Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Я Вас дуже розумію, потрібно бути дуже обережною, коли живеш у маленькому Мені здаєтьсяселищі, щоб не нашкодити своїй же дитині... Мені здається, що соновна проблема не у тому, що загалом сталося, хоча це ситуація з маленькою дитиною, а у Вашому невмінні правильно вести діалог з людьми, щоб звинуваченнями не образити людину... І ще я б звернула увагу на те, що дитина зачасти говорить не те, що сталося, а те що хочете почути Ви... Саме тому міняє свої слова - дитині дуже хочеться Вам догодити, сказати для Вас правильно... Я вважаю, що Ви зробили дуже правильно, коли стримали себе і написали психологам... Не поспішайте гніватися і ображатися, адже правда може бути десь посередині...

Доброго дня! Якщо можна, уточніть, будь ласка, що Ви маєте на увазі, коли пишете "Вдячності ми не вимагаємо, але не псувати спеціально майно, дуже прикро. На питання, чому ти так робиш, або не робиш, каже не хочу, не знаю.." Яке майно псує син? І в яких ситуаціях це буває?

Доброго дня! Ви пишете "Я уже не уверен что может что-то получится у нас, страшно снова это чувство испытать". Отже, на першому місці страх пережити знову таке сильне почуття, а отже страх нового зближення... А далі Ви пишете "Помогите, куда двигаться, в каком направлении, такого близького по мышлению и симпатичного мне человека не встречал, поэтому вообще не представляю что б решить раз и навсегда обрезать связь с ней",тобто не уявляєте собі життя без неї... Але так не буває... Оточуючий світ, у першу чергу, реагує на наші підсвідомі емоції та почуття, а у Вашому випадку - це страх повторення того, що було... Тому, як на мене, Вам потрібна індивідуальна робота з психологом, щоб розібратися, чого насправді Ви хочете... І щоб вже сформоване почуття страху не завадило Вам будувати в майбутньому взагалі будь які стосунки з дівчатами...

Доброго дня! Співчуваю Вам... Те, що Ви пишете, страшна трагедія, довжиною в життя... Ви пишете, що "Биться в закрытую дверь уже нет сил..."... Отже, нарешті зрозуміли, що той спосіб, у який Ви намагалися налагодити стосунки - не працює... Виховувати дітей можна лише тоді, коли вони діти... Коли вони виросли - виховувати їх просто неможливо... Розумію Ваш відчай, адже за зовнішнім розчаруванням живе Ваша зболена душа... Розірвати зовнішні контакти можна, внутрішні ж зв'язки з дітьми ми при житті розірвати навряд чи зможемо... Це не в наших силах... Тому, що цей світ створено не нами, і не нами написані закони життя... У Вас є два шляхи. Перший: намагатися забути власних дітей... На якийсь час, можливо це і вдасться, але... Та є і другий шлях, який працює... Можливо Ви билися не у ті двері?

Ответ отредактирован автором 19-04-2021 19:25:23

Доброго дня! Ви пишете, що в дитинстві дуже любили кольорові повітряні кульки... Як на мене, те що з Вами відбувається, дуже схоже на приховану травму, яка якось пов'язана з кулькою, звуком... І, швидше за все, ситуація трапилася у тому ж дитинстві... Коли дитина не може впоратися з травмою, щоб дати дитині просто вижити, наша підсвідомість саму причину травми приховує... Тому що дитина не має ресурсів для подлолання стресу... Це так звані блоки, які не дають згадати ситуацію... Я б радила Вам індивідуальну роботу з психологм...

Доброго дня! Як на мене, Ви зробили дуже мудрий вчинок, адже на чужому нещасті власного щастя не побудуєш... І де гарнтія, що Ваш коханець проживши з Вами та наживши дітей, не знайде собі чергову молоденьку красуню? Для міцної родини, у першу чергу, потрібне почуття відповідальності та совість - закоханість пройде швидко і що? Знову шукати пристрастні стосунки? Поведінкові стереотипи мають властивість зберігатися ... Прислухайтеся до свого серця та своєї совісті! Як на мене, Оте Ваше "Он из за меня ушёл из семьи, а я уже не уверена в желании иметь с ним будущее.." і є найкращою відповіддю на Ваше питання... Вам потрібні докори сумління?

