Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

Вітаю, Nika.
Хвилювання за свого чоловіка- це нормальна реакція дружини. Але, коли "якщо з ним щось станеться, життя для мене далі не буде ",
"взагалі втратила сон і апетит",
" Прокидаюсь від жахів з відчуттям нудоти і плачу"
вже треба бігти до психолога ( психотерапевта). Бо, скоріше за все, є ще дитяча травма, яку " підняла" війна, та яка наклалась на сьогоднішню ситуацію.

" Не знаю що робити з цією тривогою."
---
Йти в терапію та працювати з тривогою, бо в Вашому випадку це може скінчитись тривожним розладом. Тоді це вже буде медикаментозне лікування у психіатра.( не виключно, що й зараз Ви вже його потребуєте).

"Він єдина моя рідна людина"
---
Чому так сталося? Може це й є причиною Вашою тривоги? Як це можливо було б виправити?

Здравствуйте, Ксения.
Очень жаль, что в Вашей семье сложилась такая ситуация.
"Не знаю сохранять отношения?"
Я очень хочу ошибаться в своём предположении, но все указывает на то, что Ваш муж уже принял решение и от Вас мало что зависит.

"я начала выслушивать от мужа , что я толстая, он не подбирал слов и пытался все время меня этим обидеть."
---
"он начал говорить что я плохая мама, делать замечания по малым причинам"
---
"он обозвал меня шлюхой в присутствии кумовей "
Такое чувство, что он убеждает себя и других, что жить с такой женой невозможно и развод- это единственный выход для него. Обзывая Вас, он оправдывает себя, свое желание уйти.( это только мои предположения).

" в душе одна большая боль и пустота"
Боль нужно исцелять, за этим- к психологу ( психотерапевту). Пустоту- заполнять собой, своими интересами. Она бы не образовалась( или была бы совсем маленькой) , если бы так много места там не занимал муж.
Сделайте правильный выбор- выберите себя.

Вітаю, Марина.
Коли читаєшь Ваш лист, уявляється доросла, розумна жінка, яка все прекрасно бачить, аналізує та робить висновки. Але...підвести підсумок не може ( або не хоче? Страшно " втратити" маму?), хоча він лежить на поверхні.

"Я відчуваю, що її поведінка дуже токсична для мене та моєї родини"
Якщо б це була не Ваша мати, а наприклад, свекруха чи інша родичка( або родич), Ви б знали як вчинити? Ви ж явно в курсі, що таке особисті кордони та кордони Вашої родини?
" але як це припинити, як жити з нею у ладі і не на шкоду собі?" Мабуть, Вам не сподобається моя відповідь, але ж- " закрити кордони ": обрати себе та свою родину.І скоріш за все, в "ладі" з мамою тоді не вийде ( з початку точно).
Для того, щоб " відірвати" Вашу маму від вашої родини, Вам знадобляться сили та наполегливість, бо вона так просто не відступить. Для цього Вам потрібна допомога та підтримка фахівця.

Доброго дня, Maria.
Відчуття провини виникає для того, щоб переосмислити свої дії, зробити висновки та взяти на себе відповідальніть. Що з цього Ви ще не зробили? Навіщо Вам " тримати" це відчуття ?
Сором- деструктивне відчуття. Його нам навіюють в дитинстві за допомогою настанов. Хто Вас соромив в дитинстві? Чий голос Ви чуєте зараз? Можливо, Ви чули, як соромили когось за подібні речі( поцілунки, прогулянки з хлопцями?), можливо чули, що дівчина повинна бути," чистою" до весілля та т.ін.
А можливо, десь дуже глибоко, Ви не хочете заміж. Ваше " безсознательное" чинить супротив цьому шлюбу( а може, шлюбу взагалі). Тому, просто почитати чи щось послухати , не допоможе. Цей "тягар "не дасть Вам змоги в повній мірі відчувати себе щасливою та вашому майбутньому чоловіку теж.

Здравствуйте.
Разное вероисповедание является (и всегда являлась) одной из главных причин проблем в семье. Потому что, религия-это не просто какие-то ритуалы, за этим стоит очень глубокая часть человека- его духовный мир, духовный опыт его предков. Хотите Вы того или нет, но Вы включены в эту систему и она не даёт Вам просто так из неё выйти. Потому что, это как отрубить корни растению и пересадить его на новое место. Оно может пустить новые, а может и погибнуть. Поэтому возникает сопротивление ( страх погибнуть. Нет такого опыта, жить в другой вере. Это " чужое" для Вас).
А если, не так глубоко, то, возможно, Вы осознаете всю серьёзность положения. Т.е., если раньше Вы могли позволить себе быть " нерелигиозной", не соблюдать определённые правила ( традиции), которые накладывает церковь, то сейчас так не получится. Прийдется все соблюдать. О свободе уже речь не идёт, для Вас-это насилие.
К тому же, срабатывают "страшилки " ( если это ислам).
Очень рекомендую индивидуальную консультацию.

