Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Залежності виникають тоді, коли у людини відсутнє глобальне розуміння того, для чого вона живе. Ігроман - це фактично людина без основи, без фундаменту, без віри та без цілей... Це така собі форма самознищення. Адже людина перестає належати сама собі, втрачає себе як особистість, що несе відповідальність за своє життя. І нею вже керує її залежність. І ще, можливо так легше буде сприйняти інформацію. Люба залежність, у тому числі ігроманія, це хвороба, яку потрібно лікувати. Як тільки Ви це усвідомите, далі з'явиться можливість і допомогти Вам. Але допомогти отут на сайті неможливо однозначно. Якщо Ви дійсно розумієте, що ідете дорогою в нікуди і готові щось кардинально змінювати в житті, обирайте спеціаліста і починайте з ним працювати індивідуально

Доброго дня! Колеги вже багато Вам написали та дали гарних порад. І я згодна з тим, що Ваш страх родом з "дитинства", який Ви транслюєте підсвідомо на свого чоловіка... Так, ситуація з оцетом дуже неприємна, але в житті бувають випадковості, які ніхто не може передбачити... Тому, як на мене, варто звернути увагу більше не на неї, а на Вашу реакцію. Адже ні на мить у Вас не з'явилася думка, що то випадковість, а не було зроблено спеціально. Чому? Адже, коли ми любимо когось по-справжньому, найперше будемо думати про гарне... Отже, одразу пішло звинувачення, напад, фактично неусвідомлена агресія з Вашого боку. Щоб зрозуміти, чому чоловік себе так поводить, потрібно зазирнути до таємниць чоловічої природи, яка дуже різниться від жіночої. Коли жінка "нападає" з криком та звинуваченнями на чоловіка, він автоматично, рефлекторно перестає її сприймати як жінку, і реагує вже як на супротивника. У чоловіків в нормі є функція тільки "Перемога!". Саме прагення перемогти робить його сильним, здатним заробляти гроші, протистояти зовнішнім складним факторам... Але, у моменти, коли жінка з жінки пертворюється на чоловіка в спідниці, він вже не здатний думати, він просто захищається так як вміє. І я вважаю, що Ваш чоловік заслуговує на повагу, бо зміг протистояти Вашій пропозиції "Вдарити" - це ж була відкрита провокація з Вашого боку, шантаж та маніпуляція, хоча Ви також цього не усвідомлювали... Знаєте, ми бачимо тільки як чоловіки приносять додому гроші, як нас забезпечують, вирішують наші сімейні проблеми, але чомусь нас зовсім не цікавить, як йому це вдається зробити, які сили він на це витрачає, як він себе почуває... Ми бачимо тільки себе: наші егоїстичні емоції та почуття затьмарюють все те гарне, що у нас є в стосунках і не розуміючи цього, самі свої чудові стосунки руйнуємо... Адже родина здебільшого тримається на мудрості жінки...

Те, що Ви плануєте своє життя, способи заробітку - це просто чудово, але... Невпевненість - це набагато серйозніше, ніж Вам здається. І ще раз наголошую, що вона під час зустрічі з хлопцем просто розкрилася, тоді як насправді вже у вашій підсвідомості була і пов'язана саме із стосунками з батьком.. Тому, що любов батьків - це та базова основа, яка допомагає людині відчувати себе захищено, а отже впевнено... Хочете насправді глобально щось змінити в житті, почніть саме з цього...

