Психологиня Юлия Антоновна Трясун Черкаси

Сепарація від батьків є відповідальністю людини, а не батьків. Для цього варто підти в індивідуальну роботу зі спеціалістом, підсилити свою дорослу частину. Ви поруч з мамою попадаєте в дитячий егостан. Але ви доросла жінка.

Здравствуйте. Не совсем понятно в каких вы отношениях юридически.
Понятия относительной безопасности сейчас размыты. Вы и никто не можете знать где будет безопасно.
Общаю ваше внимание на вашу фразу«О том, что мы семья и нужно договариваться - это не про нас. К сожалению.»;
Но и вы же не хотите договариваться. Разве нет?

Здраствуйте. Очень сочувствую такому состоянию. Мысли о суициде не совсем связаны с рутиной. Это состояние уходит корнями в ранее детство.
Продолжайте работу с психотерапевтом и также я бы советовала медицинскую помощь от психиатра и других врачей. Медикаментозное лечение должно помочь. Конечно нужно учиться справляться со стрессами жизни, но подумайте, где вы могли бы облегчить быт. Ведь депрессия это болезнь. Диагноз и лечение должен назначить врач.

«Це з останньої ситуації….як вгамувати цей вогонь, як вирівняти ситуацію в спокійне русло без претензій і недовіри…між нами відстань, і вечори чи вільний час я проводжу серед людей, бо інакше на самоті можна здуріти…якби ми були поряд вечори були б спільні і радісні….але ж така ситуація…війна…це просто неймовірно важко переживати і переносити(((»;
Доброго дня. На жаль ми не можемо вплинути на поведінку іншої людини. Звичайно ситуація з війною підсилює проблему, та з вашого допису читається, що чоловік авторитарний.
Спілкуватися з людьми є нормальним явищем в соціально прийнятних умовах, але з питаннями ревнощів краще працювати потім в парній терапії, чому немає довіри.
На цей час я б радила дотримуватися домовленостей в плані созвонів, і відкрито говорити якщо ви зустрічаєтеся з кимось з друзів
Авторитарність полягає можливо не лише в ревнощах?

Дуже співчуваю Вам. І розумію, що тяжко почувати себе самотньою. Дуже добре, що ви вже усвідомлюєте причини проблем і цікавитеся психологією. Можливо ви могли б з допомогою рідних звернутися до психолога/ психотерапевта. Здоров'я Вам!

Причини низької смооцінки слід розбирати в особистій психотерапії . Ви маєте зважати на свої бажання, здоров'я , а не на думку людей з компанії. Я розумію що хочеться "належати" до цих людей, та якою ціною і навіщо?

Добре, що ви самі окреслили причини ваших страхів. Ви не сепарувалися від батьків. На жаль ці запити не можна реалізувати давши просто пораду. Адже якщо до сьогодні Ви не брали відповідальність за своє життя, це робота не одного дня. Проте це можна виправити в роботі з прихотерапевтом.
Вас лякає переізд ще і через невідомість. Моя порада почати роботу зі спеціалістом онлайн. Це дасть вам підтримку і силу в вашого ДОРОСЛСУ частину, яку вам слід трішки підростити. А з рідними можна бути на зв'язку. Технології дозволяють. Щоб бути близькими не обов'язково бути поруч територіально. Починайте роботу, бо при переїзді стрес додасть страху.

Учитывая ваши симптомы Вам прежде всего нужно обратиться к врачу. Это может быть депрессия. Также можно пройти обследования у других специалистов.
Сейчас можно найти специалиста онлайн.

Мне очень жаль, что вы испытываете такие чувства. Желание близости является естественным и нормальным. Смею предположить, что дело несколько в вашей внешности. Да, она часто играет роль, особенно если мы говорим о сайтах, где есть только фото . Это первое, на что обращаешь внимание. Но так же многие люди находят партнера по другим критериям.
К сожалению или наоборот психолог не станет вам помогать в том, чтобы не хотеть отношений. Скорее наоборот. Пожалуйста обратитесь к психологу /психотераевту.

Очень сочувствую Вашей подруге. Ей необходимо обратиться за помощью к взрослым. Рядом должны быть учителя, родственники, знакомые, полиция, социальная служба. Очень жаль, что ее отношения с мамой не позволяют ей открыто говорить . Но к сожалению практика показывает, что мамы часто скорее не хотят знать и видеть , чем не видят.
Также прошу вас и это важно позаботиться о себе. Вы переживаете, но вы можете помочь только советом.

К сожалению в вашей ситуации лучше начать индивидуальную терапию. Близость одна из самых замечательных вещей, которые могут иметь люди. Вы очень молоды и можете проработать свои моменты, чтобы быть близкой с людьми, быть настоящей. Скорее всего это детские травмы, с которыми нужно работать.

Скільки пройшло часу після розриву стосунків? Це дуже важливо знати.Адже якщо часу пройшло мало, то такмй стан переживання втрати може бути нормою. Якщо часу минуло багато, то слід починати роботу зі спеціалістом.

Очень жаль, что вы оказались в такой ситуации. Возможно вы могли бы поговорить с родителями о том, что вам нужен специалист.
Вы правы в том, что вы не несете ответственность ни за неудачи мамы, ни за то, что ей тяжело, ни за то, что у нее не сложилось с вашими папами.Родители обязаны заботиться о детях до совершеннолетия.
Вы можете чаще говорить себе об этом, что вы не виновны ни в чем.
Желаю вам поступить в вуз, хорошо устроиться, стать самостоятельной и проработать свои вопросы со специалистом.
Берегите себя и не причиняйте себе вреда. Возьмите курс на успех и будущее.
Вашей маме тоже хорошо бы было работать с психологом /психотерапевтом.

Напишіть будь ласка як довго триває цей стан. Я б рекомендувала звернутися до лікаря психіатра. Якщо це депресія чи нервоз, лікар призначить терапію. Адже одним із симптомів ж те, що лбдину перестає радувати те, що раніше приносило задоволення. Зараз важкий час для українців в багатьох діагностують захворювання.
Також рекомендую звернутися до психолога /психотерапевта.

Принятие такого факта, что вы по вашим словам не были нужны родителям и оплакивание этого занимает время. Для каждого оно разное. Но это не быстрый путь. Ведь это потеря. Продолжайте работать с психологом и со временем станет легче.