Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

"Пишу сюди через потребу в підтримці..."

Якби Вас попросила про підтримку людина, яка збирається кинутися з мосту, Ви б її підтримали? Думаю,що ні. Ось і мені не хочеться підтримувати Ваше бажання вбити всі прояви життя в собі, закамяніти остаточно. Чи Ви інше мали на увазі під стресостійкістю? Що це для Вас?

Можливо, краще стати " більш стійкою" не для того,щоб стримувати себе та не проявляти ніяких почуттів, а для того,щоб навчитися давати отпір чоловіку, не терпіти психологічний тиск та стати сміливою і проявляти свої емоції?

Відредаговано автором 25-04-2024 14:31:56

"Підкажіть, будь-ласка, з професійної точки зору, як можна досягти найкращого терапевтичного ефекту для клієнта"

Перефразую відомий вислів: якщо клієнт дійсно ХОЧЄ досягти терапевтичного ефекту, ніякий терапевт йому в цьому не завадить.
Інструменти у фахівців +-однакові, тому обирати слід того,до кого Ви відчуваєте
довіру та бажання працювати з ним.
До того ж, Ви не ставите свій підпис кров'ю, що будете з обраним терапевтом раз і назавжди . Якщо щось піде не так, Ви можете обрати іншого.

Вітаю.
"Вчителя скаржаться, що неуважний на завдання, на зауваження не реагує, сміється і робить знову все те саме,.."

Він такий тільки в школі?А як син поводиться вдома? Які Ви маєте скарги на нього? Ваш син мав ( має) неврологічні діагнози?
Для діагностики порушення поведінки в дитячому або підлітковому віці необхідна консультація психіатра. Бо, така поведінка може бути слідством РДУГ або іншого поведінкового розладу, порушенням адаптації та ін. Тому " балакати "- не допоможе, як і збільшити покарання або покращити виховання.
Треба звернутися на консультацію до дитячого психіатра для проведення діагностики та визначення подальшого плану корекції.

"Я 3 месяца убивалась,плакала, ничего не ела,на нервах сильно похудела,прогуливала работу ,закрылась в себе ,нисккм не хочу общаться, а ОН зовёт сексом заняться ))))прекрасно просто ,хорошо живёт."

Вы абсолютно правы: он ХОРОШО живёт. Так как хочет, так как ему нравится. А Вы " убиваетесь , плачете" страдаете. Печально, но это- Ваш выбор, Вы согласились на такие отношения. И это совершенно не про любовь с Вашей стороны, это про болезненную привязанность , про зависимость,про низкую самооценку .
Обратитесь к психологу, ходить по граблям - больно.

Те,що Ви описуєте, дуже схоже на психогенну рвоту. Цей розлад виникає або в результаті стресу, або перед небажаними подіями. Раджу звернутися до дитячого психіатра, а потім до психотерапевта. Якщо не лікувати, можуть виникнути небажані наслідки.

"Він був ідеальна картинка мого чоловіка мрії, симпатичний, брутальний, дорослий , серйозний хлопець"
А зараз він вже не такий? Вже не " симпатичний, брутальний, дорослий.."? Чи таким й залишився? Тільки за цією картинкою виявилася ще й звичайна людина, не " ідеальна ". Так буває, коли закохуєшься в свої фантазії. Хоча, в Вашому випадку, дійсно, чоловік, який" дає мені завжди вибір, свободу, довіру, любов, турботу", може претендувати на звання " ідеального".

Мені здалося, що чоловік забезпечує Вам таке спокійне життя, що Вас так і тягне на пригоди. Так Вам ніхто й не заважає їх шукати, а потім повертатися до тихого сімейного життя. Спробуйте дати й своєму чоловіку " свободу вибору"- робити те,що він хоче й поважати його вибір.

Думаю, Вам слід звернутися на консультацію до психолога. Ви маєте великіий шанс налагодити стосунки та зберегти шлюб.