Дякую за відповідь! Спочатку буває дуже важко усвідомити, що не все людина робить навмисне, як ото Ваш чоловік. Є те, що ми бачимо очима і сприймаємо розумом, але то всього лише незначна кількість інформації... А є підсвідомість, якою керувати ми не можемо і куди закладається абсолютно вся інформація про минуле наше, наших батьків, пращурів і, як це не дивно, навіть наше майбутнє... І саме наша підсвідомість здебільшого, а не наш розум, керує нашими почуттями, емоціями, діями, які ми робимо зачасти рефлекторно... Отже, все що відбувалося у Вашому житті та житті Вашої родини там "записане" у вигляді так званих "родових програм"... У тому числі, неправильні моделі поведінки... І не на Вас, а саме на оті "програми", які є в Вас, і реагує Ваш чоловік. А донечка - це майбутня жінка, отже, і в ній ці програми вже діють на рівні підсвідомості.. Пояснюю простіше... Коли батько з якоїсь причини недолюбив дочку, як правило, у дитини з'являється образа на нього. Дитина росте, стає жінкою, а образа в ній продовжує "сидіти" непрожитим. Коли жінка виходить заміж, підсвідомість автоматично починає чоловіка сприймати як батька, а отже тепер уже по-відношенню до нього починає "розкручуватися" програма образи... Оскільки Ви з чоловіком знаходитеся у близьких стосунках, підсвідомість чоловіка починає реагувати на оту образу і сприймає її як агресію по-відношенню до себе. Далі - вже все зрозуміло! Як би він прекрасно до Вас не ставився, але внутрішньо відчуваючи оту агресію (а образа - то різновид агресії), починає реагувати відповідно, а отже відсторонюється, закривається, захищаючись від програми - стає агресивним. Це як у старому мультфільмі про Єнотика, який злякався того, хто живе у річці... раджу передивитися цей мультфільм. Все змінилося у Єнотика тоді, коли він замість погроз, почав усміхатися своєму відзеркаленні у воді... Тому ще раз кажу, розлучення не вихід у Вашому випадку, однозначно! А от у тимчасовому відстороненні можливо і є сенс! Якщо запитаєте моєї поради, я відповім, що Вам однозначно потрібна робота з досвідченим психологом. Немає нічого такого, чого б не можна було змінити! Змінетеся ВИ, змінеться ставлення Вашого чоловіка до Вас та Вашої дочки... Просте розлучення ще більше закріпить програму "образ" на чоловіків, бо тепер до батька додадуться образи і на чоловіка... Ви правильно написали, що не бажаєте такої долі своїй донечці, тепер залишилося лише все виправити...

Доброго дня! Як на мене, у Вас просто відсутній чітко вибудований світогляд. А отже немає отого самого стрижня, який допомагає людині зрозуміти для чого вона живе і куди потрібно іти... Саме тому у Вас такі проблеми з головою.. Це як літак без компасу.. У Вас відсутня так звана "точка зборки", фундамент, основа... Як на мене, прийшов час розібратися з цим. До речі, саме отакий дуже неприємний психологічний та фізичний стан, найсильніше підштовхує людей до реальних змін і дій... Обирайте психолога до душі і все буде просто чудово!

Доброго дня Ксенія! Так, Ваша сусідка - людина дійсно малоприємна, і триматися від таких потрібно подалі... Але, як на мене потрібно питання ставити трохи по іншому... У цьому світі завжди спрацьовує закон притяжіння... До нас ставляться так, як ми дозволяємо це робити. Отже, що в Вас дозволило їй так спілкуватися з Вами? І ще... Оця неприємна ситуація чи не може вона підказувати, що прийшов час змінювати щось саме в собі?

Дякую за доповнення! Як на мене, основна причина проблеми криється у Вашому дитинстві та у стосунках, вірніше, відсутності стосунків, з батьком...

Доброго дня! Дійсно, дуже складні стосунки... І Ви абсолютно праві, коли пишете, що теперішній стан речей напряму пов'язаний з Вашим дитинством. Коли дитина, дівчинка, недоотримує батьківської любові, вона підсвідомо починає шукати в чоловіках йому заміну. Але ж чоловік - це не батько! У нього зовсім інші функції! Окрім того, жодна людина не може бути джерелом любові, яка так всім необхідна. І чим більше ми "вимагаємо" любові від близької людини, тим швидше вона відсторонюється, фактично тікає, бо не може задовільнити те, чого Ви потребуєте... Ну, якщо образно... Уявіть собі, що хтось, кого Ви любите, дуже сильно почав хапати Вас за руки і з усієї сили тягнути до себе. При чому робить це чим далі, тим сильніше і безперервоно і дуже довго... Ви та Ваша донечка на рівні підсвідомості для чоловіка - одне ціле! Тому фактично донечку він сприймає як відзеркалення Вас. Ваше вміння бути самодостатньою, Ваша повна сепарація з батьком і розуміння сутності стосунків з чоловіком змінить Вас... Коли змінетеся Ви, автоматично зміниться і ставлення до Вас та донечки Вашого чоловіка... Я Вам наполегливо раджу індивідуальну роботу з психологом, адже далі може бути гірше... Це Ваш чоловік і Ваша родина, тому навіть викиньте з голови думки про розлучення! Адже не вирішивши головну проблему, проблему стосунків батько-Ви та чоловік-Ви інші стосунки скласти нормально також не зможете...

