Дві вищі освіти: Український державний педагогічний університет ім. Драгоманова (1995 р.) та Київський міський педагогічний університет ім. Грінченка (2005 рік) Досвід роботи практичним психологом більше 20 років. Психолог вищої категорії, психолог-методист, курси підвищення кваліфікації, сертифікований Арт-терапевт, автор книги "Як зрозуміти дитину", більше 50-ти статей у журналі "Кар'єра та успіх", газета "Психолог" та "Известия", учасник програми "Бути жінкою". Проходження тренінгів, таких як: "Тренінгові технології та коучінг", "Професійна ідентифікація психолога в роботі з дітьми та дорослими, що переживають дистрес" Дермота Гамільтона тощо, маю як психолог відео-канал на ютюбі.
Досвід психологічної практики
Більше 20 років.
Працюю з запитами спеціалізація, зона професійних інтересів
Сімейний психолог. Працюю, як з дорослими, так і з дітьми. Особистісні та міжособистісні проблеми.
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Доброго дня Юлечка! Ваш хлопець задав абсолютно обгрунтоване питання: а для чого загалом все це було потрібно? Для чого мати сексуальні стосунки, особливо, дівчині, якщо немає бажання продовжувати зустрічі? Ранити людину, яка закохалася дуже легко, а от виправити все - буває дуже важко! Якщо дійсно дуже жалієте про свій вчинок, вибачтесь хоча б письмово.... Не факт, що хлопчина захоче з Вами ще раз зустрітися, щоб не стати об'єктом для експериментів, але, у всякому випадку, Вам стане трохи легше, бо зробили, що моглиу такій ситуації...
Доброго дня! Я завжди вихожу з постулату, що жодна ситуація не дається нам просто так. Отже, якщо Ви опинилися в такому становищі, в першу чергу, Вам потрібно щось зрозуміти стосовно себе самої. Для чого Вам потрібна роль "швидкої допомоги? Що, в першу чергу,Ви хочете довести самій собі? Складається враження, що Ви більше переживаєте, ніж Ваш хлопець, і тим паче, його мама! Яка взагалі "в шоколаді", бо всі навколо неї стрибають! А тепер ще і Ви включилис в цю гру! Однозначно можу сказати, що чоловікам наші, вибачте "нюні" аж ніяк не потрібні. Краще візьміть себе в руки і скажіть, що довіряєте йому і впевнена, що він знайде вихід сам. І перестане піддаватися на маніпуляції фактично хворої людини! Бо алкоголізм - це страшна хвороба. Знаєте, хто така жертва? І коли вона з'являється?
Доброго дня Лія! Ситуація дійсно дуже неприємна, бо кожна жінка хоче мати поруч чоловіка, який стане про неї турбуватися. Фінансове питання в родині - це дуже важливий момент. Те, що з вами відбувається зараз, на превеликий жаль є закономірність, зважаючи на те, як розпочиналися Ваші стосунки. Але не варто впадати у відчай: вихід там, де був вхід! Ви вже живете разом, отже, фактично, чоловік та жінка. Тепер просто потрібно потроху вирівнювати ті перекоси які сталися через елементарне незнання чоловічої та жіночої природи. Чоловіки розуміють тільки дію, тому усілякі розмови без правильного дієвого підкріплення - великий пшик для них. І ось те, що лежить на поверхні: Вас обурює його поведінка, Ви ображаєтеся, гніваєтеся... але при цьому продовжуєте витрачати свої гроші на нього та його родину. Вас примушують це робити силою? навряд чи! Питання у Вашій моделі поведінки... Звідки вона взялась? Чому сформувалась? Які стосунки грошові у Ваших батьків? Якщо дійсно хочете змінити стан речей, не залишайте це питання невирішеним....
