Психологиня Инна Витальевна Гречко Харків

«персональных качествах структурного говорить, видеть наперёд, находить решения проблем и самое жуткое для меня быть активным и лидером так как я исполнитель по натуре»;
Если работа этого лично от Вас не требует, то тут принять тот факт, что Вам так комфортнее и не пытаться делать того, что не хочется. Если же это нужно для работы, то тут, возможно, вопрос принятия себя и своей ценности - с этим можно работать с психолоком индивидуально ( хоть лично, хоть онлайн), или поискать соответствующую литературу, может и ее достаточно будет.

«Терплю потому что слишком умные на работе и мне сложно быть на их уровне та как я не успеваю за их мозгом, красивыми презентациями и вообще они такие умные а мне надо время чтоб врубиться, мне бы работу полегче но там и деньги меньше.»;
Всегда будут те, кто умнее и не умнее. Важно в такие момент не сравнивать себя с ними, не терять своей ценности, порой даже можно попросить помощи у них, обучиться - многие с радостью ее окажут, конечно же будут и те, кто откажет.

Доброго дня.
Коли ми опиняємось в ситуації, яку наша свідомість котує як небезпечну, організм і психіка починає реагувати на це відповідно. Зрада хлопця виявилась для Вас травматичною (до речі Ви так і не написали, як реагували на неї), можливо, підсвідомо Ви чекаєте, що це повторитисься і, як наслідок, перебуваєте в постійному напруженні.
Як варіант: спробуйте уявити, що це знову повториться, що Ви робитимете в цій суації, що відчуватимете, як будете з цим справлятись? - спробуйте прожити цей момент. І коли знову почнуть з"являтись тривожні думки щодо хлопця, визнавайте їх, кажіть собі, що розумієте їх причину і знаєте, що робитимите, ящо це навіть станеться, подякуйте мозку, що переживає за Вас і посилає їх, та це всього лише думки. Проаналізуйте ситуації, коли саме вони з"являються - це дасть Вам можливість більш усвідомлено дивитись на ці ситуації.
Якщо ж це все ж таки не дає Вам спокою, то краще звернутись на індивідуальну консультацію до психолога і з ним порацювати над зменшенням тривоги і зарядженності цих моментів і поверненням Вам бажаного стану.

Добрый день Анна. У Вас очень интересные вопросы. «Вопрос как научится терпеть в моменты когда все надоедает. И как развить любовь и благодарность так как эти качества помогают обрести внутренний мир и принятие. »; По поводу работы: вариантов может быть много. Возможно даже искать их индивидуально на консультации. Могу предложить поискать, то, чем можно себя вознаграждать каждый день после работы, искать ресурсы, которые приносят вдохновение, отдых, то, что может заряжать энергией. Возможно попробуйте посмотреть на работу, как средство достижения цели. Например, чтоб добраться до места назначения, нужно выдержать поездку на нелюбимом транспорте. Посмотрите с этой стороны на работу. Таких вариантом может быть много. Поищите в ней плюсы: возможно это коллектив, та же зарплата. Важно подумать об качественном отдыхе.
По поводу благодарности: попробуйте завести дневник благодарности и каждый день писать туда около 5-10 пунктов, комы и за что Вы могли бы выразить благодарность сегодня. А перед этим пунктов 30-50 таким же образом, пройдясь по своей жизни от рождения. Начните прямо с родителей за то, что они дали Вам жизнь, а может, с бабушек и дедушек, которые дали жизнь родителям. Пиком всего будет анализ, казалось бы, негативных событий жизни и поиск в них того, за что можно быть благодарным (те же уроки, приобретенные последствие качества). И Вы удивитесь сколько в жизни всего, за что можно выражать благодарность.
Удачи Вам)

«Я не обираю таких чоловіків.
якимось чином доля мені їх підкидає.»;
Найчастіше ця доля пов"язана із взаємовідносинами з батьками чи їх відсутністю із взаємовідносинами між ними. Ви пишете, що батька в Вашому житті не було, можливо мама якось про нього висловлювалась, можливо у Вас сформувалось якесь його бачення, інші фактори - і це може беспосередно впливати на те, які чоловіки залучаються до Вашого життя. В цьому питанні краще розбиратись індивідуально з психологом.

