Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

Вітаю.
"Він багато вередує, кричить, плаче, вимагає все через сльози, не може почекати й хвилини",
"Він сором'язливий, гидливий",
"він не тактильний",
" В нього є страх ґудзика"
---
Це все є привід звернутися до дитячого психіатра. Особливо, останній пункт. Страх гудзиків називається кумпунофобія, який може бути симптомом якогось психічного захворювання.

"Её обида на меня, обида и упрёки каждый день звучат в моей голове, "
Вам не кажется, что это происходит как раз для того,чтобы Вы смогли " это пережить и отпустить?" Она как- будто говорит Вам:" Я вела себя так " плохо ", чтобы ты меня быстрее отпустила".

Да,сейчас Вам очень тяжело. Для того, чтобы принять случившееся, необходимо время. Постарайтесь сейчас быть к себе внимательнее, добрее, не отказываетесь от помощи близких. Пробуйте чаще удерживать внимание на реальном мире, ежедневных делах и ...горюйте.

Здравствуйте, Ирина.
Уход близкого человека, тем более мамы- это горе. И всё,что Вы сейчас испытываете- это нормально, т.к. идёт процесс горевания, так Вы переживаете утрату.
Сколько времени прошло после смерти мамы?

Существует такая версия, что наши родители, перед своим уходом, ведут себя как подростки " безобразно". Делают они это подсознательно, чтобы вызвать в своих детях негативные чувства:
"она стала так сильно меня раздражать абсолютно всем своими звонками, своей паникой по любому поводу, своим желанием привязать меня к себе ". И делается это для того, чтобы дети их легче отпустили, чтобы долго не горевали. Они так продолжают заботиться о нас.
Как Вы думаете, Ваша мама была бы счастлива , видя Вас в таком состоянии? Или она, все же, предпочла бы видеть свою дочь не страдающей так сильно?
---
Если прошло достаточно времени ( не менее 6 месяцев ), а боль меньше не становится, а бы рекомендовала Вам обратиться к психологу, потому что горевание может стать паталогическим., что приведёт к очень негативным последствиям как для Вас, так и для Вашего окружения.

Вітаю.
Дуже шкода, але як говорять " серцю не накажеш". Не має в людини такої кнопки, на яку нажмеш- й почуття з'являться. Тому, наврядчи, будь-які " дії " допоможуть, та " в неї щось там загориться"
---
Мені здалося, що Ви забагато нафантозували про відносини з дівчиною. Багато мрій, сподівань, очікувань. Тому зараз так важко від цього відмовлятися й визнавати що Вам відмовили.

Якщо дуже важко впоратись з почуттями, зверніться до психолога.

Здравствуйте.
Если рассмотреть хронологию:
- Вы знаете, что до встречи с Вами ваш муж смотрел порно( Вы к этому нормально относитесь), после встречи с Вами перестал ( ?), после того,как Вы стали жить в разных городах, он смотрел порно с вами( пока все хорошо), а потом Вы узнаете, что он смотрит порно с другими женщинами. Что Вы тогда почувствовали? О чем подумали? Это ревность? " задетое" самолюбие? Страх измены или ещё что то?

"не могу этот факт принять и все тут"
Сложно представить себе женщину, которая любит своего мужчину и одновременно " принимает " то, что он смотрит на других ( пусть даже "киношных" женщин) и получает при этом удовольствие .
Поэтому, думаю,вопрос не в Вас, а в той ситуации, которая сложилась. Может, нужно пересмотреть " нормы": то,что было до брака " нормальным", сейчас таким не является?

И, ещё , предлагаю Вам подумать над:
" У нас очень доверительные отношения"
Это действительно так? Ваше письмо говорит о другом.

Здравствуйте.
Это как-то Вам мешает?
Какой у Вас вопрос к психологам?

Доброго дня.
"Я йому не цікава, як жінка для стосунків?"

Ви йому цікаві як жінка- тут крапка. Стосунки для нього- це інша історія.
Чому так, знає тільки він. Й справа може бути зовсім не в Вас, а в його особистих проблемах-починаючи з дитячих травм, закінчуючи нещасною любов'ю.
А, можливо, це пов'язано з Вами: говорите одне, а виглядаєте й поводитесь по- іншому.

Для того, щоб розібратися , чому в Вашому житті зявляються чоловіки, які не зацікавлені в " серйозних відносинах, треба йти в терапію. Звісно, якщо Вам вже не цікаво грати в гру під назвою " Дружба з цікавими чоловіками".

Здравствуйте.
"я рос без отца, но с матерью у нас были прекрасные отношения"
Кто ещё, кроме мамы, занимался Вашим воспитанием?
Когда Вы были маленьким, работа Вашей мамы не была связана с разьездами, учёбой в другом городе или отсутствием по- другой причине?
Вы один ребёнок в семье?
В каком Вы были возрасте,когда развелись родители?(или они не были женаты?)
Вы сейчас общаетесь со своим отцом? Какие у вас отношения?
Ваша мама хотела ещё раз выйти замуж? Как Вы относились/ относитесь
к этой идее? У Вас был отчим?

Вітаю, Алекс.
---
Це дійсно жахливо, коли твоя кохана людина говорить про самогубство. І те, що
"я розгублена, я дуже хочу до нього і не знаю як з ним говорити і як його ще підтримати... " цілком зрозуміло, бо звичайна людина ( більш того,любляча) й буде відчувати все те, що відчуваєте Ви зараз .
Вашому МЧ потрібна допомога фахівця( психіатра та психотерапевта). Я думаю, що після спроби самогубства, він її отримує. Якщо ж ні,чи її не достатньо, Ви можете допомогти знайти спеціаліста, який працює з такими випадками. Можливо, Ваш хлопець не говорить нікому,окрім Вас,що не залишив думку про самогубство. Тоді, Вам варто розказати про це його рідним, щоб вони запобігли цьому( це й буде допомога).

