Психологиня Тетяна Штапова Київ метро Університет

«Да очень хочется найти психолога с которым было бы комфортно работать. Я уехал с Киева. И тут где я сейчас нет возможности найти хорошего психолога.»;
Сейчас большинство психологов работает в том числе он-лайн или только он-лайн.

«Хочу быть мужчиной в первую очередь. Быть ответственным, сильным, уверенным.
Но самого детства я не был приучен к этому всему. »;
Вы можете обращать внимание, как ведут себя мужчины, которые соответствуют Вашему представлению о том, каким Вы хотите стать, общаться с ними. Вы бы могли получить тот опыт, которого не хватало из-за отсутствия отца, обратившись к мужчине психологу или тренеру, если спорт Вам интересен. Конечно, он Вам не станет папой, но такие отношения могли бы многое Вам дать.

«Один психолог мне сказала что ответственность формируеться еще в детстве. Когда ребенок отвечает за учебники дневник. И тд. А по скольку у меня образование до 4 класса , может даже до 3 а то и вообще не знаю.»;
Много чего в детстве формируется. Но это не значит, что человек обречен жить в том состоянии, в котором находился с детства. Вы можете менять в своей жизни то, что Вас не устраивает. Конечно, не с первого раза все будет получаться. Но можно поставить себе цели и постепенно к ним идти, пусть даже периодически падая и спотыкаясь.

«Очень трудно, ужас просто. Матери даже рядом нету она за границей. А я один.»;
Присматривайтесь к людям, которые есть рядом. Возможно, с кем-то из них Вам было бы интересно общаться.

Відредаговано автором 24-01-2024 10:33:52

«зараз на першому місці покінчити із стосунками. Це така потреба, подібна до спраги або голоду.»;
Що буде відбуватись, якщо Ви наважитесь сказати співмешканцю, що не готові з ним далі жити і щоб він знайшов собі інше житло?

«Что мне делать дальше? Дайте пожалуйста совет инструкцию.
Я переживаю за свое будущие.»;
Данил, добрый вечер. Нет такой инструкции, по которой человек мог бы перейти из ужасного периода жизни в благополучный. Особенно учитывая, что психологи этого форума не знают, в чем заключается ужас Вашей нынешней ситуации. Вам лучше обратиться к психологу для индивидуальной работы, чтобы разобраться, что с Вами происходит, и как можно решить Ваши вопросы.

Вы в общих чертах описали свои проблемы. Но стоит хотя бы для себя определиться, какие у Вас цели, к чему хотите прийти, что в себе изменить?

«Виросла в сім'ї алкоголіка, все дитинство страждала. Перший шлюб розпався через алкоголь. Другий співмешканець теж як виявилося любить випити. »;
Доброго дня. Вибираючи чоловіків, які люблять випити, Ви обираєте ті ж страждання, які переживали в дитинстві. Не тому, що хочете жити з алкоголіком, звичайно, а із-за того, батько - перший чоловік в житті дівчинки, у Вас сформувався певний образ партнера.

«Я хочу іншого життя, без нього. Кожну його п'янку обіцяю собі, що це востаннє, ми розходимося, але продовжую з ним жити. Сама на себе злюсь, але продовжую бути в цьому пеклі. Морально не витримую, зриваюся. Підкажіть, як наважитися і поставити крапку?»;
Зверніться до психолога, щоб розібратись, що з Вами відбувається, отримати підтримку і наважиться на зміни.

«Зараз ми в мене в квартирі і розірвати стосунки для мене це як вигнати людину. Мені стає його шкода.»;
Ви знаходитесь в позиції рятувальниці. Він - дорослий чоловік, і зможе прожити без Вас, знайти собі житло. Чи Ви думаєте, що не зможе?

«Я забрала у нього телефон.. бо він в ігри і в телефоні сидить дуже довго.. »;
Доброго ранку. Схоже, що Ви не змогли домовитись з сином щодо користування телефоном і забрали його фізично.

