Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Я Вас дуже розумію! Коли депресивний стан, все "валиться" з рук, все бачиться у сірих тонах і немає ні на що сил... Коли почалися перші ознаки? Чи були якісь події у Вашому житті, що могли підштовхнути Вас до такого стану?

Доброго дня! для того, щоб дати Вам точнішу відповідь, будь ласка, дайте відповіді на деякі запитання: Який у Вас денний розклад? На скільки Ви багато працюєте? Як часто Ви буваєте на свіжому повітрі, контактуєте з природою?

Можливо великої проблеми і немає, але якщо такий стан буде повторюватися, все ж раджу звернутися до фахівця... І ще присутнє відкрите питання самодостатності, якої, як на мене, поки немає...

Дякую за Вашу відвертість, це вже сильний крок для чоловіка, як на мене! І Ви праві, те що відбувається зараз - це наслідок тої ситуації, на яку не було правильної реакції... А от те, що Ви говорите про суїцидальні нахили дружини дуже схоже на намагання мангіпулювати Вами, впливати на Вас таким чином. Інколи жінки так роблять навіть несвідомо... Мені здається, що відповідь криється у невмінні бути самодостатнім (не самостійним). За роки подружнього життя просто було втрачене відчуття себе як ососбистості, яка має власну гідність... Думаю, що варто все ж поборотися за родину, але не тими методами, що Ви приміняли.. І те, що вона не отримує громадянства дійсно може бути Вам таким сигналом - сама доля захищає родини від знищення. Головне цим вміти скористатися...

Згодна з Вами, довіряти на сто відсотків можна лише Господу Богу ::smile:: Тому що немає досконалих людей і ми всі можемо у якийсь момент схибити... А от маєте Ви підстави для ревнщів чи ні, вирішувати тільки Вам. Адже це залежить, знову ж таки, від дій Вашого хлопця... А Ви говорили йому, що Вам неприємна така його повкдінка? Може він просто не надавав цьому значення?

А що буде з Вами, якщо якогось одного пункту не буде вистачати? Ви станете почувати себе, як Ви написали "неповноцінним"?

Дякую за відверті відповіді. У Вас ніколи не спостерігалися депресивні стани? Безпричинні? Бо, судячи з того, що Ви пишете, якоїсь зовнішньої проблеми немає... Отже, потрібно глибше розбиратися індивідуально із спеціалістом... Не виключайте варіант депресивного стану... Не раджу залишати його неперевіреним. Бо, якщо питання в ньому - може стати тільки гірше з часом...

Ответ отредактирован автором 05-02-2021 18:39:24

Інколи ще те, що Ви описуєте називають закоханістю, як говориться :"Любовь без грусти не бывает... smile::. Скажіть, а Ви своїй коханій довіряєте? Як вона себе загалом поводить з Вашими друзями?

Те що з Вами відбувається, дещо схоже на здатність надмірно "прив'язуватися" до близьких людей.... Я не просто так задала питання про стосунки з мамою - мама як подружка, а з татом як?

Доброго дня! А для чого Ви свого коханого берете на спільні прогулянки зі своїми подругами? Ви самі робите все, щоб він почав з ними спілкуватися, а потім на нього ж і ображаєтеся. Чоловіки поводять себе так, як жінки їм дозволяють це робити! Але, якщо Ви бачите, що його цікавість іншими перейшла межі допустимого, чи не варто Вам краще до нього придивитися? До речі, якщо є можливість, поцікавтеся, які стосунки батьків в його родині? Є варіанти, коли чоловіки все життя зраджують своїх дружин і це "передається у спадок" дітям...

Доброго дня! Як на мене, не варто поспішати когось кудись "выставлять", тому що насправді проблема не тільки в Вашій дружині: танго танцюють двоє! Роками дружина жила в атмосфері уседозволеності та розбещеності, їй фактично дозволялося "сидіти у Вас на голові"... Якщо чесно, мені стало навіть якось ніяково - Ваша дружина Вам відверто зраджує, а Ваша реакція яка? Уявіть, Ви закохалися в іншу жінку і відчуваєте, що робите якось не дуже добре... Очікуєте, що дружина почне до Вас логічно гірше ставитися... Але замість цього, вона почала Вас вмовляти її не кидати, плакати, катати істерики, тягнути в ліжко... І як Вам? Секс у таких випадках навряд чи допоможе зміцнити стосунки... Скажіть, у Вас коли-небудь були дійсно глибокі, довірливі стосунки? Чи секс - це єдине, що Вас пов'язувало? (Я не маю на увазі дітей, про яких, судячи з Вашої розповіді, більше турбувалися саме Ви)...

Ответ отредактирован автором 05-02-2021 18:04:09

Диего, добрый день! А как у Вас сложились отношения с мамой? У Вас действительно немного чрезмерная привязанность к своей девушке...

Дякую за доповнення! Так, в такій ситуації дійсно дуже важко поводити себе тільки відповідно своїй жіночій природі... Ви пишете, що не хочете виходити заміж без кохання... Зрозуміло. Отже, кандидати на Вашу руку та серце все ж є? Пишу, бо зачасти, у жінки не складається особисте життя через просте нерозуміння як формуються саме щасливі стосунки та шлюби... У всякому випадку: Ваше питання про роботу та грошове забезпечення - це верхівка, як на мене, більшого питання, питання Вашого особистого щастя як жінки...

Доброго дня! Співчуваю Вам, бо дійсно, дуже важко в такій ситуації тримати спокій та рівновагу. Але хочу сказати, що Ви - велика розумничка! Бо все одно вирішили народжувати дитину! Я не буду Вам ставити запитання (колеги поставили їх достатньо ::smile::), скажу лише, що перед тим, як повинна народитися дитина, Всесвіт перевіряє нас на міцність: Чи варті ми такого подарунку, як нове життя! І хто, як не найближча та найрідніша людина може стати для нас найкращим екзаменатором! (бо інших ми навряд чи так серйозно сприймали б). Як на мене: перший і найголовніший екзамен Ви вже здали! Що вирішить остаточно Ваш чоловік - буде залежати від нього.... і, в деякій мірі, від Вашої поведінки... бачили коли-небудь муху, яка потрапила в павутиння? Вона б могли двісті п'ятдесят разів спокійно звідти вибратися, але впадає в паніку, робить безліч панічних рухів і все! Отже, У Вашій ситуації найголовніше знайти рівновагу - Ви носите дитину... І, повірте, не такі вже чоловіки і реформатори... Якщо він бачить, що дружина в паніці, її охоплює істерика, вона перестає себе контролювати - у нього виникне підсвідоме розуміння, що він вчинив правильно! Ну як можна з такою жити.... А от, якщо дружина раптово заспокоїться і відповідальність за його вчинки йому ж і передасть - велике питання, чи захоче він ьаку жінку кидати! Та й ще один фактор: у нього також може бути паніка (чоловіку потрібний час та сили, щоб прийняти новину, бо це серйозна справа!). До речі, який у нього батько і чи він з повної родини?

Доброго дня Анна! Ваше бажання зменшити навантаження на роботі цілком природнє! І лежить в площині жіночої природи. Жінка апріорі не може бути щасливою роботою, особливо, якщо її багато. Єдине виключення: робота як хоббі. Якщо можна доповніть, будь ласка: у Вас є чоловік чи Ви сама виховуєте дитину? Це дуже важливо для подальшої відповіді...