Доброго дня Яночко. Знаєте, я Вас розумію. Абсолютно нормально, коли доросла жінка прагне близьких стосунків з чоловіком, який подобається. Закохуватися - це природа нормальної жінки. Але краще це робити при умові, що в стосунках є перспектива. На скільки я зрозуміла, чоловік живе з іншою жінкою вже 10 років, при чому в громадянському шлюбі. Отже, його дуже влаштовує такий "половинчатий" стан: і ніби є спільне життя, і відповідальності - практично немає. Як правило, так себе поводять чоловіки недозрілі у плані сім'ї. Поцікавтеся, чи не старша за нього його співмешканка? Це може бути такий собі тип "синулі", який шукає легких зв'язків з жінками готовими грати роль "мами". Може так бути, що він очікує, коли Ви сама зробите перший крок і все... капкан закрився, перепрошую. Ніякої відповідальності, одне суцільне задоволення... швидше не для Вас, а для нього... То чи варто ризикувати налагодженими партнерськими робочими зв'язками заради сумнівної ситуації? Ви ж сама це відчуваєте - дуже легко емоційно прив'язати і дуже важко з таких стосунків "вискакувати". Я б Вам радила не розривати ділові стосунки, а от емоційно відсторонитися, зробити дистанцію, дати зрозуміти, що Ви жінка, яка себе поважає і зовсім не прагне лізти у чужу сім'ю. До речі і подивитеся, як він себе поведе далі... А от зайнятися собою, спробувати розібратися, чому не складається сімейне життя, знайти причину, чому "притягуються" такі чоловіки було б варто... У Вас ще є час розкрити свою жіночу сутність і притягнути до себе нормального чоловіка! Удачі Вам!
Дякую Яночко за відвертість! Отже, Ваша ситуація не тільки Ваша! Судячи з усього, маніпулятивність стосується всіх представниць Вашого сім'ї. Це модель поведінки, яка підсвідомо передається від матері до дочки. Тоді, тим паче, Вам не можна все залишати так як воно є, бо на кону стоїть Ваше особисте життя і Ваше сімейне щастя. Є деяка закономірність: чим більше ми не хочемо бути такими як наші батьки, тим швидше ми починаємо робити так само, як вони. Знову ж таки, абсолютно не бажаючи цього. Просто влючається так звана родова програма. Та якщо Ви почали задаватися цим питанням, у Вас є сили цю програму змінити. Обирайте психолога, який Вам до душі і, який працює з проблемами сім'ї та сімейних стосунків. Змінетеся Ви, зміниться і ставлення батьків до Вас!
І загалом такі ситуації, як у Вас, як правило, дзеркальні. І виникають зачасти, коли людина не пройшла в повному обсязі сепарацію (емоційне відділення) від своїх батьків. І це питання не стільки поведінки
та характеру батьків, а скільки вміння правильно емоційно реагувати на їх слова та вчинки і вміння правильно діяти в таких ситуаціях. Буває так, що наш внутрішній емоційний зв'язок на стільки сильний, що самому подолати його важко. І називається це - емоційна залежність. Батьки говорячи, що Ви "маленька" інтуїтивно відчувають Вашу залежність від їх слів і "давлять" на Ваше слабке місце. Бо Вами, швидше за все, рухає почуття провини та бажання бути "гарною дівчинкою". Маленька дитина, якщо не отримує необхідну кількість любові, думає, що вона якась не така або якось себе неправильно поводить. І якщо буде виконувати батьківські вимоги, отримає більше тепла... Потім дитина дорослішає, але внутрішня проблема залишається... Хочете змінити на краще стосунки з батьками та своє особисте життя? Розберіться найперше з тим, що у Вас всередині...
Яночко, якщо я правильно Вас зрозуміла, маму хвилює не Ваше щастя, а що подумають про Вас... В перекладі, що подумають, власне, про Вашу маму... Мама дуже залежна від думки оточуючих... Скажіть, Ви пробували мамі пояснити, що Ви вже доросла і маєте повне право вирішувати як Вам жити і з ким?