«він на мене накинувся з кулаками і дуже сильно ударив в спину, сильно руку зжимав і кричав віддай. »;
Він також зреагував фізично. Люди вдаються до фізичного насильства, коли їм бракує слів і вони відчувають, що їм за це нічого не буде. Вам обом потрібно навчитись розмовляти, щоб не доходити до фізичних дій. Варто звернутись до психолога з відповідним запитом.

І син має знати, яке покарання на нього чекає, якщо наступного разу він знову на Вас накинеться. Це все краще проговорювати вже зараз. Він має знати, що з Вами відбувається після його вчинку, і чому з Вами не можна так поводитись. Це Ваша задача - навчитись захищати себе у стосунках.

«Я звісно дуже розплакалася»;
Ви опинились в позиції жертви. Зрозуміло, чому Ви розплакались. Але якщо кожного разу син буде Вас бити, а Ви потім плакати, ця модель поведінки стане звичною у для нього, і для Вас. Вам варто зробити все від Вас залежне, щоб подібні ситуації не повторювались.

«мій чоловік зовсім не допоміг.. а говорив тільки, я сама спровокувала сина.»;
З чоловіком також потрібно говорити на цю тему. Що Вам було необхідно отримати від нього допомогу і підтримку. Якби Вас вдарив інший чоловік, він би також сказав, що Ви самі його спровокували? А також є сенс з'ясувати, що для вас обох важливо у вихованні сина, яким чином ви будете на нього впливати.

Відредаговано автором 22-01-2024 08:20:25

«Дуже хотіла б з ними вирішити це питання, але не знаю як собі порадити з тим почуттям вини в яке вони мене почнуть заганяти.»;
З почуттям провини самостійно справитись буде складно. Краще зверніться до психолога, щоб Вам допомогли витримати образи батьків, щоб Ви могли наважитись на відверту розмову з ними.

«Я вважаю, що діти звичайно ж повинні допомагати своїм батькам, але все ж має якісь міри, те, що постійно до нас на паро днів приїжджали (можна сказати кожні другі вихідні), ми ще якось витримували, але коли вже ситуація така яка є, що вже майже переселились до нас на невизначений термін, то це рахую перебор.»;
Батьки не хочуть помічати Ваші кордони, вони проламуються через них, а Ви дозволяєте їм це робити. Вони ще не визнали той факт, що Ви вже доросла людина і можете мати позицію, відмінну від їх позиції. А Ви не відчуваєте себе настільки дорослою (маю на увазі не фізичну, а психологічну зрілість), щоб протистояти батькам, захищаючи себе від них, коли це потрібно.

«з моєї сторони сепарація відбулась на стільки, що я не маю потреби жити з батьками, але не вмію поставити свою думку, ви праві, я як дитина боюсь, що на мене насваряться, дуже боюсь їх образити, не знаю як пережити те, що вони будуть мене винити»;
Це болюча для Вас тема, яка тягнеться з дитинства. Ви не можете витримати гнів батьків, їх незадоволення Вами. Напевно, для Вас це дуже страшно, в такі моменти Ви начебто становитесь дитиною, яка настільки боїться втратити любов батьків, що готова все терпіти, аби тільки вони її не відштовхнули. З цим страхом також варто звернутись до психолога. Із-за нього Ви не можете відстоювати свої кордони у відносинах з батьками.

«Дoбpoгo дня, живу з чoлoвіkom зa kopдoнom, maєmo дитину і живеmo в спільному будинку (50/50) зa koшти нaшиx бaтьkів.»;
Доброго дня. Живете за кошти ваших батьків - це значить, що Ви і чоловік не заробляєте грошей, і батьки вас утримують?

«Хочу вирішити цю ситуацію безболісно для кожного, пояснити батькам, що ми теж потребуємо приватності і часу для себе. На жаль вони в мене такі, що як тільки скажу щось в дусі «які у вас плани» то зараз ображаться на мене, буду невдячною донькою, »;
Навряд чи вийде вирішити цю ситуацію абсолютно безболісно. Вам буде потрібно витримати незадоволення батьків Вашим рішенням, адже ситуація не влаштовує Вас і чоловіка, а не їх. Можна зробити акцент на тому, що вашій сім'ї не вистачає приватності, ви б хотіли більше часу проводити втрьох, а не разом ще з 2 сім'ями.

