можете робити в тих умовах, в яких Ви зараз, що допоможе Вам зменшити вагу. Зосередьтеся на діях.
Всі інколи роблять помилки. Так буває. І хочеться, щоб можна було, як в грі, "пройти" другий раз і зробити по-іншому. Але, на жаль, так не можна в реальності.
Nika, а що хочете Ви? З ким Ви хочете бути? Якщо Ваш чоловік для Вас важиливий, то можете докласти зусиль, щоб знову бути разом (вже після армії). Ви можете попросити вибачення у свого чоловіка, написати йому листа. Так у Вас з'являться хоч якісь шанси повернути його.
Пам'ятайте: поміляються всі. І Ви також помилилися. Але Ви усвідомили свою помилку. Тоді дійте, а не просто з'їдайте себе зсередини (так Ви ситуацію не вирішите).
Інколи радість сильніша, коли перед цим була печаль та страх.
У Вам щось схоже: ви переживали всю вагітність через можливу хворобу сина, намагалися не прив'язуватися до нього, а коли діагноз не підтвердився, емоції нахлинули: і радість, що це не так, і почуття провини за свою поведінку під час вагітності. Можливо ще якісь емоції?
Тоді Вам варто пропрацювати і почуття до сина. Там багато чого домішано і любов виходить невротична (це тільки моє припущення, можливо я помиляюся): ви кажете, що готові навіть померти за нього. Чи це так компенсуєте те, що не були до нього ласкаві під час вагітності.
Це тільки припущення. Краще індивідуально пропрацювати все.
Стосовно психолога: у мене є клієнти, що виходять на онлайн зв'язок з власної машини або з парку (не ідеальний варіант, але можливий, головне, щоб ви себе почували там добре і могли зосередитися).
Согласна с колегой, это проявление зависимости. Зависимость не появляется просто так. Нужна определенная семейная ситуация (гиперконтроль и гиперзабота со стороны родителей или одного из них). И тогда выростает тот, кто склонен к зависимости.
Такая семейная ситуация отпечатывается на ребенке и на всей его жизни. Вот с этим и работает психолог.
Возможны и индивидуальные факторы, которые поддерживают такие Ваши желания. Вот этим исследованием и будет заниматься психолог с Вами на консультации.
Если вы не контролируете свое желание употреблять легальные психотропные вещества, то тогда нужна помощь врача-нарколога.
Желаю разобраться полностью и жить без зависимости!
По-перше, спробуйте не порівнювати почуття до сина і до доньки. Вони будуть різні. Навіть тоді, коли буде і любов до доньки. Неможна всіх дітей любити однаково: любиш їх по-різному, сама любов різна.
По-друге, справді, щоб дізнатися причини такого ставлення треба більше інформації: які у вас стосунки з чоловіком, ставлення чоловіка до дітей, на кого схожі діти, які асоціації виникають, коли дивишся на доньку, як ви реагуєте, коли донька і син потребують вашої уваги і т.д.
І скоріш за все відповідь лежить не на поверхні. І саме тому треба індивідуальні консультації.
Коли починаєте злитися на доньку, задавайте собі питання: "А чому я зараз злюся?". Вам треба назбирати більше інформації, більше усвідомлень.
Як варіант причини злості: вона Вас може "відволікати" від клопотів, турботи за сином, а "вона вже доросла і може сама, а син не може". Це моя фантазія Вашої причини злості. До кінця Вашу ситуацію я не знаю.
Бажаю розібратися і любити обох своїх дітей! Так, різною любов'ю.
Років досвіду: 23
