Психологиня Оксана Юрьевна Селезнева м Кам'янське

Здравствуйте.
"Подскажите пожалуйста как мне от этого избавиться???"
Если Вы хотите избавиться от "этого", то можно сделать вывод, что для Вас важно сохранить отношения с гражданским мужем и расставаться с ним Вы не собираетесь. Тогда, рекомендация одна- идти в терапию и разбираться, чего Вам не хватает в отношениях с гражданским мужем и какие у Вас ожидания ( надежды) от отношений с бывшим начальником.

"Дело в том, что мы строили на христианской основе"
Почему бы Вам не обратиться с этим вопросом к приходскому священнику? Или священнику, который вас венчал?

Если Вы решаете сохранить брак только потому , что это " неправильно ", то как по-вашему, обманывать жену-это правильно, по- хрестиански? Растить детей в семье , где нет любви- это правильно? Или не выдержать и уйти, когда будут дети и травмировать их и жену?

Вам стоит обратиться также на индивидуальную консультацию к психологу.

" К сожалению дошло до того, что мне приходится скрывать что я еду на такси, чтобы дома не слушать о том, какая я негодная."
Так какая разница: сказали бы Вы о такси или нет? Все равно был бы скандал. И в любом случае, Вы бы испытывали чувство вины: в первом случае, что не сказали и во втором, что потратили Самостоятельно заработанные деньги.
И зачем Вам "мнение людей со стороны, с точки зрения адекватности этой ссоры"? Или другой ссоры? Может, вопрос в том, почему они вообще происходят? Так и ответ есть- Ваше письмо. Перечитайте его.

Здравствуйте.
"В общем то случился скандал и он оскорбил меня как мог, задев даже моих родителей"
" Посоветуйте как вести себя в данной ситуации?"
Если я правильно поняла из всего написанного, Вас очень волнует вопрос : действительно ли то, что Вы сделали, так ужасно? И как помириться с мужчиной, не извиняясь?
А как Вы сами думаете, Вы заслужили такое к себе отношение?
Помириться ,не извиняясь ,у Вас не получиться, потому что Вы в зависимых отношениях , как и сохранить нормальную самооценку.

Відредаговано автором 27-05-2023 18:08:03

Здраствуйте, Виктория.
"убить любые взаимоотношения либо же всё же дать время на решение проблем и попытаться сохранить дружеские отношения на расстоянии ?"

Т.е. это Вы " убьете " взаимоотношения тем, что выберите себя, свои интересы? А что тогда делает Ваша "подруга" все это время? Строит их с любовью?
"любые взаимоотношения "-это про что? Лучше хоть какие-нибудь: плохонькие, абьюзивные, односторонние, но отношения? А то что? Если их не будет, что с Вами случиться? Кто научил Вас так "ценить" отношения? Терпеть?
" сохранить дружеские отношения ". Судя по-всему, у Вас с вашей подругой, разное представление о дружбе. И то, что Вы описываете, дружбой назвать нельзя. Это больше похоже на зависимые отношения, нездоровую привязанность(с Вашей стороны).

Хочется добавить: ещё недавно эта женщина и её ребёнок не присутствовали в Вашей жизни. Вы даже не знали об их существовании и были счастливы. Может стоит вспомнить это время?
Сказать ей спасибо ( она показала Вам ваши "слабые"места, с которыми лучше обратиться к психологу) и прощай?

Здравствуйте, anonim.
Пока Вы живёте на их территории и материально зависите, вряд-ли у Вас получится стать " независимой". Ваши близкие будут считать, что Вам можно указывать до тех пор, пока Вы не докажите обратного.
Сепарация-процесс обоюдный, т.е.для этого необходимо не только Ваше желание отделиться, но и желание вашей мамы Вас отпустить. Бабушка к Вашей сепарации не имеет никакого отношения. Её поведение-это нарушение Ваших границ, привычка командовать. Судя по-всему, у бабушки не пройдена сепарация с мамой.
Чтобы избежать ситуации, когда "боюсь что когда будут у меня муж и дети тоже будет указывать" Вам нужна индивидуальная психотерапия. А пока, может, не следует вступать в открытую конфронтацию с родными? Попробуйте не спорить и доказывать, тем более, что это не помогает, а просто делать так, как считаете нужным.

Вітаю.
"місяць назад працювала по 6 днів підряд по 12 годин на фізичній роботі і спала по 4 години. "
" Як знайти сили рухатись далі? "
Фсьо. Ніяк не рухатись. Чекати поки сили повернуться. Ваш організм вже не "вивозе" такого навантаження.
Якщо зараз, Ви якимось чином , все ж почните "рухатись і вирішувати проблеми" ось тоді " все закінчиться дуже погано".
Дайте собі час ( тиждень , 5 днів) на відпочинок. В цей час забороните
собі думати про проблеми( як Скарлет Охара, ) будете думати через означений термін. Нічого не робіть(окрім самого необхідного), зверніться "калачиком в ліжку і ні з ким не розмовляйте. І тоді, можливо, відкриється " друге", а може й "п,яте" дихання, й Ви зможете з новими силами приймати нові рішення. Бо в стані повного виснаження дуже важко, а то й не можливо, ефективно вирішувати проблеми. Потурбуйтесь зараз про себе-як в літаку: спочатку маску собі,потім дітям.