«скажуть, що вони мені допомогли а я їх на вулицю.»;

«тут є лише один варіант, це те щоб кожен жив окремо, скажімо так мої батьки мали би таку змогу, але навіщо, якщо є де жити.»;
Так начебто не на вулицю, якщо батьки мають зогу вирішити питання з житлом.

«Мій чоловік вже запитує мене, що далі, які вони мають плани, бо це виглядає якби вони вже переїхали просто до нас. Він в мене досить добрий, але я і його розумію, віддав гроші які отримав від своїх батьків, на помешкання зі свекрами?»;
Як варіант, батьки могли б віддати гроші, які вклав у будинок Ваш чоловік, і залишитись у будинку, а Ви б з чоловіком знайшли собі окреме житло.

«Це той тип які рахують що діти їм винні, якщо вони допомогли нам то ми маємо обовʼязок допомогти їм. »;
А Ви як вважаєте?

«Найгірше, що кінця не видно і вони сюди приїхали якщо не на завжди то на довгий час, кінця війни на разі і не видно, нажаль.»;
Найгірше у ваших стосунках з батьками, що не відбулась сепарація від них, тобто відділення. Це відбувається, коли дитина дорослішає, вона вчиться висловлювати свою думку і зустрічатись з незадоволенням батьків. В цьому плані Ви ще залишаєтесь дитиною, тому що не готові витримати образу батьків. Вони не хочуть відділятись від Вас, а Ви хочете, але не можете відстояти своє право на власну думку і жити так, як Вам комфортно.

«Так,я реально хочу бути впевнена в тому,що я хочу розлучитися.Ну ось,я сказала вчора вночі,був момент,що мої почуття погасають, він замовк,пролежав не зрозумів,за що йому це,сказав,що я його тільки засмучую і повернувся спати.»;
Звичайно, це важливе рішення, яке суттєво вплине на Ваше подальше життя. Тому варто все добре зважити перед тим, як йти на такий крок. Шкода, що Ваш чоловік не готовий говорити про ваші з ним стосунки і брати в тому числі на себе відповідальність за те, що з ними відбувається.

«Сьогодні він звинуватив мене на зацикленності на війні 2 рік і в тому,що я бачу в ньому ворога,що дбаю про свої емоції, не про нашу сімю.»;
Ваші емоції не можуть жити своїм життям і бути проявлені поза Вашою сім'єю, так як вони виникають із-за того, як змінюються ваші з чоловіком відносини.

«Він не розуміє,що я хочу від нього,що мама в нас живе і чому я ставлю події там вище нашої сімї.»;
Напевно, тому що відчуваєте себе причетною до того, що відбувається в Україні, частина Вас залишилась там, і їй боляче, коли її руйнують.

«Знаєте,я ціную те,що в мене є і боюся це все втратити,але ця проблема розсипала всі мої ілюзії щодо чоловіка ... це і створило проблеми з якими жила і не помічала і тепер я розумію,що не все так райдужно в мене.»;
Ваш страх цілком природній, адже є що втрачати. Але й жити з людиною, яка не розуміє Вашого болю та переживань - теж не найкращий варіант. Вам вирішувати, в якому випадку Ви більше втратите чи здобудете.

«дякую,що допомагаєте зрозуміти себе,дуже ціную це»;
Ви вже стали на шлях, який веде Вас до себе. Рада, що переписка допомагає Вам краще це зрозуміти.

«Умови поставити,щоб почав називати речі своїми іменами і не дивитися контент із рф,розуміти,що йде інформаційна війна проти України,якось так.Але я просила по доброму на початку,не чує
Звинувачували мене»;
Коли Ви просите чи вимагаєте, щоб чоловік не дививсь те, що хоче, Ви намагаєтесь його обмежити таким чином. Це, як правило, викликає агресію.

