Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня! Ревнощі бувають двох видів. Перший: коли немає довіри (а він уже зраджував). І другий, зовні безпричинний, з'являється тоді, коли ми "злипаємося" з коханою людиною, отже підсвідомо вважаємо її своєю "річчю". Таке собі дуже споживаціьке ставлення, яке немає нічого спільного з коханням... У мене суто професійне питання, Ви з ним у близьких стосунках? І якщо так, як швидко це сталося? Дякую.

Я Вам дуже вдячна за щирість! Співчуваю, бо дійсно, одній жінці буває дуже складно виховувати дитину. Як я вже сказала, моє питання суто професійне і може допомогти у випадку, якщо Ви дійсно хочете вирішити питання, а не частково... Сім'я - це єдине ціле, де одна маленька давнішня помилка, про яку ми не знали або забули, може мати серйозні наслідки в майбутньому... Що, власне, і сталося у Вашій родині... Впевнена, Ви самі розумієте, що питання набагато глибше, ніж тільки онук і уявний тато. Як на мене, величезна проблема, вже є в тому, що відбувається загалом у житті Вашої дочки. І відокремитися, абстрагуватися від цього навряд чи вдастся... Онук росте, скоро почнеться пубертатний період, під час якого "вилазять" всі життєві "огріхи" і те, що відбувається зараз, може потім здаватися білою смугою...То що ж робити? Тим паче, що дочка матусю не чує... Є негласний закон родинних стосунків: я не можу силою нікого змінити, але я можу змінити себе та своє бачення ситуації. І змінюючи себе, я можу поступово, негласно, допомогти змінитися тим, хто поруч зі мною... Тому, що сім'я - це одне ціле! І якщо ми знаходимо корінь проблеми, помилку, яку зробили давно, ми таким чином, змінюємо себе, своє життя, свою модель поведінки, погляд на виховання і поступово розв'язуємо "вузол", який за ці роки непомітно зав'язався...

Доброго дня! По-перше, Ви розумниця, бо намагаєтеся свідомо розібратися у проблемі. Те, що інші сприймають як норму, Вас почало турбувати - це свідчить, що у Вас є здоровий глузд та гарно розвинута система самозахисту. Плітки - надзвичайно руйнівна сила і Ви це інтуїтивно відчули!... Але... Існує закон притяжіння: навколо нас ті люди, які на даному етапі, відзеркалюють щось, що є глибоко в нас всередині... Отже і знайомі, і хлопець чомусь Вами "притягнулися"... Одного бажання не пліткувати може бути замало, потрібно зрозуміти, що саме Вас "зв'язало" з цими людьми? Який урок потрібно засвоїти? Якщо "коріння" проблеми неглибоке, можна обійтися навіть однією-двома сесіями з психологом.

Доброго дня! Ви вже самі зрозуміли, що вплинути на свою дочку навряд чи зможете, у всякому випадку, словами. У Вашої дочки вже своє життя: вона його будує як вважає за потрібне і несе відповідальність як за те, що зробила правильно, так і за те, що вчинила не дуже добре... Онуку, як на мою думку, можна пояснити, що дорослі люди не завжди залишаються поруч, але це ніяким чином не стосується конкретно його (онука)! Він не винний у тому, що вони не живуть разом, і ніхто не винний - так склалося життя, в житті так буває, що люди розходяться і не спілкуються....
У зв'язку із складною ситуацією, яка склалася з Вашим онуком, питання до Вас: як склалися стосунки у Вас з Вашим чоловіком та Вашим батьком? Це важливо з професійної точки зору, перепрошую..

Дякую за доповнення. У першу чергу потрібно "пропрацювати" Ваші стосунки з батьком... ЯКий би він не був, він на все життя залишиться тією людиною, яка дала Вам життя. Маленька дитина так влаштована, що все, що відбувається з батьком (мамою) переймає на свій рахунок: це може бути що завгодно (почуття провини, образи, страху) і в основному це проектується на саму маленьку дитину. Бо для дитини батьки ідеальні і вона їх любить не зважаючи ні на що... Час іде, "маленька дитина" ховається за зовні вже дорослою особистістю, забуває свої справжні почуття, але нікуди не дівається... наша пам'ять закарбовує ситуацію очима маленької дитини і потім цим керується, але насправді ті страшні події, як доводить життя" може мати зовсім інший підтекст... Є таке поняття як підсвідома агресія. Вона може бути у жінок, яких не навчили виявляти свої почуття, або заборонили це робити і тоді образи, гнів, несправедливість починає накопичуватися всередині... Чоловіки якраз реагують не на зовнішню поведінку жінки, а на те, які почуття вона делегує у простір.. ( Це я стосовно того, що дідусь бив бабусю)... Тому щоб не потрапити в таке ж становище як Ваші мама та бабуся, потрібно "переформатувати" моделі поведінки на рівні емоційних реакцій...

