Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

Здравствуйте.

"вот сейчас я задумалась"
-похвально,
" что мне 21 год"
- это пройдёт
"у меня не было секса"
- это Вас беспокоит?
" отношения никак не строятся"
- печально, можно поработать над этим в индивидуальной терапии,
"возбуждает меня только гей порно… это ведь странно. "
- для кого?


"Вот и хочу узнать нормально ли это? Или это может быть проблемой?"
Смотреть порно с 10 - 11 лет- это не норма.
Это УЖЕ проблема.
Но, Вам вряд-ли, понравится этот ответ.

Відредаговано автором 15-09-2023 23:00:34

Вітаю.
"Прошу поради, як впоратися зі страхом втрати дитини?"
Якби Ви були моєю клієнткою, я би запропонувала Вам не " впоратись " із страхом, а познайомитись з ним: звідки він з'явився та для чого Вам потрібен. Бо страх- це дуже корисна річ, він допомагає нам не коїти дурниць. Його головна мета- захист. Але, коли в нього такі очі, що Ви не можете сприймати ситуацію адекватно, перебільшуєте її, страх перестає виконувати свою захисну функцію та починає шкодити. Це, як імунітет. Без нього людина помре, а коли його занадто- хворіє.
Причини появи страху можуть бути,на перший погляд, не пов'язані з втратою дитини( як приклад з бабусею). А пов'язані з тим, як Ви пережили розлучення з чоловіком. Або, з тим, не втрачали Ви останнім часом близьку людину( маму або тата, сестру,брата)? Або, Ваша мама не втрачала дитину у ранньому віці? Можливо, Ви пам’ятаєте, як хворіли маленькою та Ваша мама дуже хвилювалась з цього приводу? Ви самі не хворієте зараз?
Тобто, щоб все це з'ясувати, потрібна індивідуальна робота, як і для того, щоб повернути Вас до "нормального" рівня страху матері за свою дитину.

Вітаю.
"Виходить такий замкнений круг: не можу кинути роботу,бо потрібні фінанси,нову знайти поки не можу, сіла на антидепресанти,котрі не допомагають "пережити" дні коли я на роботі."
---
Якщо кинете роботу, зовсім не буде на що жити?
"вакансій з моїм досвідом мало", але ж є. Може розглянути смежні спеціальності?
Антидепресанти або працюють, або ні. Не може так бути що по вихідних вони працюють, а по робочим дням- ні.
Тоді, дійсно " справа таки в важкій атмосфері на роботі".
Що Ви можете зробити, щоб покращити цю атмосферу? Можливо, варто поговорити з тим, хто робить " постійні зауваження ", що це Вас демотивує та не все від Вас залежить? Давати зворотній зв'язок керівництву, можливо, просити допомоги.
Мені здалося, що Вам важливо добре виконувати всі завдання, які Вам дають, при цьому, ніколи не говорити про якісь труднощі, "тягти" все на собі. Ви- " золотий" працівник. Але, це дуже часто приводить до вигорання: дуже великий обсяг роботи+ високий темп+ відповідальність+ ніяких скарг.
Потрібен відпочинок та перегляд свого ставлення до роботи( з психологом).

Важкість- " відсутність подяки, похвали коли все йде за планом"
---
Вас брали на роботу на цю посаду, щоб все йшло " за планом"- так повинно бути. За це Ви отримуєте заробітну плату, це не потребує похвали. Подяка,похвала, грошова винагорода- це вже за бажанням керівництва або якщо це передбачено трудовим договором. Якщо ж Ви беретесь за питання, які не входять в коло Ваших обов'язків, та очікуєте за це бонуси, то як кажуть " Ваші проблеми"( з цим теж до психолога).
Ваші очікування дуже схожі на дитячу звичку отримувати винагороду за якусь роботу.
Але Ви вже доросла й отримуєте подяку у грошовому еквіваленті. А якщо потрібно на словах, Ви можете завжди самі себе похвалити.

Здравствуйте, Алёна.
"Моей старшей дочке Тане 8 лет и она считает что ее не любят родители, и все ее проблемы в жизни начались после рождения сестры"
Жила-была маленькая девочка,купалась в любви ,внимании и заботе родителей ( или 2вариант- родители были все время заняты и ребёнок получал внимание дозировнно, не " напитался" их любовью) вдруг появляется ещё одна девочка. У ребёнка возникает вопрос: что со мной не так? Почему родители решили завести ещё ребёнка, им меня мало? И в маленькой головке рождается ответ: они меня больше не любят, поэтому нашли мне замену. В это время вся жизнь Таи меняется: приходится все время ждать, когда мама освободится, мама устала, мама занята, иди поиграй сама, сделай сама - ты уже большая. Дальше- школа, переезд в другую страну. Новая жизнь новые требования, новые правила. У ребёнка стресс. Своим поведением она выражает обиду на Вас ( предательница), протест против Ваших правил и привлекает внимание.
Сложно и Вам и Вашей девочке. Поэтому, я бы рекомендовала сосредоточиться на ваших взаимоотношениях с дочерью ( больше близости, любви, тактильности, секретиков), уменьшить круг ее обязанностей ( оставить только самое необходимое и требовать неукоснительное их выполнение. Система поощрений и наказаний) и обратиться к детскому психологу, который даст Вам рекомендации по
вашей конкретной ситуации. Общие рекомендации на форуме или отдельные статьи могут быть как дополнение, но вряд-ли помогут существенно повлиять на ситуацию