"Посоветуйте пожалуйста как быть и с чего начать🙏"

Я думаю, следует начать с посещения психиатра и, возможно, с возобновления приёма медикаментов( под наблюдением врача ).
Далее, работа с психологом ( психотерапевтом).
Что можно сделать самой- найти свои сильные стороны( у). То, что Вам нравится, даётся без особого труда и где Вы чувствуете себя компетентной. Развиваться в этом направлении. Компенсировать "-" "+"ом.
"Логическое мышление хромает, туплю часто, рассеянность присутствует и чтобы я не делала, всё не так. "
И будет " все не так" там, где от Вас требуется логическое мышление и сосредоточенность. Это то, что у Вас в дефиците.
А,возможно там,где требуется креативность, " полет мысли", фантазии у Вас будет все "так". Это может оказаться Вашей сильной стороной.
Попробуйте, поищите.

Відредаговано автором 17-04-2024 21:54:02

"КАК СОХРАНИТЬ СЕМЬЮ С АБЬЮЗЕРОМ?"

Соглашусь с Вашим мужем:"...обращаться к психологу чтобы сохранить семью". К семейному, работать парой. Гарантий никаких, но попробовать стоит.

Вітаю.
"чим далі тим більше напружують мої відносини з дитиною. "
Якщо нічого з цим не робити, ситуація буде погіршуватися. Тяжко й Вам і дитині, бо вона все відчуває. Я б радила індивідуальну терапію.

Здравствуйте, Алевтина.
"Как мне снова нормально общаться с людьми? Я уже 3 года ни с кем особо не общаюсь."
Все зависит от того, что Вы понимаете под " нормальным" общением-если Вы хотите вернуться в точку, где :
" я соревновалась с друзьями моих друзей и с подругами моих парней в идеальности и пыталась доказать им, что я самая лучшая, " и не терять "интерес при малейшей критике" то психолог вряд-ли Вам сможет помочь.
Если же, Вы вкладываете в " нормальные " отношения другой смысл, хотелось бы узнать какой. Потому что, исходя из того,что Вы написали ( а это не много), можно предположить, что у Вас нет опыта " нормальных "отношений, поэтому слово "снова" здесь неуместно.

"В то время, как мне не с кем общаться - усердно занимаюсь саморазвитием, чтобы стать для следующего друга более идеальной в надежде, что он не станет критиковать меня."
" следующий друг" не будет Вас критиковать, если Вы ему не позволите это делать. И для этого совершенно не нужно быть идеальной. Достаточно уметь защищать свои границы и иметь адекватную самооценку. А с этим у Вас явно беда, поэтому и используете такую психологическую защиту как
"чрезмерно высокие требования к кругу общения и в человеке меня не должно раздражать". Ведь безопаснее первой оттолкнуть человека, указав на его неидеальность, чем все время бояться самой оказаться не идеальной.

Рекомендую обратиться к психологу.

Відредаговано автором 08-04-2024 20:41:14

Вітаю.
"Я дуже відповідальна і як кажуть,занадто правильна в поведінці людина. Люди це бачать і перекладають на мене відповідальність"
Які негідники! Як ці злі люди це роблять? Ви в цей час при тямі? Чому не чините опір, навіщо берете? Не можете сказати "НІ"?

"Керівництво бачить, що я здатна багато тягнути і грузять, тиснуть щодня.." А я вся така " відповідальна "...беру й героїчно тягну, бо "тільки толкових людей напрягають". А я ж така " нормальна" жертва обставин ( чи по- життю?).
Навіщо показуєте що " здатні"? Що би що?

"На співбесідах обов'язки говорять дуже не конкретно....,тобто що захоче керівник те я маю робити."
Тобто, Вам на співбесіді говорять,що Ви повинні робити все,що Вам скаже керівник, Ви погоджуєтесь на це ....й винен роботодавець? Ви ж самі прийняли такі " розмиті " умови, так в чому справа?
А Ви не думали, що уточнювати умови праці, оплату та службові обов'язки-це Ваша відповідальність?