Ответ отредактирован автором 03-02-2021 17:32:59

Доброго дня! Як на мене, Ваш запит я б розділила на три питання: стосунки з друзями (вірнеше їх відсутність), стосунки з чоловіками та ситуація з роботою.. Всі ці питання, звісно, мають певний зв'язок, але... Кожне потрібно розбирати окремо. Щодо чоловіків, Ви пишете, що Вас використовують "для розрядки", якщо можна, уточніть будь ласка: розрядка фізичного плану - в сексі, чи емоційного "поговорити як з другом"?
Друге, дружба. Більш конкретно, що для Вас означає дружити? І третє: як Ви себе поводите, коли приходите на співбесіду?

Доброго дня Аріана! Справа в тому, що в нормі всі жінки "побоюються" чоловіків. Це - властивість жіночої природи! Ви - дуже тендітна та чуттєва, як лань. І те, що Ви не ідете на швидке зближення, тільки додає Вам поваги та шарму - чоловіки хочуть швидкої перемоги, але поважають жінок, які мають власну гідність. І саме таких цінують, і на таких одружуються.. Інша справа, що Ваш страх може мати ще і іншу природу, страх чоловіків взагалі...Судячи з того, що Ви написали, у мами життя не дуже складалося... Отже, ці страхи можуть мати суб'єктивну природу, тобто бути не Вашими... У таких випадках "сімейні" так звані програми мають властивість "включатися" при певних обставинах, а саме, під час зустрічі з чоловіками... Щодо маніпуляцій - навряд чи. Швидше, це просто Ваша реакція, Ваша психосоматика сигналізує про підвищений рівень психічного напруження та включення отієї самої програми... Як на мене, Вам обов'язково потрібна терапія індивідуально з психологом...

Доброго дня! Ви дівчина, яка здатна аналізувати, отже - розумна людина, І висновки зроблені Вами щодо Вашого стану, як на мене, дуже реалістичні. Те, що Ви описуєте має всі ознаки депресії або, як мінімум, депресивного стану. Якщо зважати на те, що Ви пишете, загалом дивно, що Ваш хлопець так довго зміг біля Вас протриматися - отже, він Вас кохав, а може і кохає досі! Але для того, щоб мати можливість знову бути разом, потрібно допомогти самій собі. Які у Вас стосунки з батьками? Звідки таке бажання зашкодити собі? Так реагує маленька дитина, коли хоче кричати, що її не люблять, а без любові вона жити не може! І добре, що Ви відкидаєте думки про суїцид - це програма самознищення... Людина, що знаходиться в такому стані, схожа на знесилену ліану, яка шукає, навколо кого можна обвитися, щоб забрати невистачаючі сили... Чоловіки люблять самодостатніх жінок (не плутати з самостійними). А Вам потрібний чоловік, щоб бути щасливою... Знову ж таки, фактично за рахунок його сил... Впевнена, що Ви маєте всі шанси, щоб стати щасливою, але сперше, Вам потрібно привести себе до тями... Вийти із стану депресії і стати щасливою не поруч з кимось, а просто щасливою не залежно ні від кого.. Тільки тоді Ви станете бажаною... Вам дійсно потрібно працювати індивідуально з психологом...

Ответ отредактирован автором 03-02-2021 14:51:03

Доброго дня! Мені здається, що проблема дитини криється у тій Вашій давній ситуації в школі, коли Ви, з якоїсь причини, не могли постояти за себе... І не має дуже великого значення, що зараз Ви вже навчилися правильно себе поводити. Справа в тому, що наша підсвідомість не має ні минулого часу, ні майбутнього. Всі програми (моделі поведінки) там існують в теперішньому часі. Якщо Ви нееправильно проходили соціалізацію і не знайшли причини, чому саме так себе поводили, це автоматично, як генетичний спадок, передається Вашій дитині.... Отже, насправді, я б Вам порадила почати роботу з діагностики дитини та роботі з Вами безпосередньо. Допоки не знайдете дійсну причину,допомогти дитині буде дуже складно... Ну а чи варто змінювати школу? Думайте самі. Як на мене, поки не зміниться поведінка Вашої дитини ( а це, швидше за все, Ваша програма), ситуації будуть повторюватися, просто в різних варіаціях... Обирайте психолога і працюйте. Зараз навіть діагностику дитини можна зробити онлайн...