«Не розповідала,тому він не розуміє і чекає від мене любов,як раніше,а такого як раніше немає.»;
Ви не говорите чоловіку про те, як його сприйняття війни та відношення до України впливає на Ваше ставлення до нього, а самі думаєте, що розлучення - це питання часу. Тобто Ви не показуєте йому ту частину себе, в якій є біль, сум і злість на чоловіка. Чого боїтесь? Які наслідки може мати відверта розмова про ваші з ним відносини на даний момент? Чому обираєте мовчання і думки про розлучення замість з'ясування стосунків?

«прямо не говорила за відчуження,бо здається він може сприйняти це, як залякування і рамки.»;
Тобто Ви не готові зараз говорити про відчуження, але коли вже зовсім не зможете витримувати цю ситуацію, скажете про намір розірвати відносини?

«Але я дуже часто кажу,що все тримається на наших відносинах,все інше не важливо і розсипеться,якщо не буде кохання.»;
Ви натякаєте чоловіку про те, до чого можете прийти. Але схоже, що натяків він не розуміє.

«Я вже думала,ну він не жінка, що я чекаю від нього якогось глибокого співчуття, але все одно я повертаюся до того,що сама переживаю все та ще й рот не відкриваю,бо йому не хочеться це чути.»;
Ви вважаєте, що чоловіки взагалі не здатні на глибоке співчуття, чи саме Ваш чоловік?
Раніше Ви теж рота не відкривали, коли чоловік не хотів щось від Вас чути?

«я розповідала йому,що я відчуваю,але я не відчуваю емпатії і розуміння,відношення,наче я захворіла і це пройде...»;
А розповідали, як змінюється Ваше ставлення до нього протягом 2-х років із-за цього питання?

«Я не можу поділитися з бликою людиною тим,що болить.Коли питав чому сумна,я плакала і часто мовчала.. він заспокоював.
Зараз після декількох розмов з поясненнями і істерик ,він думає,що в мене пмс і це просто треба перечекати.Але як тільки ця тема, завжди викликає конфлікт,бо він говорить якісь фрази, щодо України, які мене дуже ранять або злять,винуватить Україну.»;
Чоловік періодично Вас ранить, так як слабо розуміє, що з Вами відбувається. Ви можете не доводити йому, що Ваша точка зору більш правильна, ніж його, але говорити про свої почуття із-за подій в Україні, чому Вам так боляче.

«Я не зможу змінити його думку і відчуваю провину за те, що так проявляюсь щодо нього, йому теж важко, бо раз на місяць в мене це стримування своїх емоцій приводить до істерик,старанно не говорячи на "цю тему" виливається в сльози і претензії,бо мене це постійно під'їдає і найстрашніше відображається на почуттях до нього.»;
Те, що людина тримає в собі, нікуди не зникає. Якщо немає виходу емоціям, це буде пригнічувати, будуть знаходитись інші приводи проявити свою злість чи сум. Вам варто навчитись говорити про те, що Вас непокоїть у відносинах з чоловіком, використовуючи "Я-повідомлення". Не звинувачувати його, а говорити про себе, свої почуття, свій біль.

«Я не знаю, чи правильно було б йому сказати про свої згасаючі почуття до нього, адже це може виглядати просто, як маніпуляція.»;
Почуття згасають, коли люди не говорять про те, що їх насправді хвилює, про свої відносини. Вам вирішувати, поступово віддалятись від чоловіка чи вчитись по-новому сприймати ситуацію та справлятись з розчаруванням. В цьому Вам міг би допомогти психолог.

«Вже була 10 вечора, 2 години до комендантської. Він сказав, що поїде зі мною на таксі, і ним ж повернеться. Мені стало шкода і його, і коштів, які б він потратив, тому сказала, що доберусь сама і все ок. »;
Доброго ранку. Хлопець вчинив так, як Ви запропонували. Ви надіялись, що хлопець буде наполягати, щоб поїхати з Вами, коли казали, що доберетесь самостійно?