Доброго дня! Я Вам співчуваю! Мені дуже шкода, але у Вас всі ознаки затяжного стресу... Судячи з усього, ситуацію з розлученням, Ви не "пройшли" - як були, так і залишилися емоційно та психологічно залежною від свого чоловіка. Так буває, коли жінка ідеалізує чоловіка, робить з нього Божество, на яке потім молиться і від, якого очікує щастя... Всі "рукотворні" ідоли у цьому житті приречені на руйнацію.. Ви правильно мислите: дітям потрібна щаслива мама! Мало того, додам більше, Ви самій собі потрібна щаслива! Адже нікому не потрібна жінка, яка нещасна... Де Ваша власна гідність? Що значить, він збирається знайомити дітей зі своєю коханкою? З якого такого, перепрошую? Хто Вам забороняє не дозволити зробити, як на мене, абсолюно антиморальний вчинок чоловіка щодо Ваших же дітей? І ще, стосовно нових стосунків... До тих пір, поки Ви не розберетеся в стосунках з чоловіком, Ви просто не зможете почати нові... Ваше серце зайняте Вашим чоловіком... До речі, Ви розлучені офіційно? Ответ отредактирован автором 19-04-2021 17:58:53Ответ отредактирован автором 19-04-2021 18:00:15

Ответ отредактирован автором 19-04-2021 18:00:57

Доброго дня! Вибачте, а як склалися стосунки у Вас з батьком Вашої донечки? Це не тривіальне питання, повірте...

Ответ отредактирован автором 19-04-2021 17:47:21

Дякую за доповнення! Отже, мої припущення мають підстави... Думаю, що питання зі шлунком - верхівка айсбергу. Є загальна причина для всієї Вашої родини і криється вона у неправильних стосунках дружини і чоловіка... А Ваш шлунок - лише дзеркалить те, що відбувається на рівні підсвідомості... Швидше за все, якщо не розберетеся глибинно в причинах проблем з невротичною реакцією на батька - Вам прийдеться вже розбиратися у стосунках зі своїм майбутнім чоловіком...

Доброго дня! Прочитала ще раз Ваше питання, потім Ваше доповнення... Знаєте, чи не обманюєте Ви саму себе, коли вважаєте, що тільки варто захотіти, як одразу через все "переступиться"?... Адже, якщо б так було, навряд чи Ви стали писати звернення до психологів - Ви б вже давно забули про всі свої образи... Як на мене: з одного боку Вам вже дуже болить ситуація, а з іншого - Ви підсвідомо від неї тікаєте.. Тому, що сама ситуація - верхівка "айсбергу", потрібно дати відповіді на питання: чому до Вас так ставилися? Чому Ви їм дозволяли так до себе ставитися?

Доброго дня! Не раджу навіть намагатися заводити стосунки з двома-трьома. Тому що проблеми Вашої це не вирішить однозначно, а от ті стосунки, які є - точно зруйнує... У Вас всі ознаки непрожитої травми, з якою потрібно розбиратися. Бо свій негативний досвід Ви автоматично переносите на нові стосунки... І ще, як на мене, варто звернути увагу на знаходження причини, чому Ви так довго зустрічаєтеся з дівчатами, але не пропонуєте їм одружитися... Які у Вас стосунки з мамою? З батьками? Які стосунки у батьків?

Доброго дня! Інколи події в дитинстві забуваються, але організм продовжує нагадувати про непрожитий стрес у форматі невротичних реакцій. Ваш шлунок, щось не може "переварити", що пов'язане з батьком... Це схоже на підсвідому образу-агресію... Згодна з колегами, потрібно обов'язково розбиратися, тому що відношення до батька може віддалено натякати і про відношення до чоловіків в цілому... До речі, які стосунки у мами з татом?

Доброго дня! З професійного досвіду знаю, що варто прислуховуватися до своєї інтуїції. Якщо Вас щось стало напружувати, варто розібратися в суті ситуації, щоб не ускладнити питання... Інколи дійсно, люди, які володіють чудовими якостями: добротою, щирістю, душевністю через своє природнє благородство надміру попускають оточуючим... Бо людська природа егоїстична, і ті, які не мають таких якостей, можуть сприймати доброту як слабкість або недорозвинутість... Я б радила Вам одну-дві зустрічі з психологм, щоб Ви для сбе зрозуміли як правильно діяти...

Доброго дня! Так, згодна з колегою - обирайте тих, з ким Вам хочеться дружити і хто ставиться до Вас дружелюбно. А що стосується образи... Судячи з того, що Вас турбує їх думка, Ви свої образи не відпустили... Я б радила Вам одну-дві зустрічі з психологом, щоб розібратися в причинах такого ставлення до Вас, щоб нарешті стати вільною... Адже тягнучи їх за собою, навряд чи вдасться вибудувати кращі нові стосунки...

Доброго дня! Можу порадити дуже дієвий спосіб: виходьте на прогулянки кожного дня або через день, почніть бігати не швидко в парку, сквері... Щоб просто в своє задоволення і розслаблюючись, почніть робити зарядку на свіжому повітрі... А щоб спати - перед сном гуляти по 20-25 хвилин. Удачі Вам!