Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Сексуальні стосунки в парі мають "згасаючу" природу: від сильного потягу до мінімального бажання... або ж, взагалі до періодичного зникання.... Скажіть, Ви плануєте мати спільних дітей?

Доброго дня! Дійсно, така емоційна залежність дуже виснажує...Ви пишете "2 года следующие были эмоциональные качели. Появлялся - исчезал..."... У цьому житті випадковостей не буває, отже і Ваша зустріч аж ніяк не випадкова... Кожна людина, яка перебуває поруч з нами, чомусь нас вчить і допомагає нам змінюватися та розвиватися... Підкажіть, будь ласка, як Ви реагували, коли він робив не дуже гарні вчинки? Як Ви реагували, коли він зникав, а потім несподівано з'являвся?

Доброго дня Аліночко! Співчуваю Вам. І Ви дійсно праві, коли вважаєте, що ключ до рішення Вашого питання потрібно шукати саме в стосунках з батьком, але і не тільки... Ота сама недовіра, яка "отруює" Вам життя, має під собою більш глибокі корені... Як мама ставиться до свого чоловіка, Вашого батька? Як у них склалися стосунки?

Дякую за щирість! Ваше питання, як на мене, можна вирішити достатньо швидко, тому що воно криється у сфері неправильних акцентів в стосунках та надмірної "прив'язки" до чоловіка... Але, у любому випадку , Вам потрібно декілька консультацій з психологом... Лише одні поради можуть бути дуже малоефективні

Доброго дня! Співчуваю" З таким жити важко. Як на мене, причина такої Вашої поведінки криється у сформованому раніше внутрішньому образі "поганої дівчинки", яка весь час повинна доводити своїм "внутрішнім батькам", що - вона "гарна"... Це величезна непрожита образа та почуття невідповідності очікуванням дорослих, що передалися " у спадок" Вам-дорослій від Вас-дитини.. Потрібна робота з темою "прощення" як себе, так і батьків...

Доброго дня! Причин такої поведінки може бути дуже багато і навіть таких, про які ми ніколи б і не здогадалися... При чому самих простих... Ви говорите, коли один день виявляєте ініціативу, в інший - чоловік вже пропонує сам. Можливо питання саме в Вашій перебільшеній ініціативі та "зацикленості" на сексуальному моменті? Уявіть, що близька людина раптово починає Вас тягнути за руку щосили? Ваша перша дія?...

Дякую за доповнення! Отже Ваше питання дійсно набагато глибше, ніж спершу здавалося. З одного боку мама - це одна модель поведінки та побудови стосунків( І тут питання як мама почуває себе психологічно - адже Вас чомусь такий варіант не дуже влаштовує?), коли батько практично повністю "закриває" тему грошей. І з іншого боку - Ваші стосунки з хлопцем, де хлопець не хоче брати на себе суто чоловічі зобов'язання... І вже з'являється третє питання: для чого потрібний хлопець, який не хоче брати на себе зобов'язання... І дійсно, а для чого? І для чого "допомагати" йому не ставати відповідальним, пропонуючи матеріальну допомогу?.... Сепарація з батьками, в першу чергу, відбувається на внутрішньому плані, психологічно, і вже тільки потім, як логічний наслідок, вирішується на побутовому рівні... Коли "розв'язані" невидимі вузлики стосунків "батьки-дочка", "тато-мама". Як на мене, у Вас величезна "рольова" плутаниця: хто і як себе повинен поводити, на чому будувати стосунки з хлопцем... Отже, спрешу сепарація психологічна, а вже потім - розкриття особистісної сутності, яка знає чого хоче і розкриття себе як жінки... це запит на індивідуальну терапію однозначно...

Ответ отредактирован автором 06-02-2021 18:58:41

Доброго дня! Ви пишете, що змирилися з тим, що є на даний момент... Зі своєю трансгендерністю... Та я знаю людей, які вирішили таке ж питання без кардинальних змін у плані своєї фізіології... Ви не розглядали таку можливість? Чому не спробувати, адже шанси є і вони досить великі!

Ответ отредактирован автором 06-02-2021 18:41:09

Ну що ж, от Вам і відповідь, чому Вам так погано - це елементарне інтелектуальне та психічне виснаження. Вам обов'язково потрібно бігати або багато ходити, однозначно... а щодо спілкування - дивіться самі... І тут вже Вам потрібно зробити вибір. В решті решт, стоїть питання Вашого життя... Це той спосіб, який допоможе потроху відновитися...