"Как разобраться в этом и помочь себе?"
---
Идти в терапию и разбираться с этим.

Вітаю.
"чому я не можу радіти,як всі нормальні жінки?чому я в цьому бачу лише тягар"

Тому що:
"в країні війна, все не стабільно, діти догорого, чоловік постійно у відрядженнях, у нас немає власного житла.Що я буду сама з дитиною, в режимі тотал.економія."
ВИ НЕ ВІДЧУВАЄТЕ СЕБЕ В БЕЗПЕЦІ.
Ви все прекрасно усвідомлюєте.

Тому й
"відчай, бо не відчуваю бажання бути мамою."
А ще, тому що на Вас тиснуть
"Він хоче дитину", викликають відчуття провини , бо "не можу дати те, що він хоче".
Це ж звісно, дуже добре, що Ваш чоловік хоче дитину, але ж для дитини дуже бажано, щоб хотіла ще й мама. Бо складно собі уявити як Ви будете себе почувати в ролі мами, якщо цього не хочете.
"допоможіть прийняти ситуацію"
З цією ситуацією треба розбиратися, бажано разом з чоловіком. Все, що робиться під тиском, через насильство над собою ( даже якщо це така " блага" ціль, як народження дитини) до добра не доводить . Ябо ж індивідуальна консультація.

"З чого почати?"
З розуміння, що " сепарація"- це не втрата любові та поваги сина до матері, а вища сходинка ваших відносин. Ну, й звісно, з вивчання цієї теми ( в інфопросторі багато інформації на цю тему). До того ж, в Вас ще дочка.

"Тепер я розумію яким чином з ним працює психолог.."
Всі психологи працюють по-різному. Те, що відбувається з Вашим сином- це закономірність процесу відокремлення від батьків, а те,що відбулось з Вами- це виключення (Ваше суб'єктивне сприйняття).

Доброго дня, Оксана.
"Моє питання- чи може так відбуватися робота психолога. Чи щось з ним не то?"

Да,так відбувається робота психолога. Ваш син проходить сепарацію ( це ж класно). Він територіально та психологічно відокремлюється від Вас. В нормі, це повинно було статися в підлітковому віці, але завдяки Вашій "фанатичній любові", тоді цього не сталося.
Йому зараз теж важко. Але для того, щоб стати дорослим, самостійним чоловіком,йому потрібно відчипитись від "маминої юбки" й вибрати себе й своє майбутнє життя. Для цього йому потрібно зняти Вас з " п'єдесталу" (може тому Вам зараз так боляче?) такими "методами".
Він повернеться до Вас, але не тим " маминим хлопчиком", а дорослим чоловіком. І далі буде залежати від Вас, як будуть будуватися Ваші нові відносини. Бо, по-старому, дійсно не буде : або Ви вчитесь спілкуватись з сином, як з дорослою , окремою людиною, або ваше спілкування буде " стремиться к нулю". Для цього Вам потрібно теж пройти сепарацію від сина ( це процес двосторонній). В іншому випадку, Ви постійно будете ображатися, страждати, плакати в очікуванні, що все стане як раніше.
З Вашим сином все " то".

"Але наскільки я знаю психологи
працюють на інший результат?"
Психологи працюють на той результат, який хоче Клієнт. Судячи з всього, Ваш син хоче щось змінити в своєму житті на краще. Якщо Вам від цього не OK,то це вже Ваша проблема.

"Відразу скажу що цим я не маніпулюю. Це мій крик душі всередині."
Я розумію, що Ви зараз дуже вразливі й потребуєте уваги й любові зі сторони близьких. Але, Ви маніпулюєте своїм станом:
"мій психологічний стан впливає на рецидив це знає кожний в нашій родині."
"байдуже що мати онкохвора?"
Всі ми йдемо в один кінець, тому людина "в діагнозі ", як ніхто інший розуміє це ( я працюю з онкохворими). Тому, мені здається, якщо думати про дітей ( як вони залишаться), а не про себе, процес відпускання пройде легше.

"Весь цей час відправляла музикальні зворушливі листівки, про те що сумую, про те як люблю."- маніпулювання, психологічний тиск.
"Як би мені не було обідно, та я все одно просила у нього вибачення"- знов маніпулювання. Ви дійсно думаєте, що Ваш син не відчуває, що ніякого " розкаяння " нема?

"Яку Ви саме літературу порадите почитати. Щоб якось навести лад із собою чи інше?"
Якби ж можна було " почитати" та все виправити, психологи були б непотрібні. Психика людини має багато захистів. Тому, дуже раджу звернутись на індивідуальну консультацію.