Доброго дня.
"Я не розумію чому мені страшно проявити характер, твердо заявити про своє невдоволення"

Для того, щоб заявляти про своє незадоволення, потрібно мати внутрішній дозвіл:" Мені можна бути незадоволенною", " Я маю право говорити про те, що мені не подобається". Він формується у дитинстві. Для цього потрібно, щоб батьки дозволяли дитині проявляти ВСІ емоції(+,-), також, щоб дитину чули та вона отримала позитивний досвід отримання бажанного.
Якщо за " прояв характеру" дитина отримувала покарання ( фізичне або психологічне), або бачила негативні наслідки такої поведінки у значущого дорослого ( припускаю, що мами), формується отака " неконфліктність". Бо, за таку поведінку перестають "любити".

"Я боюсь зробити боляче, боюсь образити, виглядати байдужою, бути егоїсткою, тому що думаю що мене одразу розлюблять і охолонуть"
Ви боїтесь, бо маєте такий досвід. Ви гарно усвідомили, що буде, коли Ви обираєте себе та свої інтереси. Зразу ж з'являється внутрішня фігура Дорослого та говорить, що так робити не можна, що ти- егоїстка, погана дівчинка, а поганих дівчинок не люблять. Тому, я буду тебе ігнорувати, не буду з тобою розмовляти, не буду близькою з тобою. Щоб ти подумала, та зробила висновки.
Багато батьків так роблять- маніпулюють своїми дітьми, щоб зробити їх зручними й байдуже, як потім ця дитина буде жити з такими настановами. Бо, з " характерною" дитиною важко.

"Я не знаю як не дозволяти поганого відношення до себе, технічно не розумію як це робити"
Вчитись, набувати новий досвід . Пропрацювати з психологом дитячо- батьківськи відносини, питання власної гідності, самоцінності та самооцінки, власних кордонів, відносин з чоловіком.

Нажаль,колишніх алкоголіків не буває. Він- залежний. Так, він може бути в стані ремісії довгий час. Але, проблема залишається. Тому, в любий момент може статися зрив, запобігти якому Ви ніяк не зможете. Це внутрішня проблема людини.
Я розумію, шо дуже важко визнати та прийняти той факт, що твоя близька людина - алкоголік. Але, це єдиний шлях для початку боротьби з залежністю. Розуміння Вашої співзалежності та робота з нею допоможе правильно будувати відносини з МЧ.

Вітаю, trostinka.
Є анекдот ( його частка):
Приходить пацієнт до лікаря та каже:
- В мене болить нога
- у Вас капкан
- я знаю що в мене капкан, знімати не треба, але зробіть щось, щоб не було так боляче
Капкан- це Ваш МЧ і він залежний
( алкоголь, трава), а Ви співзалежна.
Тому:
"не хочу розходитись, надіюсь на те що він одумається і припинить, але, чесно кажучи, не сильно в це вірю. "
Якщо Ваш МЧ не може відмовитися від 100гр- в нього проблеми з алкоголем, з якою він вже самотужки або з Вашою допомогою наврядчи впорається, потрібен лікарь.

"Я хочу знати де моя помилка, що я роблю не так і чи є шанс змінити ситуацію, взагалі як себе поводити?
" помилка", що Ви взагалі почали зустрічатися з ним;
" не так" Ви робите все, бо співзалежні;
" змінити ситуацію " можна: Вам - программа 12 кроків для співзалежних +(або) психотерапія; для Вашого МЧ- та ж программа, тільки для залежних + психотерапия його+ усвідомлення проблеми вами обома +велике бажання змінити ситуацію також обома.
На просторах інтернету багато інформації про життя з залежними чоловіками, спробами жінок їх врятувати, змінити та чим все це закінчується.Дуже раджу ознайомитись

Вітаю, Yulia.
"В чому моя проблема?"
Чому Ви вирішили, що проблема в Вас? Може, це чоловіки, бачучи гарну, розумну, веселу...( підставити своє) дівчину, розуміють, що не " дотягують" та зникають?