«Чесно кажучи, мене ця ситуація дуже образила.»;
Образа виникає при невідповідності очікувань людини і реальності. Вона призводить до напруги в стосунках. В цьому відео я розказую, чому люди ображаються і як можна себе поводити замість того, щоб ображатись.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-1563

«Раніше у нас подібних випадків не було, він завжди проводжав мене, потім добирався на таксі або пішки (5 км різниці) і ніколи не залишав отак саму вночі.»;
Напевно, хлопець намагався справити на Вас якнайкраще враження на початку відносин. Не кожен буде йти вночі взимку чи восени 5 км від дівчини. Зазвичай, якщо стосунки продовжуються, люди поступово розслабляються і починають докладати менше зусиль для того, щоб постійно подобатись партнеру. Вони все частіше між спробами справити враження і своїм комфортом вибирають останнє. Ваш хлопець - не виключення.

«Щодо потреб, мені важко виразити їх, а також сказати про те, що турбує або не подобається. Я стараюсь і вже більше можу сказати щось прямо, але перед тим тисячу разів себе накручу і обдумую чи варто.
Постійно говорю собі, що немає сенсу у цьому, адже навряд щось зміниться. Таке вже було, я говорила з ним про те, що не влаштовує в сексі, але нічого не змінилось і він просто ,,забив,,.»;
А це вже те, над чим Вам варто працювати. Якщо звернетесь до психолога, зможете з'ясувати, чому Вам так складно говорити про свої потреби, і як цьому навчитись. Про те, що не влаштовує в сексі, можна нагадати. Ви ж, напевно, ображаєтесь і мовчите. Так відбувається, коли людина боїться говорити на складні теми. І начебто хоче зберегти стосунки, а насправді це їх погіршує. Адже проблема не вирішується, а образ стає все більше.

«До того ж, мені напевно більше хотілось щоб саме від нього йшло таке бажання відвезти, а не тому що я попросила. Це нещиро, а просто тому що треба.»;
Вам хотілось, щоб він Вас відвіз, а йому хотілось спати і зекономити гроші. Ще й Ви запропонували зробити те, що він хотів. Тобто вибрали його бажання замість свого. Ви можете обговорити цю ситуацію і вирішити, як будете себе поводити, що міняти, щоб вона не повторювалась. Або ображатись і віддалятись один від одного.

«Він ненавидить свою двоюрідну сестру, навіть при згадці про нєї в сина іскри ідуть з очей. Бачаться вони пару разів на тиждень, і це прямо проблема, він хамить, ігнорує її, на мої зауваження не реагує. »;
Доброго дня. Підлітки досить часто не можуть справитись зі своїми почуттями, злість - одне з них. Варто розібратись, чому Ваш син почав так ненавидіти свою двоюірдну сестру? Як давно це відбувається? Які у них взагалі відносини?

«На питання пояснити, за що він її не любить, він не може дати відповідь.»;
Він може переносити на сестру ті почуття, які у нього виникають в сім'ї. Але якщо він боїться відкрито проявляти свою злість по відношенню до батьків, наприклад, то психіка підлітка несвідомо обирає більш безпечний об'єкт, на який він може безкарно направляти всі свої почуття.

Доброго дня! Немає такого рецепту, який би допоміг перестати тривожитись раз і назавжди. Якби людина взагалі не тривожилась, вона б частіше наражалась на небезпеку. Тому тривога по-своєму потрібна, щоб мобілізуватись при необхідності.

Але якщо у Вас високий рівень тривожності, який ускладнює Вам життя, варто розібратись, що викликає тривогу, та усунути чи навчитись по-іншому відноситись до цих факторів. Якщо зможете це зробити, рівень тривоги знизиться.

Відредаговано автором 10-01-2024 12:35:17

«Він не ігнорує і топити його дід я не збираюсь, але в ньому є риси, які мені подобаються, а те, що я описала вище мене лякає»;
Чого саме Ви боїтесь?