Здравствуйте, Юлия.
Сочувствую Вашему горю. Каждый человек переживает утрату по- своему и все , что с Вами сейчас происходит-это нормально.
У Вас сейчас,так называемая, фаза шока ( ещё её называют фаза " оцепения" или " заморозки "), которая длится ( приблизительно) до 9 дней. Чтобы не " застрять" на этой фазе, Вам необходим телесный ( тактильный) контакт и присутствие кого-то рядом.
Далее Вам прийдется пройти следующие стадии горевания. О них Вы можете почитать в нете. Если что-то пойдёт не так( по- вашим ощущениям), тогда желательно обратиться за помощью. Психика человека обычно способна справиться с горем. В норме горевание занимаем период около года. ( норма-условная), но если за этот период острота переживания не снижается, можно говорить, что переживание стало патологическим и тогда необходимо обращаться к специалисту.

"Тогда для меня вопрос, почему он меня выбрал."
Я думаю, что выбрал он Вас из-за
других, подходящих ЕМУ качеств. Одним из которых является мягкость ( поддатливость, уступчивость). Поэтому, возможно, он решил, что Ваша внешность- не главное, и со- временем, у него будет возможность Вас "продавить " и её поддкорректировать.
Используя манипуляции , Ваш муж сначала заставляет Вас поправится, затем говорит, что уже достаточно. Теперь он настаивает на увеличение груди. А дальше что? Уши,губы,попа? И все это ради любви к нему? Это точно про любовь?

Здравствуйте, Anna.
Вы оказались, действительно, в непростой ситуации. С одной стороны, предложение мужа, которое для Вас неприемлемо, с другой - сохранение Вашего брака.
Я бы начала с того, что проанализировала, на чем вообще строился Ваш брак ( изначально), что является его основной; какие цели вы с партнёром преследовали, создавая семью. Возможно, ещё в самом начале, были уже какие-то сигналы, которым Вы не предали значения.
Далее, что с вашими отношениями сейчас и почему ( на Ваш взгляд) вдруг ( а может окажеться, что не вдруг) у Вашего мужа появилась такая фантазия.
"Тем не менее, он все время заводит эти разговоры, я уже чувствую себя недоженщиной, какой-то ущербной"- это психологическое насилие, которое необходимо пресекать " на корню": " Я Не БУДУ это слушать, обсуждать, делать."
Рекомендовала бы Вам поработать с психологом и решить для себя вопрос: стоит ли сохранять этот брак . И уже ответив на него, пробовать либо парную терапию с мужем, либо готовиться к разводу с наименьшими для себя потерями.

Здравствуйте, Катя.
"Что делать в таком состоянии и как выйти на более позитивное мышление?"
Я думаю, сначала оглянуться назад, когда
"мне было очень очень сложно", но Я СМОГЛА и " закрыла все свои финансовые долги".
Похвалить себя: Я -молодец. Я- сильная и Я-справилась
Значит, смогу найти выход ещё раз.
Далее, дать себе время на отдых и обдумывание нового плана. Потому что, "Мне ничего не интересно ", может быть результатом физической и психологической усталости.
Если же, после отдыха, состояние " я просто хочу не быть "не пройдет, лучше обратиться к психологу ( психотерапевту) для исключения возможности депрессии.

Здравствуйте.
"Он каждый раз говорит, что рассказывает это мне только чтобы показать, что для него только я важна"
У Вашего МЧ нет других , нормальных способов это показать? Зачем ему провоцировать Вас на такие чувства:
"когда это слышу очень много всего чувствую: и ревность, и обиду, и тревогу, даже иногда плакать хочется … внутри".
Когда происходят эти разговоры? Возможно, когда Вы концентрируетесь на себе, своих делах и перестаете давать " дозу" восхищения своему МЧ?
Что меняется в Вас после таких разговоров? Может, Вы становитесь более внимательной, более сговорчивой, более "любящей"? И как меняется Ваш МЧ?

По-моему, все , что он говорит-это не "комплимент Вам", а обычная манипуляция. Тем более, что он знает о том, что Вам это слышать неприятно, но продолжает так делать.
"Разбираться" с этим действительно нужно. Но не со своими , абсолютно нормальными, чувствами, а с вашими отношениями . Потому что, если для того чтобы доказать свою верность ( а Вы что, до этих рассказов сомневались в ней,?), Ваш М Ч провоцирует в Вас ревность, при этом" набивает себе цену" ( я такой преданный, ты должна ценить это), да еще мастерски прикрывается " комплиментом" Вам, что то в них явно не так. В мире существуют сотни способов выразить свои чувства, проявить любовь и преданность к партнёру, не прибегая к таким" извращениям"

Здраствуйте.
"Страх, что наступает взрослая жизнь, которая никогда не закончится "
+
"с детства слышу от мамы, что она устала сама всё на себе тянуть, денег не хватает, а много чего хочется "
= ( СТРАХ )НЕ ХОЧУ ПОВТОРИТЬ МАМИНУ ЖИЗНЬ, поэтому буду учиться, чтобы оставаться ребёнком.

Если есть желание изменить свою жизнь-Индивидуальная терапия.