Для того, щоб зробити хоч якесь припущення, потрібно більше інформації (як довго триває спілкування, як воно відбувається, чого прагнете Ви, що пропонує МЧ та ін.). Це питання не для обговорювання на форумі , а для індивідуальної роботи.
Як й причини того, чому "стосунки заводити вони зімною не поспішають,почуттів до мене у них немає. " Бо це може бути пов'язане як з Вашим дитинством , так й з Вашою презентацією себе зараз.

"Тобто жінка, яка слідкує за собою- має больові точки, а яка ні- впевнена в собі"

Я так написала?

Вітаю.
"Я дуже сильно слідкую за своєю зовнішністю і виглядаю молодше і дуже добре. "

Маю припущення, те, що Ви слідкуєте за собою, " ДУЖЕ" помітно. Як і те, що це Ваша "ахіллєсова п,ята". Ображений чоловік це зрозумів та б,є по
" больному". Вам дійсно потрібно продовжувати спілкування з злопам,ятною, мстивою людиною ?

Ще хочеться звернути Вашу увагу " що занадто, то не є здраво". Може, не потрібно " дуже "?

Вітаю, Ira.
Ми живемо в суспільстві, тому порівнювати себе з іншими -це нормально. Але, те що ми робимо далі з цим фактом, формує наше сприйняття себе, нашу мету, мотивацію та ін. На мою думку, було б краще проаналізувати інформацію таким чином:
"Мій найкращий друг, який молодший за мене рік вже довгий час працює на хорошу компанію та має хорошу зарплатню + має свій стартап і купу різних цікавих хобі. Ще один мій друг веде супер активний спосіб, постійно подорожує"
Які вони молодці! Я теж так хочу! А що я з цього хочу? Мені воно потрібно? Це точно потрібно МЕНІ? Коли я це отримаю, як я буду себе почувати? ЩО Я МОЖУ ЗРОБИТИ для отримання бажанного?
Бо, коли виникають думки:
"Думаю про те, що я не маю достатньо сил, можливостей і наснаги щоб постійно подорожувати"
виникає питання:" Я дійсно хочу подорожувати, або мені бракує " двіжу", змін,вражень?" й далі " Як я це можу отримати не подорожуя, в інший спосіб?"

"Я постійно порівнюю їх із собою і відчуваю себе якоюсь невдахою в якої зовсім нічого нема і зовсім нічого не виходить."
Цей механізм формується в дитинстві, коли батьки, з "найкращих " міркувань для мотивації дитини бути кращою версією себе, порівнюють її з іншими. При цьому, всі її досягнення , ними сприймаються, як за потрібне, зовсім її не хвалять або хвалять дуже мало. Тобто, дитина не бачить своєї " успішності", проте добре знає як себе мотивувати через критику. Так формується фігура внутрішнього критика. Дійсно, вона не зайва, але треба навчитись з нею комунікувати, зробити її своїм помічником.
Також, питання самоцінності та самооцінки, розуміння своїх бажань, та ін .було б непогано принести в індивідуальну терапію.

Відредаговано автором 08-09-2023 10:07:48

Вітаю.
"Репродуктолог на мене тисне,чоловік ображається і не розуміє проблеми,а я сходжу з розуму."
Дійсно, не зовсім, сприятлива ситуація для вагітності. Ви зараз на перепутті: з одного боку вік та чоловік , на іншому -Ваші почуття, страхи, думки та й , взагалі, Ваше подальше життя.
Звичайно, народжувати або ні, повинна вирішувати жінка. Але, іноді, їй дуже потрібна підтримка іншою людини. Тому,перед тим, як прийняти це важливе рішення, раджу звернутися до психолога. Можливо, пропрацювавши страхи, втрату , свої переконання, небажання вагітності, Ви по-іншому почнете ставитись до ЕКО. А можливо,навпаки, Ви будете впевнені в своєму небажанні народжувати та зможете донести це своєму чоловіку. Тобто, результатом роботи буде впевненість в правильности свого вибору та спокій.

Вітаю.
"Що я роблю не так, чи взагалі заслуговую спілкування з людьми?"

Судячи з Вашого листа- ЗАНАДТО стараєтесь. Стараєтесь бути " в усьому кращою, щоб мама не переживала", "компанійською", "намагаюся виглядати та поводити себе максимально життєрадісно на публіці", "беру участь у всіх заходах які тільки можливі щоб тільки мене не забули". Тобто, живете не своїм життям, я б сказала ,не живете,
а граєте роль. Це дійсно важко- бути НЕ собою, завжди відповідати очікуванням оточуючих, грати. Дуже велике навантаження для психіки. Тому, й не дивно, що:

"Зараз в мене постійні істерики на фоні того, що я роблю занадто мало, що всі очікують від мене більшого".
Я думаю, що " розмір очікувань" Вами перебільшується. Це як зі страхом- " очі великі". Спробуйте усвідомити, що очікування інших- це їх проблема, а ось те,що Ви постійно хочете їх виправдовувати- Ваша. Бо ,скоріш за все, за цим стоить страх, страх бути відкинутою. І це вже для опрацювання з психологом. Як і те, що неможливо постійно " насилувати" себе і бути щасливою. Колись відбувся "збій матриці": з нормального бажання подобатися оточенню, стало- "я роблю занадто мало". Кудись поділись власні бажання, потреби, вибір. Мабуть, прийшов час це все повертати та БУТИ собою справжньою. Бо, люди відчувають фальш
"мені постійно доводиться видавлювати з себе посмішку" та ін.,
тому й нема тої віддачі у спілкуванні,на яку ви очікуєте.

