Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

" Банан-це іноді просто банан"
"нормально"- це те, що чоловік дійсно відчуває в цей момент. Він щиро та чесно Вам відповів ( або ні. Має на це повне право). Далі-Ваші фантазії.

"В таких випадках я б хотіла почути відповідь з більшою повагою до моїх почуттів" Коли Ви наполягаэте на поясненнях, в той час, коли Ваш чоловік не в настрої, Ви поважаєте його почуття? Його бажання побути наодинці?
Те, що Вам не байдуже, що Ви дійсно хвилюєтесь за свого чоловіка, це дуже хорошо. Але, може відповісти на його "нормально":
"Я бачу, що ти засмучений. Коли схочеш поговорити, я поруч ", та залишити його в спокої?
Ще хочу звернути увагу на Ваше бажання контролювати ситуацію. Вам не здається, що його забагато?

Відредаговано автором 03-07-2023 22:19:51

Здравствуйте, Александра.
Предлагаю Вам посмотреть на эту ситуацию со стороны, понаблюдать за этим тренером: как он себя ведёт с остальными клиентками в зале? Оказывает ли он кому то ещё знаки внимания, флиртует?
Флирт, сам по себе, человека ни к чему не обязывает. И возможно, это "нормальное" состояние молодого человека- говорить девушкам комплимены, заигрывть с ними. И никакого подтекста в его действиях нет.

"Или я изначально восприняла его серьёзнее, чем стоило? " Вполне возможно. Если за год из вашего флирта ничего большего не получилось, то стоит ли тратить время и "нервы" на этого молодого человека?

Вітаю.
"Коли секс закінчується він стає знову без ініціативним і якимось навіть холодним."
"Чому так? "
Тому що "... зустрічі побудовані на сексі."
" І як мені себе поводити з ним аби він став більш відкритим до мене?"
Не витрачати марно час, бо " Він мені сам майже не пише майже не дзвонить ."

Доброго дня, Cake.

"Як донести собі на емоційний рівень, що це не я винна в його настрої і не переживати так?"
Можливо, подумати про те, що ваш чоловік- Окрема людина, та має окремі від Вас думки та почуття, якими він може з Вами й не ділитися. І що в його житті від Вас не все залежить. Спробуйте дозволити чоловіку сумувати, тревожитись, гніватися. Він має на це повне право.
Запитайте себе: " Чому я повинна відповідати за настрій свого чоловіка? Хто так вирішив? Що з ним станеться, якщо він деякий час побуде у поганому настрої?
" Тут же бажання з'ясувати чи таки винна чи ні" Не витримуєте напруги,тому що не можете чекати, як дитина. Дитина не може чекати: їй потрібно все й зараз. Ще й дуже знайома ситуація : якщо винна, то точно знаю що робити ( можу розслабитися); якщо ні- теж можу розслабитися.
"...ситуація з його настроєм і те що він не ділиться одразу зі мною щиро, не звертається по допомогу як до партнера, це, як я відчуваю на інтуїтивному рівні – ніби він хоче мені сказати щось таке "відчепись від мене, ти мене дратуєш".
Тобто, Ви вважаєте, що доросла людина ( чоловік) коли в нього поганий настрій, повинен прийти до Вас та почати "вивалювати" Вам свої проблеми, "ділитись"? Може, як варіант, дати йому можливість самому вирішити питання?
"...коли я його дратую і йому хочеться щоб я відчепилась) – мені нестерпно, тому що я не знаю як себе безпечно поводити в такій ситуації. "
Вам не здається , що коли Ви так себе поводите, Ви порушуєте кордони чоловіка? Щоб їх зберігти, він відстороняється від Вас. А Вам потрібно знаходитись з ним у "злитті"- тільки так Ви почуваєте себе у безпеці. Це питання з Вашого дитинства, питання Ваших відносин з батьками . Самостійно вирішити це можливо, але довго та не факт,що вийде, бо психологічний захист ніхто не відміняв . З фахівцем Ваше питання вирішується набагато швидше.

Доброго дня, Катя.
"Хочу, щоб він сприймав це нормально, щоб не відносився до цього так болюче..." . Це про Вас, Ваші бажання. А що хоче Ваш син? Що йому зараз потрібно?
" В мене серце розривається, я не можу заспокоїтися, ходжу в постійній тривозі через це". Ваша дитина це бачить, відчуває Ваш розпач, тревогу, розгубленість, провину. Як Ви вважаєте, така ваша поведінка допомогає йому впоратись та прийняти цю ситуацію. То, що Ви зараз трансюєте своїй дитині дає їй впевнененність, що зміни, які відбудуться, це-не страшно?
Мені знайомі Ваші відчуття .Коли я очікувала на другу дитину , була розгублена, бо не знала, як це, любити ще одну дитину . Довгий час вся моя любов належала одному синочку і я боялась, що з появою другої дитини, він буде себе відчувати покинутим. Мене заспокоїла моя бабуся, яка спитала просту річ : " Яку руку ти любиш більше?" Після цього, я заспокоїлась і мій син також, бо перестав відчувати мій страх.
Я б теж радила взяти декілька індивідуальних консультацій, щоб розібратися із своїми почуттями та скорегувати свій спосіб спілкування з сином.