Як його підтримати- говорити про те,який він для Вас важливий, як Ви його кохаєте, про те,який він сильний, тому може з цим впоратись; що Ви вірите в нього та ваше майбутнє разом та ін..

Думаю, Ви також потребуєте допомогти психолога, тому що витримувати таке психічне навантаження дійсно дуже важко. Є можливість " впасти" в сильне відчуття провини та зробити необдумані кроки. Також супровід спеціаліста допоміг би Вам налагодити більш " правильне" спілкування в данній ситуації з Вашим коханим

Доброго дня.
Прийняття - це розуміння,що все можливе вже зроблено й далі від мене нічого не залежить , тобто прийняття реальності такою,як вона є.
Ситуацію можливо прийняти ,якщо зроблено аналіз та висновки , як раз відповівши собі на питання:
" що вона (ситуація) мені дає, чи що вчить ". Але, оскільки
"ситуація повторюється, міняються лише герої", можна зробити припущення, що Ви або не робите висновків ,або робите невірні. А ось для того,щоб зрозуміти навіщо Вам потрібно" ходити по граблях " та чому Ви так не хочете вчитись, потрібно більше інформації.
Й тут,мені здається, питання не про те,щоб прийняти ситуацію, а про те, як більше в неї не потрапляти.

Добрый день, Анна.
Хочу сказать: Ваши опасения повторить мамин ( и бабушкин)сценарий, обоснованы. Тем более, если
"Я так же созависима и мой парень наркоман, правда уже бывший как 2 года".
Но, Ваше преимущество в том, что Вы это понимаете, а значит, можете принять меры- идти в терапию. И соглашусь с коллегой- " лучше не тянуть ", потому что можете не заметить как сценарий "раскрутится вовсю"( он уже работает).

"Я не понимаю почему вся эта ситуация с мамой меня расстраивает.. хочу это понять"
Наверное, потому,что это- Ваша МАМА. И от того, что она плохо одета и от неё плохо пахнет, она не перестаёт ею быть.
И то, что Вам за неё стыдно- объяснимо и понятно. Она не соответствует общепринятым нормам, такой внешний вид и поведение порицается в обществе.
+ скорее всего, есть вопрос с сепарацией, поскольку в деструктивных семьях дети часто не сепарированы. Возможно, поэтому " плохо " выглядит мама, а стыдно Вам.
---
"Так же, могу ли я как-то повлиять на маму, чтобы ситуация улучшилась?"

Что для Вас будет "улучшение " ситуации,? Конкретно, исходя из того, что есть на сегодня. Это не о фантазиях " моя идеальная мама". Ответив на этот вопрос, решайте, на что Вы можете " повлиять", а на что нет .
Я думаю, что лучшее " влияние"- это принятие, любовь и поддержка. Дать маме почувствовать, что она нужна, она не одна. Что - то из серии: " как тебе не стыдно ", " Мне за тебя стыдно ", " соберись тряпка", лучше не использовать.

Доброго дня, Мія.
До психолога й треба йти в першу чергу для того, щоб:
не було "боляче" , "упоратися з почуттями і не втратити себе", "налагодити самопочуття" та не "зруйнувати своє життя". Тобто, розібратися, чому з Вами все це відбувається. Якщо , в процесі роботи,стане зрозумілим ЧОМУ
"Якщо починаємо сваритися - я часто плачу, чоловік стає холодним, байдужим, іноді у мене цей стан переходить в істерику і потім я винна, нерідко наші сварки призводять до дуже великих скандалів",
та ЯК цьому запобігти, то й не прийдеться "так одразу розлучатися".

"розумію, що з психологом я швидше за все обговорюватиму як заробляти достатньо грошей"- дуже хороший запит, бо він не стільки про гроші, скільки про самостійність, відповідальність, самооцінку .

Якщо зараз не вирішити ці питання, то в інших стосунках ( якщо ви всеж таки розлучитися),дуже велика вірогідність повторення сценарію. Бо, звичка отримувати бажане( або " любов") через сльози та істерики, та ( можливо) підсвідомо вибирати " холодних" чоловіків, сама по собі не пройде.

Відредаговано автором 24-11-2023 10:05:18

Здравствуйте.
То, что Вы описываете выглядит достаточно серьёзно. Начните с детского психиатра. Дальше ,он сориентирует.

Здравствуйте.
Чистота в доме- это тоже о "заботе
о себе и хорошем отношение к себе". Я думаю, Вам стоит рассказать о своей проблеме с уборкой психологу, а также о том, что Вам " очень стыдно " об этом говорить.

"я так понимаю, что психолог не работает с такими ужасными запросами"
Психолог работает и с такими запросами тоже

Доброго дня.
Дійсно, Ваш випадок не простий. Епілепсію важко приховати, але правильно підібране медикаментозне лікування знімає 70- 75% симптомів, дисфорія корегується антидеприсантами + я б радила шукати психіатра-психотерапевта , який краще розуміє нюанси перебігу Вашої хвороби або клінічного психолога.

Хочеться Вас підтримати: 19 років- це нелегко. Але, Ви йшли цим шляхом, значить знаєте як, вмієте. Просто, зараз втомилися, перепочиньте та потихеньку рухайтесь вперед .