Доброго дня! В першу чергу, потрібно виключити медичний аспект. Ви зверталися до лікаря з цим питанням? І друге. Ви правильно відмітили, що коли чимось зайняті, напруга знижується. Як на мене, Ви емоційно виснажена. На превеликий жаль, у сучасному світі таке трапляється все частіше через інформаційну перенасиченість і соціальну замкненість: спілкування здебільшого віртуальне, відірване від життя. У такому стані, дійсно, дуже важко спілкуватися загалом з ким-небудь, бо на це потрібні сили. Як часто Ви буваєте на природі? Чи займаєтеся Ви якимсь спортом? У Вас є справа, яка Вам подобається? І ще, це також дуже важливо, чи Вам є з ким поділитися своїми почуттями? Ви живете з батьками?
Доброго вечора! Я Вам співчуваю, бо немає гіршого, ніж розриватися між близькими людьми. Як до вас ставилися Ваші батьки раніше, до заміжжя? Які стосунки у батьків між собою? У всякому випадку, мені здається, що питання не у Вашому чоловікові, а взагалі у всіх, хто може якимось чином стояти між Вами та Вашими батьками...
Доброго дня! Одразу хочу Вам сказати, що Ваша деяка "байдужість", це просто механізм самозахисту. І нічого страшного в цьому немає, це нормально на даному етапі. Ви просто вчитеся трохи емоційно відсторонюватися. Як мені здалося з Ваших слів, Ви дуже емоційна людина, Вам досить важко контролювати свої емоції та почуття. А для любого представника сильної статі надмірні емоції жінки - це величезний стрес. Ваше питання полягає у сфері знань про чоловічу та жіночу природу, яка дуже відрізняється. Величезна кількість сімейних проблем виникає через елементарну неосвідченість в даній темі. Окрім того, люба родина має свої етапи розвитку - немає жодної родини, де б не виникали якісь складні ситуації. Отримує родинне щастя лише той, хто не шукає щастя у нових стосунках, а докладає зусилля по налагодженню стосунків у своїй сім'ї. Вам би я радила знайти психолога, який добре знає природу чоловіка та жінки і допоможе Вам навчитися себе правильно поводити у тій чи іншій ситуації в родині.
Доброго дня! Підтримую своїх колег повністю. Єдине доповнення, якщо те, що з Вами відбувається ніяк не пов'язане з фізіологічним аспектом, вирішення питання може лежати, і швидше всього лежить, у невмінні вибудовувати правильний світогляд. Суто матеріалістичний підхід до життя, лише тілесне сприйняття себе як ососбистості призводить до "залипання" на тій чи іншій проблемі. Що породжує різноманітні страхи, тривоги, панічні атаки і т.д. Вам дійсно потрібна допомога фахівця, самій впоратися може бути дуже складно.
Доброго дня! Я Вам співчуваю, бо ревнощі - дуже виснажливі почуття, які дошкуляють тому, у кого вони з'явилися і не дуже добре впливають на стосунки. Та Ви і самі вже це помітили. Думаю, що Ваш чоловік дійсно Вам вірний, але неправильно себе поводить, як на мій погляд його "колишня". І швидше за все Ви інтуїтивно відчуваєте, що під "дружніми" закидами цієї пані, лежать інші почуття... Як на мене, є два аспекти виходу з даної ситуації: по-перше, психологічний аспект. Вам однозначно потрібно працювати з психологом на зменшення власницького ставлення до чоловіка. І другий, практичний аспект. Розмови з чоловіком, особливо у стані агресії та образи не просто нічого не дадуть, а ще більше все ускладнять. Спробуйте спокійно поговорити не з чоловіком, а з цією добродійкою і пояснити, що Вам не подобається їх "дружба" і що вона своїми, нібито, добрими намірами, втручається у вашу родину. Бо на чужому нещасті свого щастя не побудуєш. Ви маєте повне право захищати свою сім'ю. Але, сподіватися, що одна лише розмова Вам допоможе. я б не радила... Не стане цієї пані, з'явиться ще якийсь "об'єкт" для ревнощів, бо існує Ваше неправильне внутрішнє ставлення до близької людини. У любому випадку шукайте психолога до душі і "пропрацьовуйте" ситуацію