Саме на мою думку. Найкраще було б обговорити ці питання прямо з психологом. Можливо, вона (він) намагається м"яко Вас підвести до цього. Можливо Ви були просто не готові. Та є певні критерії домашнього насилля. І гадаю, якщо Ви і в свого терапевта запитаєте, чи підпадають вчинки Вашого чоловіка під ці критерії, то терапевт прямо скаже, що так. Якщо в роботі зі своїм терапевтом Ви відчуваєте прогрес, то він вам підходить, якщо бачите, ща за весь цей час ніяких змін у Вас не було, то, мабуть, можна й спробувати знайти другого. На критерії роботи в часі орієнтуватись складно: адже навіть плакати і розповідати про все одному достатньо однієї зустрічі, а комусь і три замало, бо стільки накипіло і ні з ким було поділитись.
Можливо, саме зараз Ви готові, до нових дій чи хоча б до нових рішень. Бажаю Вам успіху і ресурсів.
Про всяк випадок повідомлю, що є державні організації, державна гаряча лінія з протідії домашньому насиллю. Не знаю, чи можна тут давати телефони й посилання. Та якщо Ви розумієте, що потрібно - напишіть мені в особисті або запитайте в свого психотерапевта (гадаю, в нього також мають бути).

Добрый день. Для чего Вам нужен ребенок? Складывается впечатление, что Вы хотите его только потому что "так принято", "пора" , "есть возможность"
«Чтобы ему было 2 года сразу его можно понимать разговаривать. Они такие прикольные. Новорожденные меня не умиляют.»; Ощущение, как-будто Вы решили купить себе игрушку. Что для Вас значит ребенок? Какой Вы себе видите роль родителя?
«Новорожденные меня не умиляют. Я, их 'боюсь". Почему?»; Для того, чтобы узнать, почему, нужно понять что именно страшит Вас в новорожденных? Возможно это ответственность, страх сделать что-то не так, возможно в Вашем подсознании отпечаталось что-то травмирующее, что происходило с Вами в течение первых двух лет жизни. Вы знаете, какими они были?

Доброго дня, Христя. Частково розумію Вашу ситуація з власного досвіду. Співчуваю, що батьки не зовсім розуміють, на скільки Вам складно. Ви пишете, що вдома Ви зовсім інша. Чи замислювались, що заважає проявляти себе такою в суспільстві? Чи відчуваєте Ви себе в такій самій безпеці там, як вдома? «як почати бути собою? перестати боятися? батьки тільки й кажуть "просто не бійся" але це важко для мене»; Чого саме боїтеся, що може статися, коли проявите себе? - Коли ми даємо так би мовити обличчя своєму страхові - він може не так сильно нас лякати. Чи були у Вашому житті випадки, коли Вас "наказували", не приймали такою, яка Ви є на справді, такою, якою Ви себе бачите вдома?

«І все...мене починає накривати, ніби земля з-під ніг їде. А потім знов затовкую в себе. "Потерпи. Встань на ноги. Діти його люблять. Діти його чекають дома"...ну ж і він говорить, що розлученням я думаю лише про себе, а для нього і дітей - це крах буде...»;
Я можу тільки уявити, як Вам важко - адже це дійсно так. Чоловік намагається Вами маніпулювати і він робитиме це далі. Ви самі раніше казали, що діти йому не потрібні, що Він ними не займався і не займається. Розлучення звісно буде травмою для дітей, та спостерігати таке сімейне життя батьків, насилля, яке згодом переросте і на них (що часто буває в сім"ях аб"юзерів) - це ще більша травма. Тому я бажаю Вам сил і впевненості в досягненні своїх результатів на цьому тернистому шляху до щастя. Пам"ятайте, як тільки ви будете щасливою - це щастя росповсюдиться і на Ваших дітей.

«От хіба позиція жертви не передбачає ось цей пошук підтвердження - що все погано? Що мене ображають? Не знаю. Не хочу себе жертвою позиціонувати. Я просто не розумію, що ситуація критична і з неї треба вибиратися. І в пошуку підтвердження шукаю ніби ресурс для сміливості....якось так. Ніби підтвердження, що все саме так, як мені і здається - це насильство, це абьюз, це токсичність. Майбутнє тут лише деструктивне.
»;
Позиція жертви - це й далі закривати очі і чекати, поки хтось зробить все за нас. Інтуітивно Ви самі все розумієте. І, мені здається, знаєте, що маєте робити. Просто важливо розуміти, що страх - це також нормально, нам завжди страшно змінювати життя. І завжди хочеться "підмостити сіна" - знайти опору, перестрахуватись. Та, на жаль, цей крок за нас ніхто не зробить.

