Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Ви пишете "С 17 лет узнала о интуитивном питании, пробовала все методы, иногда была ремиссия..." А чому Вас так зацікавило питання харчування інтуїтивного?... З чим ця цікавість була пов'язана?

Доброго вечора! На скільки я зрозуміла, в Вашій родині головна Ви? Ви приймаєте рішення, домовляєтеся, за Вами залишається останнє слово?

Доброго дня! Як на мене, найбільша проблема - це суїцідальний настрій мами... Як давно з нею таке відбувається і що саме стало поштовхом до першого випадку?

Доброго дня! Якщо не помиляюся, Ви вже зверталися саме з цим питанням до психологів... Як на мене, у Вас є підсвідоме бажання перекласти відповідальність за те, що відбувається з дочкою, на неї ж саму, тому і не можете сприймати поради спеціалістів... Адже, прийдеться визнати, що проблема не тільки у Вашій дитині і навіть більше - загалом, не в дитині... Щоб змінити ситуацію, потрібно буде кардинально змінити модель спілкування з дочкою... Що Вас стримує відверто поговорити з нею? Ви чогось боїтеся? Які стосунки у Вас були з батьками? Ви могли з ними відверто поговорити на найскладніші теми?

Доброго вечора! Ви пишете "Живу с парнем четыре года, у нас всё серьёзно, отношения как у всех ,то соримся то миримся, но год назад, я узнала ,что он ходит гуляет за моей спиной...". На скільки я правильно зрозуміла, Ви не в шлюбі, Ви просто співживете з чоловіком?

Доброго дня! Ви пишете, що зустріли подругу... Ви з нею продовжили дружити після того випадку?

Доброго дня! Те, що Ви описуєте, схоже на сильне емоційне виснаження, яке дійсно може сильно отруювати життя... Як Ви проводите свій день? Який режим дня? Чим займаєтеся?

Доброго вечора! Перечитала ще раз Ваші відповіді та питання психологів... І все ж мушу повторитися: ми не маємо таких сил, щоб змінити іншу людину, наприклад, власного чоловіка... Але ми маємо можливість змінити себе і своє ставлення до того, що відбувається... Судячи з Ваших відповідей, Вам дуже важко взяти відповідальність за своє життя на себе і це зрозуміло, адже знаходитеся у психологічно виснаженому стані... Ви правильно пишете, що "Кажется,что тогда это был совершенно другой человек, в не я ..". Бо це дійсно була зовсім інша людина, яка ще не мала того досвіду, який маєте Ви... Це так само як звинувачувати малюка в тому, що він ще не вміє ходити... Ніхто не має права нікого судити, окрім Господа Бога... Боюсь, що Ви переплутали свого чоловіка саме з Ним...

У подружньому житті багато чого може не співпадати, але це не привід, щоб перестати почувати себе особистістю, як має право у тому числі на помилки... Повторюю знову, проблема у Вашому почутті провини та сорому, а ще у ідеалізації чоловіка... Ви непомітно та поступово займаєте позицію "жертви"... До нас ставляться так, як ми ставимося до себе - і це аксіома... Вам потрібна індивідуальна робота з психологм. І чим раніше, тим краще, поки Ви зовсім не заплуталися...

Дякую, що відповіли! Перечитайте ще раз, будь ласка, написане без емоцій, Ще раз повторюю, якщо б так все було просто в стосунках "батьки-діти", не було б взагалі і Ваших душевних мук. Адже ніхто Вам не забороняє і зараз просто не відповідати на його дзвінки, та його претензії, правда? До речі, якщо він не був позбавлений у свій час батьківських прав, має право подати на аліменти... А Ви маєте право в суді його позов оскаржити, зібравши докази... Та Ви ж звернулися не до юристів, а до психологів через свій невротичний стан... Як на мене, вам потрібно визначитися чого Ви хочете насправді: Вам потрібно, щоб психолог сказав, який батько поганий і яка Ви нещасна? Чи Ви все ж хочете розв'язати цей страшний внутрішній вузол, щоб мати можливість керувати своїм життям і не бути залежною від смс батька.?..

Доброго дня! Згодна з колегами. Єдине додам, що чоловік та жінка - це як ємності, що з'єднані між собою. Якщо у Вас є почуття провини за своє минуле, воно автоматично резонуєте з почуттям гніву та осуду з боку Вашого чоловіка. Як на мене, проблема не у тому, що і скільки розповісті, а у Вашій невпевненості, почутті сорому та провини. А отже, у відсутності почуття власної гідності та самодостатності. А ще у надмірній ідеалізації близької людини. Є речі, які аж ніяк не допоможуть стати стосункам кращими та більш довірливими. Як тільки розберетеся із власним ставленням до себе, питання "Рассказать мужу всё ,потому,что он чувствует, что я скрываю что-то, или же не нужно его шокировать своим рассказом?" вирішиться само собою.

Дякую за доповнення. Одразу скажу, що ні діти, ні підлітки спеціально, на зло нічого не роблять, все відбувається рефлекторно, під дією емоцій, які відзеркалюють внутрішній стан. А внутрішній стан напряму пов'язаний з батьками. Отже, у Вашого сина є якась підсвідома агресія - протест проти чогось, проти якихось дій, на які Ви навіть не звертаєте уваги... дитина-підліток знаходиться на тому етапі розвитку, коли з усіх сил буде намагатися відокремитися від батьків, щоб стати індивідуальною особистістю, а не слабким повторення мами і тата. І знову ж таки, це природній процес, а не спеціальні дії. Особливо це стосується хлопчиків. І тут дуже важливо правильно себе поводити. Тому, що хлопчики або стануть опиратися до кінця, щоб відстояти своє право стати чоловіком, або зламаються, повністю підкоряться батькам і стануть інфантилами. Ваш хлопчик опирається, і як на мене, це не так вже і погано! Просто тепер потрібно розібратися не стільки в його поведінці, скільки які Віші дії він "дзеркалить"...

Дякую за доповнення! Так, будинок - це дійсно надзвичайно дороге бажання... На скільки я зрозуміла, основін гроші в родину приносить чоловік? Він забезпечує родину? Ви своє бажання обговорювали з чоловіком, він дав згоду на його будівлю чи купівлю?

Доброго дня! Ви пишете, що "Конечно он зарабатывает на все свои игрушки", тобто чоловік і турбується про родину і має можливість задовольнити свої хобі? Далі "Когда был ВЫБРОШЕН на свалку последний мотоцикл, у нас с мужем произошел скандал, я сказала, что теперь пока не купим дом.." На момент бажання купити новий мотоцикл будинок вже збудовано?

Ответ отредактирован автором 20-04-2021 15:53:33

Доброго дня! Згодна з колегами повністю. Та у мене є ще одне питання до Вас. Окрім того, що крик сина заважає Вашому чоловіку, чого не потрібно робити Вам, коли дитина нагодована молоком?