Гіпотеріоз не може бути причиною панічних приступив. Якби в цьому була причина, Ви й вдома б відчували такі симптоми :"Спочатку кидає в жар, потім враження що немає чим дихати немає свіжого повітря І починає все пливти( і здається що зараз знетпритомнішаєш )".

Відредаговано автором 01-07-2023 14:27:56

То, що Ви описали, схоже на агорафобію. Але, точніше з цим можливо розібратися на індивідуальному консультуванні.
Ще питання: бувають при цьому панічні атаки?
Вирішення - психотерапія.

Вітаю, Нікаб.
Якщо я правильно зрозуміла, фізіологічних підстав для такого стану в Вас не має?
Коли це почалось? В якому місті це трапилось вперше? Що тоді відбувалось?
"таке враження, що просто зараз впадеш і втратиш свідомість"- з чим, на Вашу думку, пов'язані ці відчуття? Що передує цьому?
Ви так себе почуваєте коли тільки самі або й коли хтось є поруч?
Як Ви почуваєте себе вдома?

Доброго дня, nadiya.
Співчуваю. Розлучення, за силою болю, дорівнює втраті ( смерті) рідної людини. Тому, все, що Ви відчуваєте-це нормально. Але, хочу зауважити, якщо після року горювання, Вам не стає легше, болить з тією ж силою, краще звернутися до фахівця. Бо це вже переходить в стадію патологічного горювання, яке несе загрозу Вашому як психічному, так й фізичному здоровю. Пропрацювавши травму розлучення, Ви зможете позбавитись болю та образи, побачити " світло в кінці тунелю".

Відредаговано автором 30-06-2023 13:16:54

Вітаю.
Маю припущення, що коли Ви знаходитесь за кермом, то відчуваєте, що знаходитесь в смертельний небезпеці. Тому включається рептильний мозок, який відповідає за виживання. Та відключається відділ мозку, який відповідає за аналіз ситуації. В такому стані Ви не чуєте поради інструктора, бо " рятуєте своє життя".
Якщо моє припущення вірно, є два варіанти :
1. Впоратись з хвилюванням за допомогою дихання або вправ( гугл в допомогу)
2. Все більш серйозніше та треба досліджувати, чому Ви так реагуєте ( можливо були ситуації, коли Вам загрожувала смертельна небезпека та Вам приходилось спасати своє життя і в цьому, Ви можете покладатися тільки на себе)

Відредаговано автором 23-06-2023 13:45:52

Здравствуйте.
Депрессия-это диагноз и ставить его ( как и назначать лечение) может только врач- психиатр ( психотерапевт). Но, определить, что с Вами происходит и нужна ли Вам медикаментозная поддержка, может и психолог ( проведёт опрос, тестирование). И это не в формате форума или переписки. Нужна индивидуальная консультация.
Если на протяжении 3-х лет Вы самостоятельно не можете справиться и Ваше состояние не улучшается, также есть "желание вредить себе", я бы рекомендовала обратиться к специалисту для проведення диагностики и определения дальнейшей тактики Ваших действий ( самостоятельная работа, терапия, медикаментозная поддержка или возможные комбинации).

Вітаю.
"Підкажіть будь-ласка як вибратися з цього пекла?Як підняти свою самооцінку?"

Добре, що Ви розумієте де знаходитесь. Але, що Ви розумієте під словом "вибратися"? Ви хочете розірвати стосунки з чоловіком або ж знов почати " довіряти" йому?
Ви стільки років вчились " не накручувати себе", не довіряти собі, вірити в чоловічу брехню, що Вам буде дуже важко перевчатись. Ви готові подивитись " правді в вічі"? Бо коли Ваша самооцінка почне підійматися, Ви наврядчи залишитись з цим чоловіком.
Але, сім'я-це система. Коли змінюється один член цієї системи, змінюється вся система. Тому, пропоную почати з себе, але не на форумах та самотужки, а з допомогою фахівця. Бо коли на протязі 15 років щось не те будувалось, то, на мою думку, пора визнати, що будівельники Ви такі собі.

Доброго дня.
В садочку не було ніяких змін? Або дома, з рідними?
Може, нові діти або нянечка?
Є ще якісь зміни в поведінці доньки?
Сон, апетит, туалет, спілкування з рідними ( може стала уникати), надмірне( або навпаки) збудження? Як вона поводить себе вдома?
На мою думку, краще на декілька днів залишити дитину вдома та поспостерігати за її станом.

Здравствуйте.
"Ни в работе ни в личной жизни я не могу получить то что хочу"
Может, начать с того, что пересмотреть свои "хочу"?
А хочу ли я это так сильно ? А он мне полезно, то что я хочу? А когда я это получу, то что с этим делать и что измениться в моей жизни? И, вообще , моё ли это "хочу"?

Вітаю.
"Скажіть, будь ласка, чи це можна вирішити без відвідувань психолога/психіатра?"
Ні, не можна. Спочатку психіатр, потім психотерапевт. Самостійно не вийде, саме не пройде.
Психіатр визначиться з діагнозом (скоріш за все ОКР) та може призначити медикаментозне лікування, психотерапевт допоможе совладати з навязливими думками.
Якщо звернутися завчасно, з цим можливо впоратись.