Доброго дня! Співчуваю! А які у Вас стосунки з батьком? Які стосунки з мамою? Ви з повною родини?

Дякую за доповнення. Ваше питання і стан Вашого сина лежить у сфері розуміння чоловічої та жіночої природи. І те, що чоловік п'є, а син боїться вже виходити на вулицю - це тільки верхівка айсбергу... Як склалися стосунки у Ваших батьків? Хто у них в сім'ї був головним? Хто вирішував всі проблеми та питання?

Для того, щоб мати підтримку від чоловіка, спершу потрібно навчитися поважати себе - мати почуття власної гідності і не залежати рабськи від його ставлення до Вас... Думаю, що невпевненість, відсутність самодостатності і всього отго, що дозволяє жінці почувати себе королевою у Вас було відсутнє і до чоловіка або недостатньо розкрите... Просто він зміг, як близька Вам людина, це все "витягнути" назовні, щоб Ви вже не мали можливості "втекти" від роботи над собою... Далі - рішення за Вами!

Доброго вечора! Це добре, що Ви написали, з таким болем та тривогою жити дуже важко! Так, насправді, стосунки створили мама і тато, а "розгрібати" прийдеться Вам... До речі, в словах батька, є і доля істини ( це аж ніяк його не виправдовує, однозначно!). Адже мама йому дозволяла так себе поводити і її щось в середині неї, змушувало так робити... І як на мене, оте, що керувало мамою, тепер вже керує Вами... Це гіпертрофоване почуття відповідальності та прив'язки до чоловіка... Фактично роль раба... Якщо б це було не так, Ви б реагували спокійно в таких ситуаціях... Ну, от наприклад, в ситуації з лікарнею... Вам телефонують, тому що офіційно Ви його дочка (батько не був позбавлений батьківських прав), але це не означає, що Ви повинні для нього у когось позичати гроші - це він може зробити сам, без Вас... Батько живе з Вами чи окремо? Борги потрібно віддавати, які зробила через батька мама? Це все дуже суттєві деталі... І впадаючи у відчай, вирішити їх неможливо... Отже, спершу потрібно знайти способи заспокоїтися і вони є...

Так, Ви абсолютно праві щодо того, що своїх слів назад не заберете... Отже, те що склалося, для чогось Вам потрібне... Можливо для того, щоб подивитися на себе, свого чоловіка та свої стосунки з ним вже без "рожевих окулярів"... Тільки тоді, коли розпадаються іллюзії, у нас з'являється можливість почати жити по справжньому... Тому у Вашій ситуації вже потрібно шукати вихід, відштовхуючись від того що вже є... А отже: розібратися в стосунках з батьком- бо вони не прожиті і заважають Вам будувати повноцінні стосунки з чоловіком. Розібратися в стосунках з чоловіком - як вибудовувати їх правильно вже у складеній ситуації... І найголовніше - розібратися із собою: якою Ви себе хочете бачити? Чи вмієте прощати саму себе? Чи готові і далі змінюватися, щоб стати нарешті щасливою?

Ответ отредактирован автором 21-04-2021 19:39:31

Вам не вистачає одного - це почуття власної гідності... А ще Вам конче за все потрібно стати самодостатньою (не самостійною)... Як у Вас склалися стосунки з батьком?
Справа в тому, що Ви підсвідомо нестачу стосунків з батьком перекладаєте на свого чоловіка. Звідси у Вас і таке бажання про все чоловіку розповісти. Чоловік не батько! Він ніколи в житті його не замінить! І такі речі, як Ви говорите, чоловіку розповідати не можна! Вам потрібна негайна індивідуальна терапія, інакше далі буде тільки гірше! Ви або станете "рабинею Ізаурою" і об Вас почнуть витирати ноги, або Ваша родина просто розпадеться! Вирішуйте, бо за Вас це ніхто не зробить!

Ответ отредактирован автором 21-04-2021 19:15:25

Доброго дня Євгеній! У мене чомусь склалося враження, що Ви підсвідомо готові прийняти свою дружину із усіма зрадами разом... "Теперь я думаю, что и прежде были подобные связи, и это не мешало ей сохранять прежние чувства ко мне. Что общего между сорокалетней интеллектуалкой и недавним её учеником? Как Вы посоветуете, стоит ли пока оставить всё как есть?" Що означає "прежние чувства ко мне"? Які у Вас стосунки вдома? На чому вони тримаються? Отака деяка індеферентність стосується всіх сфер Вашого спільного життя?