Препрошую, дійсно, не звернула уваги на слово "в будущем", але , загалом, сенс питання залишився. Звідки у Вас установка, що у чоловіка потрібно "клянчить"? Як у Вас в родині щодо питання грошей між татом та мамою? Це якраз до питання про сепарацію... До речі, зверніть увагу, які жінки швидже виходять заміж та стають щасливими: ті, що заробляють великі гроші, чи ті, які - не дуже великі і не "паряться" з цього приводу...

Дякую за щирість! Так, таке буває, коли близькі люди просто не розуміють і не тому, що не хочуть! А тому, що просто не стикалися з таким і їм здається, що це якась примха... Ситуація дійсно складна і Вам однозначно потрібна допомога спеціаліста... Але, Ви - неповнолітня і дозвіл батьків на роботу із спеціалістом обов'язкова... Отже, можу порадити те, що однозначно Вам не зашкодить: змусьте себе почати бігати хоча б по хвилин двадцять в день десь в парку (через "не хочу" і "не можу") тихенько не поспішаючи, підтюпцем... Старайтеся ні про що не думати, а просто насолоджуватися природою. Постійте притулившись спиною до дерева з темною корою теж хвилин 10-20... немає можливості бігати, просто довго, годину-дві, швидко ходіть по вулиці раз в два дні... Змусьте себе спілкуватися з кимсь, тільки не на тему депресії... Знайдіть тих, хто потребує допомоги і зробіть щось для них корисне... Побачите, Вам одразу стане легше і зникне оте страшне суїцідальне бажання...

Доброго дня! Як на мене, є дві частинки Вашого питання. З одного боку: Ваші таланти, здібності, схильності, та особливість жіночої природи (від якої ж не втечешь, правда? та і для чого?), а з іншого - матеріальні запити та страх брати у чоловіка гроші (чому? Якщо це абсолютно нормально для жінки користуватися грошима, які заробляє чоловік). Отже, як на мене, є елементарне незнання особливостей жіночої природи і потрібно розібратися у двох питаннях. Чому Вам так страшно залежати від чоловіка? І що для Вас важливіше: робити те до чого "лежить душа" при цьому не завантажуючи себе роботою як "коня", (перепрошую) і питання матеріальних задоволень... У любому випадку, вибір прийдеться робити, а отже і нести відповідальність за нього, власне, своїм життям...

Доброго дня! Нам дуже хочеться бути щасливими, але коли починаються стосунки, ми починаємо діяти, рефлексивно, не задумуючись, саме тими моделями поведінки, які засвоїли з дитинства... Коли мова іде про родину, ніколи не можна відокремлювати: оце проблеми чоловіка, а оце проблеми жінки. Тому що чоловік та жінка мають багато спільних питань, які дзеркалять одне одного... Найбільша кількість непорозумінь в сім'ях, зачасти виникає через елементарне незнання чоловічої і жіночої природи та правил співіснування... Глибокі душевні стосунки - це, коли щастя близької людини стоїть на першому місці, і, при цьому, я не намагаюся "прив'язати" до себе кохану людину будь за що... Бо ота сама прив'язаність - це як тісні обійми, коли немає чим дихати і хочеться із цієї задухи вирватися будь за що! І перше, що може допомогти подолати нездорову прив'язаність (кохання і прив'язаність - величезна різниця), внутрішнє прийняття коханої з усіма її недоліками... І ось саме тоді, коли ревнощі та емоції перестають заважати, з'являється можливість адекватно реагувати на неправильні дії "половинки" і виховувати без криків та скандалів один одного... Зважаючи на те, що у Вас ситуація дуже критична, я б Вам порадила просто не чіпати її, сказати, що вона в праві сама робити свій вибір... Єдине про що Ви просите, це ще раз дуже добре подумати, чи може той, її новий коханець, дати те, чого їй не вистачає? Чи впенена вона в цьому? І чи дітям буде краще з ним? І ще... В житті може скластися по-різному, передбачити події ніхто не в змозі. Але існує негласне правило: якщо не розібратися, що саме, які проблеми та питання, призвели до таких "плачевних" наслідків у Вашій родині, проблему можна"потягти" далі... і зробити її ще більшою..

Доброго дня! Як на мене, висипання на обличчі - це психосоматика (загнані у підсвідомість невирішені проблеми). Окрім того, "за ними" Ви щось приховуєте від самої себе, або себе від чогось захищаєте або за щось себе дуже не любите... Скажіть, будь ласка, проблеми із спілкуванням з'явилися зараз чи вони з дитинства?

Доброго дня Марта! Зберігати родину чи ні - можете вирішити лише Ви сама. На скільки я зрозуміла,чоловік не ініціює розлучення? Як на Вашу думку, що саме стало причиною того, що стосунки стали нестерпними? Адже у Вас двоє дітей, і швидше за все, стосунки не завжди були такими напруженими?