"З чоловіками так само - приваблюю лише лінивих та корисних, тому довгий час сама"
Ой, знову. На цей раз чоловіки не такі. Це ж не я їх обираю , це вони самі приваблюються.

Вся Ваша "відповідальність" стосується чого завгодно, тільки не Вашого життя. Ви не відповідальні за свої вибори, свої рішення, своє щастя. Таке враження, що Ви не розумієте, що Ви власниця свого життя й те,що в ньому відбувається залежить в більшій мірі від Вас ОСОБИСТО. Тому, "вправи для корегування поведінки" не допоможуть, бо це як взути взуття на 2 розміри більше ( або меньше): якийсь час протриматися можливо, але не довго. Потрібно " дорослішати " та виходити із стану " жертви".

Вітаю ,Viktoria.
Яку допомогу Ви хочете отримати від психологів ? Як Ви її бачите?
Сформулюйте питання ( запит).

Валерія, оскільки Ви всеж визнаєте,що:
"рішення віддати аж половину було імпульсивне і неправильне, тут є моя вина", спробуйте взяти її (вину) повністю на себя без усяких " але". Тобто, сказати собі:" Я відповідаю за те,що трапилось. Я це визнаю. Я вчинила імпульсивно, не подумавши про наслідки. Зараз мені дуже прикро. Я засмучена. Але, я повністю беру відповідальність за свій вчинок на себе. Я зроблю висновки з цього: бути більш стриманою, що інші люди не повинні відповідати моїм очікуванням, та т.д.
Й Пробачу собі. Бо я - людина і маю право помилятися.
Якщо вийде щиро все це собі сказати,думаю, повинно покращити.

Якщо легше не стане.
Цей хлопець, судячи з Ваших відповідей цілком Вас влаштовує. До цього випадку до нього не було претензій? То, може, слід його пробачити для першого разу?

Вітаю, Taty.
Ваш лист- це запит на терапію. Маю сумнів, що поради на форумі зможуть Вам допомогти змінити ситуацію . Бо, судячи з цього:
"Я постійно працюю над собою. Шукаю причину у собі. Намагаюсь дивитися на ситуацію під іншим кутом. Постійно себе перелаштовую так щоб було все ладно. Та вже немає сил себе ламати ."
"теоретичних знань " Ви маєте достатньо, але ж життя від цього краще не стає.
Тому, ще раз- Вам потрібна допомога, зверніться до психолога.
На мою думку, з розлученням не варто поспішати, можливо,ще є шанс зберігти сім'ю.

Доброго дня, Валерія.
"Хтo a цій cитуaції npaвий і яk mені бути з coвіcтю?"
Яка тепер різниця хто правий? Як це змінить ситуацію? Якщо я правильно зрозуміла, питання в тому,що Вам " обідно" та Ви хочете з цим щось зробити.
А як Ви хочете щоб було? Що повинно статися , щоб Ви перестали відчувати образу?

"Це відoбpaжaєтьcя нa нaшиx cтocунkax зapaз, aле він не poзуmіє чomу тak"
А як хлопець може зрозуміти що не так? Як він може зв'язати Ваш поганий настрій з грошима( Ви ж самі наполягли на тому,щоб він їх взяв)? Він мав здогадатися що Ви маєте плани на ці гроші, що вони вам потрібні? Тоді навіщо класти їх у кишеню? Вам не здається що Ваші дії не послідовні? Може, все ж хлопець тут ні до чого і образа не на нього?
Або,як варіант, відверто сказати йому про те ,що Ви ображені, прояснити ситуацію. Сказати ,що він не виправдав Ваших очікувань. Бо Ви сподівались,що він і далі "для mене" не буде "жaліти нічoгo", а Ви будете вкладатися " koли він дoзвoляє, aле це в cилу moгo бюджету тa moжливocтей". Та Ви не очікували, що він Вам "дозволить" розрахуватися і Вам дуже не подобається витрачати власні гроші.

А з совістю все гаразд. Це якраз вона підштовхнула Вас до цього вчинку, натякаючи, що вже час дорослішати, вчитись не тільки брати але й віддавати.