Ответ отредактирован автором 03-02-2021 13:48:01

Судячи з того, що Ви пишете, на превеликий жаль, попередній "життєвий урок" пройдено було не дуже правильно, інакше б у Вас не було страхів... Якщо сталася зрада, однозначно була і якась причина. Ми взаємопов'язані в стосунках, що ніяким чином не скидає індивідуальної відповідальності кожного, але... Якщо не винести правильних уроків, не знайти коріння проблеми, дуже важко буде позбутися і самих страхів... У такому випадку їх можна лише загнати на рівень підсвідомості, коли підключається психосоматика (починає реагувати тіло різноманітними хворобами)... Вам однозначно потрібний спеціаліст для індивідуальної терапії... І ще, як склалися стосунки у Ваших батьків?

Ответ отредактирован автором 02-02-2021 20:29:39

Отже, Ви знаєте свого коханого не лише по переписці - це вже дуже добре! І те, що Ви так відстоюєте право на свої стосунки, теж! Я просто Вам скажу, а Ви подумайте, не поспішайте... Ми всі хочемо мати міцні щасливі родини.. Тоді, чому не завжди складається? Одних наших бажань, на превеликий жаль, замало. Є ще таке поняття, як моделі поведінки, які "записуються" в дитинстві, на рівні підсвідомості і які нами керують. Є поняття відзеркалення: якщо жінка трохи "пацанка" отже в поведінці є багато чоловічого, чоловіку поруч буде дуже важко стати "справжнім". Як на мене, Ви перебираєте на себе керівну роль, роль турботливої "мами".. Щоб показати, що Ви його не зраджуєте, достатньо не зраджувати... І віддати ініціативу в стосунках йому! Нехай він Вас запрошує на побачення і вчиться про Вас турбуватися... не поспішайте, не забігайте йому дороги... Ви вже самі впевнилися, що не завжди розмови та наші бажання допомагають вибудувати правильні стосунки. Потрібні ще знання та правильні моделі поведінки... От,наприклад, в ситуації з батьком (Ви ж з батьком з дитинства знайомі?), і розмови не допомагають, правда? І ще, Вам траплялися чомусь "маминькині синки"... Але у цьому світі нічого просто так не буває... Існує негласний закон притяжіння і це не випадковість, це закономірність... Хочемо змінити оточуючих, найперше повинні змінитися самі... Найперше, потрібно розібратися в стосунках "дочка-батько" та "мама - тато" Швидше за все, у Вашій родині керує процесами Ваша мама... Сильна жінка - слабкий чоловік...

Ответ отредактирован автором 02-02-2021 20:31:31

Дякую Леночка за Вашу відвертість! Я розумі, що Ви прийшлиз іншим запитом на сайт: щоб знати як допомогти йому. А я Вам скажу, що допомоги потребуєте Ви і якомога швидше! Соромитися для дівчини та жінки - це абсолютно нормально! І не поспішайте це почуття змінювати, це Ваша прикраса! Скажіть, якого чоловіка Ви хочете мати поруч? Слабкого, для якого весь час потрібна нянька чи все ж відповідального та серьозного, який стане турбуватися про Вас? Чоловік почуває себе чоловіком лише з тою жінкою, яка дозволяє турбуватися про себе, а не навпаки... І, вибачте, я ще раз задам Вам питання, які у Вас стосунки з батьком? Батько про Вас турбувався?

Ответ отредактирован автором 02-02-2021 19:31:37

Доброго дня! Це чудово, що Ви змогли "переклюичитися" з ситуацій, коли Вам "розбивали серце", але... Чи не дуже Ви поспішаєте з висновками, один тижден - це дуже мало, щоб пізнати людину... Ви раніше теж так швидко починали довіряти чоловікам?
Ви пишете "Мне как то тоже разбивали сердце и я тоже в отношениях думала головой"... Якщо Ви дійсно думали головою у попередніх стосунках, то яким чином Вам змогли розбити серце? Серце розбите, це якраз і є почуття... Я Вас розумію як жінка, він Вам дуже сподобався... Та чи не поспішаєте Ви ... Міцні стосунки будуються, коли серця людей абсолютно вільні... судячи з того, що Вам говорить Ваш новий знайомий, його серце або не вільне... або він просто маніпулює Вами, причому робить це віртуозно, граючи на Ваших почуттях (чоловіки-маніпулятори дуже добре відчувають жінок, які одразу закохуються)... І ще, як у Вас склалися стосунки з батьком?

Доброго дня! Перепрошую, Ви у шлюбі? Загалом, страх "зради" та "накручування" найчастіше виникаює тоді, коли єдиним джерелом щастя стає коханий... Коли ми "залипаємо" на с тосунках... У любому випадку, такий страх може як бути виправданим (якщо вже були якісь події і не обов'язково з Вами особисто, це може бути мама) або невиправданим (якщо подій не було) і такий страх має найбільш руйнівну силу, яка може взагалі знищити стосунки... То який страх у Вас?

Доброго дня! Ви пишете, що в стосунках більше трьох років... Це близькі стосунки? Ви говорили зі своїм хлопцем про шлюб?