Здравствуйте.
"не смотрю на себя в зеркало, не люблю фотографироваться."

" в спортзале мне тоже кажется что кто-то не так на меня смотрит и стараюсь делать упражнения прячась от людей"

"Иногда(редко) доходит до истерик чтоб не выходить на улицу"

"просто с каждой поездкой на работу, я могла потеряться, выйти не там, не понимала где нахожусь, терялась в пространстве"

Все, что Вы описываете, очень похоже на дисморфофобию. Необходимо обратиться к психиатру (возможно, необходимы антидепрессанты) и психотерапевту.

Вітаю, Іра.
"чи нормально те, що хлопець постійно просить мій телефон і переглядає усі мої соціальні мережі ".
Вашому хлопцю нормально. Він має для цього особистісні причини.
А ось Ви чому дозволяєте йому це робити, якщо Вам не подобається?
Якщо Вам здається, що його контроль-це прояв великої любові, то Ви помиляєтесь. Це прояв його невпевненості у собі та схильність до гіперконтролю. Це -не здорові відносини. Нормально-довіряти партнеру, а не компенсувати свої психологічні проблеми перевіркою соцмереж.

Вітаю, Vitaliy.
Вам потрібно самореалізуватися або гроші заробляти?
Якщо стоїть питання як сплачувати рахунки або за який кошт одягатися та їсти, то самооцінка не має до цього ніякого відношення.
Якщо ж турбує питання Вашого призвання, особистісного визначення, то це запит для індивідуальної терапії, як й рівень самооцінки та пошук напрямків професійної діяльності.
Хочу ще зауважити, що психотерапія обов'язкова при депресивних розладах.

Добрый день.
Может, Вы все усложняете?
"ещё у него после жены была ещё какая-то блондинка, с которой он также приезжал, был здесь с ней на свадьбе в их общей с моей знакомой подруги, и также на эту свадьбу они брали её ребёнка-аутиста"
Вы же не знаете в каком статусе была эта" блондинка " ? Возможно, это была разовая акция и мужчина об этом даже не помнит. Или у них дружеские отношения. И Ваши подозрения безпочвенны.
Возможно, конечно, что и обманывает.
Мне кажется, что если Вас волнует этот вопрос, то лучше задать его мужчине сейчас. Ведь отношения лучше строить на доверии, чем терзать себя сомнениями и подозрениями.

Вітаю!
"Якщо б я не повернулася, це був би найкращий на той момент крок - я б чітко дала зрозуміти, що зі мною так не можна."
А варіант просто поговори, сказати, що Ви відчуваєте, коли МЧ так вчиняє, сказати, що Вам не подобається брехня та т.д. Дозволити людині бути не ідеальною та мати право на помилку. Бо виходить, якщо Ви вирішили, що Вас образили, єдиний вихід показати, що так з Вами не можна-це зібрати речі та підти.
Вам не здається, що це занадто висока планка? Такі високі вимоги у Вас й до себе?

Вітаю
"донька 11р. «таємно взяла» гроші (велику суму ще й ювілейних 11000грн"
У цьому віці дитина розуміє, що робить. І ,якщо, вона пішла на цей крок, скоріше за все повністю усвідомлюючи наслідки, яка була причина? Що її змусило так вчинити?

"Розумію, можливо допускаю якусь помилку у вихованні. "
Добре, що Ви це розумієте. Але чому в однині ( допускаЮ)? Ваша донька виховується в родині, тому на неї впливають всі її члени ( як мінімум батько). До цього ж є школа, друзі, можливо, секції, які теж мають вплив на дитину. Тому, важливо врахувати всі чинники які могли привести до цього вчинку. Крім того:
"Присутні крики з її сторони, хамство, лінь, небажання вчитися " та неповажне ставлення до батьків. Все це говорить про наявність складнощів у Ваших відносинах з дочкою. Дуже раджу звернутися до фахівця.

Вітаю.
Скільки Ви разом з чоловіком?
Коли зявились сумніви стосовно почуттів до чоловіка?
Абзац "умова любові" доволі чітко сформульований. Ваш чоловік про це знає? Як проходить Ваша комунікація?

Мені здалося, що Ви маєте забагато очікувань від свого чоловіка, та дуже залежите від цих стосунків. Тобто, Ви щось робите ( або не робите) в залежності від того, який період у Ваших стосунках-любові або нелюбові.
А як нарахунок свого особистого життя, своїх інтересів, планів, не пов'язаних з чоловіком? Воно є?

Якби там не було, мама-це мама і ми не можемо бути байдужими до її життя.
Але, не треба бачити в мамі жалку, безпорадну людину, або дитину. Не треба порушувати ієрархію та ставати на її місце. Ви її Донька, вона-ваша Мати. Робіть те, що повинна робити донька: поважайте, допомогайте, будьте поруч, коли це потрібно.

"Що думаєте з приводу цього? Або що мали під «змінити відносини?» Загалом, я про спробу побудувати відносини на новому рівні: доросла дочка- доросла мати.
"Мені здається", "я не впевнена"- я думаю, що це про страх бути не потрібною знов, як у дитинстві. Тому, не варто пробувати щось змінити. Але, що Ви втратите, якщо спробуєте?