"Саме тому я і задала це питання, а чи не означає це те що я обрала не ту спеціальність?"
Якщо Ви правильно розподіляли час між роботою та відпочинком, навантаження було не надто великим, Вашого досвіду вистачало ( як вчителя та як фахівця з мови), не було " важких" клієнтів та Ви себе не "їли" за косяки, а в результаті повне виснаження, тоді скоріш за все- це дійсно не Ваша професія. (в мене сумніви щодо всього цього).

"І я все дитинство намагалась заслужити іі любов" А зараз вже не намагаєтесь? Вам все рівно, що скаже або подумає Ваша мама?
"треба слухати себе і свої бажання, а моє бажання - робити красу дівчатам!Викладання - це дійсно не моє😓 Цього хотіла моя мама"
Ви, дійсно, готові витримати її реакцію на звістку,що Ви покинули навчання та будете робити манікюр? А як вона скаже знайомим, що її донька покинула вивчати іноземну мову, щоб стати nails- майстром?

"Але вже час проживати своє життя!"
Це з серії, коли паралізованому кажуть: " Встань та йди! Ти зможеш! Вірь в себе!"
Якщо тема матері не пропрацьована, сепарація не пройдена, підсвідомо Ви завжди буде робити
вибір з оглядом на маму: сподобається їй або ні. Будете " в душі далі" продовжувати "порівнювати, засуджувати, критикувати" та не любити себе. Це нелегкий шлях- вчитись бачити та сприймати себе через власні очі, а не через очі своєї мами.

Доброго дня.
"ЗРОЗУМІТИ ЧОГО НАСПРАВДІ ХОЧЕШ ВІД ЖИТТЯ?ЯК ЗНАЙТИ СЕБЕ?"
Всеж, Ваші запитання потребують індивідуальної роботи. Бо, спираючись на інформацію з листа- це будуть дуже узагальнені поради.
1.- Виписати всі бажання ;
- перевірити на " истинность", тобто це дійсно Ваші бажання. Для цього відповісти собі на запитання: що я відчуватиму, коли це отримаю? Хто зрадіє більше всіх? Як моє тіло реагує на здійснення бажання?
2. Шляхи досягнення та термін виконання.

Друге запитання. Що означає для Вас знайти себе? Де й коли Ви себе загубили? Тобто, зараз то не Ви " справжня"?

"Відчуваю себе дитиною малою, яка не знає що хоче, в той час як однолітки вже наповну заробляють гроші"
Так багато почуттів в одному реченні.
Нормально розвинуті,психічно здорові діти, у більшості ситуацій,знають чого хочуть: іграшку, смаколик, гуляти, спати, до мами. Вони ,в силу незрілості нервової системи, не можуть стримувати ці чи інші бажання та емоції, "правильно " їх виражати, але точно знають чого хочуть . Те, що переживаете Ви, більше схоже на підліткові пошуки себе, свого місця у " дорослому" світі. Тому, Вам так важко визначитись. Порада одна- дорослішати . І це не про те, що Ви вже мама й дружина, а про внутрішнє відчуття опори на себе, внутрішню силу та відповідальність.

" однолітки вже заробляють гроші", а Ти? Олена відмінниця, а ТИ? Дарина вже другу освіту отримала, а ТИ?
Кому потрібна Ваша " самореалізація" насправді? Для кого потрібно бути кращою версією?

"Відчуття, що вся ця освіта, вся ця інтелектуальна робота мене виснажує і обтяжує. Що це не моє бажання"
Будь-яка робота, інколи, "виснажує " та " обтяжує", бо це- робота. Мені здається, що Ви маєте фантазію, що десь існує така робота, яка завжди приносить радість та багато грошей, та не потребує зусиль. Дуже не хочеться, але я мушу Вам сказати: Не існує такої роботи.
Далі- Ваше чи не Ваше, теж питання, яке треба досліджувати. Може так статися, шо Ваше .
Скажу так, що майже до кожного речення в Вашому письмі є запитання, тому -витрачати на пошуки себе самостійно роки або декілька місяців із фахівцем, вирішувати Вам.