Доброго дня. Будь-яке насильство, чи то психологічне, чи физичне, економічне не являється нормою. Так дехто з цим живе, та питання в тому, як живе і чим це потім закінчується. Адже це токсично і небезпечно не тільки для Вас, а і для Ваших дітей. «Фактично, я повірила йому, що вина вся на мені. Що це я винна у появі коханки, бо не приділяла йому час, собі, лише аутизму дитини. І ця вина вона ніби закриває мені очі на реальність. »; Звинувачувати інших у своїх проблемах - це гарна позиція інфантильності. Та маєте зрозуміти, что в цьому і вина чоловіка. Що Він зробив для збереження сім"ї, що зробив для того, щоб топомогти Вам з дитиною? Адже Ви самі кажете, що все робили самі. Як гадаєте, де після цього брати сили ще й на чоловіка, який також вірішив стати в позицію дитини?
Обговоріть свої почуття вини з психотерапевтом, а юридичні питання з юристом.
Ви велика молодець, що знаходите сили на дітей і на те, щоб працювати над собою. Вірте в себе і в свою ціль та йдіть до неї, тим паче, що у Вас є підтримка психотерапевта.

Добрый день. Это хорошо, что Вы понимаете, что не должны ничего маме, что она манипулирует Вами и другими детьми. Ей действительно так удобно, она так привыкла и не знает, как по-другому. По сути, находится в роли некой жертвы, ребенка, в инфантильной позиции - можно назвать, как угодно, но факт в том, что она тянет с Вас все силы. Умом Вы это все понимаете, но чувства берут свое. И тут два варианта: забить на чувство долга, вину, что скажут другие, обвинения, которые последуют и делать, как Вы считаете нужным, высказать маме все, что думаете (злость и накопившееся возмущение в помощь) - для кого-то и такое работает, хоть и не совсем конструктивно. Или же обратиться к психологу индивидуально (можно онлайн) и работать именно с этими чувствами, установками, мягко идя к результату. К сожалению одним советом не помощь убрать то, что сформировалось в детстве и укреплялось всю жизнь.

Ответ отредактирован автором 04-02-2021 11:04:43

Добрый день, Дарья. Сплетни и новости всегда вызывали интерес у общества. Без этого интереса не было бы ни телевидения, ни прессы, ни тех же блогеров. Но преследовать здесь каждый может свою цель. Для кого-то это возможность покритиковать и тем самым подтвердить "правильность" (беру в кавычки, поскольку это понятие относительное) своей жизни, самоутвердиться таким образом, для кого-то возможность не видеть свою жизнь, для кого-то быть участником некоего социума. Таких вариантов масса. И какая цель у Вас - лучше всего выяснять в индивидуальном (можно и онлайнформате) консультировании.
Подумайте для начала, что Вы от этого получаете, что теряете. Порой мы включаемся и нам интересно, а потом осознаем, что это забирает массу энергии. В такие моменты важно осознанно замечать включение и останавливать себя. Подумайте, о чем бы еще хотелось говорить с тем же парнем (ведь может оказаться, что у Вас уже и других тем нет), поискать другие общие интересы.

Добрый день. Вижу, что Вам очень сложно. Но Вы изначально себе ставите задачу выбора между парнем и мамой. А что на счет Вас? Чего хотите Вы? Не думали на счет того, чтобы выбрать себя? И что мешает Вам это сделать?

Доброго дня.
«У мене немає на кого покластись в житті у скрутному положенні, в моє коло оточення входить різноманітні люди ,але по суті в таких випадках я Сама.»; А Ви робили спроби на них покластись, у що заважає Вам будувати більш тісні стосунки?

«Я не цікавлю чоловіків з метою створення сім'ї, або стосунків. Найчастіше до мене проявляють інтерес значно старші мужчини, і так лише для розрядки.»;
Тут питання, чому саме Ви обираєте таких чоловіків? Це також може залежати від відносит з батьками в дининстві.
«Я доволі начитана , грамотна , якщо потрібно вмію себе вигідно подати до прикладу на співбесіді , але мені найчастіше відмовляють .
що мене відверто дивує.»; Найчастіше - тобто все ж таки були випадки, коли не відмовляли? Що відрізняє ці випадки. Зараз доволі велика конкуренція і, можливо, Ви просто не відповідали потребам роботодавця - так буває.
Всі Ваші питання зводяться до одного: «що я пропустила ? що зробила не так ?»; Щоб розібратись в цих питаннях досконало краще йти на індивідуальну консультацію, адже